Рішення № 38998365, 23.05.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/570/14-ц

Номер провадження 2/489/754/14

РІШЕННЯ

Іменем України

23 травня 2014 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" про стягнення втраченої вигоди та стягнення компенсації моральної шкоди,

встановив

В січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ "Надра" мотивуючи свої вимоги тим, що 07.07.2009 Ленінським районним судом м. Миколаєва було винесено рішення, яким було частково задоволено його позов до відповідача та стягнуто на його користь борг у сумі 93 398,83 грн.

29.05.2010 Ленінським районним судом м. Миколаєва було винесено рішення, яким було частково задоволено його позовні вимоги до відповідача та стягнуто на його користь індекс інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 8 872,89 грн., ІТЗ в розмірі 120 грн. та 88,72 грн. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17.11.2010 зазначене рішення суду залишено без змін.

20.04.2011 Ленінським районним судом м. Миколаєва було задоволено його позов до відповідача та стягнуто на його користь упущену вигоду за період з 04.03.2009 по 20.04.2011 у сумі 41 317,13 грн., ІТЗ в розмірі 120 грн. та судовий збір у розмірі 51 грн. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23.06.2011 рішення суду в частині стягнення з відповідача недоотриманих доходів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення його позову та стягнення з відповідача на його користь 9 148,89 грн. на відшкодування збитків, в іншій частині рішення суду залишено без змін.

22.10.2013 Ленінським районним судом м. Миколаєва було винесено рішення, яким з відповідача на його користь стягнуто компенсацію інфляційних витрат з червня 2010 року по жовтень 2011 року в сумі 9 003,65 грн., 3% річних за період з 21.04.2011 по жовтень 2011 року в сумі 1 404,82 грн. та судові витрати в розмірі 104,52 грн. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 11.12.2013 зазначене рішення скасовано в частині стягнення з нього судового збору на користь держави, в іншій частині - залишено без змін.

Зазначає, що відповідач користувався його коштами, які було стягнуто на його користь рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.06.2010, яким йому компенсовано рівень інфляції за період з 04.03.2009 по 01.01.2010 та витрати на ІТЗ в загальній сумі 8 992,89 грн., які відповідач сплатив йому лише 08.11.2012, а також коштами стягнутими на його користь за рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23.06.2011 в загальній сумі 9 319,89 грн., яку відповідач сплатив йому 23.08.2012.

Оскільки відповідач своєчасно не повернув йому ці кошти, просив стягнути з відповідача на його користь упущену вигоду з нарахуванням процентів по обліковій ставці НБУ, за період прострочення, з щорічним підрахунком сум заборгованості і щорічним нарахуванням на ці суми індексу інфляції і штрафних санкцій в розмірі 3% річних, що становить 4 346,63 грн.

А також, оскільки він судиться з відповідачем більше трьох років, відповідачем нанесено йому значну моральну шкоду і порушено стан його здоров'я, вважає, що відповідач має компенсувати йому моральну шкоду, яку він оцінює в 17 000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив задовольнити позов.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

Між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 04.03.2008 було укладено договір № 328313 строкового банківського вкладу (депозиту) "Мій вибір". Згідно умов договору ОСОБА_1 передав банку готівкою грошову суму у розмірі 11 038 дол. США строком 12 місяців зі сплатою 10,9% річних.

Свої зобов'язання за договором банк не виконав.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07.07.2009 частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та з ВАТ КБ "Надра" на його користь стягнуто суму депозиту у розмірі 84 219,94 та суму процентів у розмірі 9 178,89 грн., всього - 93 398,83 грн. (а. с. 49).

Відповідно до меморіального ордеру № 4 від 21.10.2011 ПАТ КБ "Надра" перерахувало кошти на користь ОСОБА_1 (а. с. 30).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.06.2010 частково задоволені вимоги ОСОБА_1 та з ВАТ КБ "Надра" на його користь стягнуто індекс інфляціїї за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 8 872,89 грн. та судові витрати - 120 грн., а загалом 8992,89 грн. (а. с. 50-51).

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 17.11.2010 зазначене рішення залишено без змін (а. с. 52-53).

Відповідно до меморіального ордеру № 43025417 від 19.10.2012 ПАТ КБ "Надра" перерахувало кошти на користь ОСОБА_1 державній виконавчій службі в порядку примусового виконання рішення (а. с. 34).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20.04.2014 задоволено вимоги ОСОБА_1 та з ВАТ КБ "Надра" на його користь стягнуто 41 317,13 грн. та судові витрати (а. с. 54).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 23.06.2011 зазначене рішення суду в частині стягнення з банку неотриманих доходів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення та стягнуто з ПАТ КБ "Надра" на користь ОСОБА_1 на відшкодування збитків 9 148,89 грн. ( а. с. 55-58).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2011 зазначене рішення залишене без змін (а. с. 59-61).

Відповідно до меморіального ордеру № 25515822 від 09.07.2012 ПАТ КБ "Надра" перерахувало кошти на користь ОСОБА_1 (а. с. 31).

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22.10.2013 частково задоволені вимоги ОСОБА_1 та з ПАТ КБ "Надра" на його користь стягнуто компенсацію інфляційних витрат 9 003,65 грн., 3% річних 1 404,82 грн. та судові витрати (а. с. 64-66).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 11.12.2013 зазначене рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 246,52 грн. судового збору на користь держави скасовано, в іншій частині залишено без змін ( а. с. 67-68).

Позивач зазначає у своєму позові, що відповідач користувався його коштами, які було стягнуто на його користь рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.06.2010, яким йому компенсовано рівень інфляції за період з 04.03.2009 по 01.01.2010 та витрати на ІТЗ в загальній сумі 8 992,89 грн., які відповідач сплатив йому лише 08.11.2012. Тому вважає, що відповідач має сплатити йому упущену вигоду з нарахуванням процентів по обліковій ставці НБУ, за період затримки, з щорічним підрахунком сум заборгованості і щорічним нарахуванням на ці суми індексу інфляції і штрафних санкцій в розмірі 3% річних, що становить 4 346,63 грн.

Суд вважає, що позивач безпідставно просить стягнути з відповідача відсотки в розмірі облікової ставки НБУ, оскільки кошти стягнуті за рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29.06.2010 в сумі 8872,89 грн. є компенсацією зростання споживчих цін (індексу інфляції), а на вказану суму нарахування відсотків не передбачено.

Щодо відшкодування компенсації моральної шкоди, суд вважає, що вимоги задоволенню не підлягають, оскільки правовідносини щодо банківського вкладу та його повернення виникли на підставі відповідного договору, умовами якого не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Посилання позивача на те, що стягнення моральної шкоди передбачено Законом України " Про захист прав споживачів" є помилковим, оскільки моральна шкода може бути стягнута у договірних відносинах зі споживачем у випадку порушення не зобов"язань за договором, а вимог закону, наприклад щодо надання, повної, об"єктивної інформації, якості продукції тощо. За порушення зобов"язань, що передбачені договором відшкодування компенсації моральної шкоди здійснюється лише у випадку передбачення такої можливості умовами договору.

Щодо стягнення компенсації зростання споживчих цін (індексу інфляції) та 3 % річних суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частинами 1,2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29.06.2010, яке набрало законної сили 17.11.2010 було встановлено зобов"язання відповідача сплатити позивачу 8992,89 грн.

Вказані кошти перераховані в порядку примусового виконання рішення суду лише 19.10.2012.

Суд вважає, що перерахування коштів на рахунок державної виконавчої служби є виконанням зобов"язання, оскільки такий порядок передбачений для примусового виконання рішень суду.

Представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності.

Тому суд приходить до висновку, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов"язання по сплаті 8992,89 грн. у зв"язку з чим є підстави для нарахування компенсації зростання споживчих цін (індексу інфляції) та 3 % річних з урахуванням строку позовної давності тобто з 27.01.2011.

Період прострочення з 27.01.2011 до 19.10.2012 складає 631 день. тому 3 % річних за цей період складає 466,4 грн. (8992,89*3%/365*631).

Індекс інфляції за вказаний період вираховується множенням місячних показників росту індексу споживчих цін. Враховуючи те, що початок нарахування припадає на 27 січня, а кінець на 19 жовтня, то індекс інфляції за січень 2011 не враховується, а за жовтень 2012 враховується.

Компенсація зростання споживчих цін складає 206,84 грн. (8992,89*(1,014*1,013*1,008*1,004*0,987*0,996*1,001*1*1,001*1,002*1,002*1,002*1,003*1*0,997*0,997*0,998*1*1,001*0,997)-8992,89).

Суд не може погодитись з розрахунком позивача, оскільки позивачем безпідставно нараховувались індекс інфляції та 3% річних на щомісячно наростаючу суму, тобто до суми заборгованості позивач додавав індекс інфляції та 3% річних і в наступному місяці здійснював нарахування вже на збільшену суму. Ст. 625 ЦК України передбачає нарахування індексу та відсотків від простроченої суми.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в сумі 6,73 грн., що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України суд

вирішив

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" про стягнення втраченої вигоди та стягнення компенсації моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" (код ЄДРПОУ - 20025456) на користь ОСОБА_1 компенсацію індексу зростання споживчих цін в сумі 206,84 коп. та 3% річних в сумі 466,4 грн., що разом складає 673 (шістсот сімдесят три) грн. 24 коп.

В задоволенні вимог про стягнення відсотків в розмірі облікової ставки НБУ та компенсації моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 6 грн. 73 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Кокорєв