Ухвала суду № 38999094, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7986/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Лебедвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Б" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "03" жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Б" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, 3-тя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.04.2013 року № 0004362220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "03" жовтня 2013 року в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 03.10.2013 року та прийняте нове рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скариг, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Б" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "03" жовтня 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Б» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.08.2012р. по 31.01.2013року. За результатами перевірки складено акт від 11.04.2013р. за №217/1-22-20-32766730.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п.198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у лютому 2012 року на суму 16 52240,00 грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених вище порушень Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0004362220 від 29.04.13р. яким за позивачем визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2478360,00грн. в тому числі за основним платежем в сумі 1652240,00грн. та штрафні санкції в розмірі 826120,00грн.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для збільшення позивачу суми зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2, оскільки правочини, укладені позивачем з таким контрагентом, укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемними.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_2 01.07.2012 року було укладено договір поставки товару № 01/07-01.

На підтвердження виконання умов договору, в матеріалах справи наявні копії податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 за серпень-листопад 2012 р.

Однак, проведеною перевіркою було встановлено, що у ФОП ОСОБА_2 відсутня документація, що підтверджує формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з контрагентами.

Відповідно до ст.55-1 Господарського кодексу України, ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

В матеріалах справи відсутні докази фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 щодо виконання укладеного договору. Оскільки у ФОП ОСОБА_2 відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. А отже, операції ФОП ОСОБА_2 не є господарською діяльність, в розумінні пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій в матеріалах справи міститься договір укладений з ФОП ОСОБА_2 копії податкових накладних, платіжних доручень, видаткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 за серпень-листопад 2012 p..

Разом з тим, вказані документи не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ФОП ОСОБА_2.

Також колегія суддів критично ставиться до посилань позивача на постанову слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.03.13р. про закриття кримінального провадження як на доказ товарності правочинів укладених позивачем у перевіряє мий період, оскільки саме по собі встановлення відсутності у діях посадових осіб позивача складу злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України не свідчить про настання реальних наслідків за правочинами укладеними позивачем з ФОП ОСОБА_2.

Враховуючи викладене, вбачається, що позивачем не доведено, що здійснена ним господарська операція з ФОП ОСОБА_2 носить реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення суми зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач та ФОП ОСОБА_2 не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Б" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "03" жовтня 2013 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек Б" - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "03" жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Горяйнов А.М.

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.