Постанова № 39020895, 29.05.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 р. Справа № 805/5887/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Єнакієве про стягнення витрат на загальну суму 1658,31 грн. за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Єнакієве про стягнення витратна загальну суму 1658,31 грн. за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Пенсійний фонд не зобов'язаний нести витрати на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, оскільки ці витрати покладені на Фонд соціального страхування та невідшкодування таких сум порушує права Пенсійного Фонду.

Вказує на те, що відшкодуванню підлягають суми, які виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Управління вважає, що страховиком, який повинен виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Позивач просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Єнакієве на користь управління витрати по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності (втраті годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, одержаного за межами України, за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року на загальну суму 1658,31 грн.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Надав письмові заперечення, в яких просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог та зазначив, зокрема те, що потерпілі, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне проживання, не є застрахованими в Україні і за них не сплачувались до Фонду страхові внески, а тому здійснення їм страхових виплат за рахунок страхових коштів Фонду є нецільовим використанням коштів.

Також, представник зазначив, що у відділення відсутні справи зазначених позивачем осіб, які отримали травми на території колишнього СРСР, СНД, що виключає можливість встановити правомірність включення сум пенсій до списку, тому Фонд немає правових підстав для прийняття до заліку витрат Пенсійного фонду України, пов,язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, які трапились з потерпілими на території СРСР та СНД.

Вивчивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року (включно) нараховані суми, що підлягають відшкодуванню по виплаченим пенсіям у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та направлені на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве акти щомісячної звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідач відмовився підписати зазначені в акті витрати, зокрема, пов'язані з виплатою основного розміру пенсії по інвалідності, сплачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, інвалідність яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, які знаходяться на території колишніх республік СРСР за межами України, на загальну суму 1658,31 гривень.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути суму витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві в державах СНД в розмірі 1658,31 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.

Пунктом 1.1 розділу 1 «Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року № 11-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 березня 2008 року за №208/14899, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади. Управління підвідомчі та підзвітні Фонду.

Відповідно до Закону № 1105-ХІV виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи наглядової ради та правління Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Таким чином, сторони у справі - органи владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, надані їм чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.

Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, у тому числі, пенсій призначених у зв'язку з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійних захворювань та втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, згідно актів підтверджені нещасні випадки на виробництві стосовно вищезазначених осіб.

ОСОБА_2 постраждав від нещасного випадку 23.08.1977 року на території Російської Федерації, м. Надим, Тюменської область.

ОСОБА_3 постраждав на території Російської Федерації, м. Нерюнгри, Якутія - 22.07.2011 року, про складений відповідний акт.

ОСОБА_4 отримав травму на виробництві близько 15-00 годині 04 липня 2005 року на території Російської Федерації, Московської області, Леннінського району в м. Видне, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві Форми Н-1 від 18.07.2005 року.

Відповідно до п. 2 ст. 7 "Прикінцеві положення" Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, передбачений статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Статтею 25 вказаного Закону, яка регулює питання фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів, визначено, що усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Підпунктом "а" ст. 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до п. 3 розділу XI "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом 3 п. 3 розділу XI встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 наведеного вище пункту, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у даній справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2008 року в справі №21-2373во08, що прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Вказане судове рішення відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Права управління Пенсійного фонду України в районі, місті і районі у місті визначені Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2, п. 2.3 якого визначено, що управління має право, зокрема, застосовувати адміністративні стягнення, передбачені законом; стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми, також інші права, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п. 3, 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094 (Зазначена постанова з 01 жовтня 2004 року втратила чинність у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1112, яка з 01 січня 2012 року втратила чинність у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232, якою затверджено Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві).

Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 07 червня 2002 року № 120 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 липня 2002 року за № 595/6883.

Враховуючи наведені вимоги законодавства та докази, які підтверджують причинний зв'язок інвалідності з нещасним випадком на виробництві, факт призначення пенсіонеру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що є настанням страхового випадку, факт понесення органом Пенсійного фонду України відповідних витрат з виплати і доставки такої пенсії, та обов'язку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України сум, визначених Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4, суд частково задовольняє позовні вимоги щодо відшкодування витрат з виплати пенсії ОСОБА_2, який отримав травму за межами України за спірний період у розмірі 453,57 грн.

Стосовно позовних вимог по витрат з виплати пенсії ОСОБА_3 та ОСОБА_4, 13 березня 1992 року державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення підписана Угода, яка дії з моменту її підписання, про що зазначено в статті 13 даної Угоди. Угода підписана 11 Державами у тому числі і Україною, Російською Федерацією. Дана Угода є чинним міжнародним договором. Предметом її регулювання є виключно пенсійне забезпечення.

Так, судом було встановлено, що ОСОБА_3 постраждав на території Російської Федерації, м. Нерюнгри, Якутія - 22.07.2011 року, про складений відповідний акт. ОСОБА_4 отримав травму на виробництві 04 липня 2005 року на території Російської Федерації, Московської області, Леннінського району в м. Видне, про що був складений акт про нещасний випадок на виробництві Форми Н-1 від 18.07.2005 року. Зазначені страхові випадки стались на території Російської Федерації.

Зі змісту Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року випливає, що вона регулює тільки відносини з відшкодування витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій по інвалідності особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві та території колишніх республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що витрати Пенсійного фонду України в м. Єнакієве по відшкодуванню пенсії ОСОБА_3, ОСОБА_4, які отримали трудове каліцтво після 1994 року, не підлягають відшкодуванню Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Крім цього, зазначені обставини були предметом розгляду справи та постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності (втраті годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, одержаного за межами України, за період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року на загальну суму 1914,48 грн. були задоволені частково, а саме: зобов,язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області відшкодувати витрати за період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року (включно) на загальну суму 604 (шістсот чотири) грн. 76 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2014 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2014 року була залишена без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Єнакієве про стягнення витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності (втраті годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, одержаного за межами України, за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року на загальну суму 1658,31 грн. за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року - задовольнити частково.

Зобов,язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області витрати за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року (включно) на загальну суму 453 (чотириста п,ятдесят три) грн. 57 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бабаш Г.П.