Ухвала суду № 38999122, 27.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/655/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тульчинм'ясо" до Тульчинського відділення Немирівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тульчинм`ясо" (далі - Позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Тульчинського відділення Немирівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

До початку судового засідання через канцелярію Вінницького апеляційного адміністративного суду за вхідним №12289/14 представник Позивача подав заяву з проханням розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження згідно зі ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи колегією суддів встановлено, що в період з 11.12.2013р. по 24.01.2014р., з урахуванням продовження терміну проведення перевірки, податковим органом з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 26.11.2013р. Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Тульчинм`ясо".

За результатами проведеної перевірки складено акт № 3/22/33125301 від 30.01.2014 року, згідно висновків якого встановлено завищення Позивачем податкових зобов'язань за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. в сумі 1 228 322 грн., що виникли внаслідок здійснення господарських взаємовідносин Позивача з ТОВ "Інтер Фуд", ТОВ "ІСФП -КАПІТАЛ" та ПАТ "Банк Восток".

17.02.2014р. податковим органом сформовано податкове повідомлення рішення №0000212200, яким визначено грошове зобов'язання в загальній сумі 1 849 724 грн., з них за основним платежем 1 233 149 грн. та 616 575 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до умов договору про надання поворотної фінансової допомоги № 015-Мл-ТМЯ/ВД від 11.05.2010р., ТОВ "Інтер Фуд" (позикодавець) надає Позивачу (позичальник) поворотну фінансову допомогу у розмірі 5 000 000 грн. Строк надання фінансової допомоги закінчується 31.12.2013р., після закінчення якого позичальник зобов'язується протягом трьох банківських днів повернути позикодавцеві фінансову допомогу.

27.06.2012р. між ТОВ "ІСФП-КАПІТАЛ" та ТОВ "Тульчинм`ясо" укладено договір купівлі - продажу цінних паперів № ДД-029/12, за яким продавець продає, а покупець купує наступні цінні папери: інвестиційні сертифікати іменні, UA 101859 FA 01, форма випуску цінних паперів бездокументарна, емітент ТОВ КУА "ІСФП МЕНЕДЖМЕНТ", найменування фонду - закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд "ІСФП грошовий ринок", номінальна вартість одного цінного паперу 1 грн., кількість цінних паперів 1 071 545 штук, вартість одного цінного паперу 1,22999967336, вартість пакету цінних паперів 1 318 000 грн. Зобов'язання за вказаним договором припиняються з моменту передачі векселів продавцю. Передача векселів оформлюється за допомогою підписання акту прийому - передачі векселів, який є невід'ємною частиною цього договору. Продавець зобов'язується не пізніше 27.06.2012р. надати до ТОВ "ІСФП КАПІТАЛ" розпорядження про списання ЦП з рахунку у цінних паперів продавця № 001325 у зберігача ТОВ "ІСФП КАПІТАЛ" та рахунок у цінних паперах покупця № 003097 у зберігача ТОВ "ІСФП КАПІТАЛ".

Відповідно до наданих актів прийому - передачі векселів від 27.06.2012р., в рахунок оплати за інвестиційні сертифікати продавець передав у власність покупця векселі.

З матеріалів справи також встановлено, що 27.06.2013р. між зазначеними контрагентами укладено договір доручення № БД-293/12, за яким повірений ТОВ "ІСФП КАПІТАЛ" зобов'язується за винагороду від імені, за дорученням та за рахунок довірителя надати посередницькі послуги з продажу на вторинному ринку цінних паперів емітента, а довіритель зобов'язується уплатити повіреному відповідну винагороду. Предметом договору є інвестиційні сертифікати іменні, UA 101859 FA 01, форма випуску цінних паперів бездокументарна, емітент ТОВ КУА "ІСФП МЕНЕДЖМЕНТ", найменування фонду - закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд "ІСФП грошовий ринок", номінальна вартість одного цінного паперу 1 грн., кількість цінних паперів 1 071 545 штук.

У відповідності до звіту від 30.03.2012р. підтверджується факт виконання умов даного договору

Крім того, 27.06.2012р. між Позивачем як продавцем та ТОВ "Інтер Фуд", як покупцем укладено договір купівлі продажу цінних паперів №БВ-293/12 від 27.06.2012р., згідно з яким продавець продає, а покупець купує наступні цінні папери: інвестиційні сертифікати іменні, UA 101859 FA 01, форма випуску цінних паперів бездокументарна, емітент ТОВ КУА "ІСФП МЕНЕДЖМЕНТ", найменування фонду - закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд "ІСФП грошовий ринок", номінальна вартість одного цінного паперу 1 грн., кількість цінних паперів 1 071 545 штук, вартість одного цінного паперу 1,22999967336, вартість пакету цінних паперів 1 318 000 грн. У відповідності до ст. 2 даного договору загальна вартість цінних паперів складає 1 318 000 грн., покупець зобов'язаний не пізніше 27.06.2012р. перерахувати загальну вартість цінних паперів на рахунок продавця, в свою чергу продавець зобов'язаний не пізніше 27.03.2012р. надати розпорядження про списання цінних паперів з рахунку продавця № 003097 у зберігача ТОВ "ІСФП-КАПІТАЛ" на рахунок цінних паперів покупця № 003073 у зберігача ТОВ "ІСФП-КАПІТАЛ".

Згідно акту про зарахування зустрічних вимог від 27.03.2012р.господарські зобов'язання сторін припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк яких настав, оскільки за Позивачем, згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги №015-Мл-ТМЯ/ВД від 11.05.2010р., перед ТОВ "Інтер Фуд" рахується борг в сумі 1 318 000.

Згідно договору купівлі продажу цінних паперів №ДД-007/12 від 29.03.2012р., продавець ТОВ "ІСФП-КАПІТАЛ" продає, а Позивач як покупець купує наступні цінні папери: інвестиційні сертифікати іменні, міжнародний код цінних паперів UA 101859 FA01, форма випуску бездокументарна, емітент ТОВ КУА "ІСФП МЕНЕДЖМЕНТ", найменування фонду - закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд "ІСФП грошовий ринок", номінальна вартість одного цінного паперу 1 грн., кількість цінних паперів 741 935 штук, вартість одного цінного паперу 1,24000080869, вартість пакету цінних паперів 920 000 грн. Зобов'язання покупця перед продавцем за договором припиняються з моменту передачі векселів продавцю. Передача векселів оформлюється за допомогою підписання акту прийому - передачі векселів, який є невід'ємною частиною цього договору. Продавець зобов'язаний не пізніше 30.03.2012р. надати до ТОВ "ІСФП -КАПІТАЛ" розпорядження про списання цінних паперів з рахунку цінних паперах продавця № 001325 у зберігача ТОВ "ІСФП-КАПІТАЛ" на рахунок цінних паперів покупця № 003097 у зберігача ТОВ "ІСФП-КАПІТАЛ".

На виконання умов вказаного договору, в матеріалах справи наявний акт прийому - передачі векселів від 29.03.2012р., за яким в рахунок оплати за інвестиційні сертифікати продавець передав у власність покупця векселі (а.с.126 том 1).

Крім того, 30.03.2013р. між зазначеними контрагентами укладено договір доручення № БД-081/12 за яким повірений ТОВ "ІСФП КАПІТАЛ" зобов'язується за винагороду від імені, за дорученням та за рахунок довірителя надати посередницькі послуги з продажу на вторинному ринку цінних паперів емітента, а довіритель зобов'язується уплатити повіреному відповідні винагороду. Предметом договору є інвестиційні сертифікати іменні, UA 101859 FA 01, форма випуску цінних паперів бездокументарна, емітент ТОВ КУА "ІСФП МЕНЕДЖМЕНТ", найменування фонду - закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд "ІСФП грошовий ринок", номінальна вартість одного цінного паперу 1 грн., кількість цінних паперів 741 935 штук. Факт виконання умов даного договору підтверджується звітом від 27.06.2012р.

У відповідності до договору купівлі - продажу цінних паперів № БВ -081/12 від 30.03.2012р. ТОВ "Тульчинм`ясо" як продавець продає покупцю ТОВ "Інтер Фуд" цінні папери. Зокрема, інвестиційні сертифікати іменні, міжнародний код цінних паперів UA 101859 FA01, форма випуску бездокументарна, емітент ТОВ КУА "ІСФП МЕНЕДЖМЕНТ", найменування фонду - закритий недиверсифікований пайовий інвестиційний фонд "ІСФП грошовий ринок", номінальна вартість одного цінного паперу 1 грн., кількість цінних паперів 741 935 штук, вартість одного цінного паперу 1,24000080869, вартість пакету цінних паперів 920 000 грн. Згідно до ст. 2 даного договору загальна вартість цінних паперів складає 920 000 грн., покупець зобов'язаний не пізніше 30.03.2012р. перерахувати загальну вартість цінних паперів на рахунок продавця, в свою чергу продавець зобов'язаний не пізніше 30.03.2012р. надати розпорядження про списання цінних паперів з рахунку № 003097 у зберігача ТОВ "ІСФП-КАПІТАЛ" на рахунок цінних паперів покупця № 003073 у зберігача ТОВ "ІСФП-КАПІТАЛ".

Згідно акту про зарахування зустрічних вимог від 30.03.2012р. господарські зобов'язання сторін припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк яких настав, адже за Позивачем згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги 015-Мл-ТМЯ/ВД від 11.05.2010р. перед ТОВ "Інтер Фуд" рахується борг в сумі 920 000 грн.

Таким чином, з встановлених обставин справи слідує, що придбані Позивачем у покупця ТОВ "ІСФП-КАПІТАЛ" цінні папери в подальшому реалізовані ТОВ "Інтер Фуд", через ТОВ "ІСФП-КАПІТАЛ", розрахунок яких відбувся шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у відповідності договору про надання поворотної фінансової допомоги № 015-Мл-ТМЯ/ВД від 11.05.2010р.

