Ухвала суду № 39027283, 28.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2014 р.Справа № 820/3799/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Павленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. по справі № 820/3799/14

за позовом ФОП ОСОБА_1

до Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0011261701 від 04.11.2013 р. про нарахування ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 27880,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6970,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0011261701 від 04.11.2013 р. про нарахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 27880,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6970,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивача, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ФОП ОСОБА_1 у податковій декларації з ПДВ за березень 2013 року, за результатами якої складено акт 13.09.2013 р. № 272/20-33-17-01/НОМЕР_2 (а.с. 23-25).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.6.8 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за № 1490/20228 (діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), та заниження позивачем суми податкового зобов'язання, яка сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету, яка заявлена у податковій декларації за березень 2013 року на загальну суму 27880,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивачем у податковій декларації з ПДВ за березень 2013 року було допущено помилку (порушення), що вплинула на розрахунки з бюджетом, а саме: числове значення рядка 25 "Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду" не перенесено до рядка 25.1 "сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету".

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0011261701 від 04.11.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 34850,00 грн., з яких: за основним платежем - 27880,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6970,00 грн.

Задовольняючи позовні вимог , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове-повідомлення рішення відповідача не відповідає вимогам Податкового Кодексу України, тобто є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок адміністрування податком на додану вартість визначено розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування податком податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 розділу V ПК України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 розділуПК України).

Відповідно до пункту 46.5 статті 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

На виконання вимог наведеної вище норми наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 затверджено форми податкової звітності з податку на додану вартість. Цим же наказом затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок № 1492).

Згідно з приписами підпункту 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку № 1492 (в редакції, що діяла до 17.12.2012 р.), сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду вказується в рядку 25 декларації.

Наказом Міністерства фінансів України від 17.12.2012 р. № 1342, що набрав чинності 05.02.2013 р., внесено зміни до форм податкової декларації з податку на додану вартість, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, та викладено їх у новій редакції.

Зокрема, у новій формі податкової декларації з податку на додану вартість пункт 25 доповнено двома складовими - пунктами 25.1 та 25.2.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Податкова декларація складається за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади та чинному на час її подання (п. 48.1 ст. 48 ПК України).

В силу вимог п. 54.1 ст. 54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (в тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку (пп. "а" абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПК України).

Змістовний аналіз вищевказаних положень Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації подається платником податків в разі самостійного виявлення помилки, яка може або впливати, або не впливати на визначення кінцевих показників податкових зобов'язань платника податків.

При цьому у випадку, якщо самостійно виявлена помилка, що міститься у раніше поданій декларації, зумовлює заниження податкового зобов'язання минулого звітного періоду, платник податків зобов'язаний, зокрема, до подання уточнюючого розрахунку сплатити як суму недоплати (тобто різницю у податкових зобов'язаннях між податковою декларацією і уточнюючим розрахунком), так і штраф у розмірі трьох відсотків від суми недоплати.

Разом із тим, обов'язковою умовою для нарахування штрафу є наявність факту заниження податкового зобов'язання та відповідної недоплати за певним видом податків.

Як вже зазначалось, спір у цій справі виник з приводу оцінки показників податкових декларацій позивача з ПДВ за березень 2013 року на предмет того, чи можна вважати незаповнення рядків 25.1 чи 25.2 декларації тією методологічною помилкою, яка призвела до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за відповідний звітній період.

На момент виникнення спірних правовідносин заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість визначалось Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.12.2011 року за № 1490/20228 (далі - Порядок).

Згідно з пп. 4.6.8 п. 4.6 розділу V Порядку в рядку 25 "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та:" декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та сплачується до загального фонду державного бюджету (рядок 25.1) чи на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства (рядок 25.2).

Визначальним слід вважати саме рядок 25 декларації, в якому платник податку зазначає самостійно нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягає сплаті за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.

Водночас рядки 25.1 та 25.2 декларації є складовими рядка 25 і мають допоміжне значення для цілей адміністрування податків, оскільки у них платник податків конкретизує спрямування задекларованих сум податку, що однак не впливає на основний показник звітності, який відображається у рядку 25.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених вище положень податкового законодавства вбачається, що обов`язковою умовою для донарахування податковим органом суми грошового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій є наявність факту заниження податкового зобов'язання, тобто недоплати за відповідним податком (збором).

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності донарахування Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог пунктів статті 200 Податкового кодексу України, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою наявності факту недоплати позивачем податкового зобов'язання з цього податку за березень 2013 року у зв`язку з не перенесенням ним числового значення рядка 25 до рядка 25.1 декларації.

Підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з приписами пункту 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року задекларовано податкових зобов`язань на загальну суму 61169,00 грн. та податкового кредиту у загальному розмірі 33289,00 грн. Різниця між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту за вказаний звітний період мала позитивне значення (61169,00 грн. - 33289,00 грн. = 27880,00 грн.), у зв`язку з чим вказана сума відображена позивачем у складі рядка 25 декларації як сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.

Оплата за призначенням платежу - податок на додану вартість за березень 2013 року у загальному розмірі 27880,00 грн. здійснена позивачем у строк, визначений пунктом 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 388 від 28.03.2013р. на суму 5000,00 грн. та № 455 від 22.04.2013 р. на суму 22880,00 грн. (а.с. 29, 30).

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем внесено до рядка 25 декларації за березень 2013 року показник суми податку на додану вартість, який має позитивне значення, та перераховано його до бюджету, підстави вважати, що ним не визначено податкове зобов`язання з цього податку (занижено податкове зобов'язання), відсутні, тому дії відповідача щодо донарахування в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення № 0011261701 від 04.11.2013 р. суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 27880,00 грн., яка вже була сплачена позивачем до держбюджету.

Оскільки позивачем здійснено заповнення числового значення рядка 25 декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року та самостійно перераховано визначену суму податку до бюджету, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обставин, що свідчать про заниження (недоплату) позивачем податкового зобов`язання з цього податку, та, як наслідок, відсутність підстав для донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0011261701 від 04.11.2013 р. не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014р. по справі № 820/3799/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 02.06.2014 р.