Постанова № 39019458, 28.05.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 року Справа № 813/955/14

11 год. 57 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.

за участю представників сторін:

від позивача - Богданов О.Б.

від відповідача - Квасниця Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ТзОВ «Метал Холдинг Львів» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлення - рішення № 0000122240 від 19.11.13 року, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000122240 від 19.11.13 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що реальність господарських операцій по страхуванню фінансових ризиків ТзОВ «Метал Холдинг Львів» перед третіми особами підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам, передбаченими ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивач не погоджується з висновками перевірки проведеної відповідачем та вважає, що доводи в акті перевірки, які покладені в основу висновків акту перевірки є помилковими та неправомірними, вчинені без дослідження обставин господарських відносин та з помилковим застосуванням законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові, просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених запереченнях на адміністративний позов, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, врахувавши заперечення відповідача на позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» зареєстровано 11.01.2005 року, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 33286209 (том.1 а.с.10-11).

Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач) проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Метал Холдинг Львів» (код за ЄДРПОУ - 33286209) з питань достовірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес - Фонд» (код ЄДРПОУ 30303336) за весь період взаєморозрахунків, за наслідками перевірки складено акт № 395/22-40/33286209 від 01.11.2013 року (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2011 рік на 436089, 0 грн., в тому числі за 2 -3 квартали 2011 року на 436089, 0 грн.

В акті перевірки зроблено висновки про нікчемність угод на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, вплив на які мали господарські операції з ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд".

Так, висновки про заниження податкових зобов'язань ґрунтуються лише на акті перевірки від 19.07.2013 р. № 445/2250/30303336 «Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.», проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 19.11.2013 року № 0000122240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 436089 грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 436089,0 грн.

Не погодившись із вказаними податковим повідомленням - рішенням, позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження до податкового органу.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення від 19.11.2013 року № 0000122240, залишено без змін, а скарги без задоволення.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Суд встановив, що між позивачем (страхувальник) та ПАТ «Страхова компанія «Прогрес - Фонд» (страховик) укладено генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків № 0401/13-317 від 01.04.2011р., відповідно до умов якого страховик зобов'язується за обумовлену в Договорі плату (страховий платіж) при настанні передбаченого в Договорі страхового випадку відшкодувати страхувальнику заподіяні внаслідок цієї події збитки (сплатити страхове відшкодування) в межах обумовленої Договором страхової суми.

Згідно п.1.1. даного договору, страховик зобов'язується за обумовлену в Договорі плату (страховий платіж) при настанні передбаченого в Договорі страхового випадку відшкодувати страхувальнику заподіяні внаслідок цієї події збитки (сплатити страхове відшкодування) в межах обумовленої договором страхової суми. Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з фінансовим ризиком в його підприємницькій (господарській) діяльності. Вигодонабувачем за цим договором є страхувальник.

Відповідно до п. 2.1 даного договору страховим випадком за цим договором страхування є збитки страхувальника внаслідок невиконання (неналежного виконання) контрагентами страхувальника зобов'язань по наступним договорам (контрактам, угодам) укладеним між страхувальником і контрагентами.

01.04.2011 року, 28.04.2011 року, 14.06.2011 року, №4 між позивачем (страхувальник) та ПАТ «Страхова компанія «Прогрес - Фонд» (страховик) укладено додаткові угоди № 1, 2, 3, 4 до генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків № 0401/13-317 від 01.04.2011р. (Т1, а.с. 57-58, 59-60, 61-62, 63- 64).

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин позивача з ПрАТ СК «Прогрес-Фонд» суду надано копії актів виконаних робіт по Генеральному договору добровільного страхування фінансових ризиків від 30.04.2011 року, 31.05.2011 року, 30.06.2011 року, від 31.07.2011 року, 31.08.2011 року, (Т1, а.с.65 - 69).

Оплата позивачем страхового платежу підтверджується платіжними дорученнями № 975 від 20.05.2011 р. на суму 353158, 29 грн.; № 1244 від 20.06.2011р. на суму 410738, 05 грн., № 2024 від 22.09.2011р. на суму 390160, 31 грн.

Позивачем подано до суду договори (контракти, угоди) укладені між страхувальником та контрагентами, а саме договори поставки № 76 від 28.05.2008 року укладеного з ТОВ «Торговий дім «Співдружність» договір купівлі продажу № 1/21/11 від 21.11.2008 року укладеного з ПП «Вібур», договір купівлі - продажу товарі № 26-12 від 26.12.2008 року, укладеного з ТОВ «Уніпласт», договір поставки № П01/03/10 від 01.03.2009 року укладеного з ТОВ НВКФ «Вест - Пром», договір № 356 н від 16.06.2009 року укладеного з ТОВ «АВ Метал Груп»,договір № 215 від 15.07.2009 року укладеного з СП «Гарт», договір № 1/24/07 від 24.07.2009 року укладеного з ТОВ «Номінал - Плюс», договір № 396 від 15.09.2009 року укладеного з ТОВ «Такт», договір № Т-17/0110 від 04.01.2010 року укладеного з ЗАТ «Трубосталь», договір купівлі - продажу № 05/01-03 від 05.01.2010 року укладеного з ЗАТ «Гарант Метиз Інвест», договір № 14 від 11.01.2010 року укладеного з ТОВ «Південьтрансбудкомплект», договір № РV 105-10 від 16.02.2010 укладеного з ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського», договір поставки № МКП -260/02/10 від 26.02.2010 укладеного з ТОВ «Метінвест - СМЦ», договір № 1/09/07 від 09.07.2010 року укладеного з ТОВ «Моноліт - Інвест», договір купівлі - продажу № 1/10/09 від 10.09.2010 року укладеного з ТОВ «Бізнес - Пластік», договір № 00381/10 від 20.12.2010 року, укладеного з ТОВ «Металоцентри «Стальсервіс», договір № 83 S 11 від 24.12.2010 року укладеного з ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», договір поставки № 306997 від 29.12.2010 року укладеного з ЗАТ «Донецьксталь», договір № 35/01/11/1 від 04.01.2011 року укладеного з ТОВ «Запоріжметал Холдинг», договір купівлі - продажу № 1 від 25.01.2011 року укладеного з ТОВ «Проект Інвест -1», договір № СТ 0102/12 від 01.02.2011 року укладеного з ТОВ «Маркет Стіл», договір № 47 від 10.02.2011 року укладеного з ТОВ «Рін ЛТД», договір № 010704 від 01.03.2011 року укладеного з ТОВ «Транс Агенство Сервіс», договір № 23 від 01.03.2011 року укладеного з ТОВ «Пластілюкс Груп», договір № 35 від 01.04.2011 року укладеного з ТОВ «Інтерпайн Україна». (Т1 а.с. 82-157).

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення правовідносин за договором добровільного страхування, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.140.6 ст.140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються як витрати подвійного призначення враховуються будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

За змістом вказаної статті, умовою для віднесення до витрат сплачених страхових сум при страхуванні фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку є їх пов'язаність із провадженням платником господарської діяльності і такі витрати мають бути в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з п. 3.18 Характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування, затвердженої Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 09.07.10 № 565,страхування фінансових ризиків - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні страхувальником або іншою особою, визначеною страхувальником у договорі страхування, господарської діяльності.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними внаслідок перерви в господарській діяльності, порушення договірних зобов'язань (невиконання або неналежне виконання контрагентом договірних зобов'язань перед страхувальником), крім відшкодування збитків, передбачених страхуванням кредитів та страхуванням інвестицій.

Умови добровільного страхування фінансових ризиків можуть передбачати страхування на випадок завдання матеріального збитку страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування (вигодонабувачу), внаслідок припинення права власності на майно, неможливості здійснення подорожі (поїздки) з причин, визначених у правилах та договорі страхування, непередбачених фінансових витрат (за винятком судових витрат та збитків, пов'язаних з втратою багажу під час подорожі (поїздки)) та фінансових збитків, пов'язаних із ризиками здійснення операцій з використанням платіжних карток.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а договір добровільного страхування фінансових ризиків № 0401/13-317 від 01.04.2011 р. недійсними судом не визнавались, наслідки недійсності не застосовувалися.

Суд бере до уваги, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2013 року у справі № 826/18310/13-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0004752202 від 18 вересня 2013 року, винесене на підставі акта про результати планової виїзної перевірки ПрАТ СК «Прогрес-Фонд» (код ЄДРПОУ - 30303336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.01.2012р. Підставою для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення стало підтвердження фактичного здійснення господарських відносин ПрАТ СК «Прогрес-Фонд» з контрагентами та встановлення безпідставності висновків податкового органу про відсутність їх реального здійснення. Хоча, вказана постанова не набрала законної сили, а відтак, факти встановлені нею не можуть вважатися такими, що не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи, проте можуть оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі.

Складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. правових позицій) як ознаки нікчемного правочину. Крім того, сам по собі акт перевірки контрагента це лише документ, які фіксує дані встановлені перевіркою. Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем і контрагентом ПрАТ "Страхова компанія «Прогрес-Фонд" ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 1 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про заниження ТзОВ «Метал Холдинг Львів» податку на прибуток.

Таким чином, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, повідомлення - рішення № 0000122240 від 19.11.13 року є протиправним і підлягає скасуванню. Відтак, суд дійшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог, адміністративний позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору (487, 20 грн.), відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів від 19.11.2013 року № 0000122240.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» (адреса: 79034, м. Львів, вул. Навроцького, 1а, ЄДРПОУ 33286209) 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 02 червня 2014 року.