Рішення № 39026843, 03.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" червня 2014 р. Справа № 911/1135/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд», м. Бровари

до відповідача приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація», м. Бориспіль,

про стягнення 7750,74 грн.

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: Чубаров Д.В., уповноважений, довіреність від 01.04.2014р. б/н;

від відповідача: Крисюк М.М., уповноважена, довіреність від 20.01.2014р. № 10;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд», м. Бровари звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 01.04.2014р. до відповідача - приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація», м. Бориспіль, в якому просить суд стягнути з відповідача борг за оренду елементів опалубки в сумі 5880,13 грн., 1300,61 грн. пені, 570,00 грн. збитків та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтований тим, що на виконання двох договорів оренди позивач за актами прийому-передачі передав відповідачу в строкове платне користування елементи опалубки, за які відповідач здійснив розрахунок частково, в результаті чого заборгованість відповідача по орендній платі становить 5880,13 грн. У зв'язку з простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 1300,61 грн. Також позивач твердить, що відповідачем не здійснено повернення орендованого майна в повному обсязі, а саме не повернуто майна вартістю 570,00 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача як збитки.

Ухвалою від 04.04.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/1135/14 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2014р.

29.04.2014р. позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 28.04.2014р., в якій позивач, відповідно до свого права, передбаченого ст. 22 ГПК України, зменшив розмір майнових вимог до відповідача та просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 1300,00 грн. та судовий збір 1827,00 грн. Заява обґрунтована тим, що відповідач сплатив суму основного боргу по орендній платі та вартість неповернутих елементів опалубки, а саме сплатив 5880,13 + 570 = 6450,13 грн. платіжним дорученням від 24.04.2014р. № 1918. Зазначена заява прийнята судом до розгляду, відповідно справа розглядається в редакції позовних вимог відповідно до заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог про стягнення з відповідача 1300,00 грн. пені.

Відповідач у відзиві на позов від 27.05.2014р. заперечив проти вимог позивача про стягнення пені, навів контррозрахунок пені, в якому зокрема, стверджує, що всупереч твердженням позивача в порядку ст. 530 ЦК України пеня має нараховуватись з моменту надання позивачем відповідачу рахунку на оплату боргу 6450,13 грн., який був сформований за результатами проведеної звірки розрахунків в листопаді 2013р. До того часу позивач не звертався з вимогою до відповідача з приводу повернення заборгованості.

В судовому засіданні 29.04.2014р. розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву в засіданні до 27.05.2014р. до 10 год. 00 хв., а потім до 03.06.2014р. до 03.06.2014р. до 10 год. 00 хв., про що представникам сторін було повідомлено особисто під розпис.

В судове засідання 03.06.2014р. представники сторін, зазначені у вступній частині рішення, які були належним чином повідомлені судом про дату та час проведення судового засідання особисто під розпис, не зявились, що не перешкоджає завершенню розгляду справи по суті.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд», м. Бровари (далі по тексту - ТОВ «Тендертрейдбуд»), до відповідача - приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація», м. Бориспіль (далі по тексту - ПрАТ «Агробудмеханізація»), вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди елементів опалубки, а саме стойок 30 шт. вартістю 190,00 грн. кожна, всього 5700,00 грн. терміном на 15 календарних днів з оплатою орендної плати за вказаний період 675,00 грн. та внесенням закладної вартості 2700,00 грн. Так, відповідач платіжним дорученням від 17.01.2013р. № 5255 сплатив позивачу обумовлену договором орендну плату в сумі 675,00 грн., а платіжним дорученням від 17.01.2013р. № 5254 сплатив позивачу заставну вартість орендованого майна 2700,00 грн., позивач за актом приймання передачі предмета оренди 18.01.2013р. передав, а представник відповідача за довіреністю від 18.01.2013р. № 134 отримав вищевказане майно в оренду, що сторонами не заперечується.

Твердження позивача про те, що вказаний договір укладався в усній формі, не відповідає закону, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину оренди між сторонами зафіксований у вище перерахованих документах - платіжних дорученнях від 17.01.2013р., акті від 18.01.2013р. та довіреності від 18.01.2013р. то сторони не порушили вимог частини першої статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. 784 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

01.02.2013р. відповідач повернув відповідачу орендовані стійки в кількості 27 шт. замість 30 шт., що вбачається з копії накладної від 01.02.2013р. Суд звертає увагу на те, що вказана накладна складена з порушенням вимог до первинного бухгалтерського документу, не містить всіх обов'язкових реквізитів, однак, суд враховує в порядку частини першої ст. 35 ГПК України, що даний факт повернення елементів опалубки сторонами визнається. Виходячи з даних акту прийому-передачі вартість трьох неповернутих елементів опалубки становить 190,00грн. х 3 = 570,00 грн.

Разом із тим, суд зазначає, що сторонами передбачено заставну вартість майна 2700,00 грн., що за правовим змістом в порядку частини 2 ст. 575 ЦК України є договором закладу (застава рухомого майна (грошей), що передається у володіння заставодержателя), укладеним сторонами в забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди. Разом із тим, позивач позбавлений права самостійно самовільно звернути стягнення на закладені кошти, оскільки згідно частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Таке право позивача договором між сторонами не передбачено.

За таких обставин, судом встановлено факт прострочення відповідачем зобов'язання з повернення позивачу орендованих елементів опалубки в кількості 3 шт. вартістю 570,00 грн. Однак, зазначене зобов'язання є не грошовим і вказана сума не підлягає включенню до розрахунку пені, заявленої до стягнення. За неповернення майна з оренди частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено спеціальний захід майнової відповідальності - неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, яку позивач в позові не розраховує та до стягнення з відповідача не заявляє (пункт 5.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. N 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»).

Крім того, 08.02.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір №08/0021/04/02-2012 оренди елементів опалубки, згідно якого ТОВ «Тендертрейдбуд» (орендодавець) передавав, а ПрАТ «Агробудмеханізація» (орендар) приймав в тимчасове володіння та користування елементи опалубки та зобов'язувався сплачувати орендну плату. Сторони домовились, що кількість елементів оренди може змінюватись, що відображається в акті прийому-передачі, вартість перераховується згідно наведеної ціни (пункт 1.3 Договору). Строк оренди 15 календарних днів, при відсутності заяви у строк 5 днів до закінчення договору, строк оренди автоматично продовжується на наступні 15 днів, розмір орендної плати складає 3280,50 грн. за 15 днів (пункти 3.1, 3.2, 4.1 Договору). Орендна плата сплачується протягом 3 днів після підписання договору, а в наступному наперед за місяць оренди на поточний рахунок орендодавця не пізніше останнього дня оплаченого терміну по факту наявності предмету оренди у орендаря, а у випадку фактичного використання більше терміну, передбаченого договором, орендна плата нараховується за фактичний період часу використання предмету оренди (пункти 4.2, 4.3, 4.4, 4.5 Договору). З метою забезпечення виконання орендарем зобов'язань він сплачує орендодавцю заставну вартість в розмірі 6500,00 грн., яка підлягає поверненню орендарю протягом 3 банківських днів з моменту повернення предмету оренди (пункт 4.6 Договору). У разі прострочення сплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до пункту 4.2 Договору 11.02.2013р. відповідач сплатив позивачу наперед платіжним дорученням № 5504 обумовлену пунктом 4.1 Договору орендну плату 3280,50 грн. та згідно пункту 4.6Договору заставну вартість 6500,00 грн., всього сплатив 9780,50 грн.

12.02.2013р. за актом приймання передачі від 08.02.2013р. (додаток №1 до договору оренди) позивач передав, а відповідач за довіреністю від 12.02.2013р. № 347 прийняв елементи опалубки вартістю 38490,00 грн. строком на 15 днів, орендна плата 3280,50 грн., заставна вартість 6500,00 грн.

15.03.2013р. за актом приймання передачі (додаток №1/2 до договору оренди) позивач передав, а відповідач за довіреністю від 15.03.2013р. № 652 прийняв елементи опалубки вартістю 21450,00 грн. строком на 15 днів, орендна плата сторонами визначена в сумі 1485,00 грн., заставна вартість 5940,00 грн.

19.03.2013р. за актом приймання передачі (додаток № 1/3 до договору оренди) позивач передав, а відповідач за довіреністю від 19.03.2013р. № 710 прийняв елементи опалубки вартістю 38395,00 грн. строком на 15 днів, орендна плата сторонами визначена в розмірі 2488,50 грн., заставна вартість 9954,00 грн.

21.03.2013р. за актом приймання передачі від 20.03.2013р. (додаток № 1/4 до договору оренди) позивач передав, а відповідач за довіреністю від 21.03.2013р. № 755 прийняв елементи опалубки вартістю 18685,00 грн. строком на 15 днів, орендна плата сторонами визначена в розмірі 4200,00 грн., заставна вартість 16800,00 грн.

За таких обставин судом встановлено, що за період дії договору кількість, види та ціна предметів оренди змінювалась, про що сторонами підписувались акти приймання-передачі, змінювались також терміни перебування в користуванні відповідача різних елементів опалубки, відповідно сторонами згідно до пунктів 1.3, 4.5 Договору здійснювались перерахунки орендної плати за фактичний строк перебування предметів в оренді. Сторонами було складено та підписано Акти надання послуг, які фактично фіксують належні до сплати суми орендної плати в цілому за місяць, погоджені як орендодавцем так і орендарем а саме:

Акт № 76 від 28.02.2013р. за лютий 2013р. на суму 3280,50 грн.;

Акт № 119 від 31.03.2013р. за березень 2013р. на суму 12204,50 грн.;

Акт № 172 від 30.04.2013р. за квітень 2013р. на суму 22908,00 грн.;

Акт від 215 від 31.05.2013р. за травень 2013р. на суму 20132,77 грн.;

Акт № 282 від 21.06.2013р. за червень 2013р. на суму 5.382,36 грн.

За умовами розділу 4 Договору оренди орендна плата сплачується наперед за кожен послідуючий місяць оренди не пізніше останнього оплаченого дня.

Твердження відповідача про те, що у нього був відсутній обов'язок сплачувати орендну плату до моменту надання позивачем відповідного рахунку, судом відхиляються з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За умовами договору термін сплати орендної плати встановлений при укладенні договору - протягом 3 днів з моменту підписання, а в подальшому - передоплатою за кожен місяць, і не пов'язаний з виставленням позивачем рахунку.

По-друге, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, визначеним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Зазначена позиція викладена також в листах Мінфіну від 27.11.2006р. № 31-34000-20-23/25136, від 30.05.2011р. № 31-08410-07-27/13794.

У зв'язку із простроченням боржником основного грошового зобов'язання позивач заявляє про стягнення з відповідача 1300,00 грн. пені за період 01.04.2013р. по 31.08.2013р. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 2 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно до ст. 575 ЦК України закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя.

Пунктом 6.6 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення сплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення. Пунктом 4.6 сторони забезпечили виконання зобов'язання орендаря з повернення предмету оренди закладом (заставна вартість), який повертається протягом 3 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі предмету оренди від орендаря орендодавцю.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. За таких обставин законом не заборонено передбачити в договорі забезпечення виконання зобов'язання у вигляді закладу (різновид застави) в забезпечення повернення орендного майна, і пені в забезпечення належної сплати орендних платежів.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, суд здійснив розрахунок належної до стягнення з відповідача пені за період з 01.04.2013р. до 31.08.2013р., тобто не виходячи за межі заявленого позивачем періоду нарахування:

Підставастрок оплатиФактично сплачено, грн.Основний борг, грн. Період прострочення Пеня, грн. Платіжне доручення №550411.02.13р.3280,50 Орендна плата за лютий 2013р. 3280,50 грн.11.02.13 000Всього за лютий 3280,500 0Орендна плата за березень 12204,50 грн., з них: 4031,00 грн. (п. 4.4 договору) 1485,00 грн. (додаток 1/2) 2488,50 грн. (додаток 1/3) 4200,00 грн. (додаток 1/4) 28.02.12 18.03.13 22.03.13 23.03.13 Платіжне доручення №68612.03.136560,00 Платіжне доручення №73114.03.131485,00 Платіжне доручення №557819.03.132488,50 Платіжне доручення № 89021.03.134200,00 Всього за березень 14733,50-2529,00 0Орендна плата за квітень 22908,00 грн.31.03.13 20379,0030 днів (01.04.13 - 30.04.13)251,25Орендна плата за травень 20132,77 грн.30.04.13 40511,7731 д. (01.05.13 - 31.05.13)516,11Орендна плата за червень 5382,36 грн.31.05.13 45894,1392 дні (01.06.13 - 31.08.13)*1606,92Всього пені за заявлений період 2374,28 та встановив, що за період з 01.04.2013р. по 31.08.2013р. з відповідача на користь позивача за Договором оренди належить до стягнення пеня в сумі 2374,28 грн.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 1300,00 грн. і заяви про збільшення розміру позовних вимог в цій частині позивачем не подавалось. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.

