Рішення № 39028798, 06.05.2014, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, 62203, смт Золочів, вул. Комсомольська, 13, inbox@zl.hr.court.gov.ua, т.(05764) 5-01-93

Справа № 622/368/14-ц р.

2/622/294/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2014 року смт Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Шабас О.С.

при секретарі: Цилюрик Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Золочівського районного суду Харківської області позовну заяву ОСОБА_1 до Лютівської сільської ради Золочівського району Харківської області, третя особа Реєстраційна служба Золочівського районного управління юстиції Харківської області, про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2014 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом, в якому просить в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2, визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2. Спадкове майно складається в тому числі із житлового будинку, АДРЕСА_1, який належав спадкодавцю згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 липня 1990 року та запису у погосподарський книзі Лютівської сільської ради Золочівського району Харківської області, як того вимагало законодавство, що діяло на момент прийняття спадщини. Звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, нотаріусом позивачу було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, з мотивів відсутності правовстановлюючого документу на будинок. В даний час позивач змушена звернутися до суду, оскільки її право власності не визнається і вона не може розпорядитися своєю власністю.

У судове засідання позивач, відповідач та представник третьої особи не з'явилися. Позивач надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила справу розглядати за її відсутності. Відповідач представник Лютівської сільської ради Золочівського району Харківської області Міхрабов А.М. надав заяву, в якій позовні вимоги визнав, просив справу розглядати за його відсутності. Представник третьої особи реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції Харківської області Богач Ю.І. надала суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

10 липня 1990 року державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Золочівського району Харківської області Пендюріною Л.С. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий номер 1415, дане свідоцтво засвідчувало, той факт, що ОСОБА_2 успадкував після своєї матері ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1, свідоцтво містить примітку, що воно підлягає реєстрації у виконкомі сільради. Згідно запису секретаря виконкому Лютівської сільради Золочівського району Харківської області М.Г. Криворучко вказане свідоцтво було зареєстровано у погосподарській книзі Лютівської сільради Золочівського району Харківської області запис №3, особовий рахунок НОМЕР_2, що підтверджується копією вказаного свідоцтва про право на спадщину та листа КП «Архітектурно-інвентаризаційного бюро Золочівського району» Харківської області від 24 лютого 2014 року №34.

Відповідно до положень ст. ст. 2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 р. №1952-ІV Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентарізацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до положень закону «Про сільські Ради народних депутатів трудящих УРСР» від 02 липня 1968 року (ВВС УРСР,1968, №28 ст. 177) кожна сільська вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської Ради. У заглавній частині особового рахунку записується прізвище, ім'я, по батькові голови родини, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, та він є власником будинку. При цьому відповідно до положень ЦК Української РСР виникнення права власності не залежало від його державної реєстрації.

Таким чином, права, набуті шляхом створення або придбання нерухомості у власність до набранням чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, з дотриманням установленого порядку набуття, однак без державної реєстрації, слід вважати такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

В ході інвентаризації КП «Архітектурно-інвентаризаційним бюро Золочівського району» встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 56,8 квадратні метри, житловою 39,1 квадратні метри, складається з приміщень: кухні площею 18,3 квадратні метри житлової кімнати площею 20,8 квадратні метри та господарських будівель веранди літ «а», тамбуру літ «а1», ганку літ «а2», сараїв літ «Б», «В», «Г», «Е», погрібу літ «Д», вбиральні літ «Ж», літнього душу літ «З», огорожі №1-4, (інвентаризаційна справа №111).

За таких обставин, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 за життя володів житловим будинком АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, реєстровий номер 1415 від 10 липня 1990 року, зареєстрованого у виконкомі Лютівської сільради Золочівського району Харківської області, як того вимагало законодавство, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

11 листопада 1959 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Червонозаводським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, про що в книзі реєстрації актів про одруження того ж дня зроблено актовий запис №1324, та видане відповідне свідоцтво, після укладення шлюбу подружжя обрало спільне прізвище «ОСОБА_1».

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років помер ОСОБА_2, про що Лютівською сільською радою Золочівського району Харківської області 28 липня 1997 року у книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис №10, та цього ж дня видав відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1.

В своїй позовній заяві ОСОБА_1, обґрунтовуючи факт прийняття спадщини, вказує, що на момент смерті чоловіка ОСОБА_2 проживала разом з ним у спірному будинку, дана обставина підтверджується наданою суду інформацією Лютівської сільради Золочівського району Харківської області від 31 березня 2014 року №02-28/65 та копією паспорта позивача, з яких вбачається, що вона з 23 серпня 1985 року та станом на момент смерті спадкодавця була зареєстрована у АДРЕСА_1 разом із чоловіком ОСОБА_2

Відповідно до наданого суду листа Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області від 15 квітня 2014 року №684/01-16, після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася, з заявами про прийняття спадщини або відмову від неї ніхто не звертався, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

25 лютого 2014 року постановою державного нотаріусу Золочівської державної нотаріальної контори Тихонової Н.П. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 в зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на дане нерухоме майно та його державної реєстрації.

Статтями 524,525,526 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на момент виникнення правовідносин, обумовлені підстави спадкоємства, місце та час відкриття спадщини. Так зокрема спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до положень ст. 529 ЦК УРСР 1963 року до числа першої черги спадкоємців за законом належать в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Згідно статей 548, 549 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину в тому числі якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або протягом 6 місяців подав заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, після смерті ОСОБА_2, відкрилася спадщина, до складу якої входить, в тому числі, житловий будинок АДРЕСА_1. Спадкоємцем ОСОБА_2 є його дружина, яка проживаючи разом зі спадкодавцем на момент смерті фактично прийняла спадщину.

За таких обставин, доходить висновку, що до позивача перейшло право власності на будинок АДРЕСА_1, якою за життя володів її чоловік ОСОБА_2. Проте у період коли він успадкував будинок існував інший порядок оформлення права власності, що не потребував його державної реєстрації, через що спадкодавцю ОСОБА_2, не було видано правовстановлюючого документу в розумінні положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 р. №1952-ІV, що в даний час унеможливлює нотаріальне оформлення спадщини в цій частині спадкового майна.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст., ст. 10,11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: Шабас О. С.,