Рішення № 39003952, 02.06.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

Рішення

29травня2014 року справа № 927/527/1 4

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма

«Дайна», м. Чернігів. вул. Одинцова, 17-а (сторона1)

до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк»,

вул. Шевченка, 7, с. Лихачів, Носівський р-н, Чернігівська обл. (сторона2)

про стягнення 199722,39грн.

За зустрічним позовом:

товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк»,

вул. Шевченка, 7, с. Лихачів, Носівський р-н, Чернігівська обл.

до: товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма

«Дайна», м. Чернігів. вул. Одинцова, 17-а

про: визнання договору недійсним

Суддя С.І.Михайлюк

Представники сторін:

сторони1: Бучак Н.М.

сторони2: Шлапак Д.П., Ващук М.В.

Заявлений позов про стягнення з відповідача за первісним позовом 138991,6грн. боргу за передані нафтопродукти на підставі договору № 156 від 22.10.2012р., 35899,16грн. штрафу, 8277,21грн., 16554,42грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідачем за первісним позовом подана зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів від 22.10.2012р. № 156, що укладений між сторонами. Позовні вимоги мотивовані укладенням договору з перевищенням повноважень представника.

ТОВ Агрофірма «Маяк» поданий відзив, згідно з яким товариство просить відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому сторона2 зазначає, що особою, яка уповноважена без довіреності діяти від імені ТОВ Агрофірма «Маяк», є директор; компетенція директора обмежується сумою 100000грн.; загальні збори учасників договір поставки не затверджували і не уповноважували директора на виконання умов договору, у суду немає підстав вважати, що обов'язок з оплати вартості товару настав, адже відповідні документи про приймання товару підписувалися не уповноваженою особою; відповідні товаросупровідні документи стороною1 не надані; у видатковій накладній № РН-002818 від 21.10.2013р. не вказана посада особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та відсутні жодні посилання на додаткову угоду № 11 від 21.10.2013р. Сторона2 вважає нарахування штрафних санкцій безпідставним, вказує на помилки у розрахунках. У судовому засіданні сторона2 заявила про поставку стороною1 неякісного товару.

Сторона2 надала письмові пояснення від 29.05.2014р., вказує, що нею були понесені збитки у зв'язку неналежним виконанням договору поставки стороною1, просить зменшити розмір штрафу та пені.

Стороною1 поданий відзив на зустрічний позов, згідно з яким ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Дайна2 вважає такий позов безпідставним, оскільки договір підписаний директором Шелест О.С. і засвідчений печаткою; ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містив даних про наявність обмежень у директора щодо представництва; договори, пов'язані з господарською діяльністю товариства, у т.ч. договори поставки, статутом не віднесені до таких, що потребують на отримання згоди на укладання; договір поставки був схвалений.

Стороною2 заявлялися клопотання про: про витребування у сторони1 оригіналів довіреностей № 112 від 23.11.2012р. та № 1 від03.01.2013р. на отримання товарно-матеріальних цінностей та відкладення у зв'язку з цим розгляду справи; про витребування у сторони1 рахунків на оплату для ТОВ Агрофірма «Маяк», на які йдеться посилання у виписках банку за особовим рахунком ТОВ Виробничо-торгова фірма «Дайна» № 260087999921661 як на підставу для оплати та відкладення у зв'язку з цим розгляду справи; про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі; про призначення почеркознавчої експертизи та зупинення провадження у справі; про відкладення розгляду справи для надання документів, що підтверджують відмову від спірного договору; про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору; про відмову від зустрічного позову; про витребування у сторони1 журналу результатів випробувань, у якому зазначена якість товару, що поставлявся на підставі договору поставки нафтопродуктів № 156 від 22.10.2012р., журналу реєстрації видачі паспортів якості заводу-виробника на всі партії товару, що поставлявся на підставі цього договору; про зупинення провадження у справі (письмово та усно).

Стороною2 подані заяви про відмову від зустрічного позову, про роз`яснення змісту ухвали від 29.05.2014р. про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Стороною2 заявлялися відводи судді Михайлюку С.І., які задоволені не були. Розгляд справи відкладався, у т.ч. за клопотаннями сторони2, у судовому засіданні оголошувалася перерва.

Дослідивши матеріали, суд

в с т а н о в и в:

22.10.2012р. між сторонами укладений договір поставки нафтопродуктів № 156, відповідно до умов якого постачальник (сторона1) зобов'язався поставити і передати нафтопродукти (надалі - товар) у власність покупця (сторона2), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити поставлений товар на умовах даного договору та додаткових угод, які додаються до цього договору та є його невід`ємною частиною (т. 1, а.с. 13-15).

Умовами договору визначено, що товар постачається партіями; партія - товар в кількості, асортименті, в цінах та на суму, що вказані у відповідній додатковій угоді до даного договору і постачається постачальником покупцеві на умовах договору; кількість, асортимент, умови поставки кожної партії товару, строки оплати та інші необхідні умови вказуються у додаткових угодах до даного договору; якість товару, що постачається за умовами даного договору, повинна відповідати технічним умовам, технологічним регламентам заводу-виробника та вимогам держстандартів України (пункти 1.2., 1.3., 1.6., 1.5.). Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору ціна кожної партії товару є договірною, вказується у додатковій угоді до даного договору; загальна ціна договору складає ціну всіх партій товару, які будуть поставлені за договором.

Договір від імені покупця підписаний директором Шелестом Олегом Сергійовичем, який діє, як вказано у договорі, на підставі статуту.

Стороною2 заявлений зустрічний позов про визнання недійсним договору поставки нафтопродуктів від 22.10.2012р. № 156 (т.1, а.с. 139-140), у якому зазначалося, що стороною1 визначено загальну суму договору у розмірі 1441573,25грн.; на момент укладення договору діяв статут ТОВ Агрофірма «Маяк», п. 7.3. якого до виключної компетенції загальних зборів учасників відніс затвердження договорів (угод) на суму, що перевищує 100000грн. на момент здійснення угоди; на момент укладення договору директором товариства (та його підписантом) був Шелест Олег Сергійович; договір загальними зборами схвалений не був. Сторона2 вважає, що договір укладено директором з порушенням норм статті 203 ЦК України (з перевищенням повноважень представника), а тому має бути визнаний недійсним.

15.05.2014р.представником сторони2 Шлапаком Д.П. подане клопотання про відмову від зустрічного позову (т. 1., а.с. 215). Відмова від позову прийнята не була, оскільки довіреність від 06.05.2014р. (т.1, а.с. 164) не передбачала права представника на вчинення такої дії. У цьому ж засіданні після перерви представником сторони2 надана копія довіреності від 06.05.2014р. (т. 1, а.с. 216), в якій передбачене право представника заявляти відмову від зустрічного позову. Зважаючи на те, що до матеріалів справи надані дві довіреності за одне й те ж число (06.05.2014р.), які різняться за змістом, суд дійшов висновку не приймати до уваги копію довіреності, яка не містить відтиску оригіналу печатки (т. 1, а.с. 216).

Суд приймає відмову сторони2 від зустрічного позову, що заявлена у судовому засіданні 29.05.2014р. (т. 2, а.с 53), оскільки така дія вчинена представником Шлапаком Д.П. на підставі довіреності від 06.05.2014р. (т. 2, а.с. 54). При цьому роз'яснені наслідки відмови позивача від позову. Провадження у справі за зустрічним позовом слід припинити.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Шелеста О.С. призначено на посаду директора ТОВ «Агрофірма «Маяк» з 12.02.2010р., на що вказує протокол № 8 загальних зборів учасників від 12.02.2010р. (т. 1., а.с. 157). Відповідно до п. 7.15 статуту (т. 1., а.с. 144-156) директор без довіреності діє від імені товариства, представляє його інтереси в інших підприємствах і організаціях і державних органах, укладає в межах своєї компетенції від його імені договори. Затвердження договорів (угод) на суму, що перевищує 100000грн. на момент здійснення угоди належить до виключної компетенції загальних зборів учасників (п. 7.3. статуту).

Як встановлено, договір не містить конкретної його ціни, ціна договору складається з цін усіх партій товару, який буде переданий впродовж дії договору. Домовленість сторін стосовно порядку визначення ціни товару не може вказувати про непогодження ціни договору. Матеріалами справи підтверджується виконання сторонами договору.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз'яснено, що в пункті "і" частини п'ятої статті 41 Закону про господарські товариства до компетенції загальних зборів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, а не їх укладення. У разі, якщо в установчих документах товариства право виконавчого органу товариства на укладення договору не обмежено, факт незатвердження договору після укладення не зумовлює його недійсності.

Статутом покупця передбачено, що директор без довіреності діє від імені товариства, укладає в межах своєї компетенції від його імені договори; директору забороняється самостійно, без прийняття рішення загальними зборами учасників приймати рішення і укладати договори (угоди) відчуження чи застави майна товариства, кредитні договори, а також договори позики, займу, лізингу та фінансової допомоги (п. 7.15.).

