Постанова № 38998953, 19.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 р. Справа № 804/5855/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Токовенко І.В.

представник відповідача Боднар Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Кійторгпром» про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

1. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо формування в Акті від 31.10.2013 року №795/04-65-22-03/34986223 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Азимут- Трейд» (код ЄДРПОУ 34986223) щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Рідний продукт» (код ЄДРПОУ 34560700), ТОВ «ТВК «Слобода» (код ЄДРПОУ 35971443), ПП «ФІНН 9» (код ЄДРПОУ 37887047) за період травень 2013 року та ТОВ «Рівненська Продуктова Компанія» (код ЄДРПОУ 31383171) за період червень 2013 р.» висновку про не підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Азимут-Трейд» та покупцями ТОВ «Рідний продукт» (код ЄДРПОУ 34560700), ТОВ «ТВК «Слобода» (код ЄДРПОУ 35971443), ПП «ФІНН 9» (код ЄДРПОУ 37887047) у травні 2013 року та ТОВ «Рівненська Продуктова Компанія» (код ЄДРПОУ 31383171) у червні 2013 року, наявність та здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб;

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд», в тому числі дії з виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які зазначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд», здійснені на підставі Акту від 31.10.2013 року №795/04-65-22-03/34986223 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Азимут-Трейд» (код ЄДРПОУ 34986223) щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Рідний продукт» (код ЄДРПОУ 34560700), TOB «ТВК «Слобода» (код ЄДРПОУ 35971443), ПП «ФІНИ 9» (код ЄДРПОУ 37887047) за період травень 2013 року та ТОВ «Рівненська Продуктова Компанія» (код ЄДРПОУ 31383171) за період червень 2013 р.»;

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності ТОВ «Азимут- Трейд» (ідентифікаційний код 34986223), що зазначені в податкових деклараціях з ПДВ за травень-червень 2013 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає дії податкового органу щодо формування висновків у Акті перевірки та коригування показників податкової звітності протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 р. залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Кійторгпром» (надалі - третя особа).

Позивач у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечував. Надав письмові заперечення.

Третя особа у судове засідання не з'явилась.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 31.10.2013 р. податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Рідний продукт», TOB «ТВК «Слобода», ПП «ФІНН 9» за період травень 2013 року та ТОВ «Рівненська Продуктова Компанія» за період червень 2013 року.

За результатами перевірки складено Акт від 31.10.2013 року №795/04-65-22-03/34986223 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Азимут-Трейд» (код ЄДРПОУ 34986223) щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Рідний продукт» (код ЄДРПОУ 34560700), ТОВ «ТВК «Слобода» (код ЄДРПОУ 35971443), ПП «ФІНН 9» (код ЄДРПОУ 37887047) за період травень 2013 року та ТОВ «Рівненська Продуктова Компанія» (код ЄДРПОУ 31383171) за період червень 2013 року» (надалі - Акт перевірки), яким встановлено порушення п.201.1. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підприємством податкові накладні (№ 10 від 06.06.2013р., № 11 від 06.06.2013 р., № 12 від 06.06.2013 р.) виписані ТОВ «Азимут-Трейд» на адресу ТОВ «Рівненська Продуктова Компанія» оформлені з порушенням (не вказано код УКТ ЗЕД) та не зареєстровані в ЄРПН; п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185. п. 186.1 ст. 186. п. 187.1 ст. 187. п. 188.1 ст. 188. п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198. п.201.1. п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність здійснених операцій; з урахуванням вимог Методичних рекомендацій (орієнтовний алгоритм дій) органів державної податкової служби, наведених листом ДПА України від 03.02.09 №2012/7/10-1017 матеріали перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська по підприємству ТОВ «Азимут-Трейд» з питань здійснення фінансово-господарських операцій, формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по податковим деклараціям з податку на додану вартість за період травень, червень 2013 року підлягають направленню до ДПІ на обліку яких знаходяться контрагенти-покупці, для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України; станом на дату складання Акту перевірки ймовірними транзитерами або вигодонабувачами по ланцюгу продажу товарів (робіт, послуг) він ТОВ «Азимут-Трейд» є: у травні 2013 р. ТОВ «Рівний продукт» (код 34560700), ТОВ «ТВК «СЛОБОДА» (код 35971443), ПП «ФІНН 9» (код 37887047); у червні ТОВ «РІВНЕНСЬКА ПРОДУКТОВА КОМПАНІЯ» (код 31383171).

При проведенні перевірки використано наступні документи: податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ «Азимут-Трейд» за травень, червень 2013 р.; додаток № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової деклараціїпо ПДВ за травень, червень 2013 р.; дані інформаційних ресурсів ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ДПС - АІС «Податковий Блок»; копії первинних документів: договори, податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи.

Висновки у Акті перевірки ґрунтуються на наступних порушеннях.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Відповідно до п.12.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 код товару згідно УКТ ЗЕД зазначається у графі 4 податкової накладної.

Графа 4 податкової накладної заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, на всіх етапах постачання таких товарів.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платні цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить, зокрема, понад 10 тисяч гривень - з січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних токарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (п.11 підр.2 р. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Згідно абз. 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів-послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний період.

Згідно баз даних ДнепрТАХінфо (податкові накладні - ЄРПН- накладні у розрізі товарів) податкові накладні № 10 від 06.06.2013 р., № 11 від 06.06.2013 р., № 12 від 06.06.2013 р. виписані ТОВ «Азимут-Трейд» на адресу ТОВ «Рівненська Продуктова Компанія», не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підприємством не надано до перевірки документи, щодо підтвердження реєстрації в ЄРПН вищезазначених податкових накладних.

Проведеним аналізом первинних документів, а саме податкових накладних виписаних ТОВ «Азимут-Трейд» на адресу ТОВ «Рівненська Продуктова Компанія» встановлено, що в порушення п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Азимут- Трейд» не вказано код товару згідно з УКТ ЗЕД.

У ході судового розгляду позивач визнав, що зазначені у Акті перевірки накладні складені з вказаними порушеннями та не зареєстровані в ЄРПН.

До ДПІ у Печерському районі м. Києва за місцем реєстрації ТОВ «Кійторгпром» направлені запити на проведення зустрічних звірок, щодо підтвердження факту перевезення товару.

Від ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано Акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 11.10.2013 №1637/26-55-22-03/38488534 у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за місцезнаходженням.

Таким чином, не підтверджено факту перевезення товару автопідприємством ТОВ «Кійторгпром».

Виходячи з вищевикладеного перевіркою встановлено нереальність проведення господарських операцій між ТОВ «Азимут-Трейд» та покупцями у травні, червні 2013 р., наявність та здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Перевіркою встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

В ході перевірки ТОВ «Азимут-Трейд» надані товарно-транспортні накладні, детальний опис яких наведено у Акті перевірки.

За результатами аналізу товарно-транспортних накладних встановлено, що їх невідповідність вимогам чинного законодавства України та внаслідок цього, в порушення пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, відсутність первинних документів в підтвердження вказаних витрат. А саме:

- у ТТН не заповнені графи з відомостями про вантаж за наступними номерами: №10 «Кількість місць», №11 «Спосіб визначення маси», № 12 «Код вантажу», №13 «Код вантажу», №14 «маса брутто, т.», №17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 «Час вибуття, прибуття, простою, назва кількості, підпис відповідальної особи при вантажно-розвантажувальних операціях»;

- відсутній перелік використаних раціональних маршрутів із зазначенням відстані (не наведено кілометраж).

Таким чином, в наслідок наданих ТОВ «Азимут-Трейд» до перевірки товарно - транспортних накладних, не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання, не виявлено належним чином складені первинні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. Відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості встановити фактичний шлях перевезення, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Згідно наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 №363 товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобілю» від 29.12.1995 р. №488/346 підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у продавця і оприбуткування їх у покупця являється товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН (ТТН). Згідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 основним документом па перевіз вантажів являється ТТН і дорожні листи вантажного автомобілю. Перевезення вантажів автомобільним транспортом як на комерційній основі так і для власних потреб здійснюється при наявності належним чином оформлених ТТН, які додаються до дорожнього листа.

Відповідно до вимог п. 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту в Україні від 14.10.1997 р. №363 та зареєстровані в Міністерстві Юстиції України 20.02.1998 р. №128/2568 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом вантажовідправник повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Вантажовідправник засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до вимог п. 1 1.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту в Україні від 14.10.1997 р. №363 та зареєстровані в Міністерстві Юстиції України 20.02.1998 р. №128/2568 перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Позивач вважає висновки Акту перевірки необґрунтованими та дії щодо формування висновків у такому Акті протиправними, з огляду на це наводить наступні доводи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, як зазначив позивач, Податковий кодекс України не ставить в залежність право платника податків на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту від факту проведення або неможливістю проведення зустрічної звірки його контрагентів.

На сторінці 21 Акту перевірки наведені висновки про відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість по операціям з продажу товарів підприємствам - покупцям у зв'язку з не підтвердженням факту перевезення товару. Такі висновки зроблені на підставі того, що в наданих товарно-транспортних накладних не заповнені деякі графи, а також відсутній перелік використаних раціональних маршрутів із зазначенням відстані (не наведено кілометраж).

При цьому, позивач вказує, що в Акті перевірки не вказані положення чинного законодавства, які встановлюють обов'язковість заповнення всіх граф товарно-транспортної накладної та визначають наслідком їх не заповнення невизнання транспортування товару. В розумінні податкового законодавства це взагалі не може бути підставою для висновків щодо відсутності об'єкта оподаткування та донарахування податку, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом, який визначає право на формування податкового кредиту. Вказане підтверджується, зокрема, і позицією самого Міністерства доходів і зборів України, висловленою ним в листі від 19.09.2013 №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128, а також практикою Вищого адміністративного суду України.

На стор. 22 Акта перевірки міститься висновок відповідача про відсутність у позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Так, в Акті визнано нереальність господарських операції з чотирма юридичними особами (ТОВ «Рідний продукт», TOB «ТВК «Слобода», ПП «ФІНН 9», ТОВ «Рівненська Продуктова Компанія»), які були покупцями товару позивача.

При цьому відповідачем не ставиться під сумнів реальність операцій з придбання позивачем товару, який був в подальшому поставлений ТОВ «Рідний продукт», ТОВ «ТВК «Слобода», ПП «ФІНН 9», ТОВ «Рівненська Продуктова Компанія».

В Акті відображено, що товар був придбаний позивачем у семи осіб, три з яких (ДП «ДГІ Рису НААН України», Інститут рису НААН і ДП «ДГІ Рису НААН України») взагалі є державними підприємствами або організаціями.

З наданих позивачем до перевірки договорів та товарно-транспортних накладних чітко вбачається, що товар доставлявся позивачем напряму від особи, в якої позивач товар придбавав, до особи, якій позивач товар поставляв (без використання складів).

Також, позивач вказує, що у періоді, що перевірявся, на ТОВ «Азимут-Трейд» працювало 6 осіб, а саме: генеральний директор, головний бухгалтер, комерційним директор, менеджер, бухгалтер, менеджер.

Вказаного штату цілком достатньо для здійснення тих господарських операцій, які відображені в Акті перевірки.

Стосовно Акту перевірки позивач зазначає таке.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Виникнення у позивача податкових зобов'язань підтверджується видатковими та податковими накладними, які надавались до ДПІ у Кіровському районі та зазначені на стор. 3-4, 6 Акту перевірки.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі - Порядок №984).

Пунктами 4, 5, 6 Порядку №984 встановлюються вимоги щодо оформлення документальних перевірок. Так, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень Податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Позивач вважає, що Акт перевірки складений з порушенням вимог чинного законодавства і не містить чіткого викладення змісту порушення податкового законодавства з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені; первинні документи, що підтверджують наявність факту порушення.

Суд звертає увагу, що жодних належних та достатніх доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій (руху товарів) із спірними контрагентами позивачем до суду не надано. На вимогу суду первинні документи надані не були.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У ході судового розгляду справи, посилання позивача на порушення відповідачем вимог чинного законодавства при складанні Акта перевірки не знайшло свого підтвердження.

Дослідження судом змісту Акта перевірка показало, що він складений відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Крім того, слід звернути увагу, що у контексті заявлених позовних вимог позивачем не оскаржуються дії відповідача щодо проведення перевірки та/або складання Акту перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до пункту 3 Порядку №984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 розділу І Порядку передбачено, як складається висновок акта документальної перевірки, зокрема про те, що зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Відповідно до пункту 6 розділу II Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки в зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом (абзац 4 пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Вказана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. 58 Податкового кодексу України питання щодо визначення грошового зобов'язання платникові податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку. При цьому згідно з пунктом 86.8статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником ).

Відповідно до викладеного, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни.

За змістом ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, з наведених процесуальних норм закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

А тому дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень (у разі бездіяльності - відповідні дії повинні, або не вчинюються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції), та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан суб'єктивних прав та обов'язків особи.

Заявлена позовна вимога позивача не відповідає наведеним критеріям. Дії та/або бездіяльність є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме по собі проведення перевірки (так само як і її непроведення) не створює для суб'єкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та самі по собі не можуть розцінюватися як перешкода для отримання платником належних йому сум бюджетної заборгованості.

Зміст та висновки актів перевірок також не є остаточними, а є лише особистою думкою посадових осіб податкового органу, які проводять перевірки, щодо кваліфікації поведінки платника з точки зору її відповідності нормам податкового законодавства. А відтак такі висновки не можуть заподіяти шкоду платникові.

З урахуванням цього, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не можуть порушувати права платника податків.

Дана позиція викладена у ряді рішень Вищого адміністративного суду України, зокрема по справах № К/800/7381/13 від 03.12.2013 року та № К/800/682/14 від 27.02.2014 р.

За таких обставин, позовна вимога 1 задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог 2 та 3.

Позивач вказує, що податковим органом на підставі Акту перевірки було здійснено коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 року було введено в експлуатацію ІС «Податковий блок» в органах державної податкової служби всіх рівнів».

Згідно п. 2.1. наказу Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» існуючі інформаційні системи, в тому числі АС «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», експлуатувалися паралельно з інформаційною системою «Податковий блок» до 31.01.2013 року.

Наказом ДПС України № 1198 від 24.12.2012 року «Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 року затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи «Податковий блок».

Суд вважає за необхідне наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Водночас, суд звертає увагу, що самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у автоматизованій системі порушує його права та законні інтереси, оскільки декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності. Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам, відображеним в електронній базі, шкодить діловій репутації позивача та може мати негативні наслідки як для самого платника податків, так і для його контрагентів.

Відповідно до ст. 71, 72, 73 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація; що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування; за результатами податкового контролю;

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

У пп. 14.1.171. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вказано, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Згідно ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Конституційний Суд України визначив поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (Рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)» від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004).

Разом з тим, згідно з п. 66.1 ст. 66 Податкового кодексу України підставами для внесення змін до облікових даних платників податків є: інформація органів державної реєстрації; інформація банків та інших фінансових установ про відкриття (закриття) рахунків платників податків; документально підтверджена інформація, що надається платниками податків; інформація суб'єктів інформаційного обміну, уповноважених вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно платника податків; рішення суду, що набрало законної сили; дані перевірок платників податків.

Дана позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.12.2013 р. справа № К/800/30337/13, де вказано, що внесення змін до облікових даних платника на підставі акту перевірки, оскільки акт перевірки фактично є документом, що фіксує дані перевірок платників податків.

Викладене спростовує висновок позивача, що коригування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів може здійснюватись лише після узгодження податкових зобов'язань шляхом надання платником ПДВ уточненої декларації або шляхом винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги 2 та 3 як похідної.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Азимут-Трейд» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Кійторгпром» про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 22 травня 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 22.05.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун