Постанова № 38998068, 26.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа№ 910/3571/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 17.04.2014 року приватного підприємства «Екстра Грейд» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року

у справі № 910/3571/14 (суддя - Бондаренко Г. П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проспера»

до Приватного підприємства «Екстра Грейд»

про стягнення 71 284, 17 грн.

за участю представників сторін:

Від позивача - Ковтун С.О. - дов. б/н від 03.03.2014 року,

Від відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Проспера» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до приватного підприємства «Екстра Грейд» про стягнення 71 284, 17 грн., що становить: 69 002 грн. боргу по оплаті отриманого товару, 1 539, 21 грн. - пені, 387, 76 грн. - інфляційних втрат та 355, 20 грн. - 3 % річних (а.с.4-7). Під час розгляду справи, 01.04.2014 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою боргу в сумі 5 000 грн., просить стягнути з відповідача борг в сумі 64 002 грн., пеню в сумі 2 120, 31 грн., інфляційні втрати в сумі 920, 29 грн. та 3 % річних в сумі 489, 30 грн. (а.с.62).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 01-1804/АП від 18.04.2012 року, стверджує, що відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно оплатив вартість товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства «Екстра Грейд» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Проспера» 64 002, 00 грн. боргу, 2 120, 31 грн. пені, 489, 30 грн. 3 % річних, 920, 29 грн. інфляційних втрат та 1 827, 00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішення, відповідач 18.04.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки прийнято без участі представника відповідача, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив право відповідача на захист своїх інтересів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року апеляційну скаргу приватного підприємства «Екстра Грейд» прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 26.05.2014 року.

Представник апелянта у судове засідання 26.05.2014 року не з'явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив.

Представник позивача заперечив доводи скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

18.04.2012 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 01-1804/АП (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Проспера» (постачальник за договором, позивач у справі) зобов'язалося протягом строку дії даного договору передати на умовах, передбачених даним договором, товар (ароматизатори) у власність покупця, а ПП «Екстра Грейд» (покупець за договором, відповідач у справі) прийняти товар та оплатити його в строки, в розмірі та на умовах, визначених даним договором.

Даний договір набув чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін до 31 грудня 2012 року (п.2.1. договору).

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього договору (п.2.2.догвору).

Умовами договору сторони передбачили, що оплата вартості товару здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника вказаний у статті 12 Договору. Покупець зобов'язався оплачувати товар в наступному порядку: перших три місяці дії цього договору покупець оплачує товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання кожної окремої партії товару (згідно накладної), починаючи з четвертого місяця - протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту отримання окремої партії товару (згідно накладної), але у разі належної оплати попередніх партій товару (п.5.7. договору).

Пунктом 8.5. договору сторони встановили, що у випадку прострочення виконання свого зобов'язання за даним договором покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання зобов'язання, від суми невиконаного зобов'язання за кожний календарний день такого прострочення.

Крім того. покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (п. 8.7. договору).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

У відповідності до вимог статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Місцевий господарський суд правомірно, посилаючись на норми ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України зазначив, що підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 152 632, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 161 від 16.09.2013 року на суму 111 130, 00 грн., № 194 від 12.11.2013 року на суму 38 160, 00 грн., № 201 від 20.11.2013 року на суму 3 342, 00 грн., які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень (копії долучено до матеріалів справи (а.с.38-40).

Отримання товару підтверджено представленими в матеріалах справи копіями довіреностей №444 від 16.09.2013 року, № 523 від 11.11.2013 року, № 541 від 20.11.2013 року на право отримання ТМЦ виданих на ім'я Дудіна А.С. (а.с.44-46).

Відповідач оплатив вартість отриманого товару частково в сумі 88 630, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.22-37) і станом на час подання позовної заяви, його заборгованість становила 64 002, 00 грн. Під час розгляду справи відповідачем не заперечено розміру заборгованості, доказів оплати вартості отриманого товару в повній сумі не представив.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення боргу 64 002, 00 грн. судом першої інстанції правомірно задоволено.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 120, 31 грн. за порушення строків оплати за період з 16.12.2013 року по 24.03.2014 року.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Пунктом п. 8.5. договору встановлено, що випадку прострочення виконання свого зобов'язання за даним договором покупець сплачує постачальнику неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання зобов'язання, від суми невиконаного зобов'язання за кожний календарний день такого прострочення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, враховуючи вимоги п. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування пені в сумі 2 120, 31 грн.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 920, 29 грн. та 3% річних в сумі 489, 30 грн. в порядку ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

У цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 920, 29 грн. та 3 % річних в сумі 489, 30 грн.

Апелянт, в своїй апеляційній скарзі, посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме, не задовольнив клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив право на захист законних прав та інтересів останнього.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2014 року відповідач звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с.61) у зв'язку тим, що відповідач не отримав копію позовної заяви.

В судове засідання 01.04.2014 року представник відповідача не з'явився.

Згідно п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів виходить з того, що позивачем представлено належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами (а.с.8-10), представник відповідача мав можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі від 11.03.2014 року відповідачем отримано 21.03.2014 року, про що свідчить повідомлення поштової установи про вручення (а.с.3), відтак відповідач мав достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, але не скористався таким правом.

У відповідності до вимог ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду і необхідність відкладення розгляду справи оцінюється судом з врахуванням фактичних даних та обставин справи, коли спір не може бути вирішено у зв'язку з неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування нових доказів, тощо. Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджала розгляду справи, отже місцевий господарський суд правомірно розглянув справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами, що не суперечить приписам статті 75 ГПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/3571/14 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати із сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства «Екстра Грейд» на рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/3571/14 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року у справі № 910/3571/14 залишити без змін.

3.Справу № 910/3571/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка