Рішення № 39025291, 03.06.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/316/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/1299/14

Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю. А.

Доповідач Дряниця Ю. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Дряниці Ю.В.

Суддів: Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерціний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

Позивач в січні 2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 15651,61 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору 16.11.2007 року відповідач на підставі поданої заяви, відповідно до Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, що в сукупності складають Договір між відповідачем та Банком отримав кредит у розмірі 7600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з невиконанням відповідачем Договору утворилася заборгованість, яка станом на 31.12.2013 року становить 21305,50 грн. Наказом Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.10.2008 року з ОСОБА_1 на їх користь було стягнуто заборгованість за даним кредитним договором в розмірі 6637,30 грн., а тому просив стягнути різницю, що становить 14668,20 грн. (21305,50 грн.-6637,30 грн.). Крім того, просив стягнути штрафи, відповідно до п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг: -250 грн. - штраф (фіксована частина); 733,41 грн. - штраф (процентна складова). А всього просив стягнути 15651,61 грн.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитними договором від 16.11.2007 року в розмірі 15651 грн. 61 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на те, що при ухваленні рішення судом дана неправильна оцінка встановленим обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що сума кредитного ліміту, яка була ним взята становить 1500 грн., а не 7600 грн., як зазначає Банк; розрахунок заборгованості не відповідає кредитній картці, яка була йому видана; кредитна карта мала термін дії два роки; суд безпідставно не застосував строк загальної позовної давності, про що він заявляв клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до необхідності часткового задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення з підстав, визначених п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий суд виходив з того, що строк позовної давності не пропущений, оскільки договір автоматично пролонговується відповідно до п. 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг та винесення судом судового наказу не припинило правовідносин.

Однак, з таким висновком колегія суддів в повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно з укладеним з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитним договором № б/н від 16.11.2007 року отримав кредитні кошти в розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою і Пам'яткою клієнта складає між ним та Банком Договір.

Факт отримання кредиту та використання кредитної картки «Універсальна» НОМЕР_1 відповідачем не оспорюється.

Відповідно до п. 5.3. Умов та правил надання банківських послуг, право зміни розміру наданого на платіжну карту Кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням Банку та без попереднього повідомлення Клієнта.

Відповідно до наданої Банком інформації, строк дії виданої ОСОБА_1 кредитної картки НОМЕР_1 встановлено до листопада 2011 року (а.с.104). В подальшому кредитна картка не перевипускалася та боржником не отримувалася.

Доводи апелянта про те, що строк дії картки становить 2 роки, спростовуються наданими позивачем на вимогу апеляційного суду доказами, а тому до уваги не беруться.

Позивач звернувся до суду з позовом 24 січня 2014 року, тобто, з врахуванням кінцевого строку позовної давності, в межах встановленого законом загального трирічного строку.

Із п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк. Однак, місцевий суд не врахував, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом та відсоткам за користування ним, перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором. В разі виникнення заборгованості Держатель по Картрахунку зобов'язаний погасити заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення. За порушення строків платежу за будь-яким грошовим зобов'язанням згідно кредитного договору більше ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн. та 5 % від суми позову (п. 6.5, 6.9., 8.6. Умов та правил надання банківських послуг).

Згідно п. 5.2. Умов та правил надання банківських послуг, у випадках порушення Держателем умов даного Договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи у визначеній Банком частині.

Пунктом 2 Умов та правил надання банківських послуг визначено терміни та поняття, відповідно до яких, мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань Держателя, які щомісячно належать сплаті Держателем протягом строку дії Карти. Мінімальний обов'язковий платіж є обов'язковим для Держателя платіжних карт, здійснюючих операції по кредитній схемі.

Строки і порядок погашення по Кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним картам з встановленим Мінімальним обов'язковим платежом визначений в Пам'ятці Клієнта, яка є невід'ємною частиною Договору. Платіж включає плату за користування Кредитом, передбачену Тарифами, та частину заборгованості по Кредиту (п.5.3. Правил користування платіжною картою).

