Рішення № 39026912, 27.05.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 р. Справа №917/559/14

за позовом Управління майном Полтавської обласної ради, вул.Пушкіна, 115, м.Полтава, 36020

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларисса", вул.Пушкіна, 16, м.Полтава, 36020

про стягнення 9561,46грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: Байдукова - Кисла О.Н., дор. №712/01-19 від 05.05.14р.

від відповідача: Мухін О.І., дор від 08.04.14р.

У судовому засіданні 27.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача пені у розмірі 6727,286грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1401,25грн. та 1432,93грн. - 3% річних за період з 01.01.2013р. по 10.01.2014р. за порушення умов договору оренди приміщень будинку №301 від 01.12.2006р. щодо оплати боргу.

30.04.2014р. вих. №691/01-17 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. Позивач просить суд стягнути з відповідача 19812,63грн., у т.ч. 5894,72грн. - пені, 4498,74грн. - 3% річних та 9419,17грн. - інфляційні нарахування за період 25.03.2011р. по 28.03.2014р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з поданої позивачем заяви, позивач просить суд, замість заявленої в позові вимоги про стягнення суми у розмірі 9561,46грн. за період з 01.01.2013р. по 10.01.2014р. стягнути 19812,63грн. за період 25.03.2011р. по 28.03.2014р.

Суд розцінює дану заяву як зміну предмету позову.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої істанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Однак, всупереч вищезазначеному, позивачем подано дану заяву після розгляду господарським судом справи по суті та не викладено обставин, на яких ґрунтується заява, не зазначено доказів, що підтверджують вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дану заяву залишає без розгляду.

Відповідач у відзиві на позов (вхід. №4629 від 09.04.2014р.) проти позову заперечує, посилаючись на відсутність прострочення виконання зобов"язання за договором.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши і оцінивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд, встановив:

Між Управлінням майном Полтавської обласної ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кларисса» (Орендар)1 грудня 2006 року було укладено договір №301 оренди приміщень будинку, розташованого у м. Полтава, вул. Пушкіна, 16.

Згідно п.1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення (майно) будину, розташованого в місті Полтаві по вул.Пушкіна,16, загальною площею 90,80 кв.м., в тому числі корисна площа 90,80 кв.м.

Згідно п.3.2 договору розрахунок розміру орендної плати за користування приміщеннями будинку (Додаток №2) додається до цього договору і є невід"ємною його частиною.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції. На момент укладання договору розмір орендної плати складає 11514,12грн. за рік, 959,51грн. за місяць.(п.3.3 договору).

Згідно п.3.4 договору перерахування орендної плати проводиться починаючи з 1 грудня 2006р. в термін до 10 числа кожного місяця за попередній місяць на розрахунковий рахунок Орендодавця.

Відповідно до п.3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Даний договір згідно п.7.1 діє з 1 грудня 2006р. по 30 листопада 2007р.

Як зазначає позивач, даний договір неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод.

Позивач вказує на те, що протягом строку договірних відносин ТОВ «Кларисса» систематично порушувало умови договору щодо сплати за користування орендованими приміщеннями. Управління змушене було стягувати заборгованість у судовому порядку

Відповідно до рішень госродарського суду Полтавської області від 03.11.2009р. та 03.12.2012р. за відповідачем рахується заборгованість за оренду приміщень у розмірі 60497,78грн.

31.01.2013р. сторони дійшли згоди щодо реструктуризації зазначеної заборгованості, уклавши додаткову угоду №15 до договору оренди №301 від 1.12.2006р.. Згідно доданого до угоди графіка відповідач взяв на себе зобов"язання щомісячно вносити на рахунки позивача узгоджені суми коштів.

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов"язань, погашав борг не у повному обсязі. Відповідач визнавав заборгованість за оренду приміщень станом на 15.01.2014р. у розмірі 33010,27грн., що підтверджується листом відповідача від 22.01.2014р. за вих. №2

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 6727,286грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1401,25грн. та 1432,93грн. - 3% річних за період з 01.01.2013р. по 10.01.2014р. за порушення умов договору оренди приміщень будинку №301 від 01.12.2006р. щодо оплати боргу.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (Інформаційний лит ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.2012р.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (Постанова Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань")

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1401,25грн. інфляційних та 1432,93грн. - 3% річних, суд приходить до висновку, що вони підлягають задоволенню.

В частині вимог про стягнення пені у розмірі 6727,28грн., нарахованої з 01.01.2013р. по 10.01.2014р. суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб"єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки відповідачем не виконані належним чином зобов"язання, передбачені договором, то це є підставою для застосування господарських санкцій.

Зокрема, п.6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, після здійсненого судом перерахунку пені, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога про стягнення пені у сумі 3999,08грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені відхиляються судом як необґрунтовані з підстав, зазначених вище.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, а також подані представниками сторін додаткові докази, заслухавши їх пояснення, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Судовий збір відповідно до частини п'ятої ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларисса", вул.Пушкіна, 16, м.Полтава, 36020, код 13932128) на користь Управління майном Полтавської обласної ради, вул.Пушкіна, 115, м.Полтава, 36020 (р/р 35426201037428 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код 24386961) - пеню у розмірі 3999,08грн., інфляційні нарахування у розмірі 1401,25грн. та 1432,93грн. - 3% річних за порушення умов договору оренди приміщень будинку №301 від 01.12.2006р. щодо оплати боргу, а також 1305,69грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 30.05.2014

Суддя Кльопов І.Г.