Рішення № 39026853, 29.05.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 травня 2014 року Справа № 913/977/14

Провадження №17/913/977/14

За позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до Комунального підприємства “Сєвєродонецьктеплокомуненерго”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 29087840 грн. 35 коп.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача – представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 26654613,84 грн., пені у сумі 1533331,44 грн., 3% річних у сумі 584122,35 грн., інфляційні нарахування у сумі 315772,72 грн., за договором №13/3436-ТЕ-20 від 28.12.2012.

Представник відповідача 19.05.2014 надав суду відзив на позовну заяву №11-350 від 16.05.2014, в якому зазначив, що станом на 30.04.2014 відповідачем було сплачено позивачу 4894800,00 грн., тому на думку відповідача заборгованість складає 21759813,54 грн., а отже як вважає відповідач, змінилась і сума штрафних санкцій.

Крім того, відповідач зазначив, що головним джерелом погашення заборгованості за газ є дотація з Державного бюджету з різниці в тарифах, яка в 2014 році повинна відшкодовуватися згідно Порядку та умовам надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014.

Як зазначає відповідач, для нього, станом на 01.04.2014, затверджена територіальною комісією сума з різниці в тарифах - 19350,4 тис.грн., яку відповідач неодмінно спрямує в оплату за природний газ за договором № 13/3436-ТЕ-20.

Також, відповідач зазначив, що заборгованість від усіх груп споживачів на 30.04.2014 становить 21567,1 тис.грн. у т.ч.: населення - 18712,3 тис.грн., бюджетні установи - 812,6 тис.грн., комунальні підприємства - 675,3 тис.грн. інші споживачі - 1058,3тис.грн., релігійні організації - 308,6 тис.грн.

Також, відповідач зазначив, що КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» обслуговує населення, та 92% теплоенергії відпускається населенню у вигляді послуг за опалення житлових будинків та підігрів води, яке має велику дебіторську заборгованість.

У зв’язку з зазначеним, відповідач, з посиланням на ст.ст. 83, 233 Господарського процесуального кодексу України, просить суд, приймаючи рішення у даній справі, зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню.

Крім того, представник відповідача надав суду клопотання №11-371 від 28.05.2014, яким також просить суд зменшити суму пені, 3% та інфляційні нарахування.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що були присутніми у судовому засіданні, суд

в с т а н о в и в:

Між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (позивач у справі), як Продавцем, та Комунальним підприємством “Сєвєродонецьк-теплокомуненерго” (відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3436-ТЕ-20 від 28.12.2012 (далі – Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, Продавець зобов’язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов‘язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі – газ), на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовується для виробничо-комерційної діяльності). (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцю з 01.10.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 21330,0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: січень 2013 року – 4655 тис. куб. м, лютий 2013 року – 4000 тис. куб. м, березень 2013 року – 3175 тис. куб. м, квітень 2013 року – 1260 тис. куб. м, жовтень 2013 року – 1390 тис. куб. м, листопад 2013 року – 2910 тис. куб. м, грудень 2013 року – 3940 тис. куб. м.

Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Згідно пункту 5.2 Договору, ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу з регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу – 1091,00 грн., крім того ПДВ – 20% - 218,20 грн., усього з ПДВ – 1309,20 грн.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. (п. 6.1 Договору).

Як зазначено у п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов‘язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року він поставив відповідачу природний газ на загальну суму 27814613,84 грн.

Однак, відповідач зобов‘язання з оплати за поставлений природний газ виконав частково в сумі 1160000,00 грн. та з порушенням строків, які зазначені у Договорі, у зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення основного боргу у сумі 26654613,84 грн., пені у сумі 1533331,44 грн., 3% річних у сумі 584122,35 грн., інфляційних нарахувань у сумі 315772,72 грн.

Представник відповідача визнає позовні вимоги частково та просить зменшити розмір штрафних санкцій, з підстав зазначених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2013 імпортований природний газ на суму 27814613,84 грн. Відповідачем спожитий газ за вказаний період сплачений був частково у сумі 1160000,00 грн. Залишилась несплаченою заборгованість за використаний природний газ, яка складає 26654613,84 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с.18-24).

Вказаний борг підтверджується належними доказами, є обґрунтованим, таким, що не спростований відповідачем, а тому підлягає до стягнення в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 584122,35 грн., нараховані на зобов’язання з оплати, що виникли у січні 2013 року за період з 14.02.2013 по 25.03.2014; нараховані на зобов’язання з оплати, що виникли у лютому 2013 року, за період з 14.03.2013 по 25.03.2014; на зобов’язання з оплати, що виникли у березні 2013 року, за період з 14.04.2013 по 25.03.2014; на зобов’язання з оплати, що виникли у квітні 2013 року, за період з 14.05.2013 по 25.03.2014; на зобов’язання з оплати, що виникли у жовтні 2013 року, за період з 14.11.2013 по 25.03.2014; на зобов’язання з оплати, що виникли у листопаді 2013 року, за період з 14.12.2013 по 25.03.2014; на зобов’язання з оплати, що виникли у грудні 2013 року за період з 14.01.2014 по 25.03.2014, згідно наданого позивачем розрахунку.

Також позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції, нараховані на зобов’язання з оплати, що виникли у січні 2013 року, за період з лютого 2013 року по лютий 2014 року в сумі 66104,27 грн.; на зобов’язання з оплати, що виникли у лютому 2013 року, за період з березня 2013 року по лютий 2014 року в сумі 57810,48 грн.; на зобов’язання з оплати, що виникли у березні 2013 року, за період з квітня 2013 року по лютий 2014 року в сумі 27755,95 грн.; на зобов’язання з оплати, що виникли у квітні 2013 року, за період з травня 2013 року по лютий 2014 року в сумі 3622,99 грн.; на зобов’язання з оплати, що виникли у жовтні 2013 року, за період з лютого 2013 року по лютий 2014 року в сумі 33946,38 грн.; на зобов’язання з оплати, що виникли у листопаді 2013 року, за період з грудня 2013 року по лютий 2014 року в сумі 50396,68 грн.; на зобов’язання з оплати, що виникли у грудні 2013 року, за період з січня по лютий 2014 року в сумі 46135,96 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Стосовно розрахунку 3% річних суд зазначає про його часткову помилковість, оскільки відповідачем 21.03.2014 було сплачено 1160000,00 грн., у зв’язку з чим, сума боргу на цю дату склала 4854130,94 грн., тоді як позивач вказану дату включив до періоду нарахування (14.08.2013 по 21.03.2014) на борг 6014130,94 грн.

Отже, вірна сума 3% річних, яка підлягає стягненню за зобов'язанням січня 2013 року складає 199719,71 грн., а не 199815,04 грн., як помилково визначив позивач. Решта сум за інші місяці обрахована вірно.

З огляду на вказане, до стягнення підлягають 3% річних в сумі 584027,02 грн. В решті 3% річних слід відмовити.

Стосовно інфляційних нарахувань у сумі 315772,72 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наданого до позову розрахунку вбачається, що індекс інфляції застосовувався до суми боргу, що існувала на початок місяця без врахування часткових оплат. Такий алгоритм розрахунку суперечить вищевказаному порядку визначення втрат від інфляції.

Позивачем в розрахунку втрат від інфляції по кожному місяцю було застосовано поточний індекс інфляції, а не індекс інфляції за наступний місяць, як зазначено вище.

Так, борг за січень 2013 року повинен був бути сплачений до 14.02.2013. Як вбачається з розрахунку позивача, станом на кінець місяця – лютого 2013 року, борг складав 6014130,94 грн., отже, на цю суму слід було нараховувати інфляційну складову за наступний місяць – березень 2013 року, а не лютий 2013 року, як помилково визначив позивач.

Загальна сума втрат від інфляції на борг, що виник за зобов’язаннями січня 2013 року складає 72190,59 грн. (6014130,94 грн. * 101,2% (середній індекс інфляції з березня 2013 року по лютий 2014 року) – 6014130,94 грн.).

Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення за вказаний місяць інфляційні нарахування в сумі 66104,27 грн., що є меншим розміром ніж арифметично вірний розрахунок (72190,59 грн.), то підлягає стягненню сума інфляційних нарахувань, яка заявлена позивачем, а саме – 66104,27 грн.

Так, борг за лютий 2013 року повинен був бути сплачений до 14.03.2013. Як вбачається з розрахунку позивача, станом на кінець місяця – березня 2013 року, борг складав 4816137,02 грн., отже, на цю суму слід було нараховувати інфляційну складову за наступний місяць – квітень 2013 року, а не березень 2013 року, як помилково визначив позивач.

Загальна сума втрат від інфляції на борг, що виник за зобов’язаннями лютого 2013 року складає 57810,48 грн. (4816137,02 грн. * 101,2% (середній індекс інфляції з квітня 2013 року по лютий 2014 року) – 4816137,02 грн.).

Так, борг за березень 2013 року повинен був бути сплачений до 14.04.2013. Як вбачається з розрахунку позивача, станом на кінець місяця – квітня 2013 року, борг складав 4811594,10 грн., отже, на цю суму слід було нараховувати інфляційну складову за наступний місяць – травень 2013 року, а не квітень 2013 року, як помилково визначив позивач.

Загальна сума втрат від інфляції на борг, що виник за зобов’язаннями березня 2013 року складає 57755,95 грн. (4811594,10 грн. * 101,2% (середній індекс інфляції з травня 2013 року по лютий 2014 року) – 4811594,10 грн.).

Так, борг за квітень 2013 року повинен був бути сплачений до 14.05.2013. Як вбачається з розрахунку позивача, станом на кінець місяця – травня 2013 року, борг складав 301828,21 грн., отже, на цю суму слід було нараховувати інфляційну складову за наступний місяць – червень 2013 року, а не травень 2013 року, як помилково визначив позивач.

Загальна сума втрат від інфляції на борг, що виник за зобов’язаннями квітня 2013 року складає 3317,85 грн. (301828,21 грн. * 101,1% (середній індекс інфляції з червня 2013 року по лютий 2014 року) – 301828,21 грн.).

Так, борг за жовтень 2013 року повинен був бути сплачений до 14.11.2013. Як вбачається з розрахунку позивача, станом на кінець місяця – листопада 2013 року, борг складав 2251360,55 грн., отже, на цю суму слід було нараховувати інфляційну складову за наступний місяць – грудень 2013 року, а не листопад 2013 року, як помилково визначив позивач.

Загальна сума втрат від інфляції на борг, що виник за зобов’язаннями жовтня 2013 року складає 11256,80 грн. (2251360,55 грн. * 101,3% (середній індекс інфляції з грудня 2013 року по лютий 2014 року) – 2251360,55 грн.).

Так, борг за листопад 2013 року повинен був бути сплачений до 14.12.2013. Як вбачається з розрахунку позивача, станом на кінець місяця – грудня 2013 року, борг складав 3861205,23 грн., отже, на цю суму слід було нараховувати інфляційну складову за наступний місяць – січень 2014 року, а не грудень 2013 року, як помилково визначив позивач.

Загальна сума втрат від інфляції на борг, що виник за зобов’язаннями листопада 2013 року складає 30935,98 грн. (3861205,23 грн. * 100,8% (середній індекс інфляції з січня 2014 року по лютий 2014 року) – 3861205,23 грн.).

Так, борг за грудень 2013 року повинен був бути сплачений до 14.01.2014. Як вбачається з розрахунку позивача, станом на кінець місяця – січня 2014 року, борг складав 5758357,79 грн., отже, на цю суму слід було нараховувати інфляційну складову за наступний місяць – лютий 2014 року, а не січень 2014 року, як помилково визначив позивач.

Загальна сума втрат від інфляції на борг, що виник за зобов’язаннями грудня 2013 року складає 34550,15 грн. (5758357,79 грн. * 100,6% (індекс інфляції з січня за лютий 2014 року) – 5758357,79 грн.).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, до всього стягнення підлягають інфляційні нарахування в сумі 279859,57 грн. В решті слід відмовити.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 1533331,44 грн., нарахованої на зобов’язання з оплати, що виникли у січні 2013 року за період прострочення з 14.02.2013 по 13.08.2013, у лютому 2013 року за період з 14.03.2013 по 13.09.2013, у березні 2013 року за період з 14.04.2013 по 13.10.2013, у квітні 2013 року за період з 14.05.2013 по 13.11.2013, у жовтні 2013 року за період з 14.11.2013 по 25.03.2014, у листопаді 2013 року за період з 14.12.2013 по 25.03.2014, у грудні 2013 року за період з 14.01.2014 по 25.03.2014, згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до п. 7.2 Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов‘язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на зазначене, пеня в сумі 1533331,44 грн. та є арифметично вірно обрахованою та нормативно обґрунтовано заявленою.

Водночас, представник відповідача надав суду клопотання, згідно якого просив при прийнятті рішення у даній справі зменшити розмір суми пені, 3% та інфляційні нарахування.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як зазначено у п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд враховує, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає послуги з теплопостачання населенню м. Сєвєродонецька, а населення несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати спожитого газу.

Також, суд бере до уваги, що заборгованість від усіх груп споживачів на 30.04.2014 становить 21567,1 тис.грн. у т.ч.: населення - 18712,3 тис.грн., бюджетні установи - 812,6 тис.грн., комунальні підприємства - 675,3 тис.грн. інші споживачі - 1058,3тис.грн., релігійні організації - 308,6 тис.грн.

КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» обслуговує населення та 92% теплової енергії надається населенню у вигляді послуг за опалення житлових будинків та підігрів води, яке має велику дебіторську заборгованість.

Крім того, стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг, що ним надаються.

З огляду на вказане, враховуючи вищевикладене та численні нарахування позивача, заявлені до стягнення, суд вважає за доцільне на підставі п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшити на 50% розмір пені - до 766665,72 грн. У стягненні решти суми пені слід відмовити.

З урахуванням викладеного, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 26654613,84 грн., пені у сумі 766665,72 грн., 3% річних у сумі 584027,02 грн., інфляційних нарахувань у сумі 279859,57 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства “Сєвєродонецьк-теплокомуненерго”, м. Сєвєродонецьк, Луганської області, проспект Космонавтів, буд.9-А, ідентифікаційний код 13405551, на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720, борг у сумі 26654613,84 грн., пені у сумі 766665,72 грн., 3% річних у сумі 584027,02 грн., інфляційних нарахувань у сумі 279859,57 грн., витрати по оплаті судового збору в сумі 71063,37 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 03.06.2014.

Суддя О.С. Фонова