Постанова № 38998117, 27.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2014 р. Справа№ 910/1940/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Шевченка Е.О.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Тучкова К.В. - представник за довіреністю від 20.12.2013 року;

від відповідача: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2014 року

у справі № 910/1940/14 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»

до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім»

про стягнення 17 948, 35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Система» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» про стягнення заборгованості у сумі 17 948, 35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виконано умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплачено страхувальнику, у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) до осіб, відповідальних за завдані збитки, яким є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2014 року у справі № 910/1940/14 задоволено позовні вимоги повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду змінити та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги частково у сумі 14 871, 96 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сума, яка відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» по справі № 910/1940/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/1940/14 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 у справі № 910/1940/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 27.05.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2014 року заперечував доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 27.05.2014 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, беручи до уваги достатність доказів, наявних в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 11.06.2013 року в м. Києві на пр. Ватутіна, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Рендж Ровер" державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, та транспортного засобу "ДЕУ Нексія", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6

Постановою Деснянського районного суду м. Києва №3/754/3081/13 від 10.07.2013 року, встановлено вину гр. ОСОБА_6 у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Рендж Ровер", державний номер НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі договору страхування наземного транспорту № 05-16/00503 від 03.07.2012 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарант-Система» та гр. ОСОБА_5.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до висновку № 400/13 від 26.06.2013 року, розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "Рендж Ровер" д.н.з НОМЕР_1, внаслідок ДТП склав 32 524, 76 грн.

При цьому, згідно із рахунку-фактури № 728 від 21.06.2013 року ПП «Автодок» вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 18 458,35 грн.

01.08.2013 року позивачем, на підставі наказу № 323 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 18 458, 35 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1266 від 01.08.2013 року, наявним в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність особи, яка на законних підставах керувала транспортним засобом "ДЕУ Нексія", державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9884087, відповідно до якого ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000, 00 грн., франшиза - 510, 00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки "ДЕУ Нексія", державний номерний знак НОМЕР_2, застраховано відповідачем, що підтверджується полісом № АВ/9884087, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем застосовуються положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Вимогами ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди) встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 зазначеного закону документів або в строки та обсягах, визначених рішенням суду.

25.09.2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 05/935 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 18 458, 35 грн. та надав документи передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення вищезазначена заява була отримана відповідачем 30.09.2013 року.

Однак, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, страхове відшкодування у встановлений законом строк не здійснив.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, сума відшкодування, яка підлягає виплаті страхувальнику за договором страхування складається з матеріального збитку, пов'язаного з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Отже, відповідно до ст. 1991 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що страхове відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача становить 17 948, 35 грн. (18 458, 35 - 510, 00 грн.).

Що ж до посилань апелянта на ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої встановлено, що сума страхового відшкодування зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість, а доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно із ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Отже, сума страхового відшкодування зменшується на суму податку на додану вартість у випадку сплати відшкодування на рахунок потерпілої особи.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме платіжного доручення № 1266 від 01.08.2013 року, позивачем було сплачено страхове відшкодування не на рахунок потерпілого, а на рахунок станції технічного обслуговування ПП «Автодок».

Тому, твердження апелянта про зменшення в даному випадку суми страхового відшкодування на розмір податку на додану вартість є безпідставним.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2014 року у справі № 910/1940/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український страховий дім» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2014 року у справі № 910/1940/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/1940/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Е.О. Шевченко