Постанова № 39004066, 28.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2014 року 810/2651/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Панченко І.В. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-П» Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм-П» (далі - позивач) звернулось до Київського кружного адміністративного суду із позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 3 лютого 2014 року №0000202200.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ТОВ «Контракт 61» вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 198.6 статті 198 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон», у результаті чого відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 97460,00 грн.

Позивач стверджує, що придбав обладнання у ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів безтоварними відсутні, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, зокрема договорами, видатковими накладними, податковими накладними.

Звертав увагу, що відповідачем у ході перевірки використано інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочинів ТОВ «Прайм-П». За наведених обставин, висновки викладені в акті перевірки від 24 січня 2014 року є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що посадові особи Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що правочини ТОВ «Прайм-П» та його контрагентом вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань.

В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, посилався на відсутність контрагента позивача за місце знаходженням та відсутність доказів, що підтверджують транспортування товару. За таких обставин, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірним, а висновки акту перевірки обґрунтованими.

У судове засідання, призначене на 28 травня 2014, року представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши думку представника позивача, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прайм-П» зареєстроване Володарською районною державною адміністрацією Київської області 2 листопада 2012 року як юридична особа, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 65-67). Позивач перебуває на обліку у Володарському відділенні Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області за №229 (а.с. 12).

Відповідно до матеріалів справи, 24 січня 2014 року посадовою особою Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 82 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 24 січня 2014 року №32, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-П» з питань правильності і правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» за період з 1 квітня 2013 року по 30 червня 2013 року.

Результати перевірки оформленні актом від 24 січня 2014 року №16/220/38416454 (далі - акт перевірки)(а.с. 11-25).

Перевіркою встановлено факт порушення ТОВ «Прайм-П» пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 97460,00 грн., у тому числі квітень 2013 року в сумі 27000.00 грн., за травень 2013 року в сумі 32120.00 грн., за червень 2013 року в сумі 38340,00 грн.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючих, формуванням ТОВ «Прайм-П» показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон».

У ході перевірки використані первинні документи бухгалтерського обліку позивача, у тому числі, податкові декларації з ПДВ з додатками за перевіряємий період, податкові накладні, видаткові накладі, договори купівлі-продажу обладнання, накази введення в експлуатацію, банківські виписки, реєстри виданих та отриманих податкових накладних та інформації, що міститься в інформаційних базах даних АІС «Податковий Блок» (пункт 2.10 акту перевірки, а.с. 13-14)

Також, від Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів до Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів надійшов акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» від 30 липня 2013 року №42/22-1-38403424. Зазначеним актом перевіряючі Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів констатували нікчемність усіх угод ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» за період з 1 лютого 2013 року по 30 червня 2013 року (а.с. 124-141).

На підставі висновків акту перевірки, Тетіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління у Київській області прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» від 30 лютого 2014 року №0000202200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 121825,00 грн., у тому числі 97460,00 грн. за основним платежем та 24365,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Не погоджуючись з таким рішеннями відповідача, ТОВ «Контракт 61» звернулось до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбання (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень органу державної податкової служби про безтоварність угод позивача перевірці підлягає власне факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, використання у господарській діяльності товарів та послуг, тощо.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування валових витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ТОВ «Прайм-П» та ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» при укладанні та виконанні договорів купівлі-продажу обладнання, які на переконання відповідача вчинені без мети настання реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Прайм-П» здійснює господарську діяльність у сфері добування солі, виробництва прянощів та приправ, оптовою торгівлею іншими продуктами харчування, парфумами та косметичними товарами.

У межах досліджуваних господарських операцій, представник позивача зазначив, що ТОВ «Прайм-П» здійснює виробництво солі під різними торговими марками, яку у подальшому реалізовує постачальникам, зокрема, у мережах супермаркетів по всій території України. Враховуючи специфіку виробництва, а саме корозійний вплив солі на обладнання, та необхідність нарощування потужностей з метою виконання взятих зобов'язань, у квітні-червні 2013 року, ТОВ «Прайм-П» придбало у ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» обладнання - автомати фасовки, змішувачі, печі сушильні.

Досліджуючи висновки податкового органу у розрізі доказів, наданих позивачем, судом встановлено, що 1 квітня 2013 року ТОВ «Прайм-П» (Покупець) уклало з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» (Продавець) договір купівлі-продажу №50, відповідно до якого, Продавець передає у власність Покупця, а Покупець оплачує обладнання, а саме: піч сушильно-жарочну ПЖП-70Н у кількості 4 штук (а.с. 27).

13 травня 2013 року ТОВ «Прайм-П» (Покупець) уклало з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» (Продавець) договір купівлі-продажу №63, у силу якого, Продавець передає у власність Покупця, а Покупець оплачує обладнання, а саме: змішувач харчових продуктів СПП-1, змішувач продуктів з міксером та системою зонного вприску для внесення рідких домішок СМС-210 (а.с. 38).

