Ухвала суду № 39015043, 29.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 3250/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Матковської З.М.,

Ліщинського А.М.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представників позивача Коваля Н.Г.,

представника відповідача Гейвича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петерсон Системи» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Петерсон Системи» (далі - Позивач, ТОВ «Петерсон Системи») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.01.2014 року № 0000062210 та № 0000072210.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ, подавши на неї апеляційну скаргу. Просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Як обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначив про неможливість підтвердити факт проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «ІТ-Кур'єр», оскільки дані перевірок звітності та інформація, яка міститься в матеріалах перевірки контрагента, проведеної ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, свідчать про відсутність у контрагента позивача будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для виконання робіт (надання послуг). У податкових накладних, наданих позивачем під час перевірки, відсутній один з обов'язкових реквізитів, тому вони не можуть бути підставою для формування податкового кредиту позивачем. Під час проведення перевірки позивачем не подано достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника Позивача, який просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивач зареєстрований 06.08.2004 року виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 238883694. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 04.11.1995 року за № 421, перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: м. Львів, вул. Дорошенка, 65, фактичне місцезнаходження: м. Львів, вул. Дністровська, 7.

В період з 18.11.2013 року по 06.12.2013 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.12 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 року по 31.12.12 року За результатами перевірки складено акт № 632/22-10/23888369 від 13.12.2013 року (далі - акт перевірки)

Перевіркою встановлено порушення ТОВ:

- вимог п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, Податкового кодексу України (далі - ПК України), у зв'язку з чим, на думку контролюючого органу, ТОВ завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування всього - на 240575,91 грн., в тому числі: за 2-й квартал 2011року - 45522,75 грн., за 3-й квартал 2011 року - 89280,16 грн., за 4-й квартал 2011 року - 105773,00грн. Внаслідок даних порушень перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.10.10 року по 31.12.12р., на загальну суму 55332,00 грн.;

- вимог п. 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим, на думку контролюючого органу, ТОВ занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, за період з 01.10.10 року по 31.12.12 року, на загальну суму 754352,00 грн.

На підставі акта № 632/22-10/23888369 від 13.12.2013 року ДПІ прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000062210 від 11 січня 2014 року, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 936201,00 грн. з яких: 754352,00 грн. - основний платіж; 181849,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- податкове повідомлення-рішення № 0000062210 від 11 січня 2014 року, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 55332,00 грн.

Суд першої інстанції правильно та повно встановивши обставини справи, вірно застосував норми матеріального права.

Зокрема, щодо господарських взаємовідносин Позивача з ТОВ «ІТ-Кур'єр» суд першої інстанції встановив наступне.

Між Позивачем та ТОВ «ІТ-Кур'єр» укладений договір про дистриб'юторське обслуговування дилера № УКР311-020 від 01.03.2011 року, відповідно до якого ТОВ «ІТ-Кур'єр» прийняло на себе обов'язок поставити позивачу товар, а позивач зобов'язався здійснити оплату відповідно до договору.

Суд попередньої інстанції також встановив, що на виконання вимог вказаного договору ТОВ «ІТ-Кур'єр» поставило позивачу товар, надало видаткові накладні, податкові накладні та всі інші документи, обумовлені укладеним між сторонами договором, а позивач здійснив оплату за поставлений товар в розмірі 161763,48 грн., в тому числі ПДВ - 26960,57 грн., в період з 01.06.11 року по 30.06.11 року.

На підтвердження реальності господарських операцій окружний суд дослідив надані Позивачем копії належним чином оформлених документів, а саме: податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року; розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за червень 2011 року; податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року; розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень 2011 року; журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання ТМЦ; рахунок від 25.05.11 року, на суму 38261,52 грн.; податкової накладної № 3 від 01.06.11 року на суму 38261,52 грн.; накладної 01.06.11 року на суму 38261,52 грн.; рахунку від 22.06.11 року на суму 4291,38 грн.; податкової накладної № 519 від 22.06.11 року на суму 4291,38 грн.; накладної від 23.06.11 року на суму 4291,38 грн.; банківської виписки від 22.06.11 року про перерахування коштів в розмірі 38261,52 грн. та 4291,38 грн.; рахунку від 17.06.11 року на суму 12074,40 грн.; податкової накладної № 424 від 20.06.11 року на суму 12074,40 грн.; накладної від 22.06.11 року на суму 12074,40 грн.; банківської виписки від 20.06.11 року про перерахування коштів в розмірі 12074,4 грн.; рахунку від 30.06.11 року на суму 107136,18 грн.; податкової накладної № 709 від 30.06.11 року на суму 107136,18 грн.; накладної від 30.06.11 року на суму 107136,18 грн.; банківської виписки від 01.07.11 року про перерахування коштів в розмірі 72000,00 грн.; банківської виписки від 04.07.11 року про перерахування коштів в розмірі 35136,18 грн.

Витрати по господарській операції за вказаним договором включено Позивачем до податкової декларації з податку на прибуток за II-й квартал 2011 року та III-й квартал 2012 року - рядок 05 «витрати операційної діяльності (собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)», в розмірі 134802,91 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, наданими ТОВ «ІТ-Кур'єр» в період з 01.06.11 року по 30.06.11 року, на суму 26960,57 грн., включені до податкового кредиту за фактом їх отримання - у червні 2011 року та відображені в реєстрі за відповідний період.

Суд першої інстанції дав належну оцінку доводам Відповідача, який обґрунтовує неможливість підтвердження факту проведення позивачем господарських операцій з ТОВ «ІТ-Кур'єр» тим, що Позивач не надав документів, які б підтверджували фактичність отримання товарів від ТОВ «ІТ-Курєр», зв'язок таких товарів з господарською діяльністю підприємства, а також реальність таких ТМЦ, а саме: не надано інформацію та документальне підтвердження про факт здійснення транспортування товарів; не доведено виконання дистриб'ютором своїх зобов'язань по поставці товару дилеру, так як для проведення перевірки не надано акту прийому - передачі товару, підписаного представником кур'єрської служби або перевізника, з яким дилер уклав відповідний договір.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України від 16.07.99 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій е первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд підставно відкинув доводи Відповідача про те, що Позивач не надав документи на підтвердження факту транспортування товару, оскільки вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН чи інших товарно-транспортних документів в підтвердження віднесення витрат до складу валових, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності.

Також обґрунтовано відкинуті посилання Відповідача на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС № 31/22.3/17/25731825 від 12.06.13 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІТ-Кур'єр» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Діомат ЛТД» за червень 2011 року. Вказаним актом ДПІ встановлено, що основним постачальником ТОВ «ІТ- Кур'єр» в червні 2011 року було ТОВ «Діомат ЛТД», однак, звіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів ТОВ «ІТ-Кур'єр» у ТОВ «Діомат ЛТД» за червень 2011 року та операцій з продажу товарів контрагентам покупця за відповідний період.

Однак з матеріалів справи вбачається, що товари, придбані ТзОВ «ІТ-Кур'єр», в період з 01.06.11 року по 30.06.11 року, в розмірі 161763,48 грн. у тому числі ПДВ - 26960,57 грн., у подальшому реалізовані позивачем, що підтверджується дослідженими судом першої інстанції документами: видатковою накладною № РН-0001542 від 01.06.11 року на суму 39448,80 грн.; видатковою накладною № РН-0001569 від 25.06.11 року на суму 4999,52 грн.; довіреністю на отримання ТМЦ від 22.06.11 року, виданою ТОВ Фірма «Габен»; видатковою накладною № РН-0001562 від 22.06.11 року на суму 12600,00 грн.; видатковою накладною № РН-0001621 від 29.06.11 року на суму 300744,00 грн.; довіреністю на отримання ТМЦ від 28.07.11 року, виданою ТОВ «Аделіна-Холдинг».

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТОВ «ІТ-Кур'єр», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТОВ «ІТ-Кур'єр», чи анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість у ТОВ «ІТ-Кур'єр» надано не було.

Таким чином, законним є висновок суду попередньої інстанції, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «ІТ-Кур'єр».

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

В числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція, роботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону № 996-ХІV.

Із встановлених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують реальність господарських відносин з контрагентом, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст. 9 Закону № 996-ХІV.

Суд попередньої інстанції вірно зазнач, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року (заява № 3991/03).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, щодо нереальності господарських відносин між позивачем та ТОВ «ІТ-Кур'єр» не підтверджуються належними та допустимими доказами.

З акта перевірки випливає, що ТОВ «Петерсон Системи» безпідставно завищено інші витрати в IV кв.2011 року в частині віднесення до їх складу вартості отриманих товарів за минулий період, собівартість реалізації по яких не сформована в 4 кварталі .2011 року, в т.ч.: підприємством включено в р. 06.5 ІВ декларації за ІІ-ІV кв. 2011 року 105773 грн., сума яких складається з від'ємного значення «-» 6019 грн. за II -III кв. 2011 року та 111792 грн. за IV кв. 2011 року, в склад яких входить вартість отриманих товарів від підприємства «Монблан» згідно з накладною від 23.04.2009 року на суму 20010 грн., від підприємства « Монблан» згідно з накладною від 14.05.2009 року на суму 8255 грн., від підприємства «Монблан» згідно з накладною від 29.04.2009 року на суму 25462 грн., від підприємства «Вамар» згідно з накладною від 12.08.2008 року на суму 58255 грн. Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рах.281 «Товари» за березень 2011 року станом на 01.04.2011 року на залишку товари за вказаними прихідними накладними не обліковані.

Згідно з п. 138.11 ст. 138 ПК України, суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Абзацом 2 п. 46.6 ст. 46 ПК України встановлено, що до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності з податкового періоду, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення. Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства затверджена наказом ДПА України від 28.02.2011 року № 114, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 березня 2011 року за № 397/19135, який набув чинності з 01.07.2011 року.

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства, форма якої затверджена вищезазначеним наказом ДПА України (положення якого застосовуються для подання звітності за II - IV квартали 2011 року), може подаватись платником податку як звітна, так і як уточнююча (відповідні відмітки здійснюються у рядку 1 заголовної частини Декларації).

Якщо виправлення помилок здійснюється у звітній (звітній новій) Декларації, то згідно з п. 138.11 ст. 138 ПК України суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах, у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді, мають бути відображені у рядку 06.5 ІВ «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати», у рядку 06.5.37 «Інші витрати господарської діяльності» з надання пояснення в довільній формі.

Суд першої інстанції правомірно відкинув доводи відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрати в частині вартості отриманих товарів за минулий період, собівартість реалізації по яких не сформована в IV кв. 2011 року в сумі 105773 грн., оскільки Позивачем, до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2011 рік надана Довідка з детальною розшифровкою сум та назв доходів та витрат, зазначених у відповідних рядках додатків, а саме у рядку 06.5.37 «Інші витрати господарської діяльності». У Довідці зазначені витрати не враховані у минулих періодах, а саме: накладна від 12.08.2008 року від ТОВ «ВАШАР» на суму 58255,00 грн.; накладна від 29.04.2009 року за № 26/961256 від ПП «Монблан» на суму 25462,00 грн.; накладна від 14.05.2009 року за № 26/990189 від ПП «Монблан» на суму 8255,00 грн.; накладна від 23.04.2009 року за № 26/974883 від ПП «Монблан» на суму 20010,00 грн.

Пункт 201.1 ст.201 ПК України визначає обов'язкові для податкової декларації реквізити, зокрема, в ній зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 ПК України, чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46 ст. 46 вказаного кодексу.

Пунктами 6, 7 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за № 1333/20071, визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і Копія). При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою «X»). Податкова накладна, яка виписується платником податку - отримувачем товарів/послуг, складається в одному примірнику. Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу. Податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою «X»).

З матеріалів справи видно, що в податкових накладних, які зазначені таблиці № 1 акту перевірки, відсутні номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України при отриманні позивачем комп'ютерного обладнання, програмної продукції закордонного виробництва від постачальників в період з 12.08.12 року по 31.12.12 року, а в податкових накладних, які зазначені таблиці № 2 акту перевірки, відсутні коди товару згідно з УКТ ЗЕД при отриманні позивачем комп'ютерного обладнання, програмної продукції закордонного виробництва від постачальників в період з 06.08.11 року по 31.12.12 року.

Суд першої інстанції вірно оцінив вказану обставину.

Так, згідно з Законом України від 05.07.2012 № 5083-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» пункт 201.1 статті 201 Кодексу доповнено новим підпунктом «ї», відповідно до якого перелік обов'язкових реквізитів, що повинна містити податкова накладна, доповнено новим реквізитом «номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України».

Відповідно до п. 4 розд. 2 Прикінцевих положень того ж Закону Кабінету Міністрів України доручено забезпечити перегляд та приведення відповідними центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність до вказаного Закону.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Кодексу обов'язкові реквізити у податковій накладній зазначаються в окремих рядках.

Таким чином, реквізити «номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України» підлягають зазначенню у податковій накладній з моменту набрання чинності змін до форми податкової накладної про її доповнення відповідними графами для відображення таких реквізитів.

З системного аналізу вказаних положень випливає, що Кабінету Міністрів України доручено розробити зміни до форми податкової накладної про її доповнення відповідними графами для відображення таких реквізитів. Суд першої інстанції встановив, що станом на час видачі спірних податкових накладних Кабінет Міністрів України відповідні зміни до законодавства не розробив. Тому окружним судом правомірно відкинуті посилання Відповідача на лист Державної податкової служби України від 21.08.2012 року № 1272/71-12/15-3117 «Про доповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної», оскільки обов'язок розробити зміни до законодавства щодо змін до форми податкової накладної про її доповнення відповідними графами для відображення таких реквізитів покладено на Кабінет Міністрів України, а не на Державну податкову службу України

06.08.2011року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-УІ від 07.07.2011 (далі - Закон № 3609), яким (пп. 88 п. 1 розділу 1) до обов'язкових реквізитів податкової накладної віднесено «код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)» (пп. «і» п. 201.1 ст. 201 ПК України).

При застосуванні нововведеної норми слід враховувати зміст п. 201.2 ст. 201 ПК України, в якому зазначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. Тобто, вказаний пункт містить бланкетну норму. Отже, до приведення Міндоходів України у відповідність із внесеними змінами до ПК України наказу № 969 від 21.12.2010 року «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення», платник податку не має правових підстав для практичного застосування вказаних змін.

Крім того, згідно ч. 1 п. 201.1 ст. 201 ПК України обов'язкові реквізити, перелічені в цьому пункті, повинні зазначатися в податковій накладній в окремих рядках. В п. 201.1 ст. 201 ПК України чітко відокремлені такі реквізити як «е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг» та «і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)», отже, ці реквізити, згідно вимог ч. 1 п. 201.1 ст. 201 ПК України, повинні зазначатися окремо, кожен в окремому рядку. Таким чином, зазначення реквізиту «код товару згідно з УКТ ЗЕД» в одному рядку з описом (номенклатурою) товарів суперечить змісту п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Крім цього, на момент набрання чинності Законом № 3609 була чинною форма податкової накладної, затверджена наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969 (втратив чинність), яка, відповідно, не передбачала такого реквізиту.

З 16.12.2011 року набрав чинності наказ Мінфіну України від 01.11.2011 року № 1379, яким затверджено нову форму податкової накладної, одним з обов'язкових реквізитів якої визначено код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, починаючи з 16.12.2011 року податкові накладні мали бути виписані за новою формою, затвердженою наказом № 1379, із обов'язковим зазначенням в таких податкових накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів та товарів, увезених на митну територію України.

У період з 06.08.2011 року до 15.12.2011 року включно оформлення податкових накладних мало здійснюватися за формою, визначеною наказом № 969, яка не передбачала такого реквізиту, як код товару згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів та товарів, увезених на митну територію України.

Відсутність окремих реквізитів податкової накладної не можна вважати підставою для неможливості формування податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, порушення порядку складання податкової накладної щодо не зазначення окремих реквізитів, які не є суттєвими недоліками з точки зору повноти та достовірності відтворення змісту операції з поставки, не повинно мати наслідком виключення її з кола доказів, які підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту.

Таким чином, відсутність у податкових накладній номеру та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України, та коду товару згідно з УКТ ЗЕД не призвело до будь-яких негативних наслідків для державного бюджету, а отже є формальним недоліком. Тому недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені в результаті перевірки позивача, не свідчать про їх недостовірність, недійсності та не свідчать про недопустимість їх використання як доказу сплати податку на додану вартість у ціні придбання.

З огляду на наведене, Позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які не містять істотних недоліків в їхньому оформленні та можуть бути підставою для формування податкового кредиту покупцем.

Тому висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Отже висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення № 0000062210 від 11.01.2014 року та № 0000072210 від 11.01.2014 року є протиправними та підлягають скасуванню, відповідає обставинам справи та відповідним їм нормам матеріального права.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року у справі № 813/564/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді А.М. Ліщинський

З.М. Матковська

Повний текст виготовлено 29.05.2014 року