Суд звертає увагу на те, що всупереч твердженню позивача, строк оплати орендної плати, визначеної згідно актів приймання-передачі - додатків № 1/2, 1/3 та 1/4 до Договору у сумах відповідно 1485,00 грн., 2488,50 грн. та 4200,00 грн., має бути здійснений не наперед за місяць, як стверджує позивач, а протягом трьох днів після підписання відповідного додатку згідно пункту 4.2 Договору. Разом із тим, враховуючи, що позивачем пеня заявлена за період з 01.04.2013р., даний факт не впливає на розрахунок пені.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем сплачено позивачу обумовлену договором заставну вартість загалом 41894,00 грн., а саме сплачено:

17.01.2013р. платіжним дорученням № 5254 суму 2700,00 грн.;

11.02.2013р. платіжним дорученням № 5504 суму 6500,00 грн. (згідно додатку 1);

14.03.2013р. платіжним дорученням № 731 суму 5940,00 грн. (згідно додатку 1/2);

19.03.2013р. платіжним дорученням № 816 суму 9954,00 грн. (згідно додатку 1/3);

21.03.2013р. платіжним дорученням № 889 суму 16800,00 грн. (згідно додатку 1/4).

Здійснюючи розрахунок пені, позивач зарахував вказану суму в оплату боргу з орендної плати (22.06.2013р.), а також включив до суми основного боргу заборгованість відповідача за поставлений за накладною від 21.06.2013р. № 316 товар на суму 1880,00 грн., відповідно рахував пеню з 22.06.2013р. виходячи із суми боргу 45894,13 - 41894,00 грн. + 1880,00 = 5880,13 грн.

Зазначене не відповідає чинному законодавству з огляду на наступне.

По-перше, відповідно до частини 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором сторонами не встановлено право позивача задовольнити свої вимоги з орендної плати за рахунок заставного майна (закладених грошей). Суду не подано з цього приводу жодного підписаного сторонами та скріпленого печатками обох сторін двостороннього документу, який відповідав би вимогам ст. 208 (укладення правочинів між юридичними особами в письмовій формі), ст. 639 (укладення письмового договору в момент його підписання сторонами), ст. 654 (зміна договору в тій самій формі, що й основний договір) ЦК України.

По-друге, заставна вартість 2700,00 грн. платіжним дорученням від 17.01.2013р № 5254 відповідачем була сплачена згідно умов зовсім іншого договору оренди, укладеного відносно зовсім іншого предмету оренди у спрощений спосіб, і який досліджувався судом окремо. Вказана застава (заклад) взагалі не може бути використана для забезпечення виконання зобов'язань за договором № 08/00021/04/02-2012, в тому числі в судовому порядку.

По-третє, хоча підставою для отримання відповідачем товару на суму 1880,00 грн. у видатковій накладній від 21.06.2013р. № 316 зазначено договір оренди від 08.02.2013р. № 08/00021, однак вказаним договором (пункт 6.6) пеню сторонами передбачено саме за прострочення орендних платежів, а не будь-яких інших грошових зобов'язань відповідача перед позивачем. За таких обставин, враховуючи, що згідно положень ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання (в даному випадку шляхом застосування неустойки - пені) обов'язково вчиняється у письмовій формі і недодержання письмової форми такого правочину тягне за собою висновок про його нікчемність, позивачем безпідставно зараховано до бази нарахування пені заборгованість відповідача за вказаною видатковою накладною від 21.06.2013р. № 316 на суму 1880,00 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація»» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» 1300,00 грн. пені. У зв'язку із задоволенням позову, суд в порядку ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 6, 11, 207, 208, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 546, ст.ст. 547, частиною 2 ст. 575, частиною 2 ст. 785, частиною 1 ст. 590, 627, 629, 638, 784 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 76-А, ідентифікаційний код 13708491)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тендертрейдбуд» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, буд 4, офіс, ідентифікаційний код 37892395)

1300,00 грн. (одну тисячу триста гривень нуль копійок) пені,

1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня оголошення рішення.

Суддя Конюх О.В.