4 червня 2013 року ТОВ «Прайм-П» (Покупець) уклало з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» (Продавець) договір купівлі-продажу №72, у силу якого, Продавець передає у власність Покупця, а Покупець оплачує обладнання, а саме: автомат фасовки у ламінатні (поліетиленові) труби (а.с. 43).

Умови вищезазначених договорів ідентичні і передбачають, що передача товару здійснюється на території ТОВ «Прайм-П», доставка здійснюється засобами ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» (пункт 3.1).

Пунктом 5.3 передбачено, що ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» надає позивачу гарантію строком на 12 місяців, при виконанні останнім власних зобов'язань по оплаті і при дотриманні правил експлуатації обладнання.

З приводу доцільності укладення договорів купівлі-продажу обладнання саме з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон», допитаний у ході розгляду справи свідок ОСОБА_2 (директор ТОВ «Прайм-П») пояснив, що відповідні рекомендації отримав від одного із постійних замовників продукції - ТОВ Торговий дім "МОРІСОЛЬ". Зазначав, що обладнання було поставлене виходячи із специфіки, об'ємів та умов виробництва ТОВ «Прайм-П», для чого представнику контрагента було передане відповідне технічне завдання і здійсненні відповідні виміри.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Відтак, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд під час судового розгляду справи витребував від позивача докази на підтвердження факту передачі товару за угодами, укладеними позивачем із ТОВ «К.А.М ЛТД Юніон».

Із наданих позивачем доказів, суд встановив, що на виконання умов договорів поставки, ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» передано у власність ТОВ «Прайм-П» печі сушильно-жарочні ПЖП-70Н, змішувач харчових продуктів СПП-1, змішувач продуктів з міксером та системою зонного вприску для внесення рідких домішок СМС-210, автомат фасовки у ламінатні (поліетиленові) труби, що підтверджується:

- видатковими накладними від 9 квітня 2013 року №КЮ0000091 (а.с. 29), від 16 квітня № КЮ0000092 (а.с. 31), від 23 квітня 2013 року № КЮ0000093 (а.с. 33), від 30 квітня 2013 року № КЮ0000094 (а.с. 35), від 31 травня 2013 року №КЮ0000145 (а.с. 40), від 29 червня 2013 року № КЮ0000239 (а.с. 45).

В оплату за поставлений товар, позивач перерахував на користь ТОВ «К.А.М ЛТД Юніон» кошти на загальну суму 584760,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 36, 41, 46, 47).

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «К.А.М ЛТД Юніон» податкові накладні від 9 квітня 2013 року №12 на суму 40500,00 грн., у тому числі ПДВ 6750,00 грн., від 16 квітня 2013 року №19 на суму 40500,00 грн., у тому числі ПДВ 6750,00 грн., від 23 квітня 2013 року №41 на суму 40500,00 грн., у тому числі ПДВ 6750,00 грн., від 30 квітня 2013 року №67 на суму 40500,00 грн., у тому числі ПДВ 6750,00 грн., від 31 травня 2013 року №106 на суму 192720,00 грн., у тому числі ПДВ 32120,00 грн., від 29 червня 2013 року №79 на суму 230040,00 грн., у тому числі ПДВ 38340,00 грн. (а.с. 28, 30, 32, 34, 39, 44).

Суму податку на додану вартість (97460,00 грн.), що підтверджена податковими накладними, виданими ТОВ «К.А.М ЛТД Юніон», позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні періоди.

Перевезення товару, відповідно до умов договорів, здійснювалось засобами ТОВ «К.А.М ЛТД Юніон» за адресою: Київська область, Володарський район, с. Зрайки, вул. Лісова, буд. 1-в.

Як вбачається з пояснень представника позивача, за вказаною адресою знаходиться основне виробниче приміщення ТОВ «Прайм-П», що знаходиться у власності позивача та підтверджується свідоцтвом про право власності та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 72, 73).

Розвантаження товару, його монтаж та встановлення відбувалось працівниками ТОВ «Прайм-П», що підтверджується штатним розписом за період квітень-червень 2013 року, відповідно до якого, на підприємстві наявний кваліфікований персонал (майстри, оператори), а також вантажники. Разом із товаром, представником ТОВ «К.А.М ЛТД Юніон» передані інструкції по експлуатації (паспорти) на відповідне обладнання, що одночасно є підтвердженням гарантійних зобов'язань продавця (а.с. 144-185).

Допитані у судовому засіданні директор ОСОБА_2 та завідувач складом ОСОБА_3, пояснили, що оприбуткування товару було здійснено за видатковими накладними, при цьому, машини до складу не передавались, а були відразу встановлені і передані у виробництво, про що оформлені накази №17 від 30 квітня 2013 року, №23 від 31 травня 2013 року, №27 від 29 червня 2013 року (а.с. 37, 42, 48).

