Постанова № 39016986, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2073/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад № 1» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад № 1» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Логістичний склад № 1», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом у період із 01 по 07 листопада 2013 року проведено перевірку ТОВ «Логістичний склад № 1» за результатами якої складено акт № 1287/26-53-22-01-35912697 від 14 листопада 2013 року «Про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати податку на прибуток за 2012-2013 роки».

Перевіркою встановлено, що позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 2 599 550, 00 грн., у тому числі за: І квартал 2012 року - 1 377 199, 00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 377 709, 00 грн.; ІІІ квартал 2012 року - 462 587, 00 грн.; IV квартал 2012 року - 382 055, 00 грн., чим порушено п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 138.4 ст. 138, п. п. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 ПК України.

На підставі акту перевірки, 05 грудня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005472220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 599 550, 00 грн. за основним платежем та 1 299 775, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Між тим, колегія суддів з висновком суб»єкта владних повноважень не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з аналізу даної норми, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дана норма не забороняє включення до складу валових витрат сум попередньої оплати, фактично сплаченої за договором та не визначає обов'язку включити суму такої попередньої оплати, якщо інша сторона не виконала свої зобов'язання за договором.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону - безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:

фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;

фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі (п. 1.25 Закону).

Згідно до п. п. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону - до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Отже, якщо дебіторська заборгованість набула статусу безнадійної і не була включена до складу витрат, то вона підлягала включенню до валових витрат.

Згідно до п. п. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139 ПК України - не включаються до складу витрат суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг.

Оскільки дані норми набрали законної сили лише 01 квітня 2011 року, то їх застосування до відносин, які виникли у 2008 році є неправомірним.

Відповідач посилався на порушення п. 141.1 ст. 141 ПК України, мотивуючи тим, що він не може встановити за що саме TOB «Логістичний склад № 1» виписало векселі на суму 76 000 000, 00 грн. (товари, роботи чи послуги) та чим пов'язані дані операцій із господарською діяльністю товариства, у зв'язку із ненаданням Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-127/2011 від 04 квітня 2011 року.

В зв»язку з цим колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Договору № 6-127/2011 від 04 квітня 2011 року його предметом були векселі серії АА за номерами: № № 574892, 574891, 574893, 2135683, 574898, 574899, 574894, 2135676, 2135677, 574900, 574895, 2135978, 2135679, 2135680, 574897, 574897, 574896, 2135681, 2135682. Загальна кількість -18 векселів.

За даний товар, який придбало TOB «Логістичний склад №1», було здійснено розрахунок векселями серії АА за номерами: №2135675, 2135684, 0574901, 2135674, 2135689, 2135690, 2135687, 2135688, 2135685, 2135686. Загальна кількість 10 векселів.

Згідно Договору №6-170/2011 від 24 червня 2011 року предметом договору були векселі серії АА за номерами: № № 2135676, 2135674, 2135684, 2135685, 2135686, 2135687, 2135688, 2135689, 2135690, 0574901. Загальна кількість 10 векселів.

За даний товар було здійснено розрахунок векселями серії АА за номерами: № 2135691, 2135692, 2135693, 2236956, 2236957, 2236958, 2236959, 2236960, 2236961. Загальна кількість 9 векселів

Тобто, позивач здійснив викуп векселів власної емісії і розрахувався за них векселями нової емісії.

Згідно до п. 2.2 Договору та Акту приймання-передачі векселів вбачається, що вони були виписані в якості оплати за договором купівлі-продажу цінних паперів № 6-170/2011 від 24 червня 2011 року, тобто за фактично поставлені товари.

Відповідно до договору № 6-50/2012 від 26 січня 2012 року його предметом були векселі серії АА за номерами: № № 2135691, 2135692, 2135693, 2236956, 2236957, 2236958, 2236959, 2236960, 2236961. Загальна кількість 9 векселів.

За даний товар було здійснено розрахунок векселями серії АА за номерами: №№ 2236962, 2236963, 2236964, 2236965, 2236966, 2236967, 2236968, 2236969. Загальна кількість 8 векселів.

Тобто, позивач здійснив викуп векселів власної емісії і розрахувався за них векселями нової емісії, що підтверджується копіями договору, актами приймання-передачі та придбаними векселями.

Також колегія суддів звертає увагу, що операцію викупу та погашення не можна ототожнювати, оскільки при викупі вексель не пред'являється до оплати, а купується як звичайний цінний папір, а тому така операція є купівлею-продажем.

Відповідно до п. 1 рішення Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку № 321 від 29 жовтня 2002 року - законодавство не забороняє векселедавцю купувати власні векселі. Вексель передається новому власнику шляхом індосаменту (передавального напису). Індосамент може бути здійснений як в інтересах трасанта (векселедавця), так і в інтересах будь-якої іншої особи (ст. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, додаток 1) А значить, вексель може бути переданий векселедавцю як новому утримувачу; Цінні папери можуть бути викуплені емітентом як для їх анулювання, так і для перепродажу.

Оскільки вексель - це цінний папір, то його можна не тільки погашати, але й викупляти для подальшого продажу.

Крім того, згідно до п. 153.9 ст. 153 ПК України (в редакції, що діяла на момент виникнння спірних правовідносин) норми пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу не поширюються на операції, що здійснюються платником податку - емітентом з розміщення та наступного продажу корпоративних прав або інших цінних паперів, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку - емітентом.

Вживання в законі двох окремих понять - викуп та погашення цінних паперів - як альтернативних термінів свідчить про те, що значення відповідних термінів для цілей оподаткування не збігається, а тому немає підстав ототожнювати за правовими наслідками операції з викупу платником податку цінних паперів власної емісії та їх погашення цим платником податку.

Якщо під час погашення цінного паперу припиняється його існування як окремого активу, то під час зворотного викупу (зокрема, дострокового) відповідний об'єкт залишається цінним папером, не втрачаючи при цьому своєї оборотоздатності. Зокрема, такий цінний папір може бути предметом подальшого продажу третім особам.

Відповідно до п. 141.1 ст. 141 ПК України - до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Отже, операція зі зворотного викупу цінного паперу не є погашенням такого цінного паперу, а тому під час зворотного викупу цінний папір для цілей оподаткування є товаром в зв»язку з чим позивачем правомірно включено до складу витрат відсотки по вищевказаних векселях.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад № 1» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад № 1» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача - задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0005472220 від 05 грудня 2013 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2 599 550, 00 грн. за основним платежем та у розмірі 1 299 775, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Літвіна Н.М.

Судді: Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 03 червня 2014 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.