Рішення № 39021540, 29.05.2014, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №2-3160/14

(№760/7493/14-ц)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

29 травня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Шимонович Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

В ході розгляду справи представник позивача зменшила розмір позовних вимог та просила стягнути з ПАТ «Міський комерційний банк» на користь ОСОБА_1 збитки, завдані неповерненням у строк грошових коштів залучених до банку, у розмірі 176492,85 грн., з яких 171550,00 грн. сума основного боргу, 4942,85 грн. відсотки за користування грошовими коштами.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12.02.2014 року між ним та ПАТ «Міський комерційний банк» був укладений договір строкового банківського вкладу №2630/56/158064, відповідно до умов якого банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі 200000,00 грн., з процентною ставкою 23% річних, строком з 12.02.2014 року по 12.05.2014 року.

12.02.2014 року на виконання умов договору, позивач як вкладник вніс у касу банку грошову суму, у розмірі 200000,00 грн.

12.03.2014 року позивач звернувся до ПАТ «Міський комерційний банк» із заявою про намір повернути вклад достроково, подавши, за п'ять днів до очікуваної дати повернення вкладу, відповідну заяву, оскільки відповідне право позивача передбачене п. 2.6.3, 4.1.3, 4.2.1 договору.

Проте, ПАТ «Міський комерційний банк» без пояснення будь-яких причин, став повертати вклад частинами, починаючи з 12.03.2014 року та лімітуючи денну суму 200,00 доларів США.

Вважає, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором строкового банківського вкладу №2630/56/158064 від 12.02.2014 року, а тому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву в якій позовні вимоги свого довірителя підтримала у повному обсязі та просила справу розглядати без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав на адресу суду заяву в якій просив відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки юриста, оскільки він буде приймати участь в засіданні Деснянського районного суду м. Чернігова.

Відповідно до приписів вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Тобто, вказані принципи щодо обов'язковості доведення тих чи інших обставин є обов'язковими не лише при з'ясуванні обставин справи по суті, а й, як у даному випадку, при поданні клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтованого неможливістю забезпечення явки представника ПАТ «Міський комерційний банк».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є юридичною особою, та вказана юридична особа відповідача має штат працівників (юридичний відділ), а тому неявка представника відповідача не може бути поважною причиною неявки ПАТ «Міський комерційний банк» до суду, який повинен у відповідності до вимог ЦПК України добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

Суд вважає дане клопотання необґрунтованим і таким, що може призвести до штучного затягування розгляду справи, в умовах існуючих процесуальних строків її розгляду, а тому вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Виходячи з цього, суд вважає неявку представника відповідача в судове засідання неповажною.

Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у його відсутність, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала представник позивача.

Згідно ч. 2 ст. 197 ЦК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, врахувавши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим, та таким що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ч. 3 ст. 1060 ЦК України якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Згідно ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Судом встановлено, що 12.02.2014 року між ПАТ «Міський комерційний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір строкового банківського вкладу №2630/56/158064, відповідно до умов якого банк прийняв від позивача грошові кошти в сумі 200000,00 грн., з процентною ставкою 23% річних, строком з 12.02.2014 року по 12.05.2014 року.

12.02.2014 року на виконання умов договору, позивач як вкладник вніс у касу банку грошову суму, у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується квитанцією №2827 від 12.02.2014 року.

12.03.2014 року позивач звернувся до ПАТ «Міський комерційний банк» із заявою про намір повернути вклад достроково, подавши, за п'ять днів до очікуваної дати повернення вкладу, відповідну заяву, оскільки відповідне право позивача передбачене п. 2.6.3, 4.1.3, 4.2.1 договору.

За змістом п. 4.3.2 строкового банківського вкладу №2630/56/158064 від 12.02.2014 року, відповідач зобов'язаний був повернути вклад на 6 календарний день, що слідував за датою одержання заяви, а саме - 18.03.2014 року.

За змістом п. 7.1 цього ж договору, повернення вкладу мало бути здійснено у будь-який із двох способів: через касу або на рахунок позивача.

Проте, ПАТ «Міський комерційний банк» став повертати позивачу вклад частинами, починаючи з 12.03.2014 року та лімітуючи денну суму 200,00 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що частина депозитного вкладу із нарахованими відсотками за користування грошовими коштами, у розмірі 176492,85 грн. станом на 29.05.2014 року залишилась неповернутою.

Позивач просив стягнути з ПАТ «Міський комерційний банк» суму банківського вкладу із нарахованими відсотками 176492,85 грн., на що слід зазначити наступне.

Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем з приводу укладеного договору банківського вкладу є цивільно-правовими за своїм змістом. Частина 2 статті 1060 ЦК України містить імперативну норму про обов'язок банку видати вкладнику за його першою вимогою та не допускає іншого порядку регулювання даних відносин спеціальним законодавством чи договором.

Згідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи те, що 12.02.2014 року між ПАТ «Міський комерційний банк» та ОСОБА_1 було укладено договір строкового банківського вкладу №2630/56/158064, суд приходить до висновку, що вони дійшли згоди щодо істотних умов договору та взяли на себе зобов'язання щодо виконання даного договору.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені умови договору строкового банківського вкладу №2630/56/158064 від 12.02.2014 року, а тому сума внеску по вказаному договору із нарахованими відсотками підлягає поверненню позивачу у повному обсязі.

Таким чином, сума банківського вкладу із нарахованими відсотками, яка підлягає стягненню з ПАТ «Міський комерційний банк» на користь позивача становить 176492,85 грн.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

Відповідно до ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави 1764,92 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст.3, 15, 16, 626, 629, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 10, 27, 28, 29, 30, 57-60, 84, 88, 169, 209, 212-214, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» про стягнення коштів за договором банківського вкладу задовольнити.

Стягнути з ПАТ «Міський комерційний банк», код ЄДРПОУ 34353904, місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Солом'янська, 33 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, 5 суму банківського вкладу із нарахованими відсотками 176492,85 грн.

Стягнути з ПАТ «Міський комерційний банк», код ЄДРПОУ 34353904, місцезнаходження якого: м. Київ, вул. Солом'янська, 33 на користь держави судовий збір в сумі 1764,92 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя