Постанова № 39016964, 03.06.2014, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2014 року Чернігів Справа № 825/1375/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

від позивача Крищенко Л.В.,

від відповідача Гладченко Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» до Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Варвинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 17.03.2014 № 0000192200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення. Зокрема, висновки, що в товарно-транспортній накладній не зазначено причіп до транспортного засобу, яким перевозили ВРХ, який повинен бути спеціально обладнаним для перевезення сільськогосподарської худоби, також не зазначається кількість голів ВРХ, які перевозяться даним транспортом, СТОВ «Україна» не надала перевіряючим ветеринарні документи на тварин, що придбані ним у ФОП ОСОБА_3, відсутні дані про поставку та придбання ВРХ у ФОП ОСОБА_3 згідно звіту про рух поголів'я ВРХ на СТОВ «Україна» за період з 2012 по 2013 роки, отриманого від Агентства ідентифікації тварин.

Тому, у зв'язку із зазначеними порушеннями та ненаданням ветеринарних документів відповідач прийшов до висновку про не можливість підтвердження достовірності здійснення господарських операцій з придбання великої рогатої худоби у даного контрагента.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання СТОВ «Україна» у ФОП ОСОБА_3 великої рогатої худоби на загальну суму 4490833,14 грн, в т.ч. ПДВ - 748472,19 грн, в ході перевірки було надано всі необхідні документи, а саме: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, договори, регістри бухгалтерського обліку, оборотно-сальдові відомості та журнали ордери по обліку руху тварин.

Більше того, податковий кредит по вказаній операції підтверджений належним чином оформленими податковими накладними згідно вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах із контрагентом, а тому вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 51-54), в яких зазначено, що Варвинською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2010 по 30.06.2013. Перевіркою встановлено, що СТОВ «Україна» мало відносини з ФОП ОСОБА_3, м. Черкаси, відповідно до договорів поставки товарів від 04.01.2012 № б/н, від 05.01.2013 № б/н.

ФОП ОСОБА_3 виписано податкові та видаткові накладні на загальну суму 3742360,86 грн, крім того 748472,19 грн ПДВ, яку СТОВ «Україна» включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за червень 2012 року - червень 2013 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним спецдекларацій з ПДВ, поданих до Варвинської ОДПІ. СТОВ «Україна» надано до перевірки ТТН, відповідно до яких замовником перевезень ВРХ є СТОВ «Україна», що не відповідає умовам договору.

Крім того, СТОВ «Україна» не надані додаткові документи щодо змін умов договорів з питань відповідальних по відвантаженню та доставці ВРХ покупцю - СТОВ «Україна».

Також, в акті перевірки вчинено запис, що умовами договорів, між СТОВ «Україна» (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) передбачено, що продавець бере на себе витрати, пов'язані з підготовкою всіх документів, потрібних для відвантаження товару, відвантаження та доставка товару покупцю здійснюється силами і засобами постачальника.

Крім цього, до перевірки СТОВ «Україна» були надані товарно-транспортні накладні, які не відповідають критеріям по їх заповненню, а саме: в товарно-транспортній накладній не зазначено причіп до транспортного засобу, яким перевозили ВРХ, який повинен бути спеціально обладнаним до перевезення сільськогосподарської худоби, також не зазначається кількість голів ВРХ, які перевозяться даним транспортом.

СТОВ «Україна» для перевірки достовірності здійснення господарських операцій з придбання у ФОП ОСОБА_3 великої рогатої худоби не надані передбачені постановою кабінету Міністрів України від 16.11.11 № 1402 «Про затвердження Правил транспортування тварин», наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13.04.09 № 85 «Про затвердження Порядку видачі ветеринарних документів» ветеринарні документи на тварин, що придбані ним у даного контрагента.

Від Агентства ідентифікації тварин отримано звіти, щодо руху поголів'я ВРХ на СТОВ «Україна» за період 2012 - 2013 років, в якому відсутні дані про поставку та придбання ВРХ у ФОП ОСОБА_3, що являється порушенням наказу Міністерства аграрної політики від 29.06.2005 №289 «Про внесення змін та доповнень до наказу Мінагрополітики України від 17.09.2003 № 342».

Отже, враховуючи вищезазначене, перевіркою не можливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з придбання СТОВ «Україна» у ФОП ОСОБА_3 великої рогатої худоби на загальну суму 4490833,14 грн, в т. ч. ПДВ - 748472,19 грн.

На підставі викладеного Варвинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області вважає свої дії правомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесено із дотриманням норм податкового законодавства та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» зареєстроване в якості юридичної особи 12.10.1992, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 320683 (а. с. 41), взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 12.10.1992 за № 8, станом на 14.10.2013 перебуває на обліку Варвинсько ОДПІ, що підтверджується актом перевірки від 21.10.2013 № 26/2200/037963014 (зворот а. с. 8), зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 01.01.2009, що підтверджується копією свідоцтва № 100320843, № 100195421 (а. с. 93, 94) про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, присвоєно реєстраційний номер господарству, що підтверджується довідкою державного підприємства «Агенство з ідентифікації і реєстрації тварин» Міністерства аграрної політики та продовольства України (а. с. 95). Ці факти сторонами не заперечуються та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 01.10.2013 № 18, від 07.10.2013 № 22 (а. с. 58), відповідно до наказів № 80 від 01.10.2013 (а. с. 55), № 84 від 07.10.2013 (а. с. 56) на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка СТОВ «Україна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2010 по 30.06.2013.

За результатами перевірки складено акт від 21.10.2013 № 26/2200/03796301 (а .с. 7-28), на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000232200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 472553,75 грн, в т.ч. за основним платежем - 122917,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 349636,75 грн.

СТОВ «Україна» не погодилось з отриманим податковим повідомлення-рішенням та висновками акту перевірки, було подано скаргу до ГУ Міндоходів в Чернігівській області.

12.11.2013 ГУ Міндоходів у Чернігівській області отримало дану скаргу та відповідно до рішення від 27.11.2013 № 2232/10/10-215 продовжило строк розгляду скарги до 11.01.2014.

Однак, рішенням ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 10.01.2014 № 84/10/25-01-10-05-15, скаргу СТОВ «України» залишено без задоволення.

СТОВ «Україна» було подано повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України, який прийняв рішення про результати розгляду скарги від 13.02.2014 № 2823/6/99-10-01-15 (а. с. 33-35), яким скаргу СТОВ «Україна» частково задовольнив та скасував податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2013 № 0000232200 в частині визначення 122917,00 грн податку на додану вартість і 30729,25 грн штрафної санкції та в зазначеній частині рішення, прийняте за розглядом первинної скарги.

В іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2013 № 0000232200 було залишено без змін.

В зв'язку з таким рішенням Міністерства доходів і зборів України та частковим задоволенням скарги СТОВ «Україна», відповідач виніс нове податкове повідомлення-рішення від 17.03.2014 № 0000192200 (а. с. 36), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 318907,50 грн, в т. ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 318907,50 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді СТОВ «Україна» здійснювало господарську діяльність із ФОП ОСОБА_3.

Так, між СТОВ «Україна» та ФОП ОСОБА_3 було укладено договори поставки № б/н від 04.01.2012, від 05.01.2013 (а. с. 96-97, 98-99), згідно яких на умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві велику рогату худобу (далі товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити згідно умов договору.

Договори підписано сторонами та скріплено печатками.

На підтвердження реальності вказаних договорів суду надано наступні первинні документи: копію витягу про державну реєстрацію прав, копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, копію технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна, рахунки-фактури № СФ-00514, № СФ-00871, № СФ-00963, № СФ-00914, видаткові накладні № РН-292, № РН-344, № РН-347, № РН-449, № РН-454, № РН-948, № РН-1004, № РН-0000104, № РН-0000124, № РН-000243, № РН-392, № РН-417, № РН-455, № РН-545, № РН-820, товарно транспортні-накладні, податкові накладні № 13, № 10, № 13, № 49, № 54, № 104, № 48, № 104, № 91, № 4, № 123, № 142, № 17, № 55, № 6, № 130, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, картки по рахунку, платіжні доручення, акт від 15.08.2012, від 16.08.2012, звіт про рух тварин і птиці на фермі (а. с. 93-227).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів контрагент позивача був зареєстрований в якості юридичної особи та платником податків, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України «.. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України «...Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу».

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку.

Отже, враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання та достовірне заповнення товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку .

Крім того, відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1402 «Про затвердження Правил транспортування тварин», при перевезенні тварин у спеціальних транспортних засобах забезпечується належне провітрювання з урахуванням, зокрема, погодних умов на момент здійснення перевезення, видів тварин та їх кількості».

Згідно п. 20 зазначених правил тварини, яких планується перевезти, перед завантаженням до спеціального транспортного засобу підлягають огляду спеціалістом у галузі ветеринарної медицини з метою підтвердження їх придатності до перевезення.

Відправник видає перевізникові ветеринарні документи (ветеринарно-санітарний паспорт, ветеринарне свідоцтво) на тварин, які підлягають перевезенню, що додаються до перевізного документа і підтверджують можливість здійснення перевезення (п. 23 Правил).

Відповідно до п 5.1 наказу Державного комітету ветеринарної медицини України від 13.04.2009 № 85 «Про затвердження Порядку видачі ветеринарних документів»: "За результатами розгляду та перевірки поданих документів державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими лікарями ветеринарної медицини приймається рішення про видачу відповідного ветеринарного документа або про відмову у його видачі.

Рішення про видачу або відмову у видачі ветеринарних документів приймається не пізніше ніж через місяць з дати надходження документів на розгляд».

Суд звертає увагу на те, що позивачу надавався час для надання суду ветеринарних документів, що підтверджують, що саме ця ВРХ була придбана у ФОП ОСОБА_3, однак суду таких документів не було надано та в судовому засіданні представник позивача зазначив, що таких документів взагалі не було зроблено.

Крім того, суду надано лист-відповідь Головного управління ветеринарної медицини в Чернігівській області від 20.09.2013 № 01-03-1-29/2174, в якому зазначено, що СТОВ «Україна» за дозволом на завезення тварин до державних установ ветеринарної медицини не зверталось.

Більш того, від Агентства ідентифікації тварин отримано звіти, щодо руху поголів'я ВРХ на СТОВ «Україна» за період 2012 - 2013 років, в якому відсутні дані про поставку та придбання ВРХ у ФОП ОСОБА_3, що являється порушенням наказу Міністерства аграрної політики від 29.06.2005 № 289 «Про внесення змін та доповнень до наказу Мінагрополітики України від 17.09.2003 № 342».

Також, в товарно-транспортних накладних не зазначено причіп до транспортного засобу, яким перевозили ВРХ, який повинен бути спеціально обладнаним до перевезення сільськогосподарської худоби, також не зазначається кількість голів ВРХ, які перевозяться даним транспортом, а отже, надані товарно-транспортні накладні не можуть підтвердити кількість ВРХ, що перевозилась.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був доведений у судовому засіданні представником позивача.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є правомірним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на ст. 123 Податкового кодексу України, також є правомірним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність свого рішення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», - відмовити.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан