Ухвала суду № 39012555, 28.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/5211/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Димерлія О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Юніта ЛТД" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року по справі за позовом Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Юніта ЛТД" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2013 року Приватне підприємство виробничо-комерційної фірми "Юніта ЛТД" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що господарські операції з поставки позивачу підприємствами-контрагентами ТОВ «А.НЕТ» та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» товару та підрядних робіт мали реальний характер та їх здійснення підтверджується відповідними первинними документами. На думку позивача, з його боку при формуванні ним податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами, відсутні порушення вимог Податкового кодексу України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Юніта ЛТД" в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ПП ВКФ «Юніта ЛТД» було зареєстровано 17.05.1995 року Жовтневим виконкомом районної ради народних депутатів м. Одеси. Підприємство знаходиться на обліку платників податків у ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

В період з 11.03.2013 року по 14.03.2013 року на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 691 від 05.03.2013 року та направлення на перевірку № 000855/622 від 05.02.2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Кулачко Н.С. проведено позапланову виїзну перевірку ПП ВКФ «Юніта ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «А.НЕТ» за податкові періоди серпень-вересень 2011 року та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» за податковий період серпень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1892/22-1/22449373 від 15.03.2013 року, у висновках якого зазначено про порушення ПП ВКФ «Юніта ЛТД» вимог ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 77 477 грн., у тому числі; за серпень 2011 року - 65 144,00 грн., за вересень 2011 року - 12 333,00 грн. (а.с.9-31).

На підставі висновків акту перевірки № 1892/22-1/22449373 від 15.03.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси винесено податкове повідомлення-рішення № 0000912210 від 28.03.2013 року, яким ПП ВКФ «Юніта ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі: 77 477,00 грн. - основний платіж та 19 369,00 грн. - штрафні санкції (а.с.37).

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В акті перевірки № 1892/22-1/22449373 від 15.03.2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначено, що ПП ВКФ «Юніта ЛТД» згідно декларацій з податку на додану вартість за серпень-вересень 2011 року до складу податкового кредиту неправомірно віднесено суми ПДВ у загальному розмірі 77 477,00 грн. по господарським операціям з ТОВ «А.НЕТ» та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ», у тому числі за: серпень 2011 року - 65 144,00 грн., вересень 2011 року - 12333,00 грн. (а.с.120-131).

Під час розгляду справи судом було досліджено надані представником позивача:

1. Договори на поставку товару № 12 від 01.07.2011 року, № 14 від 11.07.2011 року, №01109/М від 01.09.2011 року, укладені між ПП ВКФ «Юніта ЛТД» (покупець) та ТОВ «А.НЕТ» (постачальник), згідно яких, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар: матеріали, інструменти, запчастини, по цінам, вказаним в рахунках-фактурах (а.с.50, 51, 52).

На підтвердження виконання ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» умов зазначеного договору позивач надав до суду наступні документи: податкові накладні: № 111 від 01.08.2011 року на суму 24 636,00 грн., у тому числі ПДВ 4 106,00 грн.; № 112 від 01.08.2011 року на суму 3 222,00 грн., у тому числі ПДВ 537,00 грн.; № 113 від 01.08.2011 року на суму 128 934,00 грн., у тому числі ПДВ 21 489,00 грн.; № 116 від 02.08.2011 року на суму 23508,00 грн., у тому числі . ПДВ 3 918,00 грн.; № 117 від 10.08.2011 року на суму 3 642,00 грн., у тому числі ПДВ 607,00 грн.; №118 від 16.08.2011 року на суму 101 100,00 грн., у тому числі ПДВ 16 850,00 грн.; №119 від 22.08.2011 року на суму 5 063,00 грн., у тому числі ПДВ 843,83 грн.; № 120 від 23.08.2011 року на суму 31 500,00 грн., у тому числі ПДВ 5 250,00 грн.; № 163 від 01.09.2011 року на суму 7 074,00 грн., у тому числі ПДВ 1 179,00 грн.; № 165 від 07.09.2011 року на суму 7 422,00 грн., у тому числі ПДВ 1 237,00 грн.; № 166 від 13.09.2011 року на суму 57 000,00 грн., у тому числі ПДВ 9 500,00 грн.; № 167 від 20.09.2011 року на суму 2 500,00 грн., у тому числі ПДВ 416,67 грн.; відповідні видаткові та товарні накладні (а.с.56-81).

2. Договір на поставку товару № 14 від 02.08.2011 року між ПП ВКФ «Юніта ЛТД» (покупець) та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» (постачальник), згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар: матеріали та інструменти, по цінам, вказаним в рахунках-фактурах (а.с.55).

На підтвердження виконання умов цього договору ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» позивач надав до суду податкову накладну № 148 від 02.08.2013 року на суму 30 456,00 грн., у тому числі ПДВ 5 076,00 грн.; видаткову накладну (а.с.83, 84).

3. Договір підряду № 120 від 02.08.2011 року між ПП ВКФ «Юніта ЛТД» (замовник) та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» (підрядник), згідно якого підрядник зобов'язався протягом 30 календарних днів з дати підписання договору виконати і здати замовнику роботи по реконструкції ВЧ тракта і каналу зв'язку в м. Тираспіль-ПС 330/110 кВ «ХЬК-330»ПС 110 кВ «Дубосари» з ВЧ обходом на ПС 110 кВ «Гертоп» і НЧ пере прийомом на ПС 110 кВ «Тирасполь» (пусконалажувальні роботи), а замовник прийняти та оплатити вартість виконання повного комплексу робіт (а.с.53-54).

На обґрунтування виконання умов зазначеного договору ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» позивачем надано до суду податкову накладну № 149 від 05.08.2011 року на суму 38 802,00 грн., в тому числі ПДВ 6467,00 грн.; акт здачі-прийняття робіт від 05.08.2011 року (а.с.82, 85).

Проте під час дослідження податкових та видаткових накладних, наданих позивачем в обґрунтування факту поставки йому постачальниками зазначених товарів, було встановлено, що окрім прізвищ керівників ТОВ «А.НЕТ» та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ», у них не зазначено безпосередніх виконавців господарських операцій, що приймали участь у поставках товарів, а також будь-яких відомостей щодо місця їх проведення, пунктів навантаження та розвантаження товару, що виключає можливість на підставі зазначених документів ідентифікувати осіб, які брали безпосередню участь у здійснені цих господарських операції. Також у товарних накладних не зазначено реквізитів довіреностей уповноваженої особи позивача на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників ТОВ «А.НЕТ» та ТОВ «АСГІЛЬДІЯ».

Крім того, документи та інші дані, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Відповідно до п. 2 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку № 18, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 205 від 28.04.2001 року будівництвом є спорудження нового об'єкту, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

Згідно п.п. 1.2.5 Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 року № 174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000)» індивідуальні ресурсні елементні кошторисні норми розробляються у складі інвесторської кошторисної документації на окремі конструкції та роботи, передбачені в проекті (робочому проекті), за відсутності відповідних норм у чинних збірниках ресурсних елементних кошторисних норм. Ці норми затверджуються у складі проекту (робочого проекту) з обов'язковим проведенням відповідної експертизи і застосовуються тільки для будови (об'єкту) за даним проектом.

Розробка зазначених норм здійснюється на підставі Методичних рекомендацій з розробки ресурсних елементних кошторисних норм, схвалених рішенням Науково-технічної ради Держбуду України від 12.04.2002 року № 21.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не обґрунтовано замовлення ПП ВКФ «Юніта ЛТД» підрядних робіт на зазначеному в договорі з ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» № 25/03-С Позивачем не надано будь-яких проектних, узгоджувальних, дозвільних документів, виданих відповідними державними органами, щодо проведення робіт, що зазначені в акті приймання цих робіт ПП ВКФ «Юніта ЛТД» від ТОВ «АСГІЛЬДІЯ», наявність яких є обов'язковою для бухгалтерського обліку господарських операцій, а також для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані роботи. Крім того в наданому позивачем акті відсутні відомості щодо того, які саме реконструкційні роботи виконувались ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» у серпні 2011 року на користь позивача, їх вид та обсяг, що виключає можливість зробити висновок про звичність чи незвичність цін за спірною господарською операцією. В акті також не зазначено прізвищ та посад працівників підприємства, які безпосередньо виконували зазначені роботи на користь позивача, перелік виконаних робіт не конкретизовано.

Виходячи з вищезазначеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Юніта ЛТД".

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма "Юніта ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Димерлій О.О.