Відповідно до Пам'ятки клієнта (а.с.79), починаючи з місяця, наступного за завершенням першої операції, боржнику необхідно вносити на картку обов'язковий щомісячний платіж, який включає в себе як частину кредиту, так й нараховані відсотки ( в режимі дії льотного періоду відсотки не нараховуються). Погашення заборгованості при внесенні коштів на картковий рахунок проводиться в наступному порядку: прострочена комісія, прострочені відсотки, прострочений кредит, нарахована комісія, нараховані відсотки, заборгованість по кредитному ліміту. Банк щомісячно нараховує відсотки за користування кредитним лімітом згідно Тарифів, виходячи із суми фактичної заборгованості. По кредиткам «Універсальна» обов'язковий щомісячний платіж розраховується як відсоток від поточного залишку заборгованості по кредиту (розмір вказано в Умовах надання).

Відповідно до умови Заяви та п. 4.1. Правил користування платіжною картою, погашення заборгованості по кредиту може здійснюватися шляхом внесення коштів на карту клієнтом або шляхом списання коштів з інших карт.

17 жовтня 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Лубенського міськрайонного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 16.11.2007 року заборгованості, яка уторилася станом на 19 вересня 2008 року та складається із 5434,78 заборгованості за кредитом та 1202,52 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом..

Судовим наказом від 20 жовтня 2008 року, винесеним Лубенським міськрайонним судом Полтавської області, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 16.11.2007р. в сумі 6637,30 грн., з них: 5434,78 грн. заборгованості за кредитом та 1202,52 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Колегія суддів не бере до увагу доводи апелянта про закінчення всіх зобов'язань з винесенням судового наказу, оскільки судовим наказом договір не було розірвано, а заборгованість стягнута за період станом на 19.09.2008 року.

При зверненні до суд, позивач вказував, що судовий наказ не було виконано та заборгованість, яка утворилася станом на 31.12.2013 року, становить 21305,50 грн. та складається з 5550,14 грн. заборгованості за кредитом, 11982,30 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 3773,06 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом. З врахування винесення судового наказу, просив стягнути на користь банку заборгованість в сумі 14668,20 грн. (за вирахуванням суми, стягнутої судовим наказом). Також просив стягнути штрафи - фіксовану частину в сумі 250 грн. та процентну складову в сумі 733,41 грн.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Поряд зі встановленням порядку пролонгації строку дії договору (п. 9.12. розділ 9 Умов і Правил надання банківських послуг) сторони встановили порядок і строки виконання боржником зобов'язань (внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору (п. 6.5., 8.6. Умов і Правил надання банківських послуг та п.5.3. Правил користування платіжною картою).

В разі виникнення заборгованості, Клієнт зобов'язаний її погасити протягом 30 днів з моменту її виникнення. У випадках порушення Держателем умов даного Договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи у визначеній Банком частині (п. 6.9., 5.2. Умов і Правил надання банківських послуг).

Відповідно до визначеного в заяві порядку проведення повернення кредитних коштів таке повернення може здійснюватися шляхом внесення коштів на карту клієнтом або шляхом списання коштів з інших карт.

Після винесення судового наказу (20 жовтня 2008 року), Банком було 25 грудня 2007 року підвищено кредитний ліміт з встановленням його розміру в сумі 7600 грн., а потім 21 травня 2008 року кредитний ліміт знижено та встановлено в розмірі 5500 грн., 25 грудня 2008 року знову підвищено кредитний ліміт з встановленням його в розмірі 7600 грн., а 13 січня 2009 року - знижено кредитний ліміт з встановленням його в розмірі 5440 грн. 22 січня 2009 року кредитний ліміт було встановлено в розмірі 5440 грн. (а.с.82, 83, 84).

Згідно наданої Банком з виписки по картковому рахунку видача кредитних коштів ОСОБА_1 проводилася через банкомати 27.12.2007р. чотири рази, а потім двічи 15 січня 2008 року (а.с.80-81). Таким чином вбачається, що після винесення судового наказу 20 жовтня 2008 року кредитні кошти ОСОБА_1 з кредитної картки не знімалися та не списувалися.

Боржник періодично здійснював погашення кредитної заборгованості. Останнє перерахування коштів (кредитна частина) на погашення заборгованості ОСОБА_1 здійснено на кредитну карту 15 липня 2009 року (а.с.85). В подальшому, будь-яке погашення або шляхом внесення коштів ОСОБА_1, або шляхом перерахування Банком коштів з інших карт не здійснювалося.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

По справі відсутні докази щодо існування погодженої сторонами іншої тривалості строку позовної давності відповідно до ст. 259 ЦК України.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа та обраховуватися по кожному черговому платежу окремо.

Зазначена правова позиція сформульована в постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі № 6-116цс13 та від 19 березня 2014 року по справі № 6-14 цс14.

Враховуючи те, що в кожний обов'язковий щомісячний платіж як складова входять - комісія (прострочена та нарахована), відсотки за користування (прострочені та нараховані), частина кредитної заборгованості по тілу, то колегія суддів вважає, що в даному випадку строк позовної давності, на застосуванні якого наполягав відповідач як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, слід обраховувати щодо кожного щомісячного платежу окремо.

Провівши аналіз фактичних обставин по справі, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню , враховуючи звернення позивача до суду в січні 2014 року, в межах трирічного строку позовної давності щодо щомісячних платежів, починаючи з січня 2011 року по листопад 2011 року (кінцевий строк дії картки, який співпадає з кінцевим строком дії договору).

Не підлягає задоволенню вимога про стягнення заборгованості по тілу кредиту, оскільки вона була вирішена судовим наказом, який є особливою формою судового рішення. Окрім того, слід звернути увагу на те, що після винесення судового наказу, хоча кредитний ліміт і був збільшений Банком, боржником не проводилося зняття кредитних коштів.

За період з січня 2011 року по листопад 2011 року комісія Банком не нараховувалася, а тому також не підлягає стягненню.

Враховуючи, що відсотки за користування кредитними коштами входять в складову мінімальних щомісячних платежів, а також те, що винесення судом судового наказу не припинило між сторонами правовідносин та на момент звернення до суду заборгованість не погашена, то колегія суддів вважає, що підлягає частковому задоволенню вимога про стягнення відсотків за користування кредитом за період з січня 2011 року по листопад 2011 року. Так, за вказаний період Банком було нараховано відсотки за користування кредитом на загальну суму 1853,74 грн., а тому саме ця сума заборгованості підлягає стягненню на користь Банку.

Судовим наказом не вирішувалося питання стягнення штрафів, які передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг та Заявою.

Відповідно до Заяви, при порушенні позичальником строків платежів по любому з грошових зобов'язань, передбачених даним Договором, більш ніж на 120 днів, в зв'язку з чим Банк змушений звернутися до суду, позивальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. Аналогічні положення визначені п. 8.6. Умов та правил надання банківських послуг.

Колегія суддів вважає, що підлягає стягненню штраф фіксований в розмірі 250 грн. та штраф в розмірі 5% від суми позову. Процентна складова штрафу повинна обраховуватися від суми заборгованості, яку суд допускає до стягнення, без врахування розміру фіксовано штрафу, оскільки штраф на штраф відповідно до норм чинного законодавства не може бути нарахований, щоб не допускати подвійного стягнення. Таким чином, розмір 5% штрафу становить 92,69 грн. (1853,74х5%=92,69).

Всього позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 2196,43 грн. (1853,74 грн. відсотки за користування кредитом + 250 грн. фіксований штраф + 92,69 грн. процентна складова штрафу).

Викладені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України в разі часткового задоволення позову судові витрати підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог (14,03%). Пропорція задоволених вимог вирахувана наступним чином - 2196,43х100:15691,61=14,03. Таким чином, на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати 34 грн. 18 коп., виходячи з розміру сплаченого судового збору за подачу позову до суду ((243,60х14,03%=34,18).

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.3,4, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 березня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» ( 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемога, 50, рахунок № 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за договором б/н від 16 листопада 2007 року: 1853,74 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 92,69 грн. - штраф (процентна складова), а всього 2196,43 грн. (дві тисячі сто дев'яносто шість гривень 43 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемога, 50, рахунок № 64993919400001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) в рахунок відшкодування понесених судових витрат 34,18 грн. (тридцять чотири гривні вісімнадцять копійок).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) Дряниця Ю.В.

Судді: (підпис) Карнаух П.М.

(підпис) Пилипчук Л.І.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Дряниця Ю.В.