Ухвала суду № 39005468, 27.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0911/3203/2012

Провадження № 11/779/79/2014

Категорія ч. 2 ст. 367 КК України

Головуючий у 1 інстанції Мужик І.І.

Суддя-доповідач Стефанів Н.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Стефанів Н.С.

суддів: Томенчука Б.М., Фіцака Т.Д.

з участю: секретаря судового засідання Перегінця О.Л.

прокурора Шутки І.І.

засудженого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Надвірнянського районного суду від 06 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого директором природного заповідника «Горгани», раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 5100 грн. без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та без стягнення штрафу, як додаткового покарання.

Вирішено питання речових доказів.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді директора природного заповідника «Горгани» (далі - ПЗ «Горгани»), будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, неналежно виконував свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що спричинило державі та громадським інтересам тяжкі наслідки, за наступних обставин.

ОСОБА_2, будучи службовою особою - головою комітету з конкурсних торгів ПЗ «Горгани», неналежно виконуючи свої посадові обов'язки, в порушення вимог статей 17,19,30 Закону України «Про здійснення державних закупівель», п.3 розділу IV, п.6 розділу ІІІ «Положення про комітет з конкурсних торгів ПЗ «Горгани» на 2011 рік, достовірно знаючи, що пропозиція конкурсних торгів ДП «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» не відповідає умовам документації конкурсних торгів, а саме: в ній відсутні довідка з органів ДПС України про заборгованість по сплаті податків і зборів, довідка, яка підтверджує, що службову (посадову) особу, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі чи самого учасника не було засуджено за злочин, пов'язаний з порушенням процедури закупівлі, чи інший злочин, вчинений з корисливих мотивів, довідка, яка підтверджує, що учасника не було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення у сфері державних закупівель корупційного правопорушення, 06.06.2011 року не вжив заходів до прийняття рішення про відмову учаснику ДП «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» в участі у процедурі закупівлі, до відхилення пропозиції останнього, як такої, що не відповідає умовам документації з конкурсних торгів та не відмінив торги на підставі подання для участі у них менше двох пропозицій конкурсних торгів.

Внаслідок таких дій ОСОБА_2, комітетом з конкурсних торгів ПЗ «Горгани» переможцем конкурсних торгів по предмету закупівлі - розроблення технічної документації землеустрою з відновленням в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок ПЗ «Горгани» та закріплення їх межовими знаками, в порушення вищевказаних вимог законодавства, було визнано ПрАТ «НВК «Курс» із ціновою пропозицією на виконання вказаних робіт в сумі 303 500 грн.

Крім того, ОСОБА_2, будучи службовою особою, маючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки і виключне право щодо розпорядження коштами Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, виділеними у 2011 році заповіднику на проведення робіт із розроблення технічної документації землеустрою з відновленням в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки ПЗ «Горгани», діючи умисно, всупереч інтересам заповідника, неналежно виконуючи свої службові обов'язки з метою безпідставного перерахунку вказаних коштів ПрАТ «НВК «Курс», в порушення вимог ст.ст. 17, 29, 30 Закону України «Про здійснення державних закупівель», п. 3 розділу IV, п. 6 розділу ІІІ Положення про комітет з конкурсних торгів ПЗ «Горгани» на 2011 рік, ст.ст. 106, 107 Земельного кодексу України, ст.ст. 25, 32, 55 Закону України «Про землеустрій», пункту 9, Додатку 2 до Положення «Про державний фонд документації із землеустрою», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2004 року №1553, п.п. 2.3, 2.5, 2.7, 2.8, 3.2, 3.4, 3.9, 5.8. Інструкції «Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 року №376, п.п. 3.6, 5.3 посадової інструкції директора природного заповідника «Горгани», затвердженої 25.01.2011 року, упродовж 2011 року, маючи інформацію відповідальних працівників ПЗ «Горгани» щодо порушень в ході проведення ПрАТ «НВК «Курс» робіт за договором №23/24 про закупівлю робіт і послуг за державні кошти від 01.07.2011 року на території заповідника та достовірно знаючи, що вказані роботи не виконані, а, нібито виконані роботи не відповідають меті їх проведення, вимогам вказаного законодавства та не можуть бути використані для відновлення межі земельної ділянки ПЗ «Горгани», 12.08.2011 року, 20.10.2011 року та 24.11.2011 року підписав акти здавання-приймання №№1, 2, 3 за договором №23 від 01.07.2011 року, на підставі яких ПрАТ «НВК «Курс» було безпідставно перераховано бюджетні кошти в сумі 303 500 грн.

У поданій апеляції, прокурор просить вирок суду скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, що потягнуло неправильну кваліфікацію дій засудженого, та у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону і невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, тому просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання в межах санкції ч. 5 ст. 191 КК України, а саме: покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з використанням адміністративно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій терміном на 3 роки з конфіскацією належного йому майна.

