Ухвала суду № 39020124, 28.05.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/8251/13-к Головуючий у І інстанції Рабець М.Д.Провадження № 11-кп/780/451/14 Доповідач у 2 інстанції Слива Ю.М.Категорія 20 28.05.2014

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних

справ Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді - Сливи Ю.М.,

суддів - Свінціцької О.П., Шевченка О.В.,

при секретарі Похилевич О.В.,

за участю:

прокурора - Пухи І.Ю.,

потерпілої - ОСОБА_2,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_5,

захисника обвинувачених - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження №12013100130002649 за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_3, апеляційною скаргою захисника обвинувачених ОСОБА_4 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2014 року, яким засуджено:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суходільськ Луганської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні дитину, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого:

- вироком Краснодонського міського суду Луганської області від 29.08.2000 року за ст.94 КК України до 10-ти років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково, відповідно до ст.81 КК України на 2 роки 5 місяців 1 день;

за ч.3 ст.187 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Суходільськ Луганської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимий, останній раз:

- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30.10.2008 року за ч.2 ст.186 КК України до 4-х років позбавлення волі, звільнений за відбуттям покарання 17 серпня 2012 року,

за ч.3 ст.187 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Цим же вироком вирішено питання про судові витрати.

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5, будучі раніше судимими маючи не зняту та непогашену судимість, вчинили розбій за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло за таких обставин.

08 червня 2013 року приблизно о 18 годині між обвинуваченими братами ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_6 з іншого боку, які знаходились в під'їзді будинку АДРЕСА_1, виникла словесна суперечка з приводу неповернення боргу останнім.

З метою примушення ОСОБА_6 повернути борг, обвинувачені брати ОСОБА_3 почали наносити йому численні удари кулаками по голові та тілу, спричиняючи тим самим фізичну біль.

Намагаючись уникнути спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 підбіг до квартири АДРЕСА_1 в якій мешкала його рідна сестра ОСОБА_2 з чоловіком ОСОБА_7 та їх малолітньою дочкою. Переслідуючи ОСОБА_6 у братів ОСОБА_3 виник злочинний умисел на незаконне проникнення до квартири, де проживає ОСОБА_6 з метою вчинення розбійного нападу та відкритого заволодіння майном останнього.

У той же день, приблизно о 18:05 годині, ОСОБА_3, діючи умисно та з корисливих мотивів за попередньою змовою зі своїм братом ОСОБА_5, через незачинені вхідні двері, подолавши фізичний опір ОСОБА_6, який намагався їм перешкодити зайти до житлового приміщення, умисно, незаконно, проникли до квартири АДРЕСА_1.

В цей час в коридор з квартири житлової кімнати вийшла ОСОБА_2 та її чоловік ОСОБА_7, яким брати ОСОБА_5 повідомили, щоб вони передали їм грошові кошти, які, з їх слів, їм був винен ОСОБА_6

Отримавши відмову ОСОБА_5, попередньо узгодивши свої дії з ОСОБА_3, забіг у приміщення кухні квартири, схопив на полиці кухонний ніж та повернувшись до коридору в якому перебували ОСОБА_6 із своєю сестрою ОСОБА_2, тримаючи ніж у правій руці і погрожуючи подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_6 його застосуванням, повторно, висловив вимогу передачі грошових коштів або майна.

При спробі потерпілої ОСОБА_2 із власного мобільного телефону марки «LG KF510» викликати працівників міліції ОСОБА_5 наніс один удар кулаком правої руки в область виличної частини голови потерпілої ОСОБА_2, спричинивши їй легке тілесне ушкодження та відкрито заволодів зазначеним мобільним телефоном, вартістю 1 349,95 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, з метою відкритого заволодіння чужим майном, поєднаним з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я та з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, погрожуючи застосуванням ножа, діючи узгоджено, брати ОСОБА_5 нанесли численні удари кулаками рук та ногами по голові і тілу потерпілого ОСОБА_7, який сприймав дії нападників, як реальну загрозу для його життя, а також життя його дружини ОСОБА_2 і ОСОБА_6

Подавивши волю потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 до вчинення опору, з метою реалізації злочинного умислу на вчинення нападу з метою заволодіння майном потерпілих ОСОБА_3 відкрито заволодів належним ОСОБА_7 комп'ютерним монітором марки «LG L194WT» з екраном 19 дюймів, вартістю 1 307,67 грн. та належними ОСОБА_6 грошима у сумі 120 грн.

Після вчинення вказаних дій, обвинувачені брати ОСОБА_3 залишили місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядилися викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяли потерпілим ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 матеріальної шкоди.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких вважають вирок незаконним та необґрунтованим, так як суд керувався лише внутрішнім переконанням, і оскільки вони обидва були раніше судимі, незалежно від показів, визнав їх винними. Апелянти стверджують, що злочину за який їх засуджено, вони не вчиняли і на момент їх затримання обидва знаходились дома. Всі покази потерпілих різняться, висновок експерта також має розбіжності з показами потерпілих, тому прокурор сформував обвинувачення на надуманих фактах, а також спирався на покази свідків, які не були допитані в судовому засіданні. Також, в судовому засіданні їх право розглядати справу на їх рідній російській мові, було ущемлене прокурором, оскільки вони є громадянами України і українською мовою повинні володіти, після чого у прокурора з'явилося упереджене ставлення до обох обвинувачених. Окрім цього, процес впізнання був грубо порушений, оскільки їх обох показали потерпілим до моменту впізнання в слідчому кабінеті, а відео-зйомка, яка проходила на впізнанні, в процесі слідства була загублена, так як у потерпілих були відсутні ознаки побоїв, однак суд ці обставини не взяв до уваги. Тому обвинувачені просять вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд у той же суд у іншому складі суддів.

В апеляційній скарзі захисник обвинувачених ОСОБА_4 не погоджується з вироком суду у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_3, а також не відповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. При розгляді справи, суд залишив поза увагою, протиріччя у показах потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_6, а також не поставився критично до їх показів, оскільки потерпілі являються членами родини і зацікавленими у справі особами, а також, що матеріали кримінального провадження не містять доказів, щодо умислу та попередньої змови, оскільки попередня змова взагалі нічим не підтверджується, а намір на скоєння злочину та бажання настання тяжких наслідків спростовується судово-медичною експертизою, також, незрозумілим є те, чому умисел виник саме на розбійний напад, коли у обвинувачених не було знарядь для насильства небезпечного для життя та здоров'я. Також, апелянт зазначає, що брати ОСОБА_3 були затримані за місцем свого тимчасового проживання, а не на місці вчинення інкримінованого їм злочину і об'єктивних доказів перебування обвинувачених в квартирі потерпілих, крім показів самих потерпіли, немає. Окрім цього, апелянт вважає, що органи досудового слідства сфальсифікували процес впізнання, оскільки під час перебування обвинувачених в міліції, до офіційної процедури впізнання, їх пред'явили потерпілим з якими вони до цього ніколи не зустрічалися і не були знайомі, як осіб які скоїли відносно них кримінальне правопорушення. При процесуально оформленому впізнанні, захисник не залучався і не долучалися до протоколу фотознімки цієї слідчої дії, однак суд це також залишив поза увагою. Тому просить вирок скасувати, а кримінальне провадження закрити.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинувачених та їх захисника, які підтримали подані апеляції та просили їх задовольнити, пояснення прокурора, потерпілої, які заперечувалі проти задоволення апеляцій та просили вирок залишити без змін, вивчивши матеріали справи, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженим, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду про винність обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у вчиненні (розбою) нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб з проникненням у житло за обставин, зазначених у вироку, всупереч доводам апелянтів, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на доказах, які зібрані у справі та не викликають сумніву у своїй достовірності.

Так, з показів потерпілого ОСОБА_7, наданих у судовому засіданні видно, що після 17:00 години 08.06.2013 року до них у квартиру проникли обвинувачені, які вели під руки закривавленого ОСОБА_6 та почали вимагати 1000 гривень. Він попросив щоб обвинувачені залишили квартиру, але це їх роздратувало. ОСОБА_5 взяв на кухні ніж та почав всім погрожувати. Його дружина хотіла з мобільного телефону подзвонити у міліцію, але ОСОБА_3 вдарив її та забрав мобільний телефон. Також ОСОБА_3, вимагаючи кошти, бив у коридорі ОСОБА_6, і останній віддав 120 гривень. ОСОБА_3 заподіяв і йому удар, після чого його обличчя залило кров'ю. Потім обоє обвинувачених заподіяли йому ще близько 10 ударів в різні частини тіла. Згодом повз нього пройшов ОСОБА_5 з монітором від комп'ютера, а в цілому, окрім вказаного монітора, з квартири тоді зникли ніж, мобільний телефон та 120 гривень, які належали ОСОБА_6

З показів потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 08.06.2013 року близько 18:00 години до неї у квартиру увірвались обвинувачені, які заштовхали закривавленого її брата ОСОБА_6 При цьому, повідомили, що останній винен їм гроші та вимагали 1000 гривень. ОСОБА_3 наносив ОСОБА_6 удари, а ОСОБА_5 взяв на кухні ніж та почав ним всім погрожувати. ЇЇ чоловіку ОСОБА_7 нападники також заподіювали удари. Вона намагалась зателефонувати до міліції, однак ОСОБА_3 вдарив її в голову та відібрав мобільний телефон. Нападники забрали у ОСОБА_6 120 гривень, а також монітор, мобільний телефон ніж та ключі.

Суд правомірно взяв до уваги вищевказані покази, та поклав їх в основу обвинувального вироку оскільки вони узгоджуються між собою та з іншими зібраними по справі доказами, а саме: з показами свідка ОСОБА_6, який у судовому засіданні показав, що 08.06.2013 року близько 17.00 години обвинувачені зустріли його біля школи та почали бити, вимагаючи гроші. Він погодився віддати їм 150 гривень та з цією метою всі пішли до його квартири. Коли сестра відчинила двері, нападники силоміць зайшли до квартири, де продовжили вимагання грошей. Один з нападників взяв на кухні ніж та почав ним всім погрожувати, а інший вдарив його сестру, яка намагалась подзвонити у міліцію та забрав у неї мобільний телефон. Він дав нападникам гроші 150 гривень, які впали на підлогу та втік з квартири. Коли ж повернувся, братів ОСОБА_3 вже не було, а з квартири зник монітор, мобільний телефон, ключі, ніж та гроші в сумі 150 гривень.

Крім того, покази ОСОБА_6 і покази потерпілих підтверджуються іншими зібраними по справі доказами, у тому числі й висновком судово-медичної експертизи №184 від 13.06.2013 року згідно з яким у потерпілого ОСОБА_7 виявлені легкі тілесні ушкодження, у тому числі й ті, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а саме: забійна рана в лобній області по центру, синці на обличчі, лівій верхній кінцівці та на передній поверхні грудної клітини зліва. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №190 від 13.06.2013 року у потерпілої ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження: синець в правій скроневій ділянці з переходом у ділянку правої вушної раковини, синців на нижніх кінцівках.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 08.06.2013 року, при огляді квартири АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено купюру номіналом 20 гривень із слідами бурої речовини та купюру номіналом 100 гривень.

З показів свідка ОСОБА_8 видно, у неї у вищевказаній квартирі кімнату знімає мати обвинувачених, а у червні минулого руку до останньої приїжджали її сини.

Відповідно до рапорту слідчого, ОСОБА_9 - мати обвинувачених, при вилучені в квартирі грошових коштів схватила купюру 100 гривень та поклала в рот, намагаючись її пошкодити (т. 1 а.с. 114).

Згідно з висновком експерта №140 від 18.07.2013 року на змивах з рами дверей кімнати, із шафи, на купюрах 100 гривень та 20 гривень наданих на дослідження, виявлена кров людини, яка могла походити від потерпілого ОСОБА_7 Не виключається також наявність у цих слідах кров потерпілої ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 117-118).

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні вказаних злочинів ґрунтується й на інших зібраних по справі доказах, яким суд першої інстанції дав у вироку належну оцінку.

Доводи апеляцій про те, що дії ОСОБА_5 неправильно кваліфіковані судом за ст. 187 КК України, також не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, відповідно до п.п. 8, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 25.12.1992 року «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», під розбоєм слід розуміти відкритий напад з метою заволодіння майном громадян, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Небезпечне для життя чи здоров'я потерпілого насильство - це заподіяння йому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або короткочасну втрату працездатності, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння.

Оскільки по справі встановлено, що під час вчинення нападу на потерпілих, ОСОБА_5 погрожували фізичною розправою та вчиняли відносно них насильницькі дії внаслідок яких останні отримали легкі тілесні ушкодження, у тому числі й які спричинили короткочасний розлад здоров'я, їх дії кваліфіковані правильно.

При цьому, кваліфікуючі ознаки вищевказаного злочину у виді вчинення ОСОБА_5 розбою поєднаного з проникненням у житло та за попередньою змовою групою осіб, також знайшли своє підтвердження.

Так, ОСОБА_5, долаючи волю потерпілих, проникли у їх житло, а той факт, що їх дії були узгоджені між собою та направлені на досягнення єдиної мети (заволодіння майном потерпілих) вказує на наявність у них попередньої змови на її досягнення.

Доводи апеляцій про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги та поклав в основу обвинувального вироку покази потерпілих та свідків, які є між собою родичами, а їх покази мають розбіжності, є необґрунтованими.

Так, зі змісту оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції належним чином проаналізував та дав оцінку неточностям у показах вказаних осіб, і правомірно дійшов висновку, що кожна людина сприймає дії індивідуально і може при цьому помилятись. До того ж, на думку колегії суддів, слід врахувати ситуацію та обстановку, в яку потрапили вказані особи, а саме: вчинення щодо них розбійного нападу, при якому їм наносили тілесні ушкодження та погрожували ножем.

Безпідставними є й доводи апеляцій про те, що в ході досудового слідства працівники міліції проводили процес впізнання потерпілими нападників з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки пред'явили їх потерпілим до офіційної процедури впізнання.

Так, вказані твердження спростувала потерпіла ОСОБА_2 під час розгляду справи в апеляційному суді, пояснивши, що ніхто їм нападників, а саме: обвинувачених по справі братів ОСОБА_5, до офіційної процедури впізнання не пред'являв. Вперше вона їх впізнала у міліції, і на даний час, в ході розгляду справи апеляційним судом, також впізнає і з впевністю стверджує, що саме вони вчинили напад.

До того ж, вказані протоколи суд першої інстанції не поклав в основу обвинувального вироку.

Покарання обвинуваченим призначене з дотриманням вимог ст.65 КК України, воно є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства України, які б могли бути підставою для скасування вироку, судом не допущено.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний вирок відповідає вимогам закону, апеляції задоволенню не підлягають, а вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2014 року необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2014 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишити без змін.

Головуючий: (підпис) Ю.М. Слива

Судді: (підпис) О.П. Свінціцька

(підпис) О.В. Шевченко

Згідно з оригіналом:

суддя Ю.М. Слива