Рішення № 39021199, 27.05.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 р. Справа № 914/952/14

За позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства «Жовкватеплоенерго», м. Жовква, Львівська область

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 46 251, 83 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Кміть М.Б.

Представники:

Від позивача: Мицьк Р.М. - представник за довіреністю від 30.12.2013р. № 49/10;

Від відповідача: Голуб Н.С. - представник за довіреністю від 01.11.2013р. № 866.

На розгляд до господарського суду Львівської області Дочірньою компанією «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» подано позов до Комунального підприємства "Жовкватеплоенерго" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 46 251, 83 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.03.2014р. прийнято справу до розгляду та призначено на 07.04.2014р. З підстав викладених в ухвалі суду від 07.04.2014р. розгляд справи відкладено на 28.04.2014р.

Ухвалою суду від 28.04.2014р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено 27.05.2014р., з підстав зазначених в ухвалі суду.

У судовому засіданні 27.05.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить їх задоволити та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 28 386,84 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 17 864,99 грн. та судовий збір у розмірі 1 828,00 грн.

У судовому засіданні 27.05.2014р. представники відповідача надав уточнення та доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому не заперечує несвоєчасного виконання свої зобов'язань за договором. Однак зазначає, що частково не погоджується з нарахуванням пені за лютий 2011р. у сумі 383,69 грн. з врахуванням порушення строку позовної давності відповідно до п. 9.3 договору. Надав свій розрахунок пені. Крім цього, просить зменшити стягнення пені на 50%. Також, зазначає, що невчасний розрахунок виник з вини держави, яка не надала вчасно кошти для погашення різниці в тарифі, а саме ці кошти були необхідні для вчасного розрахунку з позивачем згідно договору. Однак позивачем було нараховано штрафні санкції. Враховуючи важке фінансове становище та надання можливості підприємству працювати і здійснювати поступове погашення боргу, не зупиняючи роботу підприємства, належним чином сплатити заборгованість перед позивачем просить відстрочити виконання рішення на 6 (шість) місяців.

У судовому засіданні 27.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

23.12.2010р. між Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник позивач у справі) та Комунальним підприємством «Жовкватеплоенерго» (покупець, відповідач у справі) було укладено договір закупівлі природного газу за державні кошти №22/11-ТЕ-1125-Н (надалі по тексту - договір).

Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01.01.2011р. до 31.12.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.10.1 Додаткова угода №2 від 28.01.2011р. до договору).

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. даного договору.

На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач передав протягом січня-квітня 2014р., а відповідач прийняв газ на загальну суму 1 777 042,62 грн., що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2011р. на суму 619 793,61 грн., від 28.02.2011р. на суму 590 678,31 грн., від 31.03.2012р. на суму 470 310,46 грн., від 30.04.2011р. на суму 96 260,24 грн., підписаних сторонами та скріплених печаткаи без жодних застережень.

Відповідно до вимог п. 4.1. договору остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, як зазначає позивач, в порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ своєчасно, що визнається відповідачем.

Відповідно до п.7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідно до п.7.3.1. договору у разі порушення покупцем умов п.4.1 даного договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.3. договору строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

За прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем на підставі п. 7.3.1. договору нараховано пеню в сумі 28 386,84 грн. (розрахунки в матеріалах справи).

Крім цього, за неналежне виконання умов договору на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути 3% річних в сумі 17 864,99 грн., які визнаються відповідачем.

Станом на день розгляду справи, сторони доказів сплати заборгованості не представили. Відповідач просив суд зменшити розмір неустойки (пені) на 50% (п'ятдесят), які визнає згідно поданого ним розрахунку та просить відстрочити сплату заборгованості на 6 (шість) місяці.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року).

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. Відповідно до п.7.3.1. договору у разі порушення покупцем умов п.4.1 даного договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочення термінів оплати (п.4.1. Договору), що визнається відповідачем.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд,здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день) прийшов до висновку, що стягненню підлягають 3% річних в сумі 17 821,91 грн. В частині стягнення 3% річних в сумі 43,08 грн. слід відмовити.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені відповідно до п. 9.3. Договору.

Відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за правилами частини першої статті 223 ГК України застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Відповідно до ст. 259 ЦК України зазначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 9.3. договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок.

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи наведене та заяву відповідача про застосування позовної давності, щодо нарахування пені, зверненням позивача до суду 20.03.2014р., пропущено строку позовної давності, щодо стягнення пені з 20 лютого 2011р. до 19 березня 2011р., суд здійснивши перерахунок пені (з застосуванням строку позовної давності та ч. 5 ст.254 ЦК України та п.7.3.1. договору), дійшов висновку, що з стягненню підлягає 27 868,99 грн. - пені. В частині стягнення пені в сумі 517,85 грн. слід відмовити.

Однак, в судовому засіданні представник відповідача просить суд зменшити розмір пені на 50 відсотків.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 3 ст.83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3 статті 551 ЦК України, в якій йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, виходячи з конституційного принципу рівності учасників судового процесу, такими випадками можуть бути обставини, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання з вини обох сторін, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а також якщо згідно з умовами договору він повинен був вжити заходів щодо зменшення збитків і не зробив цього.

Відповідно до п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України) і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до абзацу 2 п. 1.1. договору, газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Враховуючи низьку платоспроможність споживачів послуг, зважаючи на значну кредиторську заборгованість, ступінь виконання основного зобов'язання (повний розрахунок за поставлений газ) відповідач не мав змоги своєчасно, у визначені терміни розрахуватись за отриманий газ, суд вважає за доцільне розмір пені зменшити на 50 % та стягнути в розмірі 13 934,50 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п.7.1.2 та п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочкою є відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Подані відповідачем докази підтверджують те, що він перебуває у складному фінансовому становищі. З огляду на той факт, що відповідач належить до комунальних підприємств, перебуває у важкому фінансовому становищі, пов'язаному із збитковістю та економічною нерентабельністю затвердженого тарифу та несвоєчасністю розрахунку споживачів за послуги теплопостачання, зважаючи на необхідність задоволення господарських інтересів обох сторін та не допущення можливих негативних наслідків примусового виконання рішення суду у встановлені законодавством строки, суд вважає за доцільне клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення задоволити частково та відстрочити виконання рішення на 2 (два) місяці до 28.07.2014р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, в силу положень пункту 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» зайво сплаченого судового збору в розмірі 01,00 грн. згідно платіжного доручення № 163 від 07.03.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, керуючи ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 11, 253, 254, 256, 258, 259, 261, 267, 509, 549, 551, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 218, 223, 230, 265ГК України, ст. ст.1, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Жовкватеплоенерго» (80100, Львівська область, м. Жовква, вул. Л.Українки, 5; ідентифікаційний код юридичної особи 22356022) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код юридичної особи 31301827) 13 934,50 грн. - пені, 17 821,91 грн. - 3% річних за користування чужими коштами та 1 804,84 грн. витрат по сплаті судового збору з відстрочкою платежу на два місяця, до 28.07.2014р.

3. В частині стягнення 14 452,34 грн. пені та в частині стягнення 3% річних 43,08 грн. - відмовити.

4. Повернути Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код юридичної особи 31301827) 1,00 грн. зайво сплаченого судового збору сплаченого згідно платіжного доручення № 163 від 07.03.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.06.2014р.

Суддя Коссак С.М.