Рішення № 39022121, 05.03.2014, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/8640/13-ц

Провадження № 2/0203/437/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2014 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Науменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-2"-ЮМЗ, третя особа - Кіровська районна в місті Дніпропетровську рада, про визнання права власності,

у с т а н о в и в:

17 грудня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-2"-ЮМЗ, третя особа - Кіровська районна в м. Дніпропетровську рада, про визнання права власності. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у червні 1975 року між позивачем та ОСОБА_2 у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу належного останньому гаражу, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 143Б. Відтоді позивач безперервно володіє та користується придбаним гаражем, проте не може зареєструвати своє право власності на нього, що стало причиною звернення до суду з позовом про визнання за позивачем права власності на придбане нерухоме майно (а.с.а.с. 1 - 3, 70).

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, додатково пославшись на приписи частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти їх задоволення.

Представник третьої особи до суду не з'явився, був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що позивач є членом Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-2"-ЮМЗ згідно з рішенням виконавчого комітету Кіровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 11.03.1970 р. № 296 (а.с.а.с. 7 - 11).

21 червня 1975 року між позивачем та ОСОБА_2 у письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу належного останньому гаражу НОМЕР_2, розташованого на території Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-2"-ЮМЗ за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 143Б (гараж 1 загальною площею 19,8 м2) (а.с.а.с. 4, 29).

Від моменту придбання і дотепер позивач постійно й безперервно володіє та користується спірним нерухомим майном, сплачує членські внески тощо (а.с.а.с. 13 - 25).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 44 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК 1963 року) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців повинні укладатися у письмовій формі.

Згідно зі статтею 224 ЦК 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що сторони договору купівлі-продажу від 21.06.1975 р. уклали договір із дотриманням приписів статті 44 ЦК 1963 року і вчинили усі дії, визначені статтею 224 ЦК 1963 року. Чинний на час укладення вказаного договору закон не передбачав обов'язкову нотаріальну форму договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень.

У відповідності з частиною 1 статті 128 ЦК 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічні положення містить у собі частина 1 статті 328 ЦК, за правилами якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. При цьому частиною 2 цієї статті встановлено презумпцію правомірності правочину, за якою право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відтак, суд доходить висновку про те, що позивач правомірно, у відповідності із чинним законом придбав спірне майно, і набуте при цьому право підлягає реалізації.

Крім того, суд вважає вірним і посилання представника позивача на правила, закріплені у частині 1 статті 344 ЦК, з наступних підстав.

Так, частина 1 статті 344 ЦК передбачає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач добросовісно заволодів спірним майном на підставі письмового правочину і від 21.06.1975 р. продовжує відкрито, безперервно володіти ним.

Таким чином, заявлений позивачем позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4 - 11, 15, 18, 57 - 60, 169, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-2"-ЮМЗ, третя особа - Кіровська районна в місті Дніпропетровську рада, про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІН - НОМЕР_1) право власності за набувальною давністю на гараж 1 загальною площею 19,8 м2, розташований на території Автогаражного кооперативу "Автолюбитель-2"-ЮМЗ за адресою: місто Дніпропетровськ, проспект Кірова, 143Б (гараж НОМЕР_2).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 223 ЦПК України, і може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його постановлення. У разі якщо рішення було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення складено 06 березня 2014 року.

Суддя М.О. Католікян