У поданих запереченнях на апеляцію захисник засудженого та засуджений ОСОБА_2 вважають вирок суду законним та обґрунтованим, апеляцію прокурора - безпідставною, такою, що не підлягає розгляду, крім того зазначають, що на даний час призначене судом покарання виконане, а саме ОСОБА_2 добровільно сплачено штраф у розмірі 5 100 грн. Крім того, в запереченнях посилаються на те, що апеляція подана прокурором з пропущенням строку на апеляційне оскарження.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляцію з наведених в ній мотивів, думку засудженого та його захисника, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновків, що апеляція підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 334 КПК України 1960 року визначено, що мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.

Ці вимоги закону судом не були дотримані.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України 1960 року апеляційний суд скасовує вирок(постанову) і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови, зокрема, порушення, зазначені в пунктах 2, 3, 4, 6-10, 13 частини другої статті 370 цього Кодексу.

Дослідженням матеріалів кримінальної справи і даних протоколу судового засідання колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано кримінальний закон.

Так, органом досудового слідства ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК України, за даним обвинуваченням прокурором справу направлено до суду.

Вироком суду від 06.02.2014 року, який оскаржується, дії ОСОБА_2 перекваліфіковано з ч. 5 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України. В обґрунтування свого висновку суд першої інстанції послався на те, що в процесі розгляду справи по суті не зібрано доказів та об'єктивно нічим не підтверджено, що ОСОБА_2 вчинено умисні дії, які виразились у розтраті чужого майна, а саме бюджетних коштів в особливо великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, також при здійсненні ОСОБА_2, своїх службових обов'язків, як службовою особою-директором ПЗ «Горгани», а саме при проведенні землевпорядних та геодезичних робіт мало місце їх неналежне виконання, однак відсутній умисел, мотиви та інші інтереси підсудного.

Однак, в тексті вироку, при мотивуванні таких висновків суд допустив істотні суперечності. Так, у вироку суду зазначено, що ОСОБА_2, будучи службовою особою, маючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки і виключне право щодо розпорядження коштами Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, виділеними у 2011 році заповіднику на проведення робіт із розроблення технічної документації землеустрою з відновленням в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки ПЗ «Горгани», діючи умисно, всупереч інтересам заповідника, неналежно виконуючи свої службові обов'язки з метою безпідставного перерахунку вказаних коштів ПрАТ «НВК «Курс», в порушення вимог ст.ст. 17, 29, 30 Закону України «Про здійснення державних закупівель», п. 3 розділу IV, п. 6 розділу ІІІ Положення про комітет з конкурсних торгів ПЗ «Горгани» на 2011 рік, ст.ст. 106, 107 Земельного кодексу України, ст.ст. 25, 32, 55 Закону України «Про землеустрій», пункту 9, Додатку 2 до Положення «Про державний фонд документації із землеустрою», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2004 року №1553, п.п. 2.3, 2.5, 2.7, 2.8, 3.2, 3.4, 3.9, 5.8. Інструкції «Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 року №376, п.п. 3.6, 5.3 посадової інструкції директора природного заповідника «Горгани», затвердженої 25.01.2011 року, упродовж 2011 року, маючи інформацію відповідальних працівників ПЗ «Горгани» щодо порушень в ході проведення ПрАТ «НВК «Курс» робіт за договором №23/24 про закупівлю робіт і послуг за державні кошти від 01.07.2011 року на території заповідника та достовірно знаючи, що вказані роботи не виконані, а, нібито виконані роботи не відповідають меті їх проведення, вимогам вказаного законодавства та не можуть бути використані для відновлення межі земельної ділянки ПЗ «Горгани», 12.08.2011 року, 20.10.2011 року та 24.11.2011 року підписав акти здавання-приймання №№1, 2, 3 за договором №23 від 01.07.2011 року, на підставі яких ПрАТ «НВК «Курс» було безпідставно перераховано бюджетні кошти в сумі 303 500 грн.

Однак, такі висновки суду є суперечливими та нелогічними, оскільки не підтверджують кваліфікацію дій засудженого як службову недбалість, що відповідно до вимог ст. 367 КК України передбачає невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, тобто передбачає необережну форму вини.

На основі таких суперечливих формулювань, наведених у вироку суду, не можна дійти однозначного висновку щодо форми вини, спрямованості умислу засудженого, способу вчинення ним злочину та правильності кваліфікації його дій, а відтак і визначитися щодо правильності застосування кримінального закону.

Також заслуговують на увагу доводи прокурора щодо неправильної перекваліфікації дій засудженого. Судом не було належним чином перевірено та проаналізовано посадові права та обов'язки ОСОБА_2, який на момент вчинення злочину працював директором ПЗ «Горгани» та був наділений організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими функціями, а також його фактичні правомочності щодо предмету злочину, зокрема дій, вчинених ним щодо перерахунку грошових коштів ПЗ «Горгани».

Наведені порушення є істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку, постановленого судом першої інстанції, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду належить повно і всебічно дослідити всі обставини справи, наявні докази, перевірити й інші доводи наведені в апеляції прокурора. У разі, якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, то необхідно дати належну юридичну оцінку його діям і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 366, 367, 374, 379 КПК України 1960 року, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Надвірнянського районного суду від 06 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Головуючий Н.С. Стефанів

Судді: Б.М. Томенчук

Т.Д. Фіцак