Ухвала суду № 39012562, 22.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4526/12

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В., Кузьмишина В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Консорціум "Енергобуд" до Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року консорціум «Енергобуд» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (в результаті реорганізації - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002402310 та №0002412310 від 02.11.2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.02.2014 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що консорціум "Енергобуд" як суб'єкт господарювання зареєстрований виконавчим комітетом Вінницької міської ради 22.03.2006 року, взятий на облік в органах державної податкової служби 23.03.2006 року за № 201, є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення ДПІ у м. Вінниці № 3252/23 від 19.09.2011 року № 3252/23, працівником податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку консорціуму "Енергобуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2007 року по 30.06.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом № 4080/23/34272658 від 14.10.2011 року /т. 1 а.с. 19-64/, згідно якого зафіксовано порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", ст. 138 ПК України, в результаті підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1394649 грн., в тому числі - за 4 квартал 2009 року в сумі 205819 грн., за 1 квартал 2010 року - 42 972 грн., за 3 квартал 2010 року - 142279 грн., за 4 квартал 2010 року - 802444 грн., за 1 квартал 2011 року - 177549 грн. та за 2 квартал 2011 року - 23586 грн. Також вказаним актом зафіксовано порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1321216 грн., в тому числі за грудень 2009 року в сумі 190496 грн., за лютий 2010 року - 39380 грн., за травень 2010 року - 69026 грн., за серпень 2010 року - 7146 грн., за вересень 2010 року - 82903 грн., за жовтень 2010 року - 65938 грн., за листопад 2010 року - 201701 грн., за грудень 2010 року - 451221 грн., за лютий 2011 року - 59874 грн., за березень 2011 року - 54539 грн., за квітень 2011 року - 35230 грн., за травень 2011 року - 1834000 грн. та за червень 2011 року - 45422 грн. Як вбачається з акту перевірки, загалом встановлено завищення валових витрат на суму 5586801,57 грн.

На підставі акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002402310 від 02.11.2011 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1693030 грн. (1394649 грн. - основний платіж, 298381 грн. штрафні (фінансові санкції) та № 0002412310 від 02.11.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1598172 грн. (1321216 грн. - основний платіж, 276956 грн. штрафні (фінансові санкції). Дані рішення одночасно являються предметом оскарження у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності робіт та послуг, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що, на думку суду, є тільки припущенням.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, податковим органом 14.10.2011 року проведено виїзну планову перевірку консорціуму «Енергобуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2007 р. по 30.06.2011 р. в результаті чого складено акт №4080/23/34272658.

На підставі вказаного акту податковий органом прийнято податкові повідомлення рішення, зокрема податкове повідомлення-рішення №0002402310 від 02.11.2011 року, яким встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 693 030 грн., з яких за основним платежем 1 394 649 та за штрафними (фінансовими) санкціями 298 381 грн., та податкове повідомлення-рішення №0002412310 від 02.11.2011 року, яким встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 598 72 грн., з яких за основним платежем 1 321 216 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 276 956грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач (Замовник) уклав з ТОВ «Українська технологічно-будівельна компанія» (Підрядник) ряд договорів підряду ( № УТБК-911-99 від 02.11.2009 року, № УТБК-911-112 від 10.11.2009 року, № УТБК-912-93 від 01.12.2009 року, № УТБК-912-106 від 22.12.2009 року, № УТБК-1008-47 від 16.08.2010 року, № УТБК-1009-62 від 30.09.2010 року, № УТБК-1009-71 від 30.09.2010 року, № УТБК-1010-67 від 22.10.2010 року, №1115-105 від 15.11.2010 року, №Е-1110-101 від 15.11.2010 року, № Е-1012-116 від 15.11.2010 року, № Е-1012-115 від 29.12.2010 року, Е110324 від 04.03.2011 року, №Е110328 від 14.03.2011 року, №110511 від 11.05.2011 року, №Е110531 від 25.05.2011 року). Відповідно до вказаних договорів Підрядник зобов'язувався поставити визначені у специфікаціях товари та /або виконати певних обсяг робіт.(т.1 а.с. 75-154)

На виконання зазначених вище договорів позивачем надано ряд документів, які підтверджують їх виконання, зокрема:

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2009 р., лютий 2010 р., липень-грудень 2010 р., січень-березень 2011 р., травень-червень 2011 р., а також підсумкові відомості та розрахунки загальновиробничих витрат до локальних кошторисів по вказаним періодам (том 2 а.с.64-250, том 3 а.с. 1-150);

- копії банківських виписок по зазначеним вище договорам за 2009-2011 рр. (том 4 а.с.8-79), податкові накладні (том 1 а.с. 32-33).

Крім того, судом встановлено, що КРУ у Вінницькій області проводились зустрічні перевірки консорціуму «Енергобуд», у результаті чого було складено довідки від 27.12.2007 року, від 01.12.2009 року, від 17.02.2010 року, від 11.02.2011 року, від 22.07.2011 року, від 02.09.2011 року, від 21.10.2011 року, які підтверджують те, що на час виникнення спірних правовідносин не виявлено порушень позивачем вимог чинного законодавства. Також рішенням господарського суду Вінницької області від 14.12.2011 року по справі 37/160/2011/5003, підтверджується той факт, що позивачем вчинялись певні дії на виконання укладених ним договорів.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки відповідача, що господарська діяльність позивача не пов'язана із наданням йому послуг ТОВ «Українська технологічно-будівельна компанія» та його контрагентами ТОВ «Євроград КС», ТОВ «Інвест Строй».

Що стосується посилання податкового органу на те, що згідно з базою даних ДПС у ТОВ «Євроград КС» та ТОВ «Інвест Строй» (контрагенти ТОВ «Українська технологічно-будівельна компанія») відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому господарські операції не підтверджуються з врахуванням часу здійснення всіх операцій, колегія суддів враховує наступне.

Контрагенти ТОВ «Українська технологічно-будівельна компанія» не мають ніякого відношення до позивача. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій та не може свідчити про наявність підстав для висновків про фіктивність усіх правочинів які вчинялися саме юридичною особою - ТОВ «Українська технологічно-будівельна компанія».

Як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, законодавством України не передбачено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати контроль за дотриманням закону іншими платниками податків. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виключно сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Колегія суддів враховує, що такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочинну, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочинну має бути встановлена судом.

В свою чергу, відповідачем не доведено наявності мети завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності робіт та послуг, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат податкового кредиту.

При цьому, самого по собі факту відсутності об'єктивної можливості для виконання TOB «Евроград КС», TOB «Інвест Строй» робіт, надання послуг за договорами з TOB «Українська технологічно-будівельна компанія» в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з TOB «Українська технологічно-будівельна компанія» без врахування умов виконання договору, укладеного позивачем з TOB «Українська технологічно-будівельна компанія».

Суд першої інстанції під час розгляду справи (після скасування попереднього рішення судом касаційної інстанції) дав належну оцінку наданим сторонами доказам, і у суду апеляційної інстанції, під час апеляційного розгляду, не виникло сумнівів в їх допустимості.

Таким чином, за результатом апеляційного розгляду, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій, а тому, позов консорціуму «Енергобуд» підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення №0002402310 від 02.11.2011 року та №0002412310 від 02.11.2011 року підлягають скасуванню.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини даної справи, правильно визначив правове регулювання спірних правовідносин та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції спростовується матеріалами адміністративної справи та законодавчим регулюванням спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Кузьмишин В.М.