Ухвала суду № 39001023, 29.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е НЕ М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 487/9509/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1;

представник відповідача - Олейник Я.Ю.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України у Миколаївській області про скасування наказів, поновлення на військовій службі, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1), звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника управління Служби безпеки України у Миколаївській області( надалі - СБУ у Миколаївській області) № 288-ос від 20 вересня 2013 року в частині його звільнення з військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника управління СБУ у Миколаївській області № 280-ос від 13 вересня 2013 року в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність;

- поновити на військовій службі.

В обґрунтування позивач зазначив, що відповідачем неправомірно застосовано до нього «звільнення через службову невідповідність» як захід дисциплінарного стягнення, оскільки, при обранні заходу дисциплінарного стягнення керівником СБУ не враховано бездоганну тривалу службу в органах СБУ, а також не досліджено причини, які призвели до скоєння ним ДТП.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляції позивач зазначив, що суд першої інстанції на надав належної правової оцінки факту того, що його не визнано у встановленому чинним законодавством порядку винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, за яку відповідачем притягнуто його до дисциплінарної відповідальності зі звільненням з військової служби.

На підставі викладеного апелянт просив прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляції, просив рішення суду скасувати та прийняти нове, про задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу в органах Служби безпеки України за контрактом у період з 23 лютого 1994 року по 21 вересня 2013 року на посаді прапорщика в управлінні СБУ у Миколаївській області СБУ у Миколаївській області СБУ у Миколаївській області СБУ у Миколаївській області.

11 листопада 2011 року зі старшим прапорщиком ОСОБА_1 був укладений Контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України строком на 3 роки з 01 січня 2012 року до 01 січня 2015 року.

ОСОБА_1 перебував на військовій службі на посаді водія 1 класу гаража відділу господарського забезпечення управління СБ України в Миколаївській області.

Відповідно до вимог Контракту старший прапорщик ОСОБА_1, як водій - учасник дорожнього руху, повинен знати й неухильно виконувати вимоги ПДР (п. 1.3).

05 липня 2013 року, під час виконання службових обов'язків, з вини ОСОБА_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода.

На підставі рапорту від 05 липня 2013 року, помічника начальника управління (по роботі з особовим складом) було призначено службове розслідування за фактом ДТП від 05 липня 2013 року.

У висновках службового розслідування комісією зазначено, що під час ДТП 05 липня 2013 року в діях старшого прапорщика ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного правопорушення, які полягали у неналежному виконанні службових обов'язків, а також порушення військової дисципліни, невиконання вказівок Голови СБ України під час керування службовим автотранспортом через недотримання правил дорожнього руху.

Внаслідок ДТП, її учасники отримали різні тілесні ушкодження, при цьому 7 осіб знаходилися на лікуванні в медичних закладах.

Матеріальна шкода автомашинам учасницям ДПТ становить: 50 266,47 грн., автомобілю «HYUNDAI Н1», номерний знак НОМЕР_1, та автомобілю «ВАЗ 210934» держ. номер 15-0666 - 37 603,20 грн.

Після закінчення службового розслідування, старший прапорщик ОСОБА_1 був ознайомлений з висновками.

За результатами службового розслідування відповідачем 13 вересня 2013 року прийнято наказ № 280 - ос, по притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби за службову невідповідність.

20 вересня 2013 року наказом № 288-ос позивача було виключено зі списків особового складу.

Із наказом № 280-ос від 13 вересня 2013 року ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис особисто - 16 вересня 2013 року.

Із наказом № 288-ос від 20 вересня 2013 року позивача ознайомлено під підпис 23 вересня 2013 року.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив із того, що саме керівник установи, який відповідно Статуту має повноваження щодо притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, має виключне імперативне право на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв'язку з наступним.

Так, під час розгляду справи в судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнав, що 05 липня 2013 року він порушив правила дорожнього руху, але вважав, що причиною цього порушення є його втомленість через надто інтенсивний розклад роботи, та вина керівництва СБУ у Миколаївській області щодо недотримання регламенту відпочинку водіїв після чергувань.

Відповідно до пункту 8.3 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Службі безпеки України, яка затверджена наказом Служби безпеки України від 16 липня 2008 року №547 (надалі - Інструкція № 547), якщо вину військовослужбовця повністю доведено, службова особа, яка призначила службове розслідування, приймає рішення про його притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення, а також особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, на висновку за його результатами.

Згідно з пунктом 8.4 Інструкції № 547 накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, здійснюється у порядку і в спосіб, що визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Частинами третьою та четвертою статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків; діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.

При цьому, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України не визначено, яке конкретно дисциплінарне стягнення у яких випадках повинен застосовувати командир (начальник) до підлеглого, який скоїв правопорушення.

Доводи апелянта про те, що він 05 липня 2013 року керував автомобілем у стані стомлення, що є порушенням п.п. «б» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, не приймаються колегією суддів до уваги і спростовуються наступним.

Так, 05 липня 2013 року на підставі статті 249 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, позивач, перед виїздом у рейс пройшов медичний огляд та за його результатами , був визнаний годним до виїзду, про що були зроблені відповідні відмітки у подорожньому листі та журналі медичних оглядів.

Також, колегія судді звертає увагу апелянта на те, що згідно зі ст. 60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання й виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Ст. 41 Кримінального кодексу України регулює питання кримінальної відповідальності, пов'язаної з виконанням особою злочинного наказу або розпорядження. Положення цієї статті стосуються без винятку всіх осіб, що можуть бути суб'єктами виконання наказу (розпорядження): військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, всіх категорій цивільних осіб, оскільки згідно зі ст. 24 Конституції України всі громадяни мають рівні конституційні права й свободи та є рівними перед законом.

Отже, позивач, вважаючи, що йму було надано злочинний наказ на керування транспортним засобом, який порушує його законні права та інтереси, мав право його не виконувати, а звернутися до вищестоящих органів зі скаргою на такі дії.

Посилання апелянта на те, що дисциплінарне стягнення застосоване до нього керівником СБУ у Миколаївській області надто суворе та непропорційно скоєному, також, не приймається до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки чинним законодавством надано виключне імперативне право на обрання виду дисциплінарного стягнення саме керівнику установи.

Окрім того, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши матеріали справи вважає, що дисциплінарне стягнення, яке застосовано до позивача відповідає тяжкості скоєного правопорушення.

Даючи правову оцінку доводам апелянта про те, що він не був притягнути до відповідальності за те, що скоїв дорожньо - транспорту пригоду, колегія суддів вважає наступне.

Так, дійсно позивача не притягнуто до відповідальності за скоєння ДТП.

Однак, це пов'язано з тим, що в процесі досудового слідства по кримінальній справі, яка була порушена за фактом даної дорожньо - транспортної пригоди було встановлено, що потерпіли отримали легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я, а це свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину. На підставі зазначеного кримінальне провадження було закрито (т.1 а.с. 230-231).

У зв'язку із закінченням строку притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не отримав покарання за скоєне правопорушення.

Таким чином, правовий аналіз доводів апеляційної скарги, дає підстави вважати, що вони не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Служби безпеки України у Миколаївській області про скасування наказів, поновлення на військовій службі - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст ухвали складено 30.05.2014 року.