Ухвала суду № 39024325, 27.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/10615/13-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.Провадження № 22-ц/780/3063/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 26 27.05.2014

УХВАЛА

Іменем України

27 травня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

при секретарі Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи вимоги тим, що 19 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL 2525 від 19 жовтня 2007 року, за яким відповідачу надано кредитні кошти у сумі 15000 грн., а відповідач зобов'язався їх повернути, сплатити за користування ними проценти в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком до нього. Станом на 19 вересня 2013 року в результаті неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором відповдаіч має загальну заборгованість в розмірі 59401,30 грн. Просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 59401,30 грн. та судовий збір.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ПАТ КБ «Універсал Банк», не погоджуючись із рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2014 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Так, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд виходив із того, що 19 жовтня 2007 року між сторонами укладений договір про надання кредиту, кінцевий строк сплати - 15 жовтня 2010 року, останній раз проплати по договору відповідач здійснила у січні 2009 року, відтак позивач звернувся до суду зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Вказані висновки відповідають обставинам справи і узгоджуються із вимогами закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 16 жовтня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL2525. За умовами даного договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі та на умовах, визначених у цьому договорі та додатках до нього, а позичальник зобов'язується погасити кредит, сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором та додатками до нього. Кредитор має право вимагати від позичальника достроково погасити кредит до настання остаточного строку/терміну повернення, а позичальник зообов'язується на письмову вимогу кредитора достроково погасити кредит в повному обсязі та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі й нарахування за цим договором (якщо мають місце), що підлягають сплаті позичальником на користь кредитора, але не пізніше 30 календарних днів з дати одержання такої вимоги кредитора, у одному з таких випадків: затримки сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, принаймні за один календарний місяць; сума поточної заборгованості позичальника перевищує суму непогашеного кредиту більш ніж на 10 %; несплата позичальником більш ніж одного щомісячного платежу, що перевищує 5 % суми крдиту; іншого істотного порушення умов цього договору (наприклад, прострочення сплати коштів на користь кредитору за цим договором). Поштова квитанція, якою підтверджується відправлення відповідного рекомендованого листа позичальнику на його адресу для листування, зазначену у ст. 13 цього договору, вважається документальним підтвердженням відправлення кредитором листа з вимогою до позичальника виконати зобов'язання позичальника за пунктом 6.6 цього договору, повністю усунути порушення зобов'язань позичальника, повністю або частково погасити кредит тощо.

Додатком № 1 визначені індивідуальні умови надання та погашення кредиту: основна сума кредиту 15000 грн., процентна ставка 36 % річних, у разі прострочення платежу 108 % річних, сума щомісячного платежу - 684,96 грн., дата сплати останнього платежу - 15 жовтня 2010 року. Додатком № 2 є графік щомісячних платежів та супутні витрати позичальника.

23 липня 2013 року ПАТ «Універсал Банк» направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату заборгованості 15063,41 грн., яка утворилася станом на 22 липня 2013 року. Даний лист відповідач отримала 27 липня 2013 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 19 вересня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 складає 59401,30 грн., в тому числі прострочена заборгованість по кредиту 10918,53 грн., відсотки 4144,88 грн., підвищені відсотки 44337,89 грн.

Згідно витягу із статуту ПАТ «Універсал Банк» в редакції, затвердженій Загальними зборами акціонерів ВАТ «Універсал Банк», протокол № 2-2009 від 22 червня 2009 року, банк є правонаступником усіх прав та обов'язків ВАТ «Банк Універсальний», який у відповідності до рішення Загальних зборів ВАТ «Банк Універсальний» (протокол № 4-2007 року 27 серпня 2007 року) було перейменовано на ВАТ «Універсал Банк».

Дані щодо суб'єкта внесені до ЄДРПОУ 09 липня 2009 року.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач порушила строки погашення заборгованості та сплати відсотків за користування кредитом, а саме останній раз погашення кредиту здійснювалось у січні 2009 року, а позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження прострочення відповідачем строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Судом першої інстанції також було встановлено, що станом на 19 вересня 2013 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 59401,30 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що доводи представника відповідача про те, що меморіальний ордер від 19 жовтня 2007 року є неналежним доказом отримання кредиту, спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що після отримання кредиту ОСОБА_1 протягом певного строку виконувала взяті зобов'язання щодо повернення кредиту згідно виписки з особового рахунку (а. с. 98 - 237).

Факт наявності заборгованості і її розмір відповідачем не спростовані.

Разщом із тим в судовому засіданні відповідач заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності і відмову у зв'язку з цим у задоволенні позову на підставі ст. ст. 256, 257 ЦК України (а. с. 91, 92 т. 1).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Згідно зі ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно із п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, зазначає у рішенні про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що останній строк сплати кредиту - 15 жовтня 2010 року, а позивач звернувся із позовом до суду 24 жовтня 2013 року.

Оскільки позивач із даним позовом до суду звернувся 24 жовтня 2013 року, тобто після спливу трирічного строку виконання зобов'язання (до 15 жовтня 2013 року), строк позовної давності не переривався, відповідач подав суду заяву про застосування спливу позовної давності, суд першої інстанції обґрунтовано на передбачених законом підставах ухвалив рішення про відмову в позові за спливом позовної давності.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що 24 липня 2013 року представником ПАТ «Універсал Банк» вперше було направлено позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень № 1287 від 24 липня 2013 року та реєстром вхідної кореспонденції, колегія суддів оцінює критично, оскільки, отримавши в Києво-Святошинського районного суду Київської області інформацію про відсутність позовної заяви в канцелярії, позивач не зазначив про ці обставини в позовній заяві, яку направив до суду 24 жовтня 2013 року до суду.

З огляду на викладене не грунтуються на вимогах ст. 264 ЦК України та є безпідставними доводи позивача про переривання перебігу позовної давності в зв'язку із зверненням позивача до суду в липні 2013 року.

Клопотання про поважність причин пропуску строку позовної давності згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України позивачем заявлено не було.

Не маючи доказів вчасного подання позовної заяви на день ухвалення рішення, суд першої інстанції не мав підстав діяти інакше, ніж застосувати наслідки спливу позовної давності за заявою відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність і обґрунтованість судового рішення не впливають.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.