Ухвала суду № 39010104, 26.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Київ К/800/17189/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014

у справі № 804/10127/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІ Україна»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 відмовлено в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013 № 0001242205, № 0001282205 та № 0001272205.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.01.2012 по 31.12.2012, складено акт від 20.06.2013 №1142/224/37989494, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп.14.1.36, 14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.139.1.9, пп. 139.1.1 п.139.1 ст.139, п. 44.1 ст.44, п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого, підприємством занижено податок на прибуток в сумі 621 453,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело: у грудні 2012 року завищення ряд. 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на суму 1 333 013,00 грн., у грудні 2012 року завищення ряд. 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» на суму 124 043,00 грн.

На підставі акта перевірки, 10.07.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001242205, яким визначено податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 726 996,25 грн.; № 0001282205, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 39 946,00 грн.; № 0001272205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 457 056,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно умов договору доручення від 16.03.2012 № 011603, ТОВ «КАРІ Україна» доручає, а ПП «Аскат» приймає на себе зобов'язання здійснити дії, пов'язані із митним оформленням товарів в митному органі (пред'явлення товару, транспортних засобів та документів на товар), вчинити фактичні дії по митному оформленню, попереднім операціям в сфері митної справи через митного брокера ПП «ЕДВАНСС», що діє на підставі ліцензії, наданої Державною митною службою України.

Отже, з умов зазначеного договору вбачається, що ПП «Аскат» самостійно не надавало послуги з завантажування-розвантажування товару, подавання автотранспорту, експедирування, доставки товару, повернення контейнеру, зберігання т ін., а зобов'язувалось вчинити для довірителя певні юридичні дії, в тому числі за допомогою третіх осіб митного брокера.

Матеріали справи свідчать, що на момент проведення перевірки, позивач мав всі необхідні, належним чином оформлені первинні документи на підтвердження реальності господарської операції, станом на 31.12.2012 відсутня заборгованість перед ПП «Аскат» за послуги.

Використання позивачем отриманих від ПП «Аскат» послуг у власній господарській діяльності підтверджується тим, що товар, який реалізується ТОВ «КАРІ Україна» у власних магазинах, був придбаний останнім та ввозився на митну територію України на підставі контракту № KR-UA|1202/22 від 22.02.2012, укладеного між позивачем та компанією Warome Limited (Гонконг) на умовах POB Китай (ІНКОТЕРМС-2010).

Товар, придбаний ТОВ «КАРІ Україна», на підставі вказаного контракту, доставлявся на митну територію України та потребував послуг з розмитнення, розвантаження тощо, тому послуги згідно договору доручення від 16.03.2012 № 011603, що надавались позивачу ПП «Аскат» за допомогою третіх осіб (ПП «Едванс», ТОВ «Орлан», ТОВ «Лерюд», Іллічівський морський торгівельний порт та ін.) безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача та придбавалися останнім з метою їх використання в господарській діяльності.

Крім того, судами встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські відносини за договорами підряду з придбання будівельних (ремонтних) робіт у ТОВ «Рім-Буд», ТОВ «Гарантрембут», ТОВ «Інженерно-технічна компанія «Автоматик груп», «САЛЮТ ЛЮКС ЛТД ООО».

Під час проведення перевірки, податковим органом зроблено висновок про те, що отримані роботи позивачем не віднесено до складу валових витрат, а відображено у бухгалтерському та податковому обліку як амортизаційні відрахування, нараховані на отримані послуги.

Також, відповідач дійшов висновку, що вказані ремонтні роботи не мають відношення до господарської діяльності позивача.

Проте, як вірно встановлено апеляційним судом, пов'язаність будівельних робіт, придбаних позивачем у зазначених контрагентів, з господарською діяльністю ТОВ «КАРІ Україна» у повній мірі підтверджена матеріалами справи, зокрема, договорами оренди/суборенди та договорами підряду.

Матеріали справи свідчать, що виконання контрагентами позивача робіт за договорами підряду підтверджується податковими накладними, видатковими накладними на матеріали, рахунками-фактурами, і платіжними дорученнями, довідками про вартість виконаних робіт форми КБ-3 та атами виконаних робіт.

Також, що позивачем у 2012 році укладено договори оренди (суборенди) приміщень з: ТОВ «ТРЦ Фабрика», ТОВ «Трейдленд», ТОВ «Ай Ді», ТОВ Універсал-Юг», ПАТ «АКТА», ПАТ «Аврора», ТОВ «Акта-Сервіс», ТОВ «МЕТРОПОЛИЯ», ТОВ «Груп Естейт ЛТД», ПП ОСОБА_4, ПП «ТЦ «Київ», ТОВ « 555-ІФ», ТОВ «НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ» та іншими.

На виконання умов вказаних договорів, орендодавцями виставлялись рахунки-фактури на оплату комунальних послуг, зокрема, за спожиту електроенергію, та виписувались податкові накладні.

З матеріалів справи вбачається, що оплата за комунальні послуги згідно рахунків проводилась позивачем у безготівковій формі через банківську установу, що підтверджується платіжними дорученнями. Витрати за перевіряємий період на відшкодування електроенергії орендодавцям підтверджується первинними документами, серед яких, зокрема, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо відшкодування комунальних послуг (вартість електроенергії).

Відповідно до абз. «д», «з» пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: витрати на утримання основних засобів , інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Крім зазначеного, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства, у зв'язку із тим, що в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність за період червня - грудня 2012 року на загальну суму 36 083,00 грн.

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем не визначено, у чому саме полягає таке порушення позивачем.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 10.07.2013 № 0001242205, № 0001282205 та № 0001272205.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхилюяться.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення апеляційного суду, не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль