Постанова № 39004728, 28.05.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2014 року Справа № 912/97/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Подобєд І.М. (доповідач)

суддів: Березкіна О.В., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Назаренко С.Г.

представники сторін:

від позивача: Глазков А.С., представник, довіреність №22-1-12/кр від 08.01.14;

від відповідача-1: Саркісов А.В., представник, довіреність б/н від 06.03.14;

представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Родомир-Агро" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2014 року у справі №912/97/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

до відповідача-1: Фермерського господарства "Родомир-Агро", Дніпропетровська область, Васильківський район, с. Манвелівка

до відповідача-2: Приватного підприємства "Альфа-Плюс", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське

про стягнення 88623,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Креатив" (надалі - ПрАТ "Креатив", позивач) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з Фермерського господарства "Родомир-Агро" (надалі - ФГ "Родомир-Агро", відповідач-1) та Приватного підприємства "Альфа-Плюс" (надалі - ПП "Альфа-Плюс", відповідач-2) суми 88623,38 грн. заборгованості, з яких 79031,37 грн. - основного боргу, 7903,13 грн. - штрафу, 1688,88 грн. - 30% річних, посилаючись на невиконання відповідачем-1 зобов'язань продавця за договором поставки №С12-2453 від 05.06.2013 року, укладеного між ПрАТ "Креатив" та ФГ "Родомир-Агро", та невиконання відповідачем-2 своїх зобов'язань поручителя за договором поруки №05/06/2013-С122453 від 10.06.2013р., укладеного між ПрАТ "Креатив" та ПП "Альфа-Плюс".

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2014р. у справі №912/97/14 (суддя Поліщук Г.Б.) прийнято відмову ПрАТ "Креатив" від позовних вимог до ПП "Альфа-Плюс", провадження у справі відносно ПП "Альфа-Плюс" припинено. Позовні вимоги щодо стягнення з ФГ "Родомир-Агро" 88623,36 грн. задоволено. Стягнуто з ФГ "Родомир-Агро" на користь ПрАТ "Креатив" - 88623,36 грн. заборгованості, в тому числі: 79031,35 грн. основного боргу, 7903,13 грн. штрафу, 1688,88 грн. 30% річних, а також витрати на судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що господарським судом Кіровоградської області встановлено неналежне виконання відповідачем-1 своїх обов'язків перед позивачем за договором поставки №С12-2453 від 05.06.2013р. щодо поставки товару, що надає позивачу право вимагати повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар. Стосовно стягнення з відповідача-1 штрафу та 30% річних, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок, дійшов висновку, що розрахунки відповідають умовам чинного законодавства та умовам договору. При вирішенні спору суд керувався нормами ст.ст. 193, 198, 218, 230, 231 Господарського кодексу України та на ст.ст. 22, 193, 198, 218, 230, 231 Цивільного кодексу України. Щодо позовних вимог до відповідача-2, місцевий господарський суд припинив провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за заявою позивача.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2014р. у справі №912/97/14 ФГ "Родомир-Агро" (відповідач-1) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати означене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Креатив" у повному обсязі, оскільки вважає це рішення місцевого господарського суду незаконним та таким, що винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог у апеляційній скарзі апелянт стверджує, що справу №912/97/14 було розглянуто у незаконному складі суду з порушенням вимог територіальної підсудності. Вказує при цьому, що мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначає, що позивач подав заяву про відмову від позовних вимог 18.02.2014р., проте матеріали справи (аркуш 77) містять заяву ПрАТ "Креатив" від 05.02.2014р. вх. №337/14, яка підшита до протоколу судового засідання від 05.02.2014р. Вказує також, що позивач неоднарозово змінював позовні вимоги, зокрема, позов у останній редакції прийнято судом у судовому засіданні 11.03.2014р. і таким чином, суд об'єктивно мав змогу з 05.02.2014р. до 11.03.2014р. вирішити питання щодо припинення провадження відносно ПП "Альфа-Плюс" та передачі справи за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області. Посилання місцевого господарського суду щодо розгляду справи відповідно до ст. 15-17 Господарського процесуального кодексу України вважає хибним. Також апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки тому, що умовами договору поставки №С12- 2453 від 05.06.2013 року передбачено передоплату у розмірі 3000000,00 грн. та умови поставки DАР склад покупця. Проте, позивачем, як покупцем, умови передоплати виконано не було, а постачання фактично здійснювалось транспортом позивача. Вважає, що таким чином, сторони за взаємною згодою відійшли від умов договору поставки №С12-2453 від 05.06.2013 року, що унеможливлює стягнення штрафних санкцій з відповідача-1.

ПрАТ "Креатив" (позивач) надав відзив на апеляційну скаргу відповідача-1, в якому вказує, що місцевим господарським судом в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства. Вважає доводи скаржника, які викладені в апеляційній скарзі не відповідають дійсності. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ПП "Альфа-Плюс" (відповідач-2) у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, своїх міркувань стосовно вимог апеляційної скарги не висловило.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів даної справи, між ПрАТ "Креатив" (покупець) та ФГ "Родомир-Агро" (продавець) був укладений договір поставки №С12-2453 від 05.06.2013 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2012 року (товар) на умовах даного договору (п.п. 1.1., 1.2. договору поставки).

Згідно з п. 3.1. вказаного Договору поставки, Товар поставляється на умовах DAP склад Покупця (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо встановлених умовами Договором за адресою просп. Промисловий, 14/а, просп. Інженерів, 10а, м. Кіровоград, Кіровоградська область (надалі - склад Покупця).

У п. 4.1 Договору поставки визначено орієнтовну суму Договору в сумі 3000000,00 грн.

За умовами п. 3.2 договору поставки термін поставки товару - 7 днів після здійснення передплати покупцем. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 1 (один) календарний день повідомити Покупця про готовність до поставки Товару із зазначенням дати поставки. Після закінчення терміну поставки Продавець не звільняється від обов'язку поставити товар на суму отриманої передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання Товару у випадку порушення терміну поставки Продавцем.

Позивачем, як Покупцем, на виконання умов договору поставки № С12-2453 від 05.06.2013р. проведена попередня оплата в сумі 2000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1987 від 14.06.2013р.

Відповідач-1, як Продавць, зі своєї сторони на виконання умов вказаного договору здійснив позивачеві поставку товару за видатковими накладними: №РН-0000044 від 21.06.2013 року на суму 242050,00 грн., №РН-0000045 від 10.07.2013 року на суму 291090,00 грн., №РН-0000118 від 26.07.2013 року на суму 101210,44 грн., №РН-0000119 від 26.07.2013 року на суму 104663,64 грн., №РН-0000121 від 27.07.2013 року на суму 89575,12 грн., №РН-0000120 від 27.07.2013 року на суму 183293,10грн., №РН-0000122 від 29.07.2013 року на суму 303279,14грн., №РН-0000123 від 30.07.2013 року на суму 103977,50 грн., №РН-0000124 від 01.08.2013 року на суму 159679,23грн., №РН-0000125 від 09.08.2013 року на суму 342150,48 грн.

Таким чином, у період з 21.06.2013р. по 09.08.2013р. позивач отримав від відповідача-1 товар загальною вартістю на суму 1920968,63 грн., яка є меншою від суми переплати на 79031,35 грн.

20.11.2013 року позивач направив (в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України) відповідачу цінним листом з описом вкладення листа-вимогу №1272-10 від 20.11.2013р. про повернення 79031,37 грн. за недопоставлений товар, сплату штрафу та річних за користування чужими грошовими коштами. Відповідач зі своєї сторони доказів добровільного виконання таких вимог позивача не надав.

Аналогічний лист-вимога за №1303-10 від 29.11.2013р. був направлений позивачем на адресу ПП "Альфа-Плюс" (відповідача-2), з яким у позивача був укладений договір поруки №05/06/2013-С122453 від 10.06.2013р., відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за виконання ФГ "Радомир-Агро" (надалі - Боржник).

Листом від 03.12.2013 року за вих. №379 ПП "Альфа-Плюс" повідомило про відсутність можливості виконати боргові зобов'язання ФГ "Родомир-Агро" перед ПрАТ "Креатив" за договором поставки №С12-2453 від 05.06.2013 року у зв'язку з відсутністю грошових коштів.

З огляду на вказані вище обставини місцевий господарський суд правильно встановив, що строк поставки закінчився 21.06.2013 року і станом на 15.01.2014 року відповідач в повному обсязі свої обов'язки перед позивачем за договором щодо поставки товару не виконав. Сума попередньої оплати, на яку недопоставлений товар, складає 79031,35 грн.

Щодо тверджень відповідача-1 у апеляційній скарзі, що під час виконання зазначеного договору поставки сторони відійшли від його умов щодо строків поставки товару та порядку отримання товару, то вони відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду як необґрунтовані, оскільки як встановлено вище, за умовами п. 3.2 договору поставки, постачальник не звільняється від обов'язку поставити товар на суму отриманої передплати і після спливу терміну його поставки, у той час як покупець зі своєї сторони має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання товару у випадку порушення терміну поставки продавцем. Будь-яких доказів повідомлення відповідачем-1 позивача про необхідність отримання товару та відмови позивача від цього на умовах прийняття щодо наявності двосторонньої у відповідача-1 заперечень на зміну умов доставки товару DAP склад Покупця (Правила Інкотермс 2010) матеріали судової справи також не містять.

Як визначає ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладання та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Тотожні до вказаних норм положення містяться і в ст. 193 Господарського кодексу України.

Частина 1 ст. 693 Цивільного кодексу України визначає, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як врегульовано ч.ч. 2 і 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати; на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати; договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За вказаних обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо існування законних підстав у позивача вимагати від відповідача-1 сплатити на його користь (повернути) грошові кошти у сумі 79031,35 грн. - залишку від суми попередньої оплати, на яку не був поставлений товар відповідно до умов вказаного договору поставки.

Щодо тверджень відповідача-1 про наявність у суду підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 63523,56 грн., то місцевий господарський суд правильно встановив, що заява ФГ "Родомир-Агро" про зарахування зустрічних грошових однорідних вимог на суму 63523,56 грн., адресована ПАТ "Креатив", не містить ані дати її вчинення, ані доказів надсилання (вручення) її позивачу. Докази погодження позивача із такою заявою відповідача-1 в матеріалах справи також відсутні.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, момент припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог визначено моментом вручення заяви про зарахування зобов'язаній стороні .

Як зазначено у пункті 22 листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 року №01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія та докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися до суду.

В даному випадку заява відповідача-1 про зарахування зустрічних однорідних вимог подана відповідачем-1 вже після звернення позивача до господарського суду про стягнення заборгованості, тобто за наявності судового спору, а докази направлення цієї заяви позивачеві в матеріали даної судової справи не подані.

За встановлених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що право відповідача-1 на стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо оплати товару за іншим договором поставки, може бути реалізовано в установленому порядку. Зокрема, у випадку, якщо відповідач вважає своє право порушеним, він не позбавлений права звернутись з відповідним позовом в загальному порядку.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п.6.6 вказаного договору поставки сторони узгодили умови про те, що за недотримання терміну поставки/недопоставку/непоставку товару продавець виплачує покупцю штраф у розмірі 10 процентів від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого Товару.

Пунктом 6.8 Договору поставки сторони дійшли згоди, що крім штрафу, передбаченого п.6.6 даного Договору, і штрафних санкцій, передбачених п. 6.7 даного Договору, у разі порушення умов Договору, продавець виплачує покупцеві відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 (тридцять) процентів річних.

Разом із вимогою про повернення суми 79031,35 грн. основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача-1 суму 7903,13 грн. - 10% штрафу та 30 % за користування чужими грошовими коштами з 25.11.2013 року по 20.12.2013 року, що становить 1688,88 грн. За висновком місцевого господарського суду такі вимоги позивача є поданими з належних підстав, тому були задоволені судом першої інстанції. За встановлених вище обставин погоджується з такими висновками і колегія суддів апеляційного господарського суду.

Щодо решти доводів апеляційної скарги відповідача-1, то вони відхиляються судом апеляційної інстанції як підстава для скасування оскаржуваного судового рішення, виходячи із наступного.

Згідно ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Оскільки первісні позовні вимоги до ПП "Альфа-Плюс" у позовній заяві були обґрунтовані наявністю договору поруки № 05/06/2013-С122453, укладеного ПП "Альфа-Плюс" (Поручитель) із ПрАТ "Креатив" (Кредитор), місцевий господарський суд правомірно прийняв цю позовну заяву та відкрив провадження у даній справі, оскільки місцезнаходженням одного із відповідачів, а саме відповідача-2 - є Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, проспект Комсомольський, 20, а відтак спір щодо вимог до такого відповідача за територіальною підсудністю може розглядатися господарським судом Кіровоградської області.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обв'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Така заява позивача розглядається в порядку ст. 78 цього ж Кодексу і приймається господарським судом, якщо ці дії не суперечать законодавству або не порушують чиї-небудь прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

05.02.2014р. господарським судом Кіровоградської області зареєстровано та залучено до матеріалів справи заяву представника позивача за довіреністю Глазкова А.С. (том 1 а.с. 77) про відмову від позову в окремій частині, а саме про відмову ПрАТ "Креатив" від позовних вимог в частині стягнення боргу з ПП "Альфа-Плюс".

В подальшому у письмовій заяві від 24.02.2014 року вих. №186-10 про зменшення позовних вимог, яка зареєстрована господарським судом Кіровоградської області 06.03.2014 р. (том 1 а.с. 108) представник позивача за довіреністю Глазков А.С. ПрАТ "Креатив" зменшив позовні вимоги на 0,02 грн. в частині основного боргу у зв'язку із помилкою у первісних розрахунках та просив стягнути з відповідача-1 на користь позивача суму 79031,35 грн. основного боргу, 7903,13 грн. штрафу, 1688,88 грн. 30% річних.

Відтак повторна заява про зменшення позовних вимог також підтверджує намір позивача відмовитись від позовних вимог до відповідача-2, тобто ПП "Альфа-Плюс".

Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

При цьому вищевказані норми Господарського процесуального кодексу України не обмежують право позивача повністю або частково відмовитись від позову до одного з відповідачів або всіх, як і не встановлюють порядку вирішення судом такої заяви саме до завершення розгляду справи по суті відносно інших відповідачів - учасників одного судового процесу.

Як підтверджено матеріалами даної судової справи, місцевий господарський суд, перевіривши повноваження представника позивача Глазкова А.С., яким підписано заяву про відмову від позову до відповідача-2, встановив наявність у цієї особи права відмовлятися від позову, в тому числі й частково. Докази на підтвердження того, що відмова від позову порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтересів в матеріалах даної справи відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність законних підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відносно відповідача-2 з огляду на наявність відмови позивача від своїх позовних вимог до цієї особи, як поручителя за належне виконання зобов'язань відповідачем-1 за вказаним договором поставки товару, що обґрунтовано та правомірно було здійснено судом першої інстанції одночасно із постановленням рішення у даній справі по суті спору, а тому не може вважатись порушенням підсудності розгляду даної справи, чи бути визнано як розгляд даної справи незаконним складом суду.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав належну правову оцінку наданим сторонам доказам, доводам та запереченням, і ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що, у відповідності до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Родомир-Агро" (Дніпропетровська область, Васильківський район, с. Манвелівка) - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.03.2014 року у справі №912/97/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 02.06.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г. Іванов