Рішення № 39026851, 19.05.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"19" травня 2014 р. Справа № 911/1160/14

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», м. Боярка

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Вишневе

про стягнення 153 517, 72 грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Павлюк І.І. предст. дов. №1-46 від 04.02.2014р.;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 153 517, 72 грн. заборгованості за договором №2013/П-ПР-25012218510307-140573 від 28.12.2012р., яка складаєтся з: 141 620,21 грн. основного боргу, 9 719,71 грн. пені та 2177,80 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.04.2014р. у справі №911/1160/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 05.05.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.05.2014р. розгляд справи було відкладено на 19.05.2014р., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Відповідач в судове засідання 19.05.2014р. повторно не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, письмового відзиву на позов та інших документів, витребуваних ухвалами суду, не подав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що ухвали суду направлялись за адресами, які вказані у позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та в договорі, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.05.2014р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Київоблгаз» (Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) було укладено договір № 2013/П-ПР-25012218510307-140573 на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів.

Відповідно до пункту 1.1 вищезазначеного договору, Постачальник протягом 2013 року здійснює постачання Споживачу природного газу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Ціна природного газу визначена в п. 4.2 Договору і складає 4708,176 грн. за 1000 м3 природного газу з урахуванням цільової надбавки в розмірі 2 %, тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ДК «Укртрансгаз», тарифів на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу

Відповідно до п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2 Договору.

Пунктом 4.6.1 Договору встановлено, що авансові платежі сплачуються Споживачем Постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого Постачальником обсягу газу на озрахунковий період за п'ять календарних днів до початку місяця поставки газу.

Згідно з п. 4.6.3 Договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу з розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого ісла місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання умов Договору Постачальник передав в період з 01 березня 2013 року по 31 травня 2013 року природний газ в обсязі 30,315 тис. м3 природного газу на загальну суму 142 728,36 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2013 р., від 30.04.2013 р. та від 31.05.2013 р., копії яких наявні у матеріалах справи.

18.03.2013 року відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача 630,00 грн., з яких 623,57 грн. - оплата раніше спожитого природного газу та 6,43 грн.- авансовий платіж на березень 2013 року.

Також, на виконання умов Договору, 14.06.2013 року відповідачем була проведена оплата спожитого природного газу в загальній сумі 1 101,72 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач не розрахувався за поставлений природний газ в повному обсязі. Заборгованість за поставлений природний газ у сумі 141 620,21 грн. на час подання позовної заяви залишилася відповідачем несплаченою.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано факт існування заборгованості перед позивачем у сумі 141 620,21 грн.

Оскільки відповідачем належним чином не виконувались умови договору № 2013/П-ПР-25012218510307-140573, позивачем було нараховано 5 953,51 грн. пені та 1 308,68 грн. 3% річних, які він просить стягнути з відповідача.

Пунктом 6.2.2 Договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної пікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого атежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок пені, яку було нараховано позивачем за несвоєчасне виконання умов договору № 2013/П-ПР-25012218510307-140573, з урахуванням вимог чинного законодавства та встановлено, що поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 5 953,51 грн.

Позивачем також заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 1 308,68 грн. 3% річних, за неналежне виконання умов договору № 2013/П-ПР-25012218510307-140573.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи 3% річних складають - 1 308,68 грн. Розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 3% річних в розмірі 1 308,68 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

26.09.2013 року відповідач звернувся до позивача з листом про затвердження графіку погашення заборгованості.

Заборгованість відповідача станом на 26.09.2013 становила 141 620,21 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 26.09.2013 року за період 01.02.2013 р. - 26.09.2013 р., копія якого наявна у матеріалах справи.

Листом від 04.10.2013 року № 12-3346-1022 був затверджений графік погашення заборгованості ФОП ОСОБА_1 в сумі 141 620,21 грн.

На виконання вимог листа ПАТ «Київоблгаз» від 04.10.2013 року, 07.10.2014 року між Києво-Святошинською ФЕГГ ПАТ «Київоблгаз» та ФОП ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 3 до Договору, якою затверджений наступний графік погашення заборгованості:

Місяць та рік погашенняСума, яка підлягає сплаті, грндо 01.10.201323603,37до 01.11.201323603,37до 01.12.201323603,37до 01.01.201423603,37до 01.02.201423603,37до 01.03.201423603,37

Пунктом 4 Додаткової угоди № 3 встановлено, що додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення, розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 26.09.2013 року, і діє до повного здійснення розрахунків.

Проте, як стверджує позивач, відповідачем на день подання позову не виконано умови додаткової угоди № 3 від 07.10.2013р., в зв'язку з чим позивачем було нараховано 3 766,19 грн. пені та 859,12 грн. 3% річних.

Відповідно до п. 3 даної Додаткової угоди, в разі несплати або несвоєчасної оплати заборгованості в строки, зазначені в пункті 2 даної додаткової угоди, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та пені, які були нараховані позивачем за неналежне виконання відповідачем умов Додаткової угоди № 3 від 07.10.2013р., встановив, що розрахунок наданий позивачем є арифметично вірним, у зв'язку вимоги щодо стягнення з відповідача 3 766,19 грн. пені та 859,12 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в обсязі.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код ЄДРПОУ 20578072) - 141 620 (сто сорок одну тисячу шістсот двадцять) грн. 21 коп. основного боргу, 9 719 (дев'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 71 коп. пені, 2 177 (дві тисячі сто сімдесят сім) грн. 80 коп. 3% річних та 3 070 (три тисячі сімдесят) грн. 35 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 03.06.2014р.

Суддя Щоткін О.В.