Ухвала суду № 39011543, 28.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2522/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Квірін» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2014 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Квірін» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 22.11.2013 року № 0009682230 та № 0009672230.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Квірін» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про законність спірних рішень податкової інспекції, а тому відмовив в їх скасуванні. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Квірін» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ТОВ «Авеста Трейд» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 25 жовтня 2013 року № 620/22-03/23501650.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2011 року на суму 12 341,10 грн.; пп. 14.1.27., п. 14.1. ст. 14, п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на суму 1 539,00 грн., а за 2011 рік на суму 1 832,00 грн. та п. 185.1. ст. 185, п. 186.1. ст. 186, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п.п. 198.1., 198.3., 198.6. ст. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 11 464,00 грн. у тому числі за березень 2011 року у сумі 5 897,00 грн., квітень 2011 року - 3 975,00 грн., за вересень 2011 року - 1 338,00 грн., за листопад 2011 року - 254,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки 19 листопада 2013 року відповідач своїм листом № 12916/10/26-54-22-03-19 повідомив суб'єкта господарювання про залишення висновків, викладених у акті, без змін.

Зазгначені обставини слугували підставою для прийняття ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 22 листопада 2013 року спірних податкових повідомлень - рішень № 0009672230, яким збільшено ТОВ «Квірін» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 863,00 грн., в тому числі 11 464,00 грн. - основний платіж, 399,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та № 0009682230, яким збільшено ТОВ «Квірін» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 14 173,00 грн. та за штрафними санкціями - 1,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень до вищестоящих податкових органів у задоволенні скарги платника податків відмовлено, а рішення залишені без змін.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, судова колегія виходить з наступного.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З матеріалів справи слідує, що у період з березня по жовтень 2011 року між позивачем та ТОВ «Авеста Трейд» існували договірні відносини по поставці товарів, вартість та асортимент яких зазначався у виставлених постачальником (ТОВ «Авеста Трейд») рахунках-фактурах № 202 від 01 лютого 2011 року, № 352 від 02 березня 2011 року, № 491 від 23 березня 2011 року, № 1393 від 01 серпня 2011 року та № 1777 від 21 жовтня 2011 року.

16 серпня 2011 року між позивачем (покупцем), в особі директора Шибаєва В.О. та ТОВ «Авеста Трейд» (продавець, постачальник) в особі директора Ніколаєнкова А.М. було укладено договір поставки № 67/11, за умовами якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар згідно специфікації (додаток № 1). Кількість товару, що підлягає поставці, згідно пункту 1.3. договору також визначається специфікацією (додаток № 1). Загальна вартість договору визначена у розмірі 7 069,44 грн., в тому числі ПДВ - 1 178,24 грн.

Згідно пунктів 2.2. та 2.3. договору поставки, розрахунки між сторонами здійснюються по безготівковому розрахунку, шляхом оплати покупцем 100% від вартості товару на рахунок продавця протягом двох банківських днів від дати підписання договору.

На підтвердження факту поставки придбаного позивачем товару, останнім надано наступні документи: рахунки-фактури; договір поставки; видаткові накладні; податкові накладні; акт прийому виконаних робіт; виписки з банку на підтвердження перерахування позивачем грошових коштів за отримані від ТОВ «Авеста Трейд» товари.

В підтвердження використання придбаних у ТОВ «Авеста Трейд» товарів у своїй господарській діяльності шляхом продажу іншим суб'єктам господарювання позивачем також було надано: видаткові накладні; звіти про отримання та відпуск товару; довіреності на одержання цінностей; договір про виконання робіт по монтажу та інсталяції обладнання № 14/1/11 від 10 лютого 2011 року, специфікації до нього та акт прийому - передачі виконаних робіт.

В свою чергу, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції, що надані апелянтом докази не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій щодо поставки товару. При цьому апеляційна інстанція виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Частинами 1 та 2 ст. 145 цього ж Кодексу передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Також у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Так, з матеріалів справи слідує, що таким виконавчим органом позивача - є директор.

За ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В свою чергу, зі змісту договору поставки № 67/11 від 16 серпня 2011 року слідує, що його укладено та підписано ТОВ «Квірін» в особі директора Шибаєва В.О. та ТОВ «Авеста-Трейд» в особі директора Ніколаєнкова А.М.

В силу приписів частини 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У той же час, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців директором ТОВ «Квірін» зазначено Максимова В.М., а ТОВ «Авеста Трейд» - Ніколаєнка А.М. Крім того, будь-яких документів на підтвердження повноважень осіб, які підписали зазначений договір, на вчинення таких дій позивачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів не може не погодитися з доводами суду першої інстанції, що всі документи, видані ТОВ «Авеста Трейд», крім рахунку - фактури № 1777 від 21 жовтня 2011 року, видаткової накладної № 206 від 21 жовтня 2011 року та податкової накладної № 206 від 21 жовтня 2011 року, підписані особою, яка не була директором зазначеного товариства згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Крім того, суд звертає увагу, що в усіх податкових накладних, виписаних позивачу його контрагентом, назва продавця не зовсім відповідає назві юридичної особі, яку внесено до названого вище державного реєстру. Так, у всіх наявних у матеріалах справи документах зазначено ТОВ «Авеста-Трейд», у той час як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців зазначено - ТОВ «Авеста Трейд».

Колегією суддів звертається особлива увага на ту обставину, що апелянтом так і не було надано договору поставки № 21/1/11 від 02 березня 2011 року, на підставі якого контрагентом позивача було виписано видаткову накладну №18 від 02 березня 2011 року. Даний договір є беззаперечно важливим доказом підтвердження реальності здійснення вказаних господарських опре цій між позивачем та його контрагентом.

В обґрунтування реальності договірних відносин з ТОВ «Авеста Трейд» апелянт посилається на отримання товарно-матеріальних цінностей у продавця уповноваженими особами ТОВ «Квірін», які діяли на підставі відповідних довіреностей. В той же час, апелянт вказує на неможливість надання їх для огляду в суді, в зв'язку з залишенням цих довіреностей у продавця відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 (далі - Інструкція № 99).

За п. 2 названої Інструкції, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 Інструкції № 99 закріплено, що бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Згідно п. 4 зазначеної Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.

Отже, з наведених положень вбачається, що у апелянта повинні бути в наявності журнал реєстрації довіреностей, а особа, на яку було виписано довіреності для отримання товару від ТОВ «Авеста Трейд», у відповідний період часу мала працювати у позивача.

Проте, ні зазначеного журналу, ні штатного розпису із зазначенням в ньому прізвища, імені та по батькові особи, яка отримувала товарно-матеріальні цінності у ТОВ «Авеста Трейд», ні будь-якого наказу по підприємству щодо уповноваження такої особи на вчинення відповідних дій позивачем не надано. Надані ТОВ «Квірін» копії звітів, видаткових, накладних, виписаних позивачем та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженими особами контрагентів позивача, судом першої інстанції до уваги правомірно не прийняті, оскільки дані документи можуть бути доказом товарності договірних відносин виключно між позивачем та його контрагентами - покупцями, а не ТОВ «Авеста Трейд».

Судова колегія не може не погодитися з доводами апелянта щодо скептичного оцінювання акта ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25 травня 2013 року № 348/22-509/34295994 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авеста Трейд» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року».

В даному випадку, апеляційна інстанція не може не зауважити, що в зазначеному вище акті зустрічної звірки предметом дослідження не були безпосередньо господарські операції між позивачем та даним контрагентом, по яких формувалися валові витрати та податковий кредит, а він жодним чином не є належним доказом підтвердження безтоварності або товарності господарських операції позивача з його контрагентом.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

В свою чергу, матеріали справи містять достатньо інших належних та допустимих доказів щоб прийти до висновку про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

За п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу приписів пункту 2.4. Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

При цьому, у вищезгаданому листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що також зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

У відповідності до положень пункту 3.1. статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного Закону визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України, який у відповідній частині набрав чинності з 1 квітня 2011 року, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно зі статтею 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2).

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявні в матеріалах справи первинні документи, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах зі своїм контрагентом, не відповідають вимогам, встановленим частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку щодо непідтвердження фактичного здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Авеста Трейд», що свідчить про відсутність підстав для включення позивачем вартості придбаних у ТОВ «Авеста Трейд» послуг до складу валових витрат та формування податкового кредиту за наслідками зазначених господарських операцій. Відтак, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено правильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариств з обмеженою відповідальністю «Квірін» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 28.05.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.