Постанова № 39017374, 19.05.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

19 травня 2014 року справа № 814/68/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомФОП "ОСОБА_1", АДРЕСА_1, 54001

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внескуВ С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ). З урахуванням прийнятої до розгляду заяви про зміну позовних вимог, позивач просить суд:

1) визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення перевірки із порушенням вимог ст. 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України);

2) визнати неправомірними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за березень-вересень 2011 р. та з податку на прибуток підприємств за 2010-2011 р.р.;

3) зобов'язати відповідача поновити показники податкової звітності позивача з вищенаведених податків за вказані періоди;

4) скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2014 р. № № 0000051703, 0000061703, 00000071703 (т. 2 а. с. 51-60).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач порушив процедуру проведення перевірки, зокрема, наказ про її проведення був вручений йому в день початку перевірки, а не за 10 днів, як того вимагає ст. 77 ПК України. Наполягає на безпідставності висновку ДПІ про безтоварний характер його правочину із ПП «Гамма-Плюс», так як він ґрунтується тільки на припущеннях та зроблений всупереч наявності у нього всіх первинних документів.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях послався на те, що наказ про проведення перевірки було вручено позивачу із дотриманням вимог ст. 77 ПК України. Вказує, що перевіркою позивача було встановлено штучний характер правочину із ПП «Гамма-Плюс», так як останнє підприємство не має можливостей для постачання позивачу товару та звертає увагу суду на суттєво різний характер основної господарської діяльності ПП «Гамма-Плюс», порівняно із товаром, який поставлявся позивачу (т. 1 а. с. 66, т. 2 а. с. 119-120).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи за загальними правилами КАС України, сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (т. 2 а. с. 138-139). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

В листопаді-грудні 2013 р. ДПІ провела документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2010 р. до 31 грудня 2012 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за той же період. Результати перевірки оформлені актом від 24 грудня 2013 р. № 429/14-03-17-03-08/НОМЕР_3 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 13-47).

Як зазначено у висновку акту перевірки, позивач порушив:

- ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»;

- ст. 177 п. 177.2., 177.4. ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 108252,21 грн.;

- ст. 44 п. 44.1., ст. 198 п. 198.3., 198.6. ПК України, що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на суму 126748,0 грн.;

- ст. 7 п. 7.1. пп.7.1.2., п. 7.3., ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що виявилось у порушенні позивачем порядку нарахування, обчислення та строків сплати єдиного внеску, що потягло заниження єдиного внеску, який підлягає сплаті до бюджету, на суму 53121,56 грн.

На підставі акту перевірки, 13 січня 2014 р. відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- № 0000051703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 126748,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 15416,0 грн.;

- № 0000061703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 108252,21 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 26516,75 грн.,

а також рішення № 00000071703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким донараховано 53121,56 грн. єдиного внеску та накладено штраф в розмірі 5312,15 грн. (т. 2 а. с. 62-64).

Вирішуючи вимогу позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки із порушенням ст. 77 ПК України, суд керується наступним.

На думку позивача, порушення вищенаведеної норми полягає в тому, що відповідач повинен був не пізніше ніж за 10 днів до початку перевірки, вручити (надіслати) йому наказ про проведення перевірки, тоді як наказ було вручено позивачу в перший день перевірки - 27 листопада 2013 р.

Заперечення відповідача в цій частині зводяться до твердження про те, що наказ було вручено під підпис позивачу 15 листопада.

Як визначено ст. 77 п. 77.4. ПК України, право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до ст. 71 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням цих приписів КАС України, відповідач мав подати суду примірник наказу про проведення перевірки із підписом посадової особи позивача, але таких доказів відповідач суду не подав, а тому суд знаходить недоведеними з боку відповідача ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Таким чином, позовна вимога про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки із порушенням вимог ПК України підлягає задоволенню.

Як слідує з акту перевірки, в ньому ДПІ заперечила товарність господарських операцій позивача із ПП «Гамма-Плюс». На підставі акту перевірки, до моменту прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, ДПІ внесла до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкових зобов'язань позивача із ПДВ, без врахування господарських операцій останнього із ПП «Гамма-Плюс», що підтверджується наданим на вимогу суду витягом з цієї автоматизованої системи (т. 2 а. с. 128-134).

