Ухвала суду № 39008589, 19.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року м. Київ К/9991/20925/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області та Відкритого акціонерного товариства «Любашівський елеватор»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі №2а-2527/10/1570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Любашівський елеватор»

до Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Любашівської МДПІ від 02.11.2009 №0000852300/0, від 24.12.2009 №0000852300/1, від 02.03.2010 №0000852300/2. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права, та за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт №1005/2300/00955153 від 23.10.2009.

Перевіркою встановлені порушення пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акта перевірки відповідачем 02.11.2009 прийняті податкові повідомлення-рішення №0000852300/0 щодо нарахування податку на додану вартість в розмірі 25511,00 грн. та штрафних санкцій 12756,00 грн., а разом 28267,00 грн. та №0000862300/0 щодо донарахування податку на прибуток підприємств в розмірі 92807,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 41925,00 грн., а всього 134732,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги платника податків залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідними індексами якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань та додатково прийняте податкове повідомлення-рішення №0000152300/2 від 02.03.2010, яким донараховано податкове зобов?язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 0,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3591,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, позаяк згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

За підтвердження факту придбання товару в податковому періоді в якому були виписані податкові накладні, що податковим органом не заперечується, однак, які фактично отримані позивачем пізніше, але в межах строків встановлених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи касаційної скарги відповідача правильності висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п.4.1.3 п.4.1 ст.4 цього Закону, валовий доход включає доходи від операцій, передбачених ст.7 цього Закону (регулює оподаткування операцій особливого виду, у т.ч. операції з цінними паперами та деривативами).

Підпунктами 7.6.2, 7.6.5 п.7.6 ст.7 Закону зазначено, що норми цього пункту поширюються на платників податку торгівців цінними паперами та деривативами, також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами. Те саме стосується обліку операцій таких платників податку придбання або продажу корпоративних прав, відмінних від акцій, ці норми поширюються також на визначення балансових збитків або прибутку, отриманих платником податку від операцій з корпоративними правами, що виражені в інших, ніж цінні папери, формах.

Платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами у розрізі окремих видів цінних паперів (п п.7.6.1 п.7.6 ст.7).

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від`ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст.6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від`ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об`єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

Згідно з пп.7.6.3, пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 цього ж Закону під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає з зв?язку з таким придбанням.

Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку у зв?язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв?язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було продано корпоративні права у вигляді частки у статутному фонді ТОВ «Софія» у сумі 143602,00 грн. відповідно до договору відступлення (шляхом купівлі-продажу) частки у статутному капіталі ТОВ «Софія» від 19.03.2008 на користь фізичної особи ОСОБА_2 Згідно п.3.1 Договору право власності на корпоративні права переходить з моменту державної реєстрації відповідних змін до Статуту Товариства. Згідно електронних відомостей від Єдиного державного реєстратора зміни до статутних документів ТОВ «Софія» щодо зміни складу засновників були внесені у II кварталі 2008 року.

Як вбачається з поданого позивачем Додатку К3 до рядка 01.4 Декларації по податку на прибуток, по рядку 1 «Прибуток (+) або збиток від операцій з акціями та іншими, ніш цінні папери, корпоративними правами» задекларовано 0 грн., у тому числі задекларовано відсутність доходів звітного періоду (рядок 1.1 Додатку К3), задекларовано відсутність витрат звітного періоду (рядок 1.2 Додатку К3), а також задекларовано відсутність від`ємного фінансового результату попереднього звітного року (рядок 1.3 Додатку К3).

Таким чином, позивачем не доведено віднесення сплаченої 23.09.2004 суми 143602,99 грн. за операцією з придбання корпоративних прав у вигляді частки у статутному фонді ТОВ «Софія» до складу валових витрат цього податкового періоду, виникнення від?ємного фінансового результату за цими операціями та його погашення за рахунок доходів майбутніх періодів.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем допущено порушення вимог п.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.7.6.1 та п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не було включено до складу валового доходу операцію з продажу корпоративних прав на загальну суму 143602,00 грн., у зв?язку з чим визначення йому податкових зобов?язань з податку на прибуток є правомірним.

За встановлених обставин, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційних скаргах, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області та Відкритого акціонерного товариства «Любашівський елеватор» відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун