Ухвала суду № 39009971, 22.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2014 р. м. Київ К/800/18920/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі № 812/9772/13-а за позовом державного підприємства "Антрацит" до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення про застосування санкцій та нарахування пені, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року державне підприємство "Антрацит" звернулося в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області, в якому просило скасувати рішення № 1458 від 30.07.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 707577,56 грн., в тому числі штраф у розмірі 508310,66 грн., пеня - 199266,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 28.03.2013 року заборгованість з єдиного внеску за лютий 2013 року за ВП "Шахта "Партизанська" ДП "Антрацит" відсутня, а тому спірне рішення є незаконним.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, позовні вимоги задоволені. Скасоване рішення управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області № 1458 від 30.07.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 707577,56 грн.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відокремлений підрозділ "Шахта "Партизанська" ДП "Антрацит" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 1 січня 2011 року. Відокремлений підрозділ належить до платників збору відповідно до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " (далі - Закон № 2464-VI).

Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № 1458 від 30.07.2013 до ВП "Шахта "Партизанська" ДП "Антрацит" застосовано штрафні санкцій у сумі 508310,66 грн. та нарахована пеня - 199266,90 грн. за період з 28.03.2013 по 31.05.2013. Не погодившись із вищезазначеним рішенням позивач оскаржив його до Пенсійного фонду України.

Рішенням Пенсійного фонду України № 27494/09-10 від 16.10.2013 скарга державного підприємства "Антрацит" на рішення управління пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № 1458 від 30.07.2013 залишена без розгляду.

Згідно розрахунку штрафних санкцій затримка у сплаті страхових внесків за період з 28.03.2013 до 31.05.2013 року становить від 32 до 64 днів.

ВП "Шахта "Партизанська" ДП "Антрацит" 19.03.2013 поданий до управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2013 року, відповідно до якого самостійно нарахована до сплати єдиного внеску у розмірі 5 083 106,60 грн. (рядок 8 звіту).

Судами встановлено, що платіжними дорученнями №№ 62, 63 від 13.03.2013 року, №№ 96, 97, 108, 111 від 14.03.2013 р., № № 132,133 від 26.03.2013, № № 84, 85, 90, 156-161, 178, 186, 208 від 29.03.2013 року на загальну суму 5089050,96 грн., тобто в повному обсязі, державним підприємством "Антрацит" був сплачений єдиний внесок за лютий 2013 року, про що зазначено у розділі: "Призначення платежу" платіжних доручень.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року у справі № 812/3863/13-а скасована вимога управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 4 квітня 2013 року № Ю - 572.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 9 січня 2013 року порушено провадження у справі про банкрутство щодо ДП "Антрацит" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2013 року у справі № 913/124/13-г касаційну скаргу заступника прокурора Луганської області задоволено, касаційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" задоволено частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2013 та ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013 у справі № 913/124/13-г скасовано.

Провадження у справі № 913/124/13-г про банкрутство державного підприємства "Антрацит" припинене.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що станом на 01.04.2013 року позивач не мав заборгованості зі сплати єдиного внеску, що підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили, а сплата позивачем єдиного внеску за лютий 2013 року підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Таким чином, у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час прийняття управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області рішення № 1458 від 30.07.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 707577,56 грн. діяв мораторій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-12 (далі - Закон № 2343) кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Порушення справи про банкрутство розділило цю заборгованість на два різновиди: конкурсну та поточну заборгованість.

А тому, починаючи з 9 січня 2013 року, погашення конкурсної кредиторської заборгованості, яка виникла до порушення справи про банкрутство здійснюється в межах процедури банкрутства, погашення поточної кредиторської заборгованості здійснюється за загальною процедурою.

Відповідно до положень частини першої статті 19 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до частини третьої цієї статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

З аналізу вищенаведених положень апеляційним судом зроблений вірний висновок, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Відповідно до частини 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Частиною шостою статті 25 Закону № 2464 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Враховуючи вищевказане, для з'ясування питання щодо законності рішення № 1458 від 30.07.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму, необхідно встановити наявність у ДП "Антрацит" поточної заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 01.04.2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2013 року у справі № 812/3863/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року, встановлено, що "позивач належним чином здійснював свої зобов'язання перед відповідачем після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме в повному обсязі сплатив єдиний внесок за січень 2013 року та лютий 2013 року".

Постановою суду від 16.08.2013 року встановлено, що станом на 04.04.2013 заборгованість з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за ВП "АРМЗ" ДП "Антрацит" була відсутня.

Підставою для задоволення позовних вимог судом першої інстанції стали відповідні рішення першої та другої інстанції у справі №812/3863/13-а обґрунтовані тим, що зарахування сплачених позивачем сум єдиного внеску зараховано в рахунок наявної заборгованості, штрафів та пені за періоди до введення в дію мораторію, є заходом, спрямованим на забезпечення виконання позивачем зобов'язань щодо сплати єдиного внеску, термін виконання яких настав до введення в дію мораторію, таке зарахування після введення в дію мораторію ухвалою господарського суду від 09.01.2013 року є протиправним. Зазначені обставини підтверджуються постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2013 року по справі № 812/3863/13-а.

Встановлені обставини, підтверджують, що відповідач штучно створив поточну заборгованість за лютий 2013 року, і у подальшому кожен поточний місячний платіж, який сплачувався позивачем у повному обсязі, зараховувався в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені створеної таким чином за попередній місяць, при тому, що в платіжних документах позивачем зазначалося цільове призначення платежів.

При цьому слід зазначити, що ухвалою господарського суду Луганської області від від 11.03.2013 року у справі № 913/124-13-г визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора у сумі 36 503 908,88 грн., введена процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Борисову М.А., зобов'язано кредитора здійснити публікацію в газеті "Голос України" або "Урядовий Кур'єр" оголошення про порушення справи про банкрутство, зобов'язано розпорядника майна Борисову М.А. подати до суду не пізніше 29.04.2013 реєстр безспірних грошових вимог кредиторів для розгляду та затвердження, складений відповідно до вимог п. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року апеляційна скарга прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі державного підприємства "Антрацит" на ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у справі №913/124/13-г залишена без задоволення, а ухвала господарського суду Луганської області від 11.03.2013 року у справі № 913/124/13-г залишена без змін.

Разом з тим, як вірно зазначено апеляційним судом, встановлюючи фактичні обставини справи судом першої інстанції не досліджені всі фактичні обставини справи проте, це не призвело до невірного вирішення спору.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2013 року у справі № 913/124/13-г касаційна скарга заступника прокурора Луганської області задоволена, касаційна скарга державного підприємства "Антрацит" задоволена частково. Скасовані постанова Донецького апеляційного господарського суду від 27.05.2013 та ухвалу господарського суду Луганської області від 11.03.2013 у справі №913/124/13-г. Провадження у справі № 913/124/13-г про банкрутство державного підприємства "Антрацит" припинене.

Тобто, вбачається, що на час винесення судом першої інстанції постанови від 3 лютого 2014 р. у справі № 812/9772/13-а набрала чинності постанова Вищого господарського суду України від 19.12.2013 року яка припинила банкрутство державного підприємства "Антрацит", отже на час прийняття управлінням Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області рішення №1458 від 30.07.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 707577,56 грн. діяв мораторій.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи ухвалені рішення за адміністративною та господарською справою описаних вище, враховуючи принцип верховенства права та законності, колегія суддів приходить до висновку, що на момент вчинення окремої процесуальної дії, тобто прийняття оскаржуваної вимоги діяв мораторій, а тому дії відповідача щодо перерозподілу грошових коштів на попередні періоди підчас дії мораторію є неправомірними.

Враховуючи вищенаведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до вірних висновків по задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

(підписи)

З оригіналом згідно

помічник судді М.В. Дрибас