Рішення № 39020879, 02.06.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 травня 2014 р. Справа № 903/412/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі ковельської філії, м. Ковель, Волинська область

до відповідача Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", м. Ковель, Волинська область

про стягнення 134173,56 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Сорока А.П., довіреність №19/26-73 від 03.01.2014р.;

від відповідача: Федорко О.О., довіреність №960 від 14.06.2013р.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії звернулося з позовом до Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" про стягнення 134173,56 грн., з них 56114,82 грн. - сума пені та 78058,74 грн. - 3% річних та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір №526-0031000 від 20.03.2007р. про постачання електричної енергії та норми ст.625 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.05.2014р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 21.05.2014р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 21.05.2014р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 134173,56 грн., з них 56114,82 грн. - сума пені нарахованої на борг за спожиту електроенергію та 78 058,74 грн. - збільшена сума 3% річних, суд в порядку ст.22 ГПК України прийняв її, тому справа вирішується з нової ціни позову у сумі 134173,56 грн., з них 56114,82 грн. - сума пені нарахованої на борг за спожиту електроенергію та 78058,74 грн. - 3% річних.

У судовому засіданні 21.05.2014р. було оголошено перерву до 28.05.2014р. для надання позивачем додаткових пояснень на відзив відповідача.

У судовому засіданні 28.05.2014р. представник позивача подав додаткові пояснення по справі, позов підтримав, вимоги просив задовольнити.

У судовому засіданні 28.05.2014р. представник відповідача позовні вимоги визнала, подала додаткові пояснення по справі з додатками та просила суд не стягувати пеню та 3% річних, оскільки відповідач є комунальним підприємством та знаходиться у тяжкому матеріальному стані.

З урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали по справі та заслухавши уповноважених представників сторін, суд, -

встановив:

20.03.2007 року між Ковельською філією ВАТ "Волиньобленерго"(далі - Постачальник) і Ковельським управлінням водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал"(далі - Споживач) було укладено договір №526-0031000 про постачання електроенергії(далі - Договір)(а.с.7-13), згідно з умовами якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами(п.1. Договору).

Згідно п.2.2.3 Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатками №2 "Порядок розрахунків" та №3 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Згідно п.п.8.1, 8.5 Договору з врахуванням протоколу розбіжностей(а.с.14) оплата електроенергії та інших платежів здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника електроенергії в терміни, визначені додатком №2 "Порядок розрахунків".

Остаточний розрахунок за всіма платежами - протягом п'яти операційних (банківських) днів з дня отримання рахунків.

20.02.2014р. рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/1516/13, позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії задоволені частково, стягнуто з Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" 2180039,44 грн. - основної заборгованості, в частині стягнення пені в розмірі 63102,77 грн., 3% річних в розмірі 69257,62 грн. - позов залишено без розгляду.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи.

Згідно ч.5 ст.35 ГПК України зазначено, що факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Отже, факт укладання Договору та порушення строків оплати за спожиту електроенергію встановлені в рішенні господарського суду Волинської області у справі №903/1516/13 від 20.02.2014р., у відповідності до умов ч.5 ст.35 ГПК України не доводяться при розгляді даної справи.

Щодо стягнення з відповідача 56114,82 грн. - пені за період з 02.08.2013р. по 01.02.2014р. по кожному виставленому рахунку за відповідний місяць окремо, суд зазначає наступне.

Згідно п.4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3.-2.2.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначеним додатком №2 "Порядок розрахунків", Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок пені зазначає, що арифметично вірним розрахунком останньої є сума 56260,63 грн.. Відтак вимога про стягнення пені в розмірі 56114,82 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Щодо стягнення з відповідача 78058,74 грн. - 3% річних за період прострочення оплати з 01.12.2011р. по 25.04.2014р., слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши методику та правильність нарахування 78058,74 грн. - 3% річних за період прострочення оплати з 01.12.2011р. по 25.04.2014р., наведених у розрахунку позивача, погоджується з ними та вважає, що останні підставні та підлягають до задоволення.

Клопотання представника відповідача від 21.05.2014 р. та 28.05.2014р. з приводу зменшення позовних вимог в частині стягнення 56114,82 грн. - пені та 78058,74 грн. - 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 50% по пені, а в ішній частині відхиленню, в обгрунтування свої позиції суд зазначає наступне.

При вирішенні питання щодо зменшення стягнення пені, суд виходить з того, що згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Згідно п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки(пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд зважаючи на вищевикладене, враховуючи часткові, періодичні оплати відповідачем за спожиту електроенергію, винятковість випадку, оскільки відповідачем є комунальне підприємство, майновий стан сторін, загальні засади цивільного судочинства, розмір основної суми заборгованості та вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язань, вважає, що розмір пені необхідно зменшити на 50%, тобто на 28057,41 грн., стягнувши з відповідача на користь позивача 28057,41 грн. пені.

При вирішенні питання щодо зменшення 3% річних, суд виходить з того, що відповідачем не обгрунтовано, а ст.83 ГПК України взагалі не передбачено права суду зменшувати розмір 3% річних при прийняті рішення.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 106116,15 грн., з них 28057,41 грн. - пеня, 78058,74 грн. - 3% річних, в частині стягнення 28057,41 грн. пені - слід відмовити.

Згідно п.4.3. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У зв'язку з цим, 2683,56 грн. витрат позивача, пов'язаних з оплатою судового збору слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" (45000, Волинська обл., місто Ковель, вул. Геологів, буд. 2, код ЄДРПОУ 05500871) на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії (45000, Волинська обл.м. Ковель, вул. Грушевського, 56, код ЄДРПОУ 00131512) 106116,15 (сто шість тисяч сто шістнадцять гривень п'ятнадцять копійок) грн., з них 28057,41 грн. - пеня, 78058,74 грн. - 3% річних та 2683,56 (дві тисячі шістсот вісімдесят три гривні п'ятдесят шість копійок) грн. сплаченого позивачем судового збору.

3. У позовних вимогах публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії до Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" в частині стягнення 28057,41 грн. пені - відмовити.

Повний текст рішення складено

02.06.14

Суддя А. С. Вороняк