Ухвала суду № 39026490, 03.06.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №580/232/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Подопригора Л. І.Номер провадження 11-кп/788/245/14 Суддя-доповідач - Моїсеєнко Т. М. Категорія - Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Моїсеєнко Т. М.,

суддів - Демченка М. О., Забари І. К.,

з участю секретаря судового засідання -Сисенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в порядку апеляційного провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області Андреєєва Д.В. на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 11 березня 2014 року яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 дня народження, який народився в м. Шостка, Сумської області, громадянин України, який мешкає в АДРЕСА_1

обвинуваченого у скоєнні злочинів, передбачених ст. 263 ч. 1 КК України ( в редакції Закону № 270- V1 від 15.04.2008 року) та за ст. 263 ч. 1 КК України ( в редакції закону № 5064 - V1 від 5.07.2012 року)

З участю учасників судового провадження: прокурора - Савостьянової Л.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга від заступника прокурора Сумської області Андрєєва Д.В. в якій ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанціїї та постановлення свого вироку, у звязку з істостним порушення вимог кримінально - процесуального закону, неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, безпідставним виключенням частини пред'явленого обвинувачення, невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого.

Даним вироком ОСОБА_3 визнано винним за ст. 263 ч. 1КК України ( в редакції закону № 5064 - V1 від 5.07.2012 року) та призначене покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, іспитовим строком 1 рік.

Згідно ст. 76 ч. 1 КК України на ОСОБА_3 покладені обов'язки, передбачені п.2,3 - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Із обвинувачення ОСОБА_3 виключено ч. 1 ст. 263 КК України ( в редакції Закону № 270- V1 від 15.04.2008 року) у зв'язку із декриміналізацією.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги заступник прокурора Андрєєв Д.В. вважає, що судом першої інстанціїї безпідставно виключено із обвинувачення ч. 1 ст. 263 КК України ( в редакції Закону № 270- V1 від 15.04.2008 року) у зв'язку із декриміналізацією, оскільки у подальшому, Законом України № 5064 - V1 від 5.07.2012 року внесено відповідні зміни до Кримінального та Кримінально - процесуального кодексів України щодо відповідальності за незаконне поводження зі зброєю та вибухонебезпечними матеріалами і Кримінальний Кодекс доповнений ст. 263-1 , яка передбачає покарання за незаконне виготовлення, переробку чи ремонт вогнепальної зброї, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Дії ОСОБА_3 не можна було кваліфікувати за ст. 263-1 ч. 1 КК України, оскільки вказану норму закону не можна застосовувати до діянь, які мали місце до 12.08.2012 року, крім того дії ОСОБА_3 не охоплюются складом зллочину, який передбачено ч. 1 ст. 263 КК України в редакції закону № 5064 - V1 від 5.07.2012 року, оскільки ним не передбачена відповідальність за незаконне виготовлення вогнепальної зброї та посилена кримінальна відповідальність за зберігання та носіння вогнепальної зброї. За таких обставин, суд першої інстанції повинен був постановити або обвинувальний, або виправдувальний вирок і не міг виключити із обвинувачення певної норми кримінального закону. При призначенні покарання ОСОБА_3 судом не враховано ступінь тяжкості скоєних ОСОБА_3 кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого, тому призначене покарання є явно несправедливим через м'якість. Прохає вирок суду скасувати та дослідивши вирок Лебединського районного суду Сумської області від 13 лютого 2012 року та висновок судово - балістичної експертизи № 2 від 6.01.2014 року, постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_3 винуватим та засудити: за ст. 263 ч. 1 КК України ( в редакції Закону № 270- V1 від 15.04.2008 року) до позбавлення волі на строк 2 роки. та за ст. 263 ч. 1 КК України ( в редакції закону № 5064 - V1 від 5.07.2012 року) до позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом складання призначених покарань, призначити ОСОБА_3 для відбування покарання 5 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без зміни.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Як встановив суд, обвинувачений ОСОБА_3 у невстановлений день і час у квітні 2012 року, не маючи передбаченого законом дозволу на виготовлення вогнепальної зброї, виготовив саморобним способом вогнепальну зброю- пістолет з внутрішнім діаметром стволу 5,8 мм, який в подальшому зберігав при собі та за місцем свого мешкання на протязі часу з моменту виготовлення до 12 серпня 2012 року, а з 12 серпня 2012 року до 3 січня 2014 року незаконно зберігав як за місцем свого мешкання так і в лісовому насадженні поблизу вул Центральної с. Ленінське Лебединського району.

Заслухавши доповідача про обставини кримінального провадження та суть поданої апеляційної скарги, прокурора, якій вважає вирок суду незаконним і таким що підлягає скасуванню, обвинуваченого ОСОБА_3, якій прохає вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Андрєєва Д.В. задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги заступника прокурора Андрєєва Д.В. про безпідставне виключення судом першої інстанціїї із обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України ( в редакції Закону № 270- V1 від 15.04.2008 року) у зв'язку із декриміналізацією, на думку колегії суддів є необгрунтованими.

Так, сторона обвинувачення, обвинувачуючи ОСОБА_3, не зважаючи не скоєння ним подовжувального злочину з квітня 2012 року по 3 січня 2014 року, кваліфікувала його дії за ст. 263 ч. 1 КК України ( в редакції Закону № 270- V1 від 15.04.2008 року) за незаконне виготовлення та зберігання вогнепальної зброї, за період злочину, з квітня 2012 року по 12 серпня 2012 року та за ст. 263 ч. 1 КК України ( в редакції закону № 5064 - V1 від 5.07.2012 року) за незаконне зберігання вогнепальної зброї за період злочину з 12 серпня 2012 року по 3 січня 2014 року.

Але, на час ухвалення вироку, кримінальна відповідальність за незаконне виготовлення вогнепальної зброї була вилучена із диспозиції ч. 1 ст. 263 КК України і виділена в окрему статтю кримінального кодексу, а саме ст. 263 - 1 КК України, яка передбачає відповідальність за незаконне виготовлення, переробку чи ремонт вогнепальної зброї або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв.

Тому, суд першої інстанції вірно прийшов до висновків про виключення із обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 263 ч. 1 КК України такої кваліфікуючої ознаки, як незаконне виготовлення вогнепальної зброї, оскільки в рамках цієї норми закону вона була виключена законом України № 5064 - V1 від 5.07.2012 року і вірно визнане його винним за незаконне носіння та зберігання вогнепальної зброї, а призначення покарання ОСОБА_3 за ст. 263 ч. 1 КК України (в редакції Закону № 270- V1 від 15.04.2008 року) є незаконним, оскільки на час ухвалення вироку такої норми закону не існує.

Крім того, на думку колегії суддів не підлягає задоволенню і клопотання прокурора про дослідження вироку Лебединського районного суду Сумської області від 13 лютого 2012 року та висновку судово - балістичної експертизи № 2 від 6.01.2014 року, оскільки відповідно до вимог ст. 89 КК України ОСОБА_3 вважається таким, що не має судимости, а висновок судово - балістичної експертизи № 2 від 6.01.2014 року був предметом дослідження судом першої інстанціїї і відповідно до вимог ст. 404 КПК України прокурор не зазначив в клопотанні, що даний доказ досліджений судом першої інстанціїї неповно або з порушенням. Також, зазначаючи в апеляційній скарзі, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, не зазначив, які саме докази не взяті судом до уваги.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про призначення покарання ОСОБА_3 без врахування ступеню тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та особи обвинуваченого, тому призначене покарання є явно несправедливим через м'якість, на думку колегії суддів є необгрунтованими.

Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_3 покарання, на думку колегії суддів дотримався вимог ст. 65 КК України, призначив покарання в межах санкції закону по якому він засуджений і призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

На думку колегії суддів суд не допустив порушень вимог закону при призначенні покарання, прийшовши до висновку, що ОСОБА_3 може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, врахувавши при цьому повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність тяжких наслідків, позитивні характеристики.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 11 березня 2014 року відносно ОСОБА_3 - залишити без зміни, а апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області Андрєєва Д.В. - без задоволення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Моїсеєнко Т. М. Демченко М. О. Забара І. К.