Про фактичну наявність обладнання на балансі свідчать також протокол інвентаризаційної комісії (а.с. 74-77), інвентарна книга станом на 1 травня 2013 року (а.с. 189), станом на 1 червня 2013 року (а.с. 190), станом на 1 липня 2013 року (а.с. 191), станом на 8 травня 2014 року (а.с. 78-79).

Про подальше використання набутого у ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» обладнання свідчать наявні у матеріалах справи договори на купівлю-продаж сировини, а саме солі морської (а.с. 95-97), договір на реалізацію готової продукції (сіль торгової марки «Повна Чаша») (а.с. 98-107).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Аналіз наданих суду первинних документів позивача та його контрагентів дає підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності ТОВ «Прайм-П». Складені на користь позивача первинні документи, якими сторони супроводжували господарські операції і податкові накладні не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаних послуг, поставлених товарів, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Щодо тверджень відповідача про неможливість здійснення поставки товару, з огляду на відсутність у сторін товарно-транспортних накладних, суд звертає увагу на наступне.

Факт відсутності товарно-транспортних накладних, не може бути належним доказом на підтвердження того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Прайм-П» та ТОВ «К.А.М ЛТД Юніон» не здійснювалися, оскільки, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі, чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку із його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до наявних у матеріалах срави технічних паспортів, пояснень свідків, за об'ємом поставлене обладнання не вимагало використання вантажного транспорту і здійснювалось мікроавтобусом ТОВ «К.А.М ЛТД Юніон».

Судом також враховано, що договір купівлі-продажу обладнання товару не є договором про перевезення вантажу, а тому його реальне виконання не обов'язково має бути підтверджено товарно-транспортними накладними.

Наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень, однак право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Цей доказ повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Крім вищезазначеного, висновки податкового органу про нікчемність укладених правочинів ґрунтуються виключно на матеріалах перевірки контрагента позивача, якими встановлено незнаходження товариства за юридичною адресою, ненадання документів до перевірки, що, на думку перевіряючих, свідчить про відсутність трудових, матеріальних ресурсів та неможливість здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Суд критично ставиться до даних обґрунтувань податкового органу з таких підстав.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відтак, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності керівних органів - юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців не містить запису про відсутність за юридичною адресою ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон».

Відтак, факт наявності інформації в автоматизованих базах даних та службових документах податкового органу про відсутність платників податків за юридичними адресами не може бути підставою для виключення сум ПДВ з податкового кредиту, якщо така адреса відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, а також за умови вірно заповнених всіх інших реквізитів.

Поряд із вказаним суд звертає увагу, що зі змісту акту зустрічної звірки вбачається, що предметом даної звірки були господарські відносини ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон» з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 1 лютого 2013 року по 30 червня 2013 року. При цьому, висновки податкового органу про безтоварність поставок за вказаний період ґрунтуються на результатах інших актів про неможливість провести зустрічну звірку контрагентів ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон», зокрема, ТОВ «Мастер Про» по взаємовідносинам з ТОВ «Стармат-Постач».

Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви податкового органу щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагента позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем податковим органом не наведено.

Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

У контексті вищезазначеного, жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про порушення його контрагентами вимог податкового законодавства та невідображення в податковому обліку операцій з поставки товару позивачеві, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди відповідач не надав.

У такому випадку, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками робіт від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

Досліджені судом докази та встановлені у ході розгляду справи факти, свідчать про реальність здійснення операцій з поставки та надання послуг, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

При цьому, суд зазначає, що висновки відповідача про відсутність у сторін спірних господарських операцій необхідних умов для досягнення результатів фінансово-господарської діяльності не відповідає матеріалам справи, позаяк судом встановлено наявність у ТОВ «Прайм-П» власних транспортних засобів, виробничих та офісних приміщень, кваліфікованого персоналу та інших засобів здійснення господарської діяльності, а позивач не наділений повноваженнями перевіряти контрагентів на предмет порушень податкового законодавства.

Таким чином, відповідач при здійснені перевірки ТОВ «Прайм-П» не надав належної оцінки первинним документам, що складені за операціями з ТОВ «К.А.М. ЛТД Юніон», а встановлені порушення податкового законодавства ґрунтуються лише на припущеннях щодо протиправної діяльності контрагента позивача.

Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого Кодекс адміністративного судочинства України покладає тягар доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, тих обставин, які стали підставою для їх прийняття, та невірне застосування відповідачем норм податкового, господарського і цивільного законодавства, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Отже, висновки відповідача про порушення ТОВ «Прайм-П» вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 97460,00 є безпідставним. Тому, податкове повідомлення-рішення від 30 лютого 2014 року 0000202200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували твердження позивача не надав. Разом з тим, доказами наданими позивачем спростовуються висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 9, 11, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 3 лютого 2014 року №0000202200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-П» (ідентифікаційний код 38416454) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 66 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 02 червня 2014 року.