Постанова № 39007410, 02.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2014 року 10:15 № 826/4127/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуллон»

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000742204 від 28.02.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Пуллон» (надалі – позивач або ТОВ «Пуллон») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.02.2014 року №0000742204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні 16.04.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.02.2014 року №0000742204 підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «Пуллон» не порушувало вимог п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом.

У судове засідання 16.04.2014 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав суду письмові заперечення, в яких зазначив про законність та обґрунтованість прийнятого ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, що за правилами діючого податкового законодавства позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту по таким операціям.

Суд у судовому засіданні 16.04.2014 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Пуллон» (код за ЄДРПОУ 38307846:) з питань правильності нарахування, та повноти сплати до бюджету сум податків та зборів за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року, з питань взаємовідносин з ТОВ «АРК – ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 37921462).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Пуллон» (код за ЄДРПОУ 38307846) за квітень 2013 року задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1003336,00 грн.

На підставі аналізу бази даних АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Пуллон» за квітень 2013 року мало договірні взаємовідносини з постачальником – ТОВ «АРК – ПРОФІ» (код ЄДРПОУ 37921462) на суму ПДВ 141 175,93 грн.

За результатами перевірки позивача відповідачем було складено акт від 03.02.2014 року №146/23-56-22-04-21– 38307846, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6, п.201.7 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2013 у сумі 141 176,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатом розгляду яких, висновки акту перевірки від 03.02.2014 № 146/23-56-22-04-21– 38307846 були залишені без змін, а заперечення позивача – без задоволення.

Зазначені порушення, крім іншого, обґрунтовані з боку відповідача наявністю порушень податкового законодавства з боку контрагента позивача – ТОВ «АРК-ПРОФІ», викладених в акті №1824/26-57-22-01-07 від 11.11.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період квітень 2013 року, складеного ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по ТОВ «АРК-ПРОФІ», яким встановлена відсутність об’єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у контрагентів-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року в розумінні ст.22 та ст.185 Податкового кодексу України.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ «Пуллон» з ТОВ «АРК-ПРОФІ», порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, отже, мають ознаки нікчемності та є нікчемними – в силу припису закону, а складені по таким операціям первинні документи є такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв’язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій та засвідчити право позивача на формування податкового кредиту.

Крім зазначеного, відповідач в ході перевірки з посиланням на інформацію електронних баз даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановив, що позивач здійснює неспеціалізовану оптову торгівлю; остання декларація по податку на додану вартість була подана за листопад 2011 року з нульовими показниками; господарська діяльність позивача має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов’язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій (відсутній кваліфікований персонал, відсутні транспортні засоби, складські приміщення, основні фонди тощо); платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що операції між підприємствами здійсненні лише про людське око (вчинення дій з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього), тобто без наміру викликати юридичні наслідки та з метою надання податкової вигоди третім особам.

У зв’язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 03.02.2014 року №146/23-56-22-04-21– 38307846 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.02.2014 року №0000742204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 141 176,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 70 588,00 грн.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.02.2014 року №0000742204 протиправним та необґрунтованим, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки позивача, взаємовідносини позивача з ТОВ «АРК-ПРОФІ» ґрунтувалися на наступних договорах:

про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.04.2013 року №204, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених Договором, ТОВ «АРК-ПРОФІ» (Експедитор) бере на себе зобов’язання від свого імені за винагороду, визначене в п.3 цього Договору та за рахунок позивача (Замовника) організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, а саме: пошук перевізника за замовленням Замовника; оформлення або отримання необхідних для перевезення документів; здійснення перевірки кількості та якості вантажу; забезпечення відправки або отримання вантажу в пункті призначення; організовувати перевезення вантажів різними видами транспорту територією України; а також інші транспортно-експедиторські послуги. При цьому, згідно п.3.1. Договору, Замовник відшкодовує Експедитору витрати, що виникають при транспортно-експедиційному обслуговувані з організації та забезпечення перевезення вантажів на підставі наданих Експедитором актів виконаних робіт або відповідно до виставлених рахунків.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, ТОВ «АРК-ПРОФІ» виписані позивачу наступні первинні документи:

акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.04.2013 р. № ОУ-0000044 на суму 46 991,34 грн. (у т.ч. ПДВ – 7 831,89 грн.), від 22.04.2013 р. № ОУ-000037 на суму 41 223,60 грн. (у т.ч. ПДВ – 6 870,60 грн.), від 20.04.2013 р. № ОУ-000035 на суму 51 309,72 грн. (у т.ч. ПДВ – 8 551,62 грн.), від 19.04.2013 р. № ОУ-000033 на суму 23 053,14 грн. (у т.ч. ПДВ – 3 842,19 грн.), від 15.04.2013 р. № ОУ-0000023 на суму 53 258,04 грн. (у т.ч. ПДВ – 8 876,34 грн.), від 14.04.2013 р. № ОУ-0000022 на суму 23 997,60 грн. (у т.ч. ПДВ – 3 999,60 грн.), від 12.04.2013 р. № ОУ-0000021 на суму 24 692,58 грн. (у т.ч. ПДВ – 4 115,43 грн.), від 10.04.2013 р. № ОУ-0000015 на суму 26 070,66 грн. (у т.ч. ПДВ – 4 345,11 грн.), від 05.04.2013 р. № ОУ-0000007 на суму 22 364,10 грн. (у т.ч. ПДВ – 3 727,35 грн.), від 01.04.2013 р. № ОУ-0000001 на суму 10 745,46 грн. (у т.ч. ПДВ – 1 790,91 грн.);

податкова накладна від 26.04.2013 р. № 44 на суму 46 991,34 грн. (у т.ч. ПДВ – 7 831,89 грн.), від 22.04.2013 р. № 37 на суму 41 223,60 грн. (у т.ч. ПДВ – 6 870,60 грн.), від 20.04.2013 р. № 35 на суму 51 309,72 грн. (у т.ч. ПДВ – 8 551,62 грн.), від 19.04.2013 р. № 33 на суму 23 053,14 грн. (у т.ч. ПДВ – 3 842,19 грн.), від 15.04.2013 р. № 23 на суму 53 258,04 грн. (у т.ч. ПДВ – 8 876,34 грн.), від 14.04.2013 р. № 22 на суму 23 997,60 грн. (у т.ч. ПДВ – 3 999,60 грн.), від 12.04.2013 р. № 21 на суму 24 692,58 грн. (у т.ч. ПДВ – 4 115,43 грн.), від 10.04.2013 р. № 15 на суму 26 070,66 грн. (у т.ч. ПДВ – 4 345,11 грн.), від 05.04.2013 р. № 7 на суму 22 364,10 грн. (у т.ч. ПДВ – 3 727,35 грн.), від 01.04.2013 р. № 1 на суму 10 745,46 грн. (у т.ч. ПДВ – 1 790,91 грн.).

поставки від 25.02.2013 року №2502, за умовами якого, ТОВ «АРК-ПРОФІ» (Постачальник), зобов’язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні – позивачу (Покупцеві) канцелярські товари різного асортименту (Товар), а Покупець зобов’язується прийняти Товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору. Ціна товару остаточно узгоджується та вказується Сторонами у видатковій накладній на поставку товару. Зміна остаточно узгодженої Сторонами ціни товару після його передачі Покупцю не допускається. Сума договору складається з суми вартості видаткових накладних, оформлених Постачальником, на видачу товарів Покупцю на протязі дії цього договору. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного отримання товару Покупцем та оформлення відповідним чином видаткової накладної.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ТОВ «АРК-ПРОФІ» виписані позивачу наступні первинні документи:

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.04.2013 р. № ОУ-0000004 на суму 58 070,42 грн. (у т.ч. ПДВ – 9 678,40 грн.),

видаткові накладні від 08.04.2013 р. № РН-0000011 на суму 25643,96 грн. (у т.ч. ПДВ – 4273,99 грн.), від 05.04.2013 р. № РН-000009 на суму 5874,66 грн. (у т.ч. ПДВ – 979,11 грн.), від 04.04.2013 р. № РН-0000005 на суму 56 222,10 грн. (у т.ч. ПДВ – 9370,35 грн.);

податкові накладні від 08.04.2013 р. № 11 на суму 25643,96 грн. (у т.ч. ПДВ – 4273,99 грн.), від 05.04.2013 р. № 9 на суму 5874,66 грн. (у т.ч. ПДВ – 979,11 грн.), від 04.04.2013 р. № 5 на суму 56 222,10 грн. (у т.ч. ПДВ – 9370,35 грн.), від 02.04.2013 р. № 4 на суму 58 070,42 грн. (у т.ч. ПДВ – 9 678,40 грн.).

на виконання робіт з комплексного прибирання приміщень від 01.03.2013 року №103, за умовами якого, ТОВ «АРК-ПРОФІ» (Виконавець) зобов’язується за дорученням позивача (Замовника) виконувати такі види робіт на об’єктах Замовника, як: прибирання громадських, службових і технічних приміщень готелю, прибирання прилеглої території, оперування гардеробу, прибирання гостьових номерів. При цьому, вартість робіт з прибирання приміщення вказаного Замовником встановлюються актом прийому-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами та скріплюється печатками (п.2.1.). Сума до сплати складається на підставі фактично відпрацьованого часу і фактично прибраних номерів, зафіксованих у табелі обліку робочого часу і табелі обліку прибраних номерів і підписаного уповноваженими представниками обох сторін (п.2.3.).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи, ТОВ «АРК-ПРОФІ» виписані позивачу наступні первинні документи:

акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2013 р. № ОУ-0000050 на суму 23 580,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 3 930,00 грн.), від 30.04.2013 р. № ОУ-0000049 на суму 47 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 7 900,00 грн.), від 30.04.2013 р. № ОУ-0000048 на суму 22 080,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 3 680,00 грн.), від 26.04.2013 р. № ОУ-0000043 на суму 56 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 9 400,00 грн.), від 19.04.2013 р. № ОУ-000034 на суму 57 805,12 грн. (у т.ч. ПДВ – 9 634,19 грн.), від 17.04.2013 р. № ОУ-000028 на суму 42 423,48 грн. (у т.ч. ПДВ – 7 070,58 грн.), від 12.04.2013 р. № ОУ-0000020 на суму 56 540,88 грн. (у т.ч. ПДВ – 9 423,48 грн.);

податкові накладні від 30.04.2013 р. № 50 на суму 23 580,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 3 930,00 грн.), від 30.04.2013 р. № 49 на суму 47 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 7 900,00 грн.), від 30.04.2013 р. № 48 на суму 22 080,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 3 680,00 грн.), від 26.04.2013 р. № 43 на суму 56 400,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 9 400,00 грн.), від 19.04.2013 р. № 34 на суму 57 805,12 грн. (у т.ч. ПДВ – 9 634,19 грн.), від 17.04.2013 р. № 28 на суму 42 423,48 грн. (у т.ч. ПДВ – 7 070,58 грн.), від 12.04.2013 р. № 20 на суму 56 540,88 грн. (у т.ч. ПДВ – 9 423,48 грн.).

поставки від 28.02.2013 року №2802, за умовами якого, ТОВ «АРК-ПРОФІ» (Постачальник) зобов’язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні – позивачу (Покупцеві) будівельні інструменти та обладнання різного асортименту (Товар), а Покупець зобов’язується прийняти Товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору. Ціна товару остаточно узгоджується та вказується Сторонами у видатковій накладній на поставку товару (п.2). Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного отримання товару Покупцем та оформлення відповідним чином видаткової накладної (п.3).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ТОВ «АРК-ПРОФІ» виписані позивачу наступні первинні документи:

видаткові накладні від 25.04.2013 р. № РН-0000042 на суму 1162,26 грн. (у т.ч. ПДВ – 193,71 грн.), від 24.04.2013 р. № РН-0000040 на суму 1113,76 грн. (у т.ч. ПДВ – 185,63 грн.), від 19.04.2013 р. № РН-0000032 на суму 1435,50 грн. (у т.ч. ПДВ – 239,25 грн.), від 16.04.2013 р. № РН-0000027 на суму 18 186,30 грн. (у т.ч. ПДВ – 3031,05 грн.), від 12.04.2013 р. № РН-0000019 на суму 1514,70 грн. (у т.ч. ПДВ – 252,45 грн.), від 05.04.2013 р. № РН-000010 на суму 871,20 грн. (у т.ч. ПДВ – 145,20 грн.);

податкові накладні від 25.04.2013 р. № 42 на суму 1162,26 грн. (у т.ч. ПДВ – 193,71 грн.), від 24.04.2013 р. № 40 на суму 1113,76 грн. (у т.ч. ПДВ – 185,63 грн.), від 19.04.2013 р. № 32 на суму 1435,50 грн. (у т.ч. ПДВ – 239,25 грн.), від 16.04.2013 р. № 27 на суму 18 186,30 грн. (у т.ч. ПДВ – 3031,05 грн.), від 12.04.2013 р. № 19 на суму 1514,70 грн. (у т.ч. ПДВ – 252,45 грн.), від 05.04.2013 р. № 10 на суму 871,20 грн. (у т.ч. ПДВ – 145,20 грн.).

поставки від 04.03.2013 р. № 403, за умовами якого, ТОВ «АРК-ПРОФІ» (Постачальник) зобов’язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні – позивачу (Покупцеві) тару різного асортименту (Товар), а Покупець зобов’язується прийняти Товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору. Ціна товару остаточно узгоджується та вказується Сторонами у видатковій накладній на поставку товару (п.2). Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного отримання товару Покупцем та оформлення відповідним чином видаткової накладної (п.3).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, ТОВ «АРК-ПРОФІ» виписані позивачу наступні первинні документи:

видаткову накладну від 15.04.2013 р. № РН-0000024 на суму 47025,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 7837,50 грн.);

податкову накладну від 15.04.2013 р. № 24 на суму 47025,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 7837,50 грн.).

Водночас, як вбачається з копій виписок з банківського рахунку позивача та картки рахунку: 631: Контрагенти: «АРК-ПРОФІ» ТОВ: Замовлення: Договір 0204 (02.04.13), наявних у матеріалах справи, частина розрахунків за вказаними вище договорами проводилася у безготівковій формі, а решта – кредиторська заборгованість позивача.

Також, на підтвердження реальності проведення господарських операцій, позивачем надані суду докази (первинні документи) подальшої реалізації відповідних товарів (робіт, послуг) іншим суб’єктам господарювання.

Крім того, в ході розгляду даної справи, судом також встановлено, що на момент укладання вищезазначених договорів та здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними та відсутні вироки судів щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, у тому числі, й укладання нікчемних правочинів чи здійснення нереальних господарських операцій.

Більше того, на спростування доводів відповідача щодо відсутності у позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій (відсутній кваліфікований персонал, відсутні транспортні засоби, складські приміщення, основні фонди тощо), а також відсутності його за місцезнаходженням, викладених в акті перевірки від 03.02.2014 року №146/23-56-22-04-21–38307846, позивачем подані суду наступні докази:

на підтвердження наявності складських приміщень: копії договорів оренди від 01.04.2013 року б/н, предметом якого є оренда 120 кв.м. складського приміщення, яке розташоване за адресою: Київська область, с. Щасливе, вул. Леніна, буд. 15 та від 01.03.2013 року №01/03/13-3, предметом якого є оренда частини нежитлового приміщення – складське приміщення, розташоване за адресою: Черкаська область, смт. Лисянка, пров. Бужанський, 32;

на підтвердження знаходження позивача за місцезнаходженням: копії витягу з ЄДРПОУ та договору суборенди нежитлових приміщень від 01.08.2012 року №25-08/12-диф, предметом якого є оренда нежитлового приміщення площею 18 кв.м., знаходиться за адресою: 02160, Україна, місто Київ, Дніпровський район, вулиця Фанерна, буд. 4, для використання як офісне приміщення;

на підтвердження наявності трудових ресурсів для провадження господарської діяльності: копії штатного розпису та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Вищевикладене у сукупності спростовує відповідні доводи відповідача та підтверджує наявність у позивача можливостей для провадження господарської діяльності та здійснення господарських операцій.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов’язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи – продавця або податкова адреса фізичної особи –продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов’язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов’язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов’язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної, який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року (надалі – Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: відсутність факту реєстрації платником податку – продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.6.3 Порядку №1379).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товар (роботи, послуги) не підтверджені податковими накладними, складеними у відповідності до вимог законодавства.

Податковим органом не заперечується, що позивачем як платником податків, у податковому та бухгалтерському обліку відображені операції по взаємовідносинам з ТОВ «АРК – ПРОФІ» на підставі первинних документів, перелік яких наведено вище.

Крім того, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом – ТОВ «АРК – ПРОФІ» – судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, отже, такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом – ТОВ «АРК – ПРОФІ» –оформлені належним чином укладеними договорами, які не визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентом відповідними, належним чином оформленими первинними документами. Також, зазначені господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку та у податковій звітності позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом – ТОВ «АРК – ПРОФІ».

З огляду на викладене вище, операції позивача з ТОВ «АРК – ПРОФІ», здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції – факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань та фінансових ресурсів.

Враховуючи зазначене, позивачем виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом – ТОВ «АРК – ПРОФІ».

При цьому, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акта №1824/26-57-22-01-07 від 11.11.2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період квітень 2013 року, складеного ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, оскільки, інформація, викладена в ньому, фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того, суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі інформації електронних баз даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, оскільки їх статус законодавчо не визначений, а тому відомості в базі не мають значення без підтвердження певними доказами.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускає його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди – як-то безтоварний характер здійснених операцій, а тому позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «АРК – ПРОФІ».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв’язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 28.02.2014 року №0000742204.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем, як суб’єтом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.02.2014 року №0000742204 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28.02.2014 року №0000742204.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пуллон» (ідентифікаційний код: 38307846, адреса: 94013, Луганська обл., місто Стаханов, ПРОСПЕКТ ЛЕНІНА, будинок 3, офіс 20) судові витрати з видатків Державного бюджету України, спрямованих на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (ідентифікаційний код: 38730029, адреса: 02094, м. Київ, бульв. Верховної Ради, 24-Б) у розмірі 423,53 грн. (чотирьохсот двадцяти трьох грн. 53 копійок).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок