Рішення № 39004625, 26.05.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2014 р.Справа № 916/1604/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційної фірми „Комплект"

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТТ-Буд"

про стягнення 7776,31грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Ростомов Г.А. - довіреність; Ноздрін О.М. - довіреність;

Від відповідача: Безсмертний М.В. - довіреність;

В судовому засіданні 26.05.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Ростомов Г.А. - довіреність;

Від відповідача: Безсмертний М.В. - довіреність;

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційної фірми „Комплект" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТТ-Буд" про стягнення заборгованості в розмірі 8159,73грн., яка складається з основного бору в сумі 6821,42грн., пені в розмірі 514,77грн., 3% річних в сумі 446,33грн. та індексу інфляції в розмірі 377,21грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2014р. було порушено провадження по справі №916/1604/14.

26.05.2014р. представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7776,31грн., яка складається з основного бору в сумі 6821,42грн., 3% річних в сумі 494,94грн. та індексу інфляції в розмірі 459,95грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційної фірми „Комплект", згідно з вказаними уточненнями є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач в судове засідання з'явився, надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги в частині пені не визнавав посилаючись на пропуск строку позовної давності. Проте, уточненні позовні вимоги визнав.

В судовому засіданні 19.05.2014р. в порядку ст. 77 ГПК України, проголошувалась перерва до 26.05.2014р.

У судовому засіданні 26.05.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

11.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційної фірми „Комплект" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТТ-Буд" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що Постачальник зобов'язується за замовленнями Покупця постачати та передавати в його власність товари будівельно - господарчого призначення, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати відповідні товари на умовах визначених дійсним договором.

Загальна сума договору орієнтовно складає 500000 грн. (п.1.2 договору). При збільшені суми договору сторони укладають додаткову угоду (п.1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна товару який постачається по дійсному договору встановлена в національній валюті України. Ціни на товар є договірними та зазначаються в товаросупровідних документах, за якими здійснюється відпуск товару та які є невід'ємною частиною договору (п.2.2 договору).

Розділом 3 договору передбачені умови оплати товару. Так, відповідно п.3.1 оплата за товар який поставляється по дійсному договору здійснюється платіжним дорученням. Днем оплати вважається момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Покупець здійснює розрахунок в повному об'ємі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 7 календарних днів по кожному окремому замовленню після фактичного отримання товару від Постачальника, при цьому сума заборгованості не повинна перевищувати 10000грн.(п. 3.2 договору).

Пунктом 4.1 передбачено, що умовами поставки є самовивоз. Термін поставки - на протязі п'яти календарних днів з дати отримання оплати (п.п.4.2.1 договору). Датою постави вважається дата відпуску товару зі складу Постачальника, яка зазначена в товаросупровідних документах (п.п.4.2.2 договору).

Позивач зазначає що свої зобов'язань за договором купівлі-продажу виконував належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 6821,42грн., що підтверджується видатковими накладними №Б22648 від 29.11.2011р. на суму 3614,60грн., №Б127 від 10.01.2012р. на суму 1003,62грн., №Б128 від 10.01.2012р. на суму 2203,20грн. та довіреностями №189 від 01.11.2011р. та № 1 від 01.01.2012р.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо розрахунку за отриманий товар на виконав заборгованість не сплатив, в зв'язку з чим сума боргу відповідача перед позивачем становить 6821,42грн.

18.03.2014р. Позивач направив на адресу відповідача кредиторську вимогу за вих.№41 з вимогою у семиденний термін погасити заборгованість, проте зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу №11-01/11 від 11.01.2011р. щодо розрахунку за отриманий товар Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційної фірми „Комплект" змушено було звернулося до господарського суду Одеської області з позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Як встановлено судом, між сторонами по справі 11.01.2011р.був укладений договір купівлі - продажу №11-01/11, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується за замовленнями Покупця постачати та передавати в його власність товари будівельно - господарчого призначення, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати відповідні товари на умовах визначених дійсним договором.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу №11-01/11 від 11.01.2011р. в сумі 6821,42грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем, в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору нараховано 3%річних в сумі 494,94грн. та інфляційні витрати в розмірі 459,95грн. Розглянувши здійсненні позивачем уточнені розрахунки сум 3% річних та інфляційних витрат господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3%річних в сумі 494,94грн. та інфляційні витрати в розмірі 459,95грн. за порушення зобов'язань за договором купівлі-продажу підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТТ-Буд" (65026, м. Одеса, пров. Воронцовський, буд. 13, кв. 88; код: 36042705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційної фірми „Комплект" (65045, м. Одеса, вул. Єврейська, буд. 55, прим. 101; код:13884689) 6821 (шість тисяч вісімсот двадцять одну)грн. 42коп. - основного боргу, 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять)грн. 95коп. - індексу інфляції, 494 (чотириста дев'яносто чотири)грн. 94коп. - 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 02.06.2014р.

Суддя Погребна К.Ф.