Постанова № 39011430, 20.05.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

20 травня 2014 року (16 год. 05 хв.) Справа № 808/2851/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представника позивача - Балюшова В.М.,

представника відповідача - Кравченко М.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

28.04.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000083900 від 08.02.2014 та №0000113900 від 26.03.2014.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі Акту від 17.01.2014 №23/27-00/00377511 «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість» (далі - Акт перевірки), яким було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п.п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000083900 від 08.02.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 155916,66 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 124733,33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31183,33 грн. За результатами адміністративного оскарження первинне податкове повідомлення-рішення було залишене без змін та прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000113900 від 26.03.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в частині штрафних санкцій на 31183,33 грн. Позивач вважає висновки відповідача, зроблені в Акті перевірки, щодо наявності з боку позивача порушень вимог податкового законодавства необґрунтованими та безпідставними, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 29.04.2014 було відкрите провадження по справі, судове засідання призначене на 13.05.2014.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 20.05.2014.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що позивач мав господарські відносини із ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д» в серпні 2013 року внаслідок яких 22.08.2014 позивачем на користь цього підприємства було сплачено 748000 грн., у тому числі ПДВ 124733,33 грн. ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д» виписало податкову накладну на зазначену суму від 22.08.2014, яку позивач одержав лише 01.11.2013, при цьому ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д» не зареєструвало зазначену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. В тому періоді, в якому позивачем була одержана податкова накладна від ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д», позивачем і було задекларовано суму податкового кредиту згідно цієї податкової накладної, при цьому позивачем був складений та поданий податковому органу додаток 8 до податкової декларації з ПДВ із всіма підтверджуючими документами. Вимоги п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України не можливо порушити, оскільки ця норма лише дає визначення терміну податковий кредит. Наголосив, що порушень ст. 44 Податкового кодексу України не здійснювалось, так як до додатку 8 декларації з ПДВ були надані документи, які підтверджують дані декларації. Будь-яких зауважень до змісту та оформлення документів в Акті перевірки не міститься. Наголосив, що позивач не отримав від постачальника податкову накладну, виписану 22.08.2013, а тому включив суму сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту лише після її одержання 01.11.2013. Зазначив, що у платника податку по даті першої події виникає право на податковий кредит, яке обмежено лише терміном 365 днів та не може бути штучно обмежено перевіряючим. Пояснив, що позивач не використав своє право на відображення у складі податкового кредиту за серпень 2013 року суми ПДВ сплаченого по операціях з ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д» за цей місяць, оскільки не отримав податкову накладну та вона не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач скористався своїм правом на податковий кредит лише після отримання податкової накладної в межах 365-денного терміну та після подання заяви про порушення постачальником обов'язку реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Наголосив, що податкові повідомлення-рішення суперечать діючому законодавству, є протиправними та підлягають скасуванню, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача заперечили проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що висновки, яких дійшов відповідач в Акті перевірки, свідчать про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Зазначив, що позивачем в листопаді 2013 року сформована сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д» на підставі Додатку 8, який поданий разом із копією податкової накладної від 22.08.2013 та платіжним дорученням, де дата оплати - 22.08.2013, що не відповідає періоду формування податкового кредиту. Зазначив, що позивач міг скористатися правом на віднесення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту на підставі Заяви про порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної лише у тому звітному періоді в якому така накладна була складена, тобто за звітний період - серпень 2013 року. Пояснив, що прийняття другого податкового повідомлення-рішення за наслідками розгляду скарги позивача було викликане нарахуванням штрафних санкцій за першим податковим повідомленням-рішенням у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, з урахуванням повторності допущення позивачем вимог відповідного податкового законодавства. Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 20.05.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі п.п. 200.10 ст. 200 ПК України відповідачем була проведена камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2013 року позивача.

За наслідками перевірки 17.01.2014 був складений Акт перевірки, відповідно до якого відповідач дійшов висновку про порушення позивачем: п.п. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д» в податковій звітності за листопад 2013 року на суму 124733,33 грн.

Не погодившись із висновками Акту перевірки, позивач 20.01.2014 подав заперечення на Акт перевірки №12/10-254, проте відповідачем, згідно відповіді на заперечення від 05.02.2014 №820/10-28-04-39, зазначені заперечення враховані не були.

На підставі Акту перевірки 08.02.2014 відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000083900, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 155916,66 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 124733,33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31183,33 грн.

19.02.2014 позивачем до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників була подана первинна скарга на податкове повідомлення-рішення від 08.02.2014 №0000083900, проте рішенням про результати розгляду скарги від 20.03.2014 №5964/10/28-10-10-4-33 податкове повідомлення - рішення було залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Крім того, позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання в частині штрафної (фінансової) санкції у розмірі 31183,33 грн., про що складено податкове повідомлення-рішення №0000113900 від 26.03.2014.

01.04.2014 позивачем була подана повторна скарга до Міністерства доходів і зборів України на зазначені податкові повідомлення-рішення, проте рішенням про результати розгляду скарги від 14.04.2014 №6609/29799-10-01-15, останнім податкові повідомлення - рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги були залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки посилається на недотримання, позивачем вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, ст. 44, п. п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок здійснення господарських відносин із ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д».

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податку на прибуток підприємств, прибуток яких оподатковується за ставкою нуль відсотків і які відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу, та платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику.

Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується у порядку, передбаченому Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відокремлені підрозділи, які визначені платником окремого податку, повинні вести облік з такого податку за правилами, встановленими цим Кодексом.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д» 31.07.2013 був укладений договір про надання послуг з розміщення рекламної інформації про продукцію позивача, що випускається під знаком для товарів (робіт, послуг) ТМ «Tuborg».

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д» була виписана податкова накладна від 22.08.2012 №9 на загальну суму 748400,00 грн., у тому числі ПДВ 124733,33 грн.

Розрахунки із ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д» за виконання зазначеного договору здійснювались у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д», що підтверджується платіжним дорученням від 22.08.2013 №035366 на суму поставки 748400,00 грн.

01.11.2013 позивачем була отримана податкова накладна від 22.08.2012 №9 на загальну суму 748400,00 грн., у тому числі ПДВ 124733,33 грн., виписана ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д».

20.12.2013 позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року, відповідно до якої позивачем було задекларовано податковий кредит, по операціях з ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д», на суму 124733,33 грн.

До зазначеної декларації позивачем було додано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8), відповідно до якої позивач заявив про те, що ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д» податкова накладна від 22.08.2012 №9 на загальну суму 748400,00 грн., у тому числі ПДВ 124733,33 грн. не зареєстрована, чим порушено вимоги п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Отже, на виконання вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки зазначена податкова накладна не була зареєстрована контрагентом у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, позивачем було обґрунтовано подано заяву із скаргою постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Суд зазначає, що згідно реєстру отриманих податкових накладних податкова накладна №9 на загальну суму 748400,00 грн., у тому числі ПДВ 124733,33 грн., що була складена 22.08.2012, отримана позивачем 01.11.2013.

На підставі вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки в серпні 2013 року позивачем не була отримана податкова накладна від 22.08.2012 №9 на загальну суму 748400,00 грн., у тому числі ПДВ 124733,33 грн., зазначена сума ПДВ не була включена до складу податкового кредиту за серпень 2013 року.

Оскільки зазначена податкова накладна була отримана позивачем 01.11.2013, то сума ПДВ у розмірі 124733,33 грн., по операціях з ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д», була включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2013 року.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, право платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту закон ставить залежно від першої із визначених в ньому подій, при цьому таке право обов'язково має бути підтверджено належним чином оформленою податковою накладною.

Водночас, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, закон передбачає збереження такого права протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як встановлено судом, податкова накладна від 22.08.2012 №9 була виписана ТОВ «Концертна агенція «Костянтин Д» 22.08.2012, отримана позивачем 01.11.2013 та включена позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2013 року. При чому сплата за надані послуги позивачем була здійснена 22.08.2013 (платіжне дорученням від 22.08.2013 №035366).

Отже, позивачем включення до податкового кредиту податку на додану вартість було здійснено в межах 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000083900 від 08.02.2014 та №0000113900 від 26.03.2014, а відтак про необхідність їх скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №014919 від 23.04.2014 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 374,20 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000083900 від 08.02.2014, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, яким Публічному акціонерному товариству «Карлсберг Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 155916,66 грн., з яких за основним платежем - 124733,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31183,33 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000113900 від 26.03.2014, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, яким Публічному акціонерному товариству «Карлсберг Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями на 31183,33 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Карлсберг Україна» (код ЄДРПОУ 00377511, зареєстроване: 69076, м.Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, буд. 6) судовий збір у сумі 374,20 грн. (триста сімдесят чотири гривні 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 26.05.2014.