Постанова № 38998167, 27.05.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р.

Справа № 923/128/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Мацюри П.Ф., Лисенко В.А.

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

Представники сторін в судове засідання не з’явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж - Газ"

на рішення господарського суду Херсонської області від 11 березня 2014року

у справі № 923/128/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж - Газ"

до Дочірнього підприємства "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія"

про стягнення 430 000,00 грн.,

Встановив:

В лютому 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж - Газ" (Далі – ТОВ "Форсаж - Газ") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства "Слобожанське" Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Славія" (Далі – ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірма "Славія") про стягнення заборгованості за договорами позики на суму 430000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Форсаж - Газ" вказує на те, що між ним та відповідачем були укладені договори позики:

1) № 27-12/2010 від 27.12.2010 р., за яким сума позики складає 150000,00грн., дата повернення позики (п. 4.2.) - 31.01.2011 р. (а.с.8);

2) № 31-01/2011 від 31.01.2011 р., за яким сума позики складає 80000 грн., дата повернення позики (п. 4.2) - 28.02.2011 р. (а.с. 10);

3) № б/н від 05.02.2011 р., за яким сума позики складає 50000,00грн., дата повернення позики (п. 4.2.) - 31.03.2011 р. (а.с. 12).

Позивач зазначив, що за умовами даних договорів він перерахував ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірмі "Славія" позику у сумі 280 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

1) №434 від 29.12.2010 р. на суму 150 000,00грн. (а.с. 9);

2) № 25 від 31.01.2011 р. на суму 80 000,00грн. (а.с. 11);

3) № 33 від 10.02.2011 р. на суму 50 000,00грн. (а.с. 13).

ТОВ "Форсаж - Газ" вказує, що він виконав взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами, так як відповідач прийняв зазначені кошти.

До того ж, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газові Автомобільні Заправки" був підписаний договір відступлення права вимоги (цесії) №04/15тр від 17.12.2013 р. (а.с. 19), згідно якого ТОВ "Форсаж - Газ" набуло у ТОВ "Газові Автомобільні Заправки" право вимоги стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 150 000,00 грн., відповідно до умов договору позики № 04/15 від 24.05.2011 р. (а.с. 20), згідно з яким ТОВ "Газові Автомобільні Заправки" перерахувало ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірмі "Славія" 150 000,00грн. позики платіжними дорученнями №2128 від 24.05.2011 на суму 50 000,00грн., № 2292 від 30.05.2011 р. на суму 50000,00грн. і № 2443 від 02.06.2011р. на суму 50 000,00грн. (а.с. 22-24), а відповідач суму позики не повернув, чим порушив умови зазначеного договору позики.

26.02.2014р. до господарського суду Херсонської області від представника ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірми "Славія" надійшла заява про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення коштів за договором позики № 27-12/2010 від 27.12.2010 р., за яким сума позики складає 150 000,00грн., в якій відповідач, посилаючись на приписи ст.ст. 257, 267 ЦК України та п.4.2 вказаного договору, вказав, що дата повернення позики 31.01.2011 р., а отже останнім днем подачі позову в частині стягнення коштів за договором позики № 27-12/2010 від 27.12.2010 р. було 31 січня 2014 року (а.с. 49).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.03.2014р. (Суддя – Клепай З.В.) позов було задоволено частково. Суд стягнув з ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірми "Славія” на користь ТОВ "Форсаж-Газ" 280 000грн. боргу та 5 600,32грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні позову в частині стягнення 150000грн. було відмовлено.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст. 261, 257, 267 Цивільного Кодексу України, ст. 173, 175, 193 Господарського Кодексу України, та пункти 1.2, 2.2, 4.4 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", вказав, що позов в частині стягнення суми 150 000грн. задоволенню не підлягає, оскільки він заявлений 10.02.2014р., тобто з втратою строку позовної давності, а за іншими договорами, позов заявлений в межах строків позовної давності та в частині стягнення суми 280 000грн. підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із винесеним рішенням місцевого господарського суду 01.04.2014р. ТОВ "Форсаж - Газ" звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в котрій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 11.03.2014р. в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 150 000,00грн.

В обґрунтування своєї позиції, скаржник зазначає, що перебіг позовної давності переривається у разі вчинення особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу, та вказує, що в обґрунтування факту переривання позовної давності, до позову доданий акт звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2011р. – 15.09.2011р.

28.04.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірми "Славія" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти її задоволення, та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином, а тому відповідно до положень ст.75 ГПК України, апеляційна скарга розглядається за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав:

Як встановлено матеріалами справи між сторонами були укладені договори позики: № 27-12/2010 від 27.12.2010 р., за яким сума позики складає 150000,00грн., дата повернення позики (п. 4.2.) - 31.01.2011 р. (а.с. 8); № 31-01/2011 від 31.01.2011 р., за яким сума позики складає 80000 грн., дата повернення позики (п. 4.2) - 28.02.2011 р. (а.с. 10); № б/н від 05.02.2011 р., за яким сума позики складає 50000,00грн., дата повернення позики (п. 4.2.) - 31.03.2011 р. (а.с. 12).

Відповідно до п.4.2. розділу 4 зазначених договорів відповідач зобов'язаний повернути позику у встановлений строк, але всупереч зазначеного пункту відповідач не виконав вчасно взяті на себе зобов'язання, чим порушив умови укладених договорів.

Також, як було зазначено, між ТОВ "Форсаж - Газ" та ТОВ "Газові Автомобільні Заправки" був підписаний договір відступлення права вимоги (цесії) №04/15тр від 17.12.2013 р. (а.с. 19), згідно якого ТОВ "Форсаж - Газ" набув у ТОВ "Газові Автомобільні Заправки" право вимоги стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 150 000,00 грн., відповідно до умов договору позики № 04/15 від 24.05.2011 р. (а.с. 20), згідно з яким ТОВ "Газові Автомобільні Заправки" перерахувало ДП "Слобожанське" ТОВ Агрофірми "Славія" 150 000,00грн. позики платіжними дорученнями №2128 від 24.05.2011 на суму 50 000,00грн., № 2292 від 30.05.2011 р. на суму 50000,00грн. і № 2443 від 02.06.2011р. на суму 50 000,00грн. (а.с. 22-24), а відповідач суму позики не повернув, чим порушив умови зазначеного договору позики.

Згідно із статтею 173 господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо того, що відповідачем не надано доказів виконання ним своїх зобов'язань, тому факт наявності заборгованості підтверджений матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не може погодитись із посиланнями скаржника на те, що підписання акту звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2011р. – 15.09.2011р. є фактом переривання позовної давності, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності складає 3 роки.

Початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Відповідно до п.4.4. постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Крім цього, надана позивачем до матеріалів справи копія акту взаєморозрахунків не є належним доказом по справі та не відповідає вимогам ч.4 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”, оскільки в ньому не відображена інформація щодо повноважень посадових осіб на їх підписання з обох сторін. Крім цього, слід зазначити, що в даному акті відсутні відомості щодо підстав, з яких виникли зобов’язання (а.с.18).

З огляду на викладене, судова колегія вважає за потрібне зазначити, що:

- по-перше: вказаний акт лише підтверджує стан розрахунків між сторонами;

- по-друге: акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом бухгалтерського обліку.

Таким чином, посилання скаржника на наявність акту звірки взаєморозрахунків, як підставу для переривання строку позовної давності, не може прийматись до уваги, оскільки даний акт не є належним доказом в розумінні ст.ст. 33; 34 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду винесено при повному з’ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99; 101-105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форсаж-Газ" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 11.03.2014р. у справі № 923/128/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписано 29.05.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя В.А. Лисенко