Ухвала суду № 39029160, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/441/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 жовтня 2013 року № 0001502201 та № 0001492301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явилися. Враховуючи те, що справу можливо вирішити на підставі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила розглядати справу на підставі наявних у ній доказів. В порядку ч.1ст.41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 29 серпня 2013 року по 11 вересня 2013 року посадовими Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Корсім» за період з 1 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року, 1 червня 2011 року по 30 вересня 2011 року та з 1 січня 2012 року по 29 лютого 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 18 вересня 2013 року № 341/220/05509659, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.6 статті 201, пункту 201.7 статті 201, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у сумі 438408,00 грн. та донараховано суму податку на додану вартість в сумі 57378,00 грн.

На підставі викладених в Акті фактів податковим органом зроблено висновок, що господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентом - ПП «Корсім» не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

За результатами перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 08.10.2013 року:

-№ 0001502201, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» з податку на додану вартість 86 060,00 грн. ( в тому числі за основним платежем на 57 378,00 грн. та 28 689,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0001492301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 438 408,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням головного управління Міндоходів у Київській області від 23 грудня 2013 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 8 жовтня 2013 року № 0001502201, та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 8 жовтня 2013 року № 0001492201 у частині штрафної санкції на 61234,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним спірних рішень.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 657607, основним видом економічної діяльності позивача є виробництво паперу та картону.

Між позивачем та ПП «Корсім» укладено договір поставки від 20 грудня 2011 року № 2157/44/1211 та договір поставки від 30 грудня 2010 року № 1898/44/1201, відповідно до яких ПП «Корсім» зобов'язується передати у власність позивача макулатуру, а позивач зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити цей товар.

Як встановлено судом першої інстанції, факт надання товарів та послуг позивачу за зазначеними договорами та оплата їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними про надання товарів.

Доказами реальності господарських операцій є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема: видаткові накладні, прибуткові ордера, довідки зважування вантажу, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ПП «Корсім» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не надано.

Висновок податкового органу ґрунтується на використаному під час аналізу господарських правовідносин позивача з ПП «Корсім» акті ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 11 червня 2013 року №12/22-30-30978641 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Корсім», відповідно до якого ПП «Корсім» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ. Товарність господарських операцій за договором поставки податковим органом фактично не перевірялась.

Отже, доводи відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ ПП «Корсім» не підтверджуються об'єктивними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП «Корсім» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 30.05.2014 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.