Постанова № 38998292, 26.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа№ 925/146/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімовій М. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги № 461 від 07.04.2014 року публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» на рішення господарського суду Черкаської області від 27.03.2014 року

у справі № 925/146/14 (суддя - Пащенко А. Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Луцькавтодор»

до Публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор»

про стягнення 100 000, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сухомлин А.О. - дов. б/н від 19.05.2014 року,

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 року приватне акціонерне товариство «Луцькавтодор» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» про стягнення 100 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором субпідряду від 09.09.2011 року № 19 про закупівлю за державні кошти послуг по поточному ремонту автомобільної дороги державного значення Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянках: км 353+844- км 447+638, км 451+000-км 478+000, км 487+500-км 505+286, в т.ч. на ділянці км 410+000 до км 422+000 в межах Волинської області щодо оплати вартості виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.03.2014 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» на користь приватного акціонерного товариства «Луцькавтодор» - 100 000,00 грн. боргу, 2 000, 00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішення, відповідач 07.04.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апелянт стверджує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідач на момент прийняття робіт від позивача мав відкриті рахунки в Держказначействі України та що на вказаних рахунках в Держказначействі знаходилися кошти, виділені з бюджету саме для проведення розрахунків з позивачем, проте, суд першої інстанції не витребував вищевказані докази у Держказначейства України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2014 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 26.05.2014 року.

Представник апелянта в судове засідання 26.05.2014 року не з'явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2014 року та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив вимоги апеляційної скарги, просить рішення господарського суду Черкаської області від 27.03.2014 року залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

09.09.2011 року між ПАТ «Луцькавтодор» (субпідрядник за договором, позивач у справі) та ВАТ «Уманьавтодор» (правонаступник ПАТ «Уманьавтодор») (підрядник за договором, відповідач у справі) було укладено Договір субпідряду № 19 про закупівлю за державні кошти послуг по поточному ремонту автомобільної дороги державного значення Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянках: км 353+844 - км 447+638, км 451+000 - км 478+000, км 487+500 - км 505+286, в т.ч. на ділянці км 410+000 до км 422+000 в межах Волинської області (далі-договір субпідряду), згідно п.1.1. якого, субпідрядник зобов'язався в 2011 році на свій ризик надати послуги, зазначені в п. 1.2 Договору, а підрядник - прийняти і оплатити такі послуги в межах виділених фінансових ресурсів відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2011 року № 763-р.

Відповідно до п.1.2. договору найменування послуг - в межах поточному ремонту автомобільної дороги державного значення Київ-Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянках: км 353+844 - км 447+638, км 451+000 - км 478+000, км 487+500 - км 505+286, в т.ч. на ділянці км 410+000 до км 422+000 в межах Волинської області, балансоутримувачем якої є замовник - Служба автомобільних доріг у Волинській області, - виконання робіт по укріпленню узбіч (далі - об'єкт).

Згідно п. 3.4. договору фінансування послуг здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Субпідрядник має право уточнити фінансування наданих послуг протягом поточного року у разі внесення змін у строки надання послуг, прийняття рішення про прискорення чи уповільнення темпів надання послуг, також із урахуванням наявних у нього коштів, обсягів фактично наданих послуг.

Договором сторони обумовили, що усі розрахунки за надані послуги по Договору здійснюються шляхом перерахування замовником відповідних коштів на рахунок підрядника або субпідрядника за письмовим погодженням з підрядником, на підставі документів, визначених пунктом. 4.2, підписаних уповноваженими представниками сторін, в межах забезпечення технологічного циклу надання послуг (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. договору підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акт приймання виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-2в), довідка про вартість наданих підрядних послуг (ф. № КБ-3), що складаються субпідрядником і подаються для підписання підряднику до 28 числа звітного місяця. Розрахунок проводиться протягом 7 робочих днів з дати підписання відповідних документів сторонами за наявності бюджетних коштів на рахунку замовника в органі держказначейства. Одночасно з ф. КБ-2в і ф.КБ-3 субпідрядник надає підряднику розрахунок фактичних витрат по експлуатації машин та механізмів, довідку про вартість матеріалів за підписом керівника та головного бухгалтера субпідрядника.

Строк (термін) надання послуг - з листопада 2011 року по 31 грудня 2011 року (п.5.1. договору).

Згідно п. 6.1.2. договору підрядник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані субпідрядником послуги, виходячи з фактичного надходження коштів підряднику від замовника.

Відповідно до п. 10.2. договору він набирає чинності з моменту укладення і діє до 31 грудня 2011 року. У разі неповного виконання сторонами своїх зобов'язань договір продовжує свою дію до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач стверджує, що ним виконано роботи на суму 552 624, 00 грн., однак відповідач оплатив вартість робіт частково і його заборгованість становить 100 000, 00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ч. 1 ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст. 193 ГК України, ст. ст. 509, 526 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В підтвердження виконання робіт на суму 552 624, 00 грн. позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання виконаних підрядних робіт від 30.05.2012 року за травень 2012 року на суму 59 200 грн. та на суму 493 424 грн. (ф. КБ-2в), довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 30.05.2012 року за травень 2012 року на суму 552 624 грн. (ф. КБ-3) (а.с.15-18). Акти приймання виконаних підрядних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт підписано сторонами без заперечень чи застережень, підписи повноважних представників сторін засвідчено печатками юридичних осіб сторін за договором.

Відповідач частково сплатив вартість виконаних робіт, у сумі 447 097, 76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1746 від 21.06.2012 року на суму 200 000 грн. та № 1804 від 25.06.2012 року на суму 247 097, 76 грн. (а.с.19-20). Крім того, із вартості робіт 105 526, 42 грн. вирахувано 1% за послуги генпідряду у сумі 5 526, 24 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт від 30.05.2012 року за травень 2012 року, відтак, борг становить: (552 624, 00 грн. - 447 097, 76 грн. - 5 526, 24 грн.) 100 000 грн.

Наявність заборгованості в розмірі 100 000 грн. підтверджується також представленим в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2011- 10.10.2013 між сторонами, який підписано представниками сторін і згідно якого заборгованість відповідача станом на 01.01.2011- 10.10.2013 складає 100 000 грн. (а.с.21).

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату вартості робіт 22.11.2012 року листом за № 248, а також листами від 22.10.2013 № 164 та від 19.12.2013 № 194 в сумі 100 000 грн. (а.с. 22-26, 28-29).

31.10.2013 року відповідач надіслав позивачу листа за № 2243 (а.с.27), в якому борг в сумі 100 000 грн. визнав та повідомив позивача, що відповідач не може сплатити борг в зв'язку з відсутністю коштів, просив не проводити стягнення у порядку господарського судочинства та відстрочити виконання даного зобов'язання.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт неналежного виконання зобов'язання відповідачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, відтак позовні вимоги в частині стягнення 100 000 грн. судом першої інстанції правомірно задоволено.

У відповідності до вимог ст.ст. 22, 35 БК України, головний розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний розробити бюджетні запити до Міністерства фінансів України щодо включення до видатків Державного бюджету на наступний рік заборгованості за Програмою Державного бюджету України на поточний рік з кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету.

Відтак, колегія суддів відхиляє заперечення апелянта щодо не оплати вартості виконаних робіт за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки, на підставі ч.2 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України та Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД», Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, які передбачені у видатках Державного бюджету України на відповідний рік не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Служба автомобільних доріг у Волинській області, яка є замовником виконаних позивачем робіт, листом від 20.01.2014 № 99/9.5 (а.с.31) повідомила, що по виконаних роботах ПАТ «Уманьавтодор» на об'єкті поточного ремонту автомобільної дороги державного значення Київ- Ковель-Ягодин (на м. Люблін) на ділянках: км 353+844- км 447+638, км 451+000-км 478+000, км 487+500-км 505+286, в т.ч. на ділянці км 410+000 до км 422+000 в межах Волинської області, станом на 01.01.2014 виконані роботи по укріпленню узбіч оплачені повністю і заборгованість по розрахункам за виконанні роботи по укріпленню узбіч відсутня. В підтвердження даних обставин Служба автомобільних доріг у Волинській області надала копії актів виконаних робіт на об'єкті та копії платіжних доручень про оплату їх вартості, що спростовує твердження відповідача про відсутність фінансування на оплату виконаних робіт.

Відтак, твердження апелянта щодо відсутності належних та допустимих доказів відкриття рахунків в Держказначействі України та знаходження на них коштів, виділених з бюджету, для проведення розрахунків з позивачем, спростовуються належними доказами у справі.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції на з'ясував дійсної юридичної адреси відповідача.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в реквізитах, зазначених в договорі субпідряду від 09.09.2011 року № 19 та в копії довіреності № 9 від 07.03.2013 року на представника відповідача (а.с.100), зазначена саме адреса відповідача: Черакаська область., м. Умань, вул. Жовтневої революції, 27. Представник відповідача про зміну юридичної чи фактичної адреси не повідомив ні в своєму клопотанні про відкладення розгляду справи від 17.02.2014 року (а.с.99), ні в судовому засіданні від 05.03.2014 року, лише в апеляційній скарзі зазначив іншу адресу.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, відтак, колегія суддів не вбачає порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Черкаської області від 27.03.2014 року у справі № 925/146/14 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» на рішення господарського суду Черкаської області від 27.03.2014 року у справі № 925/146/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 27.03.2014 року у справі № 925/146/14 залишити без змін.

3. Справу № 925/146/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко