Ухвала суду № 39012541, 29.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 р. Справа № 9104/48632/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Старунського Д.М., Рибачука А.І.

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Малого підприємства «Сатурн» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року по справі за позовом Малого підприємства «Сатурн» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

05 квітня 2011 року Мале підприємство «Сатурн» звернулось в суд з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року за №0000611503/0

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що з 27 грудня 2010 року по 29 грудня 2010 року відповідачем проводилась невиїзна документальна перевірка МП «Сатурн» з питань повноти та своєчасності сплати земельного податку за період з 01 травня 2008 року по 20 грудня 2010 року. Результати перевірки були оформлені актом за №48/15-3/13358720. За результатами перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року за №0000611503/0. Позивач з даним податковим повідомленням-рішенням не погодився і вважав його безпідставним.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Мале підприємство «Сатурн» подало апеляційну скаргу на неї, в якій просило постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що постанову суду першої інстанції вважає незаконною. Підставою для скасування постанови суду є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також, апелянт по справі зазначив, що платники земельного податку самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розробкою річної суми рівними частками за місяцями. Таким чином, встановлення факту заниження земельного податку за 2008 рік в розмірі 74034,63грн. є безпідставним, так як розмір земельного податку був визначений платником податку за даними земельного кадастру, який діяв на день подання звітності.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач по справі, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 01 червня 2007 року серії ЯД №277571 користується земельною ділянкою площею 0,8га., яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Бринського, 4, а також згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 20 листопада 2006 року ЯГ №539370 Мале підприємство «Сатурн» користується земельною ділянкою площею 2,8600 га., яка знаходиться за адресою: м. Луцьк, пр. Перемоги, 30.

З 27 грудня 2010 року по 29 грудня 2010 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку МП «Сатурн» з питань повноти та своєчасності сплати земельного податку за період з 01 травня 2008 року по 20 грудня 2010 року, за результатами якої був складений акт від 06 січня 2011 року №48/15-3/13358720, в якому зафіксовано, що в порушення Закону України «Про плату за землю» позивач по справі за період з 01 травня 2008 по 01 листопада 2010 не враховано нормативної грошової оцінки земельних ділянок (з урахуванням коефіцієнта індексації), затвердженої рішенням сесії Луцької міської ради від 23 березня 2008 року №25/62.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю» визначено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно із ст.13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про плату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно із п.120.1 ст.102 Податкового Кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.10 року №2755-УІ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року №0000611503/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 417243,27 грн., з яких основний платіж - 333794,61грн. та 83448,66грн. та штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, так як відповідачем керуючись Податковим кодексом України, було правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 27 січня №0000611503/0, а позивач був зобов'язаний сплачувати податок за землю з урахуванням нормативної грошової оцінки затвердженої рішенням Луцької міської ради №25/62 від 26 березня 2008 року, яке набуло чинності 01 травня 2008 року.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Малого підприємства «Сатурн» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року у справі №2а/0370/925/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя Д.М. Старунський

Суддя А.І. Рибачук