Постанова № 38999731, 02.06.2014, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/3776/13-а

Провадження № 2а/200/192/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року Бабушкінський районний суду м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Данильченко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія ХХІ століття», про визнання частково недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2013 року позивачі звернулись до суду із вищевказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що 09.06.2009 року відповідачем було винесене рішення №1447 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 24.11.2008 року №3615 та оформлення прав власності фізичним та юридичним особам на об»єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1». П.1 абз.2 вказаного рішення вирішено оформити право власності за третьою особою у даній справі ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія ХХІ століття» на нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 127, 9 кв.м., ганок літ. а2 з видачею свідоцтва про право власності, а Комунальному підприємству «ДМБТІ» оформити та зареєструвати свідоцтва про право власності згідно з п.2 цього рішення. Позивачі зазначають, що дане рішення повинно бути скасоване в цій частині, оскільки порушує їх права, зважаючи на наступне.

05.07.2005 року між позивачами та вказаною третьою особою був укладений договір «Про участь у реконструкції будинку» №05/07/01, об»єктом реконструкції є вищезазначене нежитлове приміщення, на яке згідно п.1 абз.2 рішення № 1447 відповідач і вирішив оформити право власності. Третя особа так і не передала у власність позивачам нерухоме майно, подавши 31.08.2007 року позовну заяву до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська про визнання договору недійсним, де ними був поданий зустрічний позов про спонукання виконання договору.

Рішенням від 09.12.2010 року апеляційний суд Дніпропетровської області по справі № 22ц-4764/10 постановив, що третя особа повинна надати позивачам необхідні документи для оформлення приміщень у власність. Третя особа так і не виконала рішення суду, паралельно без отримання згоди та повідомлення позивачів звернулась до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради з питанням оформлення права власності на спірний об»єкт нерухомості, який прийняв оскаржуване у даній справі рішення №1447 про оформлення право власності на спірне майно з видачею свідоцтва про право власності.

Позивачі просять визнати недійсним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 24.11.2008р. №3615 та оформлення прав власності фізичним та юридичним особам на об»єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1» № 1447 від 09.06.2009 року, з моменту його прийняття, в частині п.1 абз.2 щодо оформлення права власності за ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія ХХІ століття» на нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 127, 9 кв.м., ганок літ. а2, з видачею свідоцтва про право власності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2, представники ОСОБА_1, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали. В дане судове засідання не з»явилися, надали заяви, в якій підтримали позовні вимоги та просили розглянути справу у їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість, просив застосувати до даних вимог строк позовної давності, оскільки під час розгляду справи № 22ц-4764/10 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за участю позивачів існувало оскаржуване рішення. В дане судове засідання не з»явився, про день, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, про день, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, тому суд розглядає справу у їх відсутності.

Вислухавши осіб, які з'явилися, дослідивши докази у справі, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 05.07.2005 року між позивачами та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія ХХІ століття» був укладений договір «Про участь у реконструкції будинку» №05/07/01, об»єктом реконструкції є нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 127, 9 кв.м., ганок літ. а2

Згідно пункту 1.1. Договору № 05/07/01 від 05.07.2005р.: Сторона 1 (третя особа) своїми силами і засобами за рахунок коштів Сторони 2 (позивачів), здійснює реконструкцію об'єкту і передає позивачам обумовлене не житлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об'єкт реконструкції) згідно проекту реконструкції, а Сторона 2 забезпечують відповідне фінансування Об'єкту реконструкції та приймає його у свою власність відповідно до умов цього Договору.

Метою участю позивачів у фінансуванні реконструкції об»єкту згідно п.1.2. договору є отримання у власність нежитлового приміщення - частки об»єкту реконструкції. П.1.3. договору передбачено, що товариство повинно передати позивачам проект на вищевказане приміщення «Додаток №1», зведені комунікації, а відповідачі після підписання договору зобов»язані не пізніше двох банківських днів, враховуючи день підписання договору, внести на розрахунковий рахунок товариства платежі в розмірі 151650 грн., а залишок вартості приміщення в розмірі 60670 грн. повинні внести протягом тридцяти календарних днів після підписання акту прийому-передачі об»єкту будівництва.

На виконання умов договору щодо реконструкції об»єкту позивачі перерахували товариству грошові кошти по 75825,00 грн. кожний, а товариство станом на 19.12.2005 року виконало роботи на суму 14200,00 грн.

Відповідно до рішень виконкому Дніпропетровської міської ради №2360 від 15.06.2006 року та №2884 від 28.07.2006 року ТОВ, яке є власником частині будівлі АДРЕСА_1 виконало реконструкцію будівлі під житло з приміщеннями комерційного призначення. Зазначений будинок прийнятий в експлуатацію, що підтверджується Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об»єкту від 28.12.2007 року.

Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 10.07.2008 року було затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1, зокрема прийнято у експлуатацію і спірне нежитлове приміщення, якому присвоєно №НОМЕР_1, загальною площею 127,9 кв.м.

Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 24.11.2008 року №3615 за ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія ХХІ століття» оформлено право приватної власності з видачею свідоцтва на об»єкти нерухомого майна - квартири на нежитлові приміщення в буд.АДРЕСА_1, в тому числі і на нежитлове приміщення №НОМЕР_1, загальною площею 127,9 кв.м.

Встановлено, що всупереч умовам вказаного договору про участь у реконструкції будинку ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія ХХІ століття» не було передано у власність позивачам вказане нерухоме майно. Разом з цим, ТОВ звернулося 31.08.2007 року з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська про визнання договору недійсним, де ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був поданий зустрічний позов про спонукання до виконання договору, визнання права власності на нерухоме майно та стягнення неустойки.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17.10.2008 року позов ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія ХХІ століття» був задоволений, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.12.2010 року, ухваленим у справі № 22ц-4764/10, вказане рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 17.10.2008 року скасоване, відмовлено ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія ХХІ століття» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, цим же рішенням відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Зазначеним рішенням встановлено, що умовами укладеного між сторонами договору № 05/07/01 від 05.07.2005 передбачено механізм набуття особами, що приймали участь у фінансуванні будівництва права власності на спірне приміщення, а саме те, що ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія ХХІ століття» повинно надати позивачам необхідні документи для оформлення приміщення у власність, і відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України встановлені цим рішенням обставини не підлягають встановленню при розгляді цієї справи.

Разом з цим, встановлено, що ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія ХХІ століття» умови зазначених договору та рішення суду виконані не були, товариством без отримання згоди та повідомлення позивачів звернулось до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради з листом про оформлення права власності на спірний об»єкт нерухомості, в наслідок чого було винесене рішення №1447 від 09.06.2009 року про оформлення за ним права власності на спірне майно з видачею свідоцтва про право власності.

09.06.2009 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради було винесене рішення №1447 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 24.11.2008 року №3615 та оформлення прав власності фізичним та юридичним особам на об»єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1».

П.1 абз.2 вказаного рішення вирішено оформити право власності за третьою особою у даній справі ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія ХХІ століття» на нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 127, 9 кв.м., ганок літ. а2 з видачею свідоцтва про право власності, а Комунальному підприємству «ДМБТІ» доручено оформити та зареєструвати свідоцтво про право власності згідно з п.2 цього рішення.

Суд вважає, що зазначеним рішенням в частині, що стосується спірного нерухомого майна, порушені права позивачів, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з дотриманням принципу рівності перед законом.

Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 6 березня 2008 року N 2 зауважив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються ними у своїй діяльності, а також актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах їхньої компетенції.

Відповідно ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності рішення суб'єкту владних повноважень покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, у редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності.

Під час прийняття рішення № 1447 від 09.06.09р. відповідач повинен був дотримуватись вимог зазначеного Тимчасового положення, а зокрема його п. 6.1., відповідно до якого оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як зазначено вище, рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.12.2010р. у справі № 22ц-4764/10 встановлено, що ТОВ «ІБК» повинно було надати позивачам необхідні документи для оформлення приміщення у власність. Тобто, на підставі договору, укладеного між позивачами та третьою особою, позивачі набули право власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 127, 9 кв.м., ганок літ. а2, розташоване за адресою АДРЕСА_1.

З наданих представником відповідача документів вбачається, що ТОВ «ІБК» зверталося до відповідача з питань підготовки проекту рішення про оформлення права власності з видачею свідоцтв, перелік договорів, які додано до заяви, та рішення Дніпропетровської міської ради виконавчого комітету «Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1» від 10.07.09 № 2100. Разом з цим, встановлено, що при прийнятті відповідачем рішення в оспорюваній позивачами частині, їх інтереси та права враховані не були.

Встановлено, що позивачі у 2008 році неодноразово звертались до органів державної влади стосовно невиконання третьою особою умов договорів, а також направляли звернення міському голові з цього приводу.

Проте, відповідач не надав доказів, що ним вжито усі заходи стосовно всебічного та повного розгляду заяви третьої особи та перевірено усі обставини справи. Відповідач не перевірив, чи існували договори стосовно усіх квартир аналогічні договорам, що були надані третьої особою.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивачів підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про пропуск позивачами строку звернення до суду з позовом, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлено, що про оскаржуване рішення позивачам стало відомо у грудні 2012 року, коли позивачі звернулись до третьої особи із вимогою надати їм документи відповідно до умов укладеного договору. Твердження представника відповідача, що позивачам було відомо про існування оскаржуваного рішення у межах справи № 22ц-4764/10, яка розглядалась Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, є необґрунтованим та недоведеним, оскільки відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її заперечення. Відповідних доказів з боку відповідача не надходило.

Згідно до ч.1 ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з місцевого бюджету м. Дніпропетровська на користь позивачів здійснені ними та документально підтверджені судові витрати - сплачений судовий збір в сумі 34 гривні 41 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 71, 99, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення № 1447 Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 24.11.2008р. № 3615 та оформлення прав власності фізичним та юридичним особам об'єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1» від 09.06.2009р. з моменту його прийняття в частині п. 1 абз. 2 Оформлення права власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія ХХІ століття» (ЄДРПОУ 33421758) на нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 127, 9 кв.м., ганок літ. а2, з видачею свідоцтва про право власності - визнати неправомірним та скасувати.

Стягнути з місцевого бюджету м. Дніпропетровська на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснені ними та документально підтверджені судові витрати - сплачений судовий збір в сумі 34 грн. 41 коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Т.О.Кудрявцева