Рішення № 38999359, 27.05.2014, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

27 травня 2014 рокуСправа № 322/243/14-ц

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачів адвоката ОСОБА_3,

представника відповідача Ханіної Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2,

до: Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон»

третя особа: Новомиколаївська районна рада Запорізької області;

про: витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення матеріальної та моральної шкоди.

15 квітня 2014 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивачі просили суд:

- зобов'язати СФГ «Скорпіон» в особі Водяницького Руслана Івановича повернути земельну ділянку розміром 9,45 га власнику - ОСОБА_6 та стягнути з СФГ «Скорпіон» в особі Водяницького Руслана Івановича на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 44 057,00 грн. та 6000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- зобов'язати СФГ «Скорпіон» в особі Водяницького Руслана Івановича повернути земельну ділянку розміром 1,89 га власнику - ОСОБА_5 та стягнути з СФГ «Скорпіон» в особі Водяницького Руслана Івановича на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 8 810,00 грн. та 6000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- зобов'язати СФГ «Скорпіон» в особі Водяницького Руслана Івановича повернути земельну ділянку розміром 1,89 га власнику - ОСОБА_2 та стягнути з СФГ «Скорпіон» в особі Водяницького Руслана Івановича на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 8 810,00 грн. та 6000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- зобов'язати СФГ «Скорпіон» в особі Водяницького Руслана Івановича повернути земельну ділянку розміром 1,89 га власнику - ОСОБА_1 та стягнути з СФГ «Скорпіон» в особі Водяницького Руслана Івановича на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 8 810,00 грн. та 6000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачами зазначено наступне.

10 вересня 2008 року було укладено договори оренди землі, а саме: між ОСОБА_1 та С(Ф)Г «Скорпіон», зареєстрований у ЗПФ Центр ДТ 10.01.2009, за яким об'єктом оренди є земельна ділянка, площею 1,89 га; між ОСОБА_5 та С(Ф)Г «Скорпіон», зареєстрований у ЗПФ Центр ДТ 05.11.2008, за яким об'єктом оренди є земельна ділянка, площею 1,89 га; між ОСОБА_6 та С(Ф)Г «Скорпіон», зареєстрований у ЗПФ Центр ДТ 05.11.2008, за яким об'єктом оренди є земельна ділянка, площею 9,45 га.

Зазначені договори оренди було укладено строком на п'ять років. Строк дії договорів сплинув 10.09.2013.

03.04.2013 ОСОБА_6 направила заяву на ім'я відповідача, в якій просила після збору врожаю 2013 року не планувати роботи на її землях, оскільки вона має намір використовувати землю самостійно.

Орендар знав, що дія вищезазначених договорів закінчилася, однак незважаючи на це самовільно засіяв земельні ділянки позивачів, загальною площею 15,1200 га.

19 березня 2014 року комісією було проведено обстеження земельної ділянки та складено акт, яким встановлено, що орендар використовує земельні ділянки, засіявши їх озимою пшеницею.

Письмово орендар не повідомляв орендодавців про намір продовження дії договорів.

Крім цього, позивачі зазначають, що відповідач самовільно засіяв ділянку землі, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі державного акту про право власності на землю ІІІ-ЗП № 060834, оскільки договір оренди на цю ділянку не укладався.

Розмір завданої позивачам матеріальної шкоди обчислено ними, виходячи з середньої врожайності пшениці озимої по Новомиколаївському району Запорізької області на 01.12.2013 та середньої ціни пшениці озимої по Новомиколаївському району Запорізької області.

Моральна шкода, якої зазнали позивачі, на їх думку, полягає в тому, що вони постійно зазнають душевних страждань і хвилювань через неправомірну поведінку відповідача, а також у зв'язку з тим, що для повернення збитків позивачам доводиться витрачати особистий час та додаткові кошти для ведення судових тяжб.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 15, 16, 23, 386, 387, 1166 ЦК України, ст.ст. 28, 31, 34 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 90, 95, 212 ЗК України, позивачі просили задовольнити їх вимоги та підтримали їх у судовому засіданні.

13.05.2014 судом були отримані заперечення відповідача проти позову, обґрунтовані наступним.

Згідно із Законом України «Про оренду землі» договір набирає чинності з дати державної реєстрації. Договори оренди між позивачами та відповідачем зареєстровані 04 листопада 2008 року, відтак земельні ділянки засіяно законно протягом дії договору оренди землі, а саме в серпні 2013 року.

Відповідач вважає, що земельні ділянки, які належать позивачам на праві власності, не є самовільно занятими, оскільки на момент їх засівання ще діяв договір оренди, отже орендар має право завершити цикл виробництва. Статтею 95 ЗК України передбачено право власності землекористувача на посіви.

Також відповідач зазначає, що твердження позивача ОСОБА_2 про відсутність укладеного з нею договору оренди землі та самовільне зайняття її земельної ділянки не відповідає дійсності, оскільки з нею також було укладено договір, зареєстрований 10.01.2009.

С(Ф)Г «Скорпіон» засівало усі чотири земельні ділянки єдиним масивом на підставі укладених договорів оренди, які були чинними.

Крім цього, відповідач зазначив про необґрунтованість розрахунків шкоди, завданої позивачам.

На підставі наведеного представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 27.05.2014 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення позивачів, представників сторін та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності,

встановив:

10 вересня 2008 року між ОСОБА_6 та С(Ф)Г «Скорпіон» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Барвінівської сільської ради, та належить Орендодавцю на праві власності на підставі державного акта про право власності на землю серії ІІІ-ЗП № 060806. Об'єктом оренди за цим договором є земельна ділянка, площею 9,45 га, з кадастровим номером 2323680400:01:015:0002. Договір зареєстровано в ЗРФ Центр ДЗК 05.11.2008.

10 вересня 2008 року між ОСОБА_5 та С(Ф)Г «Скорпіон» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Барвінівської сільської ради, та належить Орендодавцю на праві власності на підставі державного акта про право власності на землю серії ІІІ-ЗП № 060833. Об'єктом оренди за цим договором є земельна ділянка, площею 1,89 га, з кадастровим номером 2323680400:01:015:0092. Договір зареєстровано в ЗРФ Центр ДЗК 05.11.2008.

10 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та С(Ф)Г «Скорпіон» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Барвінівської сільської ради, та належить Орендодавцю на праві власності на підставі державного акта про право власності на землю серії ІІІ-ЗП № 060805. Об'єктом оренди за цим договором є земельна ділянка, площею 1,89 га, з кадастровим номером 2323680400:01:015:0003. Договір зареєстровано в ЗРФ Центр ДЗК 10.01.2009.

10 вересня 2008 року між ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_6 та С(Ф)Г «Скорпіон» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Барвінівської сільської ради, та належить Орендодавцю на праві власності на підставі державного акта про право власності на землю серії ІІІ-ЗП № 060834. Об'єктом оренди за цим договором є земельна ділянка, площею 1,89 га, з кадастровим номером 2323680400:01:015:0005. Договір зареєстровано в ЗРФ Центр ДЗК 10.01.2009.

Факти укладання вищезазначених договорів сторонами визнається. Умови зазначених договорів оренди землі є однаковими.

Так, відповідно до п. 3.1 цих договорів, договори укладено на 5 років.

Згідно з п. 3.2 договорів після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 9.5 договорів права і обов'язки сторін також визначаються Земельним кодексом України і Законом України «Про оренду землі».

Підпунктом 12.2.1 договорів встановлено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 7.1 договорів після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 14.3 договорів визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачам земельні ділянки, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Та обставина, що строк дії вищезазначених договорів оренди землі закінчився сторонами не заперечується, проте між сторонами існує спір про момент закінчення строку дії цих договорів, а саме на думку позивачів строк договорів закінчився 10.09.2013, а на думку відповідача строк дії договорів обчислюється з дати їх державної реєстрації, а відтак він закінчився 05.11.2013 та 10.01.2014 відповідно.

Суд зазначає про помилковість позиції відповідача з приводу обчислення строків дії договорів, виходячи з такого.

За правилом ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на положення ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, при розгляді даної справи суд керується правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постанові від 19 лютого 2014 року по справі № 6-162ц13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 37520393).

Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Таким чином сторони у даній справі дійшли згоди щодо істотних умов договорів оренди землі 10.09.2008, скріпивши договори своїми підписами, що і є моментом укладення договорів. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Відповідно до ст. 631 ЦК України з моментом укладення договору пов'язується початок дії договору. Відтак, правильною є позиція позивачів у даній справі щодо закінчення строку дії вищезазначених договорів оренди землі 10.09.2013.

Представниками сторін у судовому засіданні визнано, що в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України «Про оренду землі», строк дії договорів оренди землі не продовжувався. Відповідач не повідомляв позивачів письмово у строк, передбачений пунктом 3.2 договорів оренди землі, про намір продовження строку дії договорів.

Таким чином, у зв'язку із закінченням строку дії вищезазначених договорів оренди землі 10.09.2013 відповідач був зобов'язаний повернути земельні ділянки позивачам на підставі п. 7.1 цих договорів та ст. 34 Закону України «Про оренду землі».

Посилання відповідача на ст. 95 ЗК України суд визнає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідач всупереч умов укладених договорів свідомо здійснив посіви озимої пшениці в серпні 2013 року, розуміючи неможливість відокремлення ним і використання ранніх сходів пшениці та неможливості збору врожаю пшениці влітку 2014 року після припинення договорів.

Здійснивши посів озимої пшениці без врахування періоду ротації сівозміни і умов договорів, відповідач допустив порушення прав позивачів - власників земельних ділянок.

Із закінченням строку договорів оренди, відповідач втратив статус землекористувача спірних земельних ділянок, а відтак - і право власності на посіви й насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача повернути земельні ділянки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення приписів ст. 60 ЦПК України, позивачі в обґрунтування розміру завданої їм матеріальної шкоди навели розрахунок, для якого використали дані про врожайність та вартість озимої пшениці у 2013 році. Натомість у справі, що розглядається, такий розрахунок мав бути здійснений, виходячи з врожайності озимої пшениці у 2014 році та вартості цієї пшениці.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки позивачів станом на 19.03.2014 засіяні озимою пшеницею, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 19.03.2014 та визнається сторонами.

Отже, позивачі як власники земельних ділянок мають право і на посіви озимої пшениці на цих ділянках.

За змістом ст.ст. 90, 95, 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Таким чином, на момент розгляду справи судом не встановлено факту завдання відповідачем матеріальної шкоди позивачам, а відтак позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, через відсутність у справі будь-яких доказів її заподіяння позивачам.

Відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Кожним з позивачів по справі сплачено судовий збір в розмірі 243,60 грн. за позовні вимоги немайнового характеру, крім цього, позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, сплачено по 243,60 грн. за позовні вимоги майнового характеру, а позивачем ОСОБА_6 сплачено 1 704,77 грн. судового збору за позовними вимогами майнового характеру.

Отже, виходячи з того, що судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, які є вимогами майнового характеру, та моральної шкоди, які є вимогами немайнового характеру, суми судового збору, що належить стягнути з відповідача на користь позивачів становлять:

- на користь ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2: 487,20 грн. - 243,60 грн. (доля, що припадає на вимоги про відшкодування моральної шкоди) - 88,10 грн. (доля, що припадає на вимоги про відшкодування матеріальної шкоди) = 155,50 грн.;

- на користь ОСОБА_6: 1 948,37 грн. - 243,60 грн. (доля, що припадає на вимоги про відшкодування моральної шкоди) - 440,57 (доля, що припадає на вимоги про відшкодування матеріальної шкоди) = 1 264,20 грн.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем - відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон» задовольнити частково.

Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство «Скорпіон» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, розміром 1,89 га, кадастровий номер 2323680400:01:015:0003.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон» на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) понесені нею судові витрати, в розмірі 155,50 грн. (сто п'ятдесят п'ять гривень 50 коп.).

2. Позов ОСОБА_5 до Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон» задовольнити частково.

Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство «Скорпіон» повернути ОСОБА_5 земельну ділянку, розміром 1,89 га, кадастровий номер 2323680400:01:015:0092.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон» на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) понесені нею судові витрати в розмірі 155,50 грн. (сто п'ятдесят п'ять гривень 50 коп.).

3. Позов ОСОБА_6 до Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон» задовольнити частково.

Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство «Скорпіон» повернути ОСОБА_6 земельну ділянку, розміром 9,45 га, кадастровий номер 2323680400:01:015:0002.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон» на користь ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) понесені нею судові витрати в розмірі 1 264,20 грн. (одна тисяча двісті шістдесят чотири гривні 20 коп.).

4. Позов ОСОБА_2 до Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон» задовольнити частково.

Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство «Скорпіон» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку, розміром 1,89 га, кадастровий номер 2323680400:01:015:0005.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Скорпіон» на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати в розмірі 155,50 грн. (сто п'ятдесят п'ять гривень 50 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Гасанбеков