Так, витяг свідчить про те, що на підставі акту перевірки ФОП ОСОБА_1, ДПІ здійснила коригування його даних із ПДВ за період березень-вересень 2011 р., шляхом внесення до автоматизованої системи, у графи «Обсяг поставки (без ПДВ)» і «Сума ПДВ», сум цього податку за господарськими операціями позивача із ПП «Гамма-Плюс», які не повинні враховуватись при визначені податкових зобов'язань позивача.

Внісши такі дані до автоматизованої системи, тим самим ДПІ фактично змінила показники позивача із ПДВ. В той же час, згідно ст. ст. 46-50 і 54, 58 ПК України, змінювати ці дані можливо лише на підставі податкової звітності платника податків, або шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Це підтверджується і нормами наказу Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 р. № 266, яким затверджено Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (далі - Порядок № 266).

У п. 2.21. Порядку № 266 зазначено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 5.10. Порядку № 266, підрозділи податкового контролю, оподаткування фізичних осіб відповідно до інформації про рух товару проводять перевірки відповідно до розділу V цього Порядку. Результатом таких перевірок є виявлення нікчемності таких господарських зв'язків за ланцюгом до платника ПДВ, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань, складання Акта позапланової виїзної перевірки та прийняття відповідного повідомлення-рішення.

Таким чином, і ПК України, і Порядок № 266 дозволяють коригувати показники податкової звітності платника податків, шляхом внесення відповідних даних до автоматизованих систем, виключно за наслідками прийняття податкового повідомлення-рішення. Протилежний висновок суперечитиме змісту регулювання податкових правовідносин, адже означатиме, що податковий орган має можливість в односторонньому порядку, без будь-якого повідомлення особи, замінювати її показники податків власними показниками.

При цьому суд наголошує на тому, що навіть у випадку вірності висновку відповідача про штучність правочинів позивача із ПП «Гамма-Плюс», це не надає йому право коригувати показники податкової звітності шляхом внесення власних даних до автоматизованої системи, на підставі акту перевірки - відповідач повинен прийняти податкове повідомлення-рішення і після узгодження податкового зобов'язання та набуття ним статусу податкового боргу, відповідач набуває права вносити відповідні дані до своїх інформаційних баз даних.

Той факт, що в подальшому відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, не змінює цих висновків суду, так як у витягу з автоматизованої системи підставою для коригування даних позивача із ПДВ зазначені не податкові повідомлення-рішення, а акт перевірки позивача, з чого можна дійти висновку, що коригування даних позивача із ПДВ відбулось ще до прийняття спірних рішень. Крім того, за правилами ст. 56 п. 56.18. ПК України, грошове зобов'язання, визначене спірними рішеннями, вважається неузгодженим.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що у відповідача не малось правових підстав для внесення даних до автоматизованої системи, а тому суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в цій частині.

В той же час, суд звертає увагу позивача на те, що його вимога про відновлення раніше задекларованих ним сум податків, не відповідає предмету спору - судом не досліджувались показники податків позивача - предметом спору в даній справі є законність дій ДПІ щодо внесення до автоматизованої системи, на підставі акту перевірки позивача, власних показників податків останнього, а тому суд, використовуючи право надане йому ст. 162 ч. 2 КАС України приймає іншу постанову, якою покладає на відповідача обов'язок вилучити з автоматизованої системи ті дані, які були внесені до неї на підставі акту перевірки позивача.

Як визначено ст. 163 ч. 1 п. 4 КАС України, в тому випадку, коли рішення суду вимагає від відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинення певних дій, постанова повинна містити встановлений судом строк для подання останнім звіту про виконання постанови, при цьому перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно.

Оцінюючи правомірність нарахування позивачу податків і зборів, суд керується таким.

1 березня 2011 р. ФОП ОСОБА_1 уклав із ПП «Гамма-Плюс» договір поставки, за умовами якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу товар (підшипники) (т. 2 а. с. 1-2). ДПІ заперечує фактичне виконання умов цього договору його сторонами, при цьому посилаючись виключно на дані акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гамма-Плюс» (т. 2 а. с. 122-127).

Суд виходить з того, що сам по собі факт неможливості проведення звірки контрагента-постачальника, не може вважатись доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства, без наявності інших доказів, які б підтверджували такий висновок ДПІ. Так само, наявність серед постачальників ПП «Гамма-Плюс» підприємств, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності, не має прямого впливу на оцінку судом господарських правовідносин позивача із ПП «Гамма-Плюс», адже порушення податкового законодавства, допущені ПП «Гамма-Плюс» та його постачальниками, може мати наслідком визначення податкових зобов'язань виключно учасникам цих правовідносин, а протилежний висновок фактично означатиме, що позивач повинен нести відповідальність за дії платників податків, з якими він не має правовідносин і визначати свої податкові зобов'язання з огляду на висновки податкового органу щодо інших підприємств, які не є стороною договору, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності, закріпленому ст. 61 ч. 2 Конституції України.

Крім того, щоб стверджувати про вплив господарських операцій ПП «Гамма-Плюс» та його постачальників на господарські операції позивача із цим суб'єктом господарювання, ДПІ повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, тобто встановити, що товар, отримання якого позивачем від ПП «Гамма-Плюс» заперечується, останнє отримало від підприємств, які вважаються податковим органом фіктивними, але ані акт перевірки позивача, ані акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гамма-Плюс», такої інформації не містять.

Поза увагою відповідача залишилось і те, що відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). В свою чергу, додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, згідно якого такий акт повинен містити тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього, а тому посилання в дослідженому судом акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гамма-Плюс» на порушення ним вимог податкового законодавства, суперечить вимогам Методичних рекомендації. З огляду на таке, суд приходить до висновку, що такий доказ, як акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гамма-Плюс» не відповідає критерію допустимості, передбаченому ст. 70 ч. 3 КАС України, а тому не може братись судом до уваги при розгляді цієї справи.

Варто зазначити, що ДПІ провела виїзну перевірку позивача, підчас якої податковий інспектор мав можливість безпосередньо досліджувати наявність чи відсутність у позивача того товару, отримання якого від ПП «Гамма-Плюс» відповідачем заперечується, тоді як замість цього ДПІ обґрунтувала свій висновок про штучність правочину позивача із ПП «Гамма-Плюс» тільки інформацію із акту про неможливість проведення зустрічної звірки останнього, тим самим фактично підмінивши перевірку позивача даними акту про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гамма-Плюс».

Таким чином, відповідач під час перевірки не здобув жодного доказу відсутності у позивача товару, який був предметом договору із ПП «Гамма-Плюс», не надано таких доказів і під час судового розгляду.

З приводу заперечення відповідача про суттєву різницю між основним видом господарської діяльності ПП «Гамма-Плюс»- торгівля зерновими із характером товару, який поставлявся ним позивачу - підшипники, слід зазначити, що така розбіжність не може беззаперечно свідчити про фіктивність господарської операції.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За розгляд немайнових вимог позивач сплатив судовий збір в розмірі 74,82 грн., що підтверджується квитанцією № 6589397 від 30 грудня 2013 р. (т. 1 а. с. 2), який підлягає присудженню позивачу з Державного бюджету України.

Після зміни позовних вимог і доповнення їх майновими вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень, на підставі ст. 4 ч. 3 Закону України «Про судовий збір», позивач сплатив 10% розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, в розмірі 487,20 грн., що підтверджується квитанцією № 6866194 від 23 січня 2014 р. (т. 2 а. с. 50). За правилами ст. 94 ч. 1 КАС України, зазначена сума судового збору також підлягає присудженню позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 4 ч. 3 Закону України «Про судовий збір», решта суми судового збору стягується з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимоги. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі і названий Закон не містить застережень щодо неможливості або обмежень щодо стягнення судового збору з державних органів, в тому числі і тих, які звільнені від сплати судового збору і повністю фінансуються з Державного бюджету України, решта судового збору в сумі 4384,80 грн. підлягає стягненню з ДПІ на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, які полягають у проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 без вручення наказу про проведення перевірки за десять днів до її початку.

3. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, які полягають у внесенні до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації на підставі акту перевірки від 24 грудня 2013 р. № 429/14-03-17-03-08/НОМЕР_3.

4. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту перевірки від 24 грудня 2013 р. № 429/14-03-17-03-08/НОМЕР_3.

5. Протягом п'яти робочих днів з дня набрання цим рішенням законної сили, державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання постанови, із наданням документального підтвердження.

6. Податкові повідомлення-рішення № № 0000051703, 0000061703, рішення № 00000071703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняті 13 січня 2014 р. державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, скасувати.

7. Присудити ФОП ОСОБА_1 судовий збір в сумі 562,02 грн. з Державного бюджету України.

8. Стягнути з державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4384,80 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз