Постанова № 39025905, 27.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2014 року № 826/4843/14

О 14 годині 22 хвилини в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Великій Васильківській, 81-а,

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві

до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві

про скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося до суду з позовом про скасування постанови відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 20 березня 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження та про зобов’язання відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження та забезпечити виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року у справі № 826/19817/13-а за виконавчим листом від 21 січня 2014 року.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Закон України "Про виконавче провадження" та зазначає, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві протиправно винесено постанову від 20 березня 2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року № 826/19817/13-а, оскільки у виконавчому документі зазначено про заходи примусового виконання, а саме: застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес" заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення подальшої експлуатації приміщень вказаного товариства.

Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Закону України "Про виконавче провадження" та зазначила, що державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві правомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року № 826/19817/13-а, оскільки у виконавчому документі не визначено, які саме дії повинен здійснити державний виконавець та у який спосіб застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес" заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

20 березня 2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) № 42608448 по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року № 826/19817/13-а про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес" заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення подальшої експлуатації приміщень вказаного товариства, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2 шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощитки та вхідні двері зазначених приміщень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (із змінами та доповненнями, далі – Закон 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-ХІV встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 17 Закону № 606-ХІV підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.

Згідно частини першої статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження визначені статтею 26 Закону № 606-ХІV.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 26 Закону № 606-ХІV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Як встановлено під час розгляду справи, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) № 42608448 по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року № 826/19817/13-а на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" та в зв’язку з тим, що у виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання, які необхідно здійснити державному виконавцю.

Проте, з аналізу виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року суд зазначає, що у ньому наявний примусовий характер виконання рішення суду, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", та за своїм змістом виконавчий документ передбачає вчинення певних дій, а саме: застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес" заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді повного зупинення подальшої експлуатації приміщень вказаного товариства, розташованих за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 49/2 шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощитки та вхідні двері зазначених приміщень.

При цьому, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено прийняття державним виконавцем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) у разі невизначеності у виконавчому документі способу виконання рішення суду. Крім того суд зазначає, що боржник у виконавчому провадженні наділений правом на власний розсуд виконати рішення суду, а на державного виконавця покладено обов’язок контролю за його належним виконанням.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції із поданням про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, як це передбачено статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, статтею 170 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 34 Закону № 606-ХІV державному виконавцю надано право на звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою.

Також суд звертає увагу, що згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням наведеного та враховуючи відсутність визначених законодавством підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року № 826/19817/13-а, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування постанови відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20 березня 2014 року № 42608448.

Відносно позовних вимог про зобов’язання відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження та забезпечити виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року у справі № 826/19817/13-а за виконавчим листом від 21 січня 2014 року, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Разом з тим, як вбачається і супровідного листа від 20 березня 2014 року № 1072/13, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві повернуто Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві оригінал виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року у справі № 826/19817/13-а.

Отже, враховуючи відсутність у державної виконавчої служби оригіналу виконавчого документа, відповідно у суду відсутні правові підстави для зобов’язання відповідача відкрити виконавче провадження.

При цьому, обов’язок державного виконавця щодо вчинення примусових дій виникне у державного виконавця після відкриття ним виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого документа та у разі невиконання боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання.

Разом з тим, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб’єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зобов’язання відповідача забезпечити виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року у справі № 826/19817/13-а за виконавчим листом від 21 січня 2014 року.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на встановлені в суді обставини та з метою належного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про зобов’язання відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року № 826/19817/13-а.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 98, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження від 20 березня 2014 року № 42608448.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2014 року № 826/19817/13-а.

4. В решті позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А.Бояринцева

Повний текст постанови складений 30 травня 2014 року.