Постанова № 39007277, 27.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 травня 2014 року № 826/3797/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України

про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013р. №0000342204 та №0000352204

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.09.2013р. №0000342204 та №0000352204.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначені рішення винесені на підставі помилкового висновку акту перевірки про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого контрагентам, до податкового кредиту.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятих рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України (далі – відповідач) проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» (далі – позивач) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.04.2010 по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт №473-26-53-22-04-21/37036116 (далі – Акт перевірки), яким встановлені порушення пп.139.1.9п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення форми „Р" №0000352204 та №0002342220 від 10.09.2013р..

Прийняття зазначених висновків мотивовано наступними висновками акту перевірки.

Позивач в перевіряємий період мав фінансово-господарські взаємовідносин з ТОВ "Прогрес Консалт" (38149547), ТОВ "Комплект Сервіс К" (37113174), ТОВ "Енергообладнання" (37075899), ПП "Інтер Крафт" (35774786), ТОВ "Укртрейд" (32803604), ТОВ "Харківські Геоінформаційні Системи" (31061655), ТОВ "Білоцерківспецбуд" (1354094).

До відповідача надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 29.10.2012р. №913/22-8/38149547 про результати невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Консалт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2012р. по 26.09.2012р., яким встановлено порушення ч.1 та ч.5 ст. 203 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та невідповідності змісту правочину ЦК України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам по фінансово-господарським операціям, здійснених за період з 22.06.2012р. по 31.08.2012р. та відсутність об'єктів оподаткування з ПДВ ТОВ «Прогрес Консалт» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 22.06.2012р. року по 31.08.2012р. року, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 р. .

В ході перевірки позивачем не надано документів, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ "Енергообладнання" код ЄДРПОУ 37075899 на суму 10 579,62 гри., проте, згідно бази даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ МІндоходів у м. Києві ТОВ "Енергообладнання" виписано позивачу податкову накладну від 14.03.2012р. №62.

Відповідачем отримано акт Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС від 16.04.2013р. №128/22-4/37075899 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Енергообладнання" (код ЄДРПОУ 37075899) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, яким встановлено відсутність у ТОВ "Енергообладнання" об'єктів оподаткування з податку на прибуток, які підпадають під визначення ст.134 Податкового кодексу України, та відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість, які підпадають під визначення ст..185 Податкового кодексу України, при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.03.12 по 31.03.12 року.

Перевіркою встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП "Інтер Крафт", код ЄДРПОУ 35774786 (Продавець) укладено договори поставки від 02.12.2011р. №0212/11-01-НГО та від 16.12.2011р. №1612/11-01 НГО.

На виконання умов договору ПП "Інтер Крафт" виписано (оформлено) видаткові накладні від 20.12.2011р. № РН-20121, від 16.12.2011р. №РН-16123, від 28.12.2011р. №РН-28121, від 29.12.2011р. №РН-29121 та платіжні доручення від 16.12.2011р. №ЕВ-0000311, від 28.12.2011р. №БВ-0000322 та№БВ-0000320. Інших документів на підтвердження фінансово-господарських відносин між Позивачем та ПП «Інтер Крафт» до перевірки не надано. Згідно індивідуальних баз даних ПП „Інтер Крафт" має стан « 8» - «ДО ЄДР ВНЕСЕНО ЗАПИС ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ».

Перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ "Укртрейд", код ЄДРПОУ 32803604 на суму 3 843,48 грн. Згідно бази даних Відповідача ТОВ "Укртрейд" виписано Позивачу податкові накладні від 01.12.2011р. №1, від 02.12.2011р. №3 та від 23.12.2011р. №21. Згідно оборотно - сальдової відомості по рахунку 631 - розрахунки з вітчизняними постачальниками підприємством було включено до складу валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Укртрейд" за 2-4 квартал 2011 року суму 3 203,00грн.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ "Харківські геоінформаційні системи" код ЄДРПОУ 31061655 на суму 1 380,00 грн. Згідно бази даних Відповідача ТОВ "Укртрейд" виписано позивачу податкову накладну від 06.06.2012р. №927. Згідно оборотно - сальдової відомості по рахунку 631 - розрахунки з вітчизняними постачальниками підприємством було включено до складу валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Харківські геоінформаційні системи" за 1-3 квартал 2012 року суму 1150 грн.

Суд з наявністю таких порушень не погоджується, виходячи з такого.

Стаття 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачає, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. ( абзац 2 підпункту 1 пункту 1 статті 138 Податкового кодексу України).

Отже, зазначеною нормою передбачено безумовне включення до витрат операційної діяльності собівартості наданих послуг та товарів.

При цьому акт перевірки не містить посилань про використання позивачем отриманого від контрагентів не у господарській діяльності.

Відповідно до статті 198.3 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується фактичне отримання податкових накладних позивачем.

Матеріали справи містять податкові накладні, акти приймання – передачі робіт, виписані позивачу його контрагентом, в той же час акт перевірки позивача не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, виписаних зареєстрованими платниками податку.

З вищезазначених документів судом вбачається правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, фіктивними правочинами.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на визначення податкових зобов’язань контрагентам позивача, винесення вироків посадовим особам підприємств щодо ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Положення покладає на керівника підприємства, головного бухгалтера обов'язок обліковувати первинні документи. За п. 2.15 Положення, Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Положенням забороняється приймати до виконання лише первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення. (п. 2.16 Положення).

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Господарська діяльність контрагента позивача на момент здійснення правочинів не була припинена, що не заперечувалось податковим органом, дане товариство було зареєстровано платникам податку на додану вартість, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечить приписам норм чинного законодавства.

Крім того, суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, всупереч вищезазначеним вимогам, не довів правомірності прийнятих рішень в зазначеній частині.

Крім того, акт перевірки містить посилання на те, що позивачем не надано під час перевірки документів, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ "Білоцерківспецбуд" (1354094). Згідно оборотно - сальдової відомості по рахунку 631 - розрахунки з вітчизняними постачальниками підприємством було включено до складу валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Білоцерківспецбуд" за 2 квартал 2011 року суму 5 000,00 грн.

Також акт перевірки містить визначення, що позивачем не надано під час перевірки документів, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ "Комплект Сервіс К" код ЄДРПОУ 37113174. Згідно індивідуальних баз даних встановлено, що ТОВ "Комплект сервіс К" код ЄДРПОУ 37113174 зареєстровано 20.09.2010 року. Останній звіт (Декларація з податку на додану вартість) ТОВ "Комплект сервіс К" код ЄДРПОУ 37113174 подано за грудень 2011р. З грудня 2011 року підприємство до ДПІ не звітує. Стан платника - 7 „до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей". Свідоцтво ПДВ анульоване - 15.03.2012 р. (відсутність поставок та ненадання декларацій). Згідно бази даних ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві встановлено, що ТОВ „Комплект Сервіс К" виписано позивачу податкову накладну від 14.11.2011р. №34.

Як вбачається з розрахунку, наданого відповідачем, за вказаними епізодами позивачу було донараховано 1670грн. податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції за ставкою 50% у розмірі 835грн. Також за вказаними епізодами позивачу було донараховано 1754грн. податку на прибуток та засновано штрафні санкції за ставкою 25% в розмірі 438,50грн.

В цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на нижчевикладене.

Порядок надання документів під час проведення перевірок встановлено нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно із статтею 44.6 вищезазначеного кодексу, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, вищезазначеною правовою нормою визначено обов’язок позивача надати документи на підтвердження правомірності формування показників звітності, та наслідки неподання таких документів. Крім того, цією правовою нормою визначено обов’язок врахування наданих документів під час прийняття рішення.

Статтею 44.7 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Зазначеною нормою визначено право платника податку після отримання акту перевірки надати документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Натомість, заперечення до акту перевірки не містять жодних посилань щодо надання документів, визначених в акті як відсутніх.

Отже, до моменту прийняття рішення позивачем не було надано документів, на відсутність яких відповідач посилався в акті перевірки, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд не погоджується з посиланнями відповідача на те, що в ході проведення перевірки було встановлено розбіжність між задекларованими позивачем податковими зобов’язаннями за контрагентами ТОВ «Виробничо – збутове підприємство «Нафтогаззбут» та ТОВ «НК Атланта», як на підставу для донарахування позивачу податкових зобов’язань.

При цьому, суд виходить з того, що відповідачем не зазначено номеру та дати податкових накладних, за рахунок включення яких виникли розбіжності, що унеможливлює встановлення обставин включення чи не включення певних сум позивачем до податкових зобов’язань.

Також суд не може підтвердити обставини розбіжності даних бухгалтерського обліку позивача з даними податкового обліку, з огляду на те, що особами, які проводили перевірку позивача, не було отримано копії журналів бухгалтерського обліку позивача чи пояснень посадових осіб позивача. Натомість, позивачем наявність таких розбіжностей заперечується та спростовується наданими доказами.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України №0000352204 в частині визначення позивачу 370788грн. податку на прибуток та застосування 103521,50грн. штрафних санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України №0000342204 в частині визначення позивачу 127905грн. податку на додану вартість та застосування 63953грн. штрафних санкцій.

4. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян