Постанова № 39028982, 28.05.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1617/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Петричкович К.І.

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Секерні Євгенія Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 28 травня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 червня 2014 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовною заявою ОСОБА_1 до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, якою із врахуванням заяви про залишення без розгляду пункту 5 прохальної частини позовної заяви, просить: 1. Визнати дії міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції неправомірними; 2. Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2014 року ВП №43093367; 3. Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 квітня 2014 року ВП №43093367; 4. Скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 27 березня 2013 року ВП № 37087042.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 квітня 2014 року позивач отримав у міському відділі ДВС Ужгородського МРУ юстиції наступні документи: постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2014 року ВП 43093367 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 23 квітня 2014 року ВП 43093367. У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що позивач повинен був самостійно виконати рішення в частині сплати судового збору у строк до 30 квітня 2014 року, що ним і було зроблено. В той же день позивач отримав постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 27 березня 2013 року ВП 37087042. Із зазначеної постанови позивачу стало відомо, що відносно нього була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2013 року, в якій останньому пропонувалось самостійно виконати судове рішення. Однак позивач вказує, що про існування цієї постанови йому не було відомо у строк, передбачений законодавством, а тому він був позбавлений можливості самостійно виконати рішення суду, чим, в свою чергу, уникнути обов'язку сплати виконавчого збору. Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень позивач дізнався про існування ще однієї постанови, а саме про арешт майна боржника та заборони на його відчуження ВП № 33392561, датованої 12 вересня 2012 року. Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач виконав усі вимоги обох постанов про відкриття виконавчого провадження та те, що направлялись вони не на його адресу, останній вважає дії відповідача неправомірними, а постанови, що винесені ним такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у обсязі з урахуванням заяви про відкликання одного з пунктів прохальної частини позовної заяви та просив суд задовольнити такі.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, представник відповідача вказав суду наступне. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2013 року направлялася позивачеві на адресу, вказану у виконавчому листі, як того вимагає Закон України "Про виконавче провадження". У зв'язку із тим, що позивачем самостійно у строк, вказаний у зазначеній постанові, рішення суду виконано не було, відповідачем була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору. 12 квітня 2014 року відповідачем відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яку разом із супровідним листом цього ж дня надіслано у відповідні установи для виконання та боржнику. 26 вересня 2013 року відповідачем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно зі статтею 47 пункту 4 Закону України "Про виконавче провадження". 23 квітня 2014 року представником стягувача було повторно пред'явлено до виконання виконавчий лист, який свого часу став підставою для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2013 року. Однак, пред'являючи повторно виконавчий лист до виконання стягував просив стягнути з боржника заборгованість лише в частині стягнення судового збору у розмірі 2045,32 грн. Відповідач зазначає, що таким чином, на підставі Закону України "Про виконавче провадження" 23 квітня 2014 року ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на майно боржника в межах суми звернення стягнення 21503,05 грн., що складається із 2045,32 грн. судового збору згідно рішення суду та 19457, 73 грн. виконавчого збору, згідно постанови про стягнення з боржника виконавчого збору № 37087042 від 27 березня 2013 року. З урахуванням вищевикладеного, відповідач вважаючи свої дії правомірними, а постанови такими, що не підлягають скасуванню, просив суд відмовити у задоволенні позову.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22 листопада 2012 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист по цивільній справі № 2-6684/11 за рішенням суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором № 014/4041/85/38636 від 08 квітня 2008 року в розмірі 192532 (сто дев'яносто дві тисячі п'ятсот тридцять дві ) грн.. 02 коп. та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" судового збору в розмірі 2045, 32 грн. (а.с. 44)

На виконання вказаного виконавчого документа головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Секерня Євгенієм Миколайовичем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2013 року ВП № 37087042 (а.с. 42) про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості у сумі 194577, 34 грн. Боржнику пропонувалося самостійно виконати виконавчий документ у строк до 26 березня 2013 року. Згідно витягу з реєстру поштових відправлень, наданого представником відповідача, позивачу вказана постанова була відправлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у виконавчому листі: АДРЕСА_1 (а.с. 40). В матеріалах справи також міститься повідомлення про вручення зазначеної постанови особисто відправнику за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 39).

27 березня 2013 року у зв'язку із невиконанням боржником виконавчого листа самостійно у строк, що йому надавався, відповідачем було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 19457, 73 грн. (а.с. 32).

12 квітня 2013 року у зв'язку із невиконанням боржником рішення суду у строк, наданий йому відповідачем, останнім була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 38).

Як пояснив суду представник відповідача уся кореспонденція надсилалась позивачу на адресу, зазначену у виконавчому листі: АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Позивач у судовому засіданні пояснив, що на час провадження відповідачем виконавчих дій та винесення ним постанов він проживав за іншою адресою, про що свідчить відмітка про реєстрацію у паспорті громадянина України (а.с. 53). Житло, на адресу якого відправлялися постанови позивач орендував на час виникнення спірних правовідносин із ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

26 вересня 2013 року відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі статті 47 частини 1 пункту 4 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 37).

Судом встановлено, що 25 березня 2014 року між позивачем та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" укладений Договір про припинення зобов'язань за кредитним договором № 014/4041/85/38636 від 08 квітня 2008 року (а.с. 47). Таким чином, позивачем виконано перед стягувачем - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зобов'язання, виконання яких вимагалось виконавчим листом, що міститься в матеріалах справи (а.с. 44) Даний факт підтверджується також довідкою, виданою Закарпатським ОД ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 26 березня 2014 року Вих. № 114-8-0-00/9-797, відповідно до якої останній інформує, що всі зобов'язання за договорами між ним та позивачем виконані у повному обсязі (а.с. 15).

23 квітня 2014 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" була подана заява про відкриття виконавчого провадження, про що свідчить відмітка відповідача на штампі вхідної реєстрації (а.с. 35). Вказаною заявою ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просило відповідача відкрити виконавче провадження та стягнути на його користь з позивача судовий збір у розмірі 2045, 32 грн. (а.с. 35 на звороті), у зв'язку із чим 23 квітня 2014 року відповідачем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-6684/11, виданого 22 листопада 2012 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області (а.с. 34). В той же день, відповідачем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, якою постановлено накласти арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 21503,05 грн.; заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу (а.с. 33).

Як пояснив представник відповідача у судовому засіданні, сума заборгованості, в межах якої було накладено арешт на майно боржника складається із суми судового збору, за примусовим стягненням якої звернулося ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та суми виконавчого збору, згідно постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 27 березня 2013 року ВП № 37087042 (а.с. 32). Свої пояснення представник відповідача мотивував тим, що згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. У зв'язку із тим, що при першому пред'явлені виконавчого документа до виконання була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору, який не був сплачений позивачем, виконавчий збір у несплаченій сумі підлягає стягненню при повторному пред'явленню виконавчого документа до виконання.

В матеріалах справи міститься копія квитанції, відповідно до якої позивач 30 квітня 2014 року самостійно сплатив 2045, 32 грн. судового збору на виконання виконавчого документа № 2-6684/11, виданого 22 листопада 2012 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області (а.с. 16).

Згідно статті 25 частин 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 31 частини 1 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Як вбачається з матеріалів справи відповідач при надісланні постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2013 року дотримався вищевказаних вимог. Як зазначалось вище, в матеріалах справи міститься доказ надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначену у виконавчому листі (а.с. а.с. 39,40).

Згідно вимог статті 57 частини 1 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Відповідно до статті 57 частини 2 цього Закону, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, в тому числі, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Згідно положень частини 3 вказаної статті постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно статті 28 частини 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута при попередньому виконанні. Судом встановлено, що позивачем виконавчий збір згідно постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 27 березня 2013 року ВП № 37087042 не сплатив. Даний факт також не був спростований позивачем під час судового розгляду справи. У зв'язку із цим відповідачем правомірно було включено суму виконавчого збору згідно вищевказаної постанови до суми заборгованості боржника, в межах якої було накладено арешт на майно боржника, після повторного пред'явлення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" виконавчого документа до виконання.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача є правомірними, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2014 року ВП № 43093367 винесена відповідачем із дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" та не підлягає скасуванню, а тому в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити.

Судом встановлено, що адреса позивача, зазначена у виконавчому листі - АДРЕСА_1 (а.с. 44). Однак, як встановлено у судовому засіданні, позивач на момент винесення відповідачем постанов проживав за іншою адресою, а саме -АДРЕСА_2, про що свідчить відмітка про реєстрацію у паспорті громадянина України (а.с. 53). Окрім того, суд констатує, що згідно паспорта громадянина України, позивач не був зареєстрований за адресою, зазначеною у виконавчому листі. Таким чином, суд вважає, що позивач в силу об'єктивних обставин не міг виконати вимоги виконавчого документа згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2013 року ВП № 37087042, чим в свою чергу не міг запобігти стягненню з нього виконавчого збору та накладення арешту на його майно та оголошення заборони на його відчуження. Також суд враховує, що позивачем виконані усі вимоги згідно виконавчого листа по цивільній справі № 2-6684/11 від 22 листопада 2012 року, який і став підставою для відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з частиною 3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз доказів, що містяться в матеріалах даної адміністративної справи дають підстави вважати, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, відповідно до статті 159 частини 1 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, згідно частини 3 вказаної статті, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Закарпатський окружний адміністративний суд вважає, що позивачем доведено об'єктивність неможливості виконати виконавчий лист своєчасно і таким чином приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 квітня 2014 року ВП № 43093367 та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 27 березня 2013 року ВП № 37087042, які винесені саме внаслідок несвоєчасного виконання ним вимог виконавчого документа, слід задовольнити.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції задовольнити частково.

Постанову Головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Секерня Євгенія Миколайовича про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 квітня 2014 року ВП № 43093367 скасувати.

Постанову Головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Секерня Євгенія Миколайовича про стягнення з боржника виконавчого збору від 27 березня 2013 року ВП № 37087042 скасувати;

В задоволенні позовної заяви в частині решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Гаврилко С.Є.