Фактичне виконання грошових зобов'язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог також підтверджується копіями банківських виписок та копією витягу з головної книги ТОВ "Тульчинм`ясо", копією картки рахунку.

Так, на думку податкового органу, господарські зобов'язання Позивача в даному випадку становлять в загальній сумі 447 600 грн., з яких протиправно не нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкового зобов'язання.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо вирішення спору по суті позовних вимог обґрунтованими, з огляду на наступні положення чинного законодавства України.

Частина 1 статті 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав, що передбачає Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 656 Цивільного кодексу України.

Положення ст. 1000 Цивільного кодексу України визначають, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Зі змісту, ст. 1046 Цивільного кодексу України слідує, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначено, зокрема, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством.

Статтею 601 Цивільного кодексу України встановлено право позичальника та позикодавця припинити зобов'язання шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, яке може здійснюватися за заявою однієї із сторін

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з твердженням суду першої інстанції, що при відображенні зарахування зустрічних однорідних вимог у бухгалтерському змістом господарської операції є зарахування власної кредиторської заборгованості підприємства перед контрагентом у рахунок його дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, а зарахування зустрічних однорідних вимог є другою подією у розрахунках для кожного з контрагентів, бо вимоги виникають після того, як відбулася поставка товарів, робіт, послуг покупцеві.

Відповідно з п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, що передбачає п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п.п.196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Таким чином, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності господарських операцій Позивача з контрагентами ТОВ "Інтер Фуд", ТОВ "ІСФП -КАПІТАЛ", та безпідставності висновків податкового органу щодо заниження Позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Що стосується не включення до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість факторингової операції Позивача з ПАТ "Банк Восток", що призвело до заниження податкових зобов'язань за період з квітня по грудень 2012р. в сумі 780 722 грн., колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до договору поставки № 2385 від 01.04.2012р., постачальник ТОВ "Тульчинм`ясо" зобов'язується передати у власність покупцю ТОВ "Фоззі-Фуд" товар згідно умов договору. Товар постачається в асортименті та за цінами узгодженими сторонами договору специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Пунктом 2.6 розділу 2 даного договору встановлено, що оплата за товар здійснюється протягом 40 днів від дати поставки.

10.04.2012р. між Позивачем та ПАТ "Банк Восток" укладено договору факторингу № 02/10042012Ф, за яким клієнт відступає фактору право наявної та/або майбутньої грошової вимоги за умовами зазначеного договору вище. Пунктом 2.1 розділу 2 даного договору визначено, що фактор приймає право грошової вимоги клієнта до боржника за договором поставки в межах ліміту грошової вимоги.

Тобто, ТОВ "Тульчинм`ясо" було відступлено право грошової вимоги третьої особи (ТОВ "Фоззі-Фуд") новому кредитору (ПАТ "Банк Восток") з наступною компенсацією вартості такого боргу.

Приписи ст. 1077 Цивільного кодексу України закріплюють, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частина 1 статті 1079 Цивільного кодексу встановлює, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При цьому, згідно з ст. 1080 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

З аналізу даних норм слідує, що договір факторингу являє собою зобов'язальне правовідношення, яке виникає між фактором та продавцем (постачальником) товарів або послугонадавачем (клієнтом) за яким фактор купує у клієнта право вимоги останнього по відношенню до його контрагентів (боржників) за договорами по сплаті заборгованості за поставлені (передані) товари або надані послуги, тим самим фінансуючи діяльність клієнта.

Поняття "відступлення права вимоги" визначено п.п. 14.1.255 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, зокрема це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно зі п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України.

Положення п.п.196.1.5 п.196.5 ст. 196 Податкового кодексу України закріплюють, що не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Фактичне виконання зобов'язання ТОВ "Фоззі-Фуд" перед ТОВ "Тульчинм`ясо" у відповідності до договору поставки від 01.04.2012р. № 2385 підтверджується актами прийому-передачі про передачу ПАТ "Банк Восток" товарно-транспортних накладних між ТОВ "Тульчинм`ясо" та ТОВ "Фоззі-Фуд", податковими накладними, та копіями банківських виписок по ПАТ "Восток" у період з 27.04.2012р., по 19.03.2013р.

З огляду на встановлені обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком Вінницького окружного адміністративного суду щодо відсутності у Позивача підстав для формування будь-яких зобов'язань з податку на додану вартість за вказаною вище господарською операцією, так як операція з відступлення права вимоги не є об'єктом оподаткування ПДВ та податкова накладна на цю операцію не виписується.

Крім того, варто зазначити, що відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Акт перевірки не містить жодного доказу укладення договору між Позивачем та контрагентами з порушенням публічного порядку і спрямованості саме на це їх умислу. Крім того, відсутні докази визнання зазначених угод нікчемними в судовому порядку.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені Позивачем відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаними суб'єктами господарювання.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Підсумовуючи вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Сторчак В. Ю.