Предметом позовних вимог за первісним позовом є стягнення коштів у зв'язку з простроченням оплати за товар, який одержаний на підставі договору за видатковою накладною № РН-002818 від 21.10.2013р.

21.10.2013р. сторонами підписана додаткова угода № 11 до договору поставки нафтопродуктів № 156 від 22.10.2012р. (т.1, а.с. 25), якою погоджена партія товару (паливо дизельне) в кількості 39320л на загальну суму 358991,6грн. Згідно з додатковою угодою № 11 товар постачається в строк до 21.10.2013р. на умовах п. 2.1. договору (товар постачається покупцю автомобільним транспортом постачальника протягом 2-х робочих днів з дати підписання додаткової угоди); кінцевий термін сплати за отриманий товар здійснюється на протязі 5 днів з моменту переходу права власності на товар. Відповідно до п. 5.1. договору поставки нафтопродуктів № 156 від 22.10.2012р. право власності на товар переходить в момент фактичного отримання товару на складі покупця, про що свідчить підпис про прийняття товару на видатковій накладній повноважного представника покупця.

За видатковою накладною № РН-002818 від 21.10.2013р. (т. 1., а.с. 37), що складена на підставі договору № 156 від 22.10.2012р., постачальник передав, а покупець одержав 39320л дизельного пального на суму 358991,6грн. З боку покупця видаткова накладна підписана Самойленко В.С. за довіреністю № 329 від 21.10.2013р. (т. 1., а.с. 76). Згідно з довіреністю № 329 від 21.10.2013р., що дійсна до 30.10.2013р., Самойленко В.С. уповноважена покупцем на отримання від ТОВ ВТФ «Дайна» товару за рахунком-фактурою. Номер і дата рахунка не вказані. Зважаючи на те, що найменуванням товару у довіреності зазначено 39320л дизпалива, тобто співпадає з видатковою накладною, додатковою угодою №11 від 21.10.2013р., у матеріалах справи відсутні докази інших договірних відносин сторін, суд дійшов висновку, що довіреність № 329 від 21.10.2013р. видана покупцем в межах дії договору № 156 від 22.10.2012р. Не зазначення посади Самойленко В.С. у видатковій накладній № РН-002818, довіреності № 329 від 21.10.2013р. не може вказувати на вчинення правочину не уповноваженою на це особою. Довіреність підписана керівником, головним бухгалтером покупця. Підписи скріплені печаткою. Згідно з п. 7.15. статуту директор в межах своєї компетенції видає, у т.ч. довіреності. Слід зазначити, що одержання покупцем в особі Самойленко В.С. дизельного пального на підставі довіреності № 329 від 21.10.2013р. підтверджується і ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1310-2818 від 21.10.2013р. (т.1, а.с.49).

У письмових поясненнях від 13.05.2014р. (т. 1., а.с 172-173) директор покупця Шелест О.С. вказав, що ознайомившись з копією доданого до первісного позову договору поставки, може чітко зазначити, що не пам'ятає щоб він підписував договір у такій редакції. З огляду на обмеження щодо суми вчинюваних директором від імені товариства правочинів на рівні 100000грн. в нього є обґрунтовані сумніви з приводу того, що документи, які підписувалися на виконання оспорюваного договору поставки, зокрема, але не виключно, додаткова угода № 11 від 21.10.2013р., а також довіреність на отримання ТМЦ № 329 від 21.10.2013р. на суму 358991,6грн., насправді підписувалися саме ним. Також Шелест О.С. вказує, що у видаткових накладних від 29.10.2012р., 09.11.2012р., 23.11.2012р., 28.11.2012р., 22.12.2013р., 03.01.2013р., 08.01.2013р., у яких його вказано в якості особи - одержувача товару від імені товариства насправді підпис не його; достовірність його підпису на оспорюваному договорі поставки, а також на будь-яких інших документах, що оформлялися на виконання договору, є сумнівною і підлягає перевірці.

Покупцем заявлене клопотання від 14.05.2014р. (т. 1., а.с. 186-189) про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі. На вирішення експертизи покупець запропонував поставити питання стосовно виконання Шелестом О.С. підписів на договорі поставки нафтопродуктів № 156 від 22.10.2012р., додаткових угодах до нього, видаткових накладних, довіреностях на отримання ТМЦ, на ТТН по договору поставки.

Таке клопотання судом відхилене. Так, відповідно до ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису (науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. № 53/5 (у редакції наказу від 26.12.2012р.). Як зазначалося, предметом позовних вимог за первісним позовом є стягнення коштів у зв'язку з простроченням оплати за товар, який одержаний на підставі договору за видатковою накладною № РН-002818 від 21.10.2013р. Покупцем не наведено достатніх підтверджених документально обґрунтувань, які б були підставою для експертного дослідження належності підпису директору у договорі № 156 від 22.10.2012р., додатковій угоді до нього № 11 від 21.10.2013р., довіреності № 329 від 21.10.2013р. Натомість покупець сам підтверджує підписання договору саме Шелестом О.С. Зокрема, у зустрічному позові вказано: «…Директором ТОВ АГРОФІРМА «МАЯК» на момент укладення Договору (та його підписантом) був Шелест Олег Сергійович…». Також зазначено: «…ТОВ АГРОФІРМА «МАЯК» вважає, що Договір укладено Директором з порушенням норм статті 203 Цивільного кодексу України (з перевищенням повноважень представника)…». Позовна заява підписана представником покупця Чистовою А.С. на підставі довіреності від 29.04.2014р., що підписана директором Шелестом О.С. (т. 1, а.с. 159). У видатковій накладній № РН-002818 від 21.10.2013р. та у ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 1310-2818 підписи директора Шелеста О.С. взагалі відсутні. Покупець не заперечив одержання товару за видатковою накладною № РН-002818, відповідних доказів не подав.

Про укладення між сторонами договору поставки нафтопродуктів № 156 від 22.10.2012р., підписання додаткової угоди № 11 від 21.10.2013р., видаткової накладної від 21.10.2013р. № РН-002818 та одержання товару свідчить позовна заява сторони2 до сторони1 про пропорційне зменшення ціни та відшкодування збитків (т. 2., а.с.38-42).

Отже суд вважає доведеним факт укладення між сторонами договору поставки нафтопродуктів № 156 від 22.10.2012р., додаткової угоди до нього № 11 від 22.10.2012р., одержання покупцем у постачальника дизельного пального в кількості 39320л на суму 358991,6грн. за видатковою накладною № РН-002818.

Згідно з частинами 1,6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що документами, що підтверджують якість товару, є паспорт якості заводу-виробника товару та сертифікат відповідності, який видається на вимогу покупця на кожну окрему партію товару, яка поставляється. Якість товару, що поставляється за умовами цього договору, повинна відповідати технічним умовам, технологічним регламентам заводу-виробника та вимогам держстандартів України (п. 1.5.).

Стороноюю1 наданий паспорт № 2026 ВАТ «Мозырский нефтеперерабатывающий завод», Республика Беларусь на топливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, номер партії 2026, дата виготовлення 17.10.2013р., а також сертифікат відповідності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики терміном дії з 26.03.2013р. по 25.03.2014р. про відповідність продукції палива дизельного ДТ-Л-К5, сорт С виробника ВАТ «Мозырский нефтеперерабатывающий завод», Республика Беларусь вимогам ДСТУ 48402007 (т. 2, а.с. 26,27).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що приймання товару за якістю здійснюється покупцем відповідно до інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політки № 271/121 від 04.06.2007р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2007р. за № 762/14029, з урахуванням положень цього договору.

Згідно з п.п. 6.1.6., 6.1.7. названої інструкції у разі встановлення невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів, що надійшли, вимогам нормативних документів вантажоодержувач зупиняє подальше приймання і складає акт, у якому зазначає кількість нестандартної продукції і перелік показників якості, згідно з якими встановлено невідповідність якості вимогам нормативних документів. Допускається, до приїзду представника вантажовідправника, приймання нафти та/або нафтопродукту, які за якістю не відповідають вимогам нормативних документів, до окремих зачищених резервуарів (за наявності акта на зачищення резервуара). У разі встановлення невідповідності якості нафти та/або нафтопродукту вантажоодержувач зобов'язаний: - забезпечити умови збереження нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, які дають змогу запобігти погіршенню якості і можливості змішування з іншими однорідними продуктами; - викликати для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні двостороннього акта представника виробника (вантажовідправника, постачальника) телеграмою за формою N 13-НК.

Стороною2 не надано належних доказів, які б підтверджували приймання товару за якістю згідно з п. 4.2. договору та відповідною інструкцією, а також доказів одержання покупцем не якісного товару за видатковою накладною від 21.10.2003р. Наряди-замовлення на роботи від 23.11.2013р. (т.2, а.с. 31, 32) про заміну форсунок, паливних насосів, насосу підкачки, замовлення покупця № 4495 від 20.05.2014р. на купівлю паливних насосів, форсунок(т. 2., а.с. 33) такими доказами бути не можуть в силу ст. 34 ГПК України.

Клопотання покупця про витребування у сторони1 журналу результатів випробувань, у якому зазначена якість товару, що поставлявся на підставі договору поставки нафтопродуктів № 156 від 22.10.2012р., журналу реєстрації видачі паспортів якості заводу-виробника на всі партії товару, що поставлявся на підставі цього договору (т. 2, а.с 34) судом відхилене, оскільки представник сторони1 у судовому засіданні заявила про відсутність таких журналів.

Відповідно до зобов'язань, передбачених договором № 156, додатковою угодою № 11, враховуючи вимоги ст. ст. 253, ч. 4 ст. 254 ЦК України, покупець мав сплатити постачальникові заборгованість у розмірі 358991,6грн. не пізніше 28.10.2013р. Доказів виконання грошового обов'язку у встановлені строки та розмірі до матеріалів справи не надано. Покупець є таким, що допустив прострочення, починаючи з 29.10.2013р.

Стороною 2 частково сплачено 220000грн., зокрема 29.10.2013р., - 100000грн., 06.11.2013р. - 10000грн., 19.11.2013р. - 20000грн., 26.11.2013р., 03.12.2013р., 05.12.2013р.. 13.12.2013р., 18.12.2013р. - по 10000грн., 23.12.2013р. - 25000грн., 23.01.2014р. - 15000грн. (виписки банку т. 1, а.с. 105-127).

Отже з покупця на користь постачальника слід стягнути 138991,6грн. боргу.

Суд відхилив клопотання покупця про витребування у постачальника рахунків на оплату для ТОВ Агрофірма «Маяк», на які йдеться посилання у виписках банку за особовим рахунком ТОВ «Виробничо-торгова фірма «Дайна» № 26009799992166, як на підставу для оплати (т. 1, а.с. 177-178), оскільки оплату здійснював саме покупець з посиланням на рахунки. Оплата з посиланням на рахунки вказує на їх наявність у сторони, яка здійснює оплату. Тому постачальник вправі такі рахунки самостійно надати до матеріалів справи. Суд не вважає за необхідне залучати такі рахунки до матеріалів справи, оскільки розрахунок на їх підставі договором не передбачений, що підтверджується і стороною2 у цьому клопотанні. Стороною2 не надано доказів, як б вказували про перерахуванням ним 220000грн. ні інші цілі.

За порушення грошового обов'язку постачальник нарахував до сплати покупцеві на підставі п. 6.2. договору штраф у розмірі 35899,16грн., 8277,21грн. пені, на підставі ч. 3 ст. 692, ч. 2. ст. 536 ЦК України, п. 6.5. договору - 16554,42грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Однак суд вважає, нарахування штрафу і пені на підставі п. 6.2. договору неправомірним. Згідно з ст. 230 ГК України неустойка, штраф, пеня є штрафними санкціями у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 6.2. договору встановлено, що покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від несплаченої суми за партію товару та пеню в розмірі 0,2% від несплаченої суми за партію товару за кожний день прострочення саме за невиконання або неналежне виконання вимог пункту 3.4. договору. Пункт 3.4. договору викладений таким реченням: «Порядок і строки оплати за поставлений по даному Договору Товар, визначається окремо по кожній партії товару та вказується у відповідній Додатковій угоді по Договору». Додаткова угода № 11 сторона укладена 21.10.2013., нею визначений кінцевий термін оплати. Тобто стороною2 не допущене невиконання або неналежне виконання п. 3.4. договору.

Відповідно до п. 6.5. договору у разі прострочення оплати за поставлений товар, постачальник може вимагати від покупця сплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26%річних від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення до повного погашення заборгованості. Відповідно до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Передбачені пунктом 6.5. договору проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 26%річних від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення підпадають під визначення неустойки, а саме пені. Так, частина 3 статті 549 ЦК України передбачає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Така позиція наведена у Постанові Верховного Суду України від 12.12.2011р. у справі 3 07/238-10. Отже, пунктом 6.5. договору сторони фактично передбачили пеню за порушення покупцем грошового обов'язку. Розмір пені, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не може перевищували подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Розмір пені, який підлягає стягненню з і сторони 2 становить 8277,21грн.

Отже з покупця на користь постачальника за первісним позовом слід стягнути 138991,6грн. боргу, 8277,21грн. пені, підстав для зменшенння якої згідно з ст. 233 ГК України не вбачається. Судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог. При цьому до розрахунку приймається судовий збір у розмірі 3994,45грн. (2% від ціни позову).

Клопотання сторони2 про витребування у сторони1 оригіналів довіреностей № 112 від 23.11.2012р. та № 1 від 03.01.2013р. на отримання товарно-матеріальних цінностей та відкладення у зв'язку з цим розгляду справи (т. 1, а.с. 174-176) судом відхилене, оскільки ці довіреності не виступають предметом дослідження у ході вирішення спору, предметом якого є стягнення заборгованості у зв'язку з порушенням грошового обов'язку за одержаний товар на підставі договору № 156 від 22.10.2012р., видаткової накладної від 21.10.2013р. № РН-002818 за довіреністю № 329 від 21.10.2013р.

Клопотання сторони 2 про призначення судової економічної експертизи для підтвердження документально заявленого у позовних вимогах розміру заборгованості за договором поставки та зупинення провадження у справі (т.1, а.с. 182-185) судом відхилене, оскільки це питання не потребує спеціальних знань.

Клопотання сторони 2, заявлене у судовому засіданні, про відкладення розгляду справи

для надання документів, що підтверджують відмову від спірного договору, судом відхилене, оскільки заявником не доведено, що вирішити спір без наявності цих документів неможливо. Будь-які докази з цього приводу сторона2 не надала.

Представником сторони2 Шлапаком Д.П. та директором сторони2 Шелестом О.С.

заявлялися клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні ТОВ «Агрофірма «Маяк» Шелеста Олега Сергійовича (т.1, а.с. 213-214, т. 2, а.с. 6). Клопотання відхилені з огляду на те, що останній є директором, тобто особою, яка вправі без довіреності представляти інтереси товариства. Згідно з ст.ст. 22, 28 ГПК України Шелест О.С. вправі приймати участь у справі, надавати пояснення.

У судовому засіданні 29.05.2014р. стороною2 заявлене письмове клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи за позовом ТОВ «Агрофірма «Маяк» до ТОВ «Виробничо-торгова Фірма «Дайна», яке мотивоване зверненням до господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до ТОВ «Виробничо-торгова Фірма «Дайна» про пропорційне зменшення ціни договору та відшкодування збитків, спричинених неналежним виконанням стороною1 своїх обов'язків за договором поставки, яке полягає у поставці товару не належної якості (т.2, а.с. 35-37). Клопотання відхилене, оскільки стороною2 не надано доказів розгляду справи іншим судом. Таке клопотання є безпідставним і тому, що питання якості товару, що поставлявся, може бути досліджене і в ході розгляду даної справи. Сторона вправі заперечувати проти позовних вимог та надавати відповідні докази.

Стороною2 подана заява про роз'яснення змісту ухвали від 29.05.2014р. про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі (т.2, а.с. 52). Суд відмічає, що ухвала з цього приводу не виносилася, згідно з ст. 84 ГПК України доводи, за якими суд відхилив клопотання і докази сторін, вказуються у мотивувальній частині рішення.

У судовому засіданні 29.05.2014р. стороною2 заявлене усне клопотання про зупинення провадження у справі, мотивоване порушенням господарським судом Чернігівської області 29.05.2014р. справи про пропорційне зменшення ціни позову та відшкодування збитків. При цьому стороною2 надана для огляду копія ухвали суду про порушення провадження у справі. Клопотання відхилене судом, оскільки питання якості товару, що поставлявся, може бути досліджене і в ході розгляду даної справи. Сторона вправі заперечувати проти позовних вимог та надавати відповідні докази.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. За первісним позовом.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Маяк» (Чернігівська обл., Носівський р-н, с. Лихачів, вул. Шевченка, 6, код 30885858) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгова фірма «Дайна» (м. Чернігів, вул. Одинцова, 17а, кімн. 409, код 14225518) 138991,6грн. боргу, 8277,21грн. пені, 2945,38грн. судового збору.

В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

2. За зустрічним позовом.

Прийняти відмову позивача від зустрічного прозову. Провадження у справі за зустрічним позовом припинити.

Повне рішення виготовлене 02.06.2014р.

Суддя С.І. Михайлюк