Постанова № 38998129, 26.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа№ 910/19357/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Агрикової О.В.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги № 674-юр від 05.03.2014 року публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року

у справі № 910/19357/13 (суддя - Домнічева І. О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»

до Публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 34 968, 53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Терещук В.С. - дов. № 1110 від 25.12.2013 року,

від відповідача: Губенко І.В. - дов. № 609-ЮР від 23.04.2014 року

ВСТАНОВИВ:

07.10.2013 року до господарського суду м. Києва звернулося публічне акціонерне товариство «ХДІ Страхування» з позовом до публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування» про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 34 968, 53 грн. (а.с.6-8, т.1).

12.11.2013 року, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 33 968, 53 грн. (а.с.106, т.1).

В обґрунтування позову позивач посилається на норми ст. 27 Закону України «Про страхування», положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 993, 1191 ЦК України які регламентують правовідносини сторін у разі виплати страхового відшкодування страхувальнику внаслідок настання страхового випадку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року у справі № 910/19357/13 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа страхування» 33 968, 53 грн. суму страхового відшкодування та 1 720, 50 грн. суму судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, 05.03.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2014 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року у справі прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 14.04.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 року склад колегії суду по розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування» по справі № 910/19357/14 змінено, визначено в наступному складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді Агрикова О.В., Руденко М.А.

В судових засіданнях 14.04.2014 року та 12.05.2014 року, згідно вимог ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва.

Представник апелянта у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Згідно представленої в матеріалах справи довідки ДАІ від 12.11.2012 року вбачається, що 01.11.2012 року по вул. Димитрова в м. Кривий Ріг сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, автомобіля марки «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля марки «Субару», д.р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Як вбачається з постанови Довгинцівського районного суду міста Кривий Ріг від 30.11.2012 року у справі № 411/9492/12, ОСОБА_4, водія автомобіля марки «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с. 26-27, т.1).

Транспортний засіб марки «Субару», д.р.н. НОМЕР_3, застраховано у ПАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» (страховик за договором) згідно Договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0602044.071 від 18.05.2012 року, укладеного з ОСОБА_6 (страхувальник за договором), відповідно до умов якого страховик зобов'язався страхувати майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Субару», д.р.н. НОМЕР_3.

01.11.2012 року страхувальник за договором добровільного страхування № 046.0602044.071 від 18.05.2012 року звернувся до страховика із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку та виплати страхового відшкодування (а.с.28-29, т.1).

ПАТ «Страхова компанія «Альфа страхування» (позивач у справі) згідно договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0602044.071 від 18.05.2012 року, на підставі заяви страхувальника від 01.11.2012 року та страхових актів № 3967.206.12.01.01 від 03.01.2013 року, № 3967.206.12.01.02 від 04.02.2013 року (а.с.20-21, т.1), звіту № 2809/825 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахування зносу від 11.12.2012 року (а.с.42, т.1), ремонтної калькуляції (а.с.33, т.1), рахунку № 000626 від 07.11.2012 року (а. с. 31, т.1), виплатило страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 34 968, 53 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень № 373 від 15.01.2013 року, № 862 від 18.02.2013 року та витягами з відомостей № 14 від 15.01.2013 року та № 46 від 18.02.2013 року.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_7, власника автомобіля марки «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_1, застраховано ПАТ «ХДІ Страхування», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АВ/1006140 (а.с.98), яким встановлено ліміт майнової відповідальності в сумі 50 000, 00 грн., франшиза в розмірі 1 000, 00 грн.

У відповідності до вимог ст.ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

11.06.2013 року позивач направив на адресу відповідача, як до страховика винної особи в ДТП, регресну вимогу № 3967/03691 (а.с.67, т.1) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 34 968, 53 грн., яка була отримана відповідачем, про що свідчить відмітка про її отримання (вх. № 525 від 11.06.2013 року).

Претензія залишена відповідачем без відповіді та відповідного реагування, що спричинило звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права про стягнення 33 968, 53 грн. шкоди в порядку регресу (із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) .

У відповідності до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як стверджує відповідач, ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП керував автомобілем марки «ВАЗ», д.р.н. НОМЕР_1 без законних на те підстав, за відсутності водійського посвідчення, крім того, відповідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АВ/1006140 страхувальником ТЗ є ОСОБА_7, відтак, ОСОБА_4 не відноситься до осіб, відповідальність яких застрахована.

Крім того, апелянт посилається на те, що на момент ДТП ОСОБА_7 помер (до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про смерть ОСОБА_7 від 23.06.2012 року НОМЕР_4 (а.с.91), вважає, що договір страхування припинився, отже ПАТ «ХДІ Страхування» не має будь-яких зобов'язань по відшкодуванню збитків, спричинених в результаті ДТП.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 397, 398 Цивільного кодексу України, відповідно до яких право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах встановлених законом і фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду дійшов висновку, що право керування не є тотожним поняттям з правом володіння транспортним засобом. Відповідно до чинного законодавства, правомірність володіння транспортним засобом посвідчується не посвідченням водія, а наявністю свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

У відповідності до вимог ст.ст. 1.7, 1.8 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації транспортних засобів на території України, страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення договору страхування. Об'єктом такого страхування є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно полісу АВ/1006140 укладеного ОСОБА_7 зі страховою компанією ПАТ «ХДІ страхування» страхувальником застраховано шкоду завдану майну потерпілих осіб в межах строку дії полісу - з 07.03.2012 року по 06.03.2012 року та ліміту 50000 грн. з встановленням франшизи розміром 1 000 грн.

Відповідно до п.1 ст.20-1 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі смерті страхувальника - фізичної особи його права та обов'язки за договором страхування переходять до осіб, які одержали забезпечений транспортний засіб у спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 994 ЦК України у разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до осіб, які одержали це майно у спадщину.

У разі смерті страхувальника -фізичної особи його майно, за правилами про спадкування, може перейти до його спадкоємців у силу заповітного розпорядження чи вказівки закону. Тому правила та обов'язки з приводу страхування цього майна переходять саме до цієї особи.

Враховуючи вищевказані норми, смерть страхувальника -фізичної особи є не підставою для припинення дії договору страхування, відтак, страхова компанія не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди завданої застрахованим ТЗ в межах ліміту, встановленого діючим полісом.

Згідно ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Регрес (зворотна вимога) - це право кредитора (регредієнта) вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), і обов'язок останнього виконати цю вимогу.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним договором.

Згідно вимог ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Субару», д.р.н. НОМЕР_3 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за збитки, завдані його страхувальником.

Колегія суддів апеляційного господарського суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що до стягнення в порядку регресу з відповідача, як страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума 33 968, 53 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року у справі № 910/19357/13 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування» на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року у справі № 910/19357/13 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року у справі № 910/19357/13 залишити без змін.

3.Справу № 910/19357/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді О.В. Агрикова

